Ми з тобою – як море і небо –
і далекі. Й близькі водночас.
Нам зустрітись на обрії треба,
але обрій тікає від нас...

@l_v_kostenko

...У своєму житті треба залишати місце й для свого життя. Така ніби проста істина, але можна вік прожити й не знати.

@l_v_kostenko

Нехай підождуть невідкладні справи
Я надивлюсь на сонце і на трави
Наговорюся з добрими людьми
Не час минає, а минаєм ми
@l_v_kostenko

Вітаємо зі святом Покрови Пресвятої Богородиці та Днем Захисника України!

Молюся нашій Пресвятій Покрові.
Благослови і пера, і шаблі!
Бо лиш народи, явлені у Слові,
достойно жити можуть на землі.

Ікона Олександра Охапкіна

Пливеш – пливи. І смійся, і радій.
Усе і всіх віки перетривали.
Життя – це чорний подіум подій,
Венеціанські маски й карнавали.

Ти вибрав маску і вона тебе.
Це ваша мить. Дай Боже, не остання!
Гондоли – чорні. Небо голубе.
І гондольєр співає про кохання.

@l_v_kostenko

Буває мить якогось потрясіння:
побачиш світ, як вперше у житті.
Звичайна хмара, сіра і осіння,
пропише раптом барви золоті.
Стоїш, як стогін, під склепінням казки.
Душа прозріє всесвітом очей.
Кричить гілля. З облич спадають маски.
Зі всього світить суть усіх речей.
І до віків благенька приналежність
переростає в сяйво голубе.
Прямим проломом пам'яті в безмежність
уже аж звідти згадуєш себе.

​​Усі усіх не люблять – так завжди,
Така уже настала в нас епоха…
Усі усіх не люблять – півбіди.
Всі брешуть, що всіх люблять – катастрофа.

​​​​Звичайна собі мить. Звичайна хата з комином.
На росах і дощах настояний бузок.
Оця реальна мить вже завтра буде спомином,
а післязавтра - казкою казок.
А через півжиття, коли ти вже здорожений,
ця нереальна мить - як сон серед садів!
Ця тиша, це вікно, цей погляд заворожений,
і навіть той їжак, що в листі шарудів.

​​Душа - єдина на землі держава,
Де є свобода чиста, як озон.
Кордон душі проходить над світами,
А там нема демаркаційних зон.

​​​​Так без кохання і життя тьмяніє
Як лист осінній, піде в небуття.
Щасливий той, хто зрозуміть зуміє,
Що лиш любов – продовження життя.