Страшні слова, коли вони мовчать...

📸 sanches oleksandra

🇺🇦 Читати поезію Ліни Костенко ✨

Ще плечі сосен в срібних еполетах,
ще брузументи ворон їм клює.
А там десь, може, на чужих планетах
весна дібровам листя роздає.

Сніги ідуть сумні і нетутешні,
ідуть і йдуть із неба врізночас -
мов пелюстки космічної черешні
Холодний всесвіт струшує на нас.

Десь там галактик зоряна танечність.
А де початки, де її кінці?
Ідуть сніги... Плюс мінус безконечність...
Сніжинка тане в мене на щоці.

📸 Johny Goerend

🇺🇦 Читати поезію Ліни Костенко ✨

Починають зорі пригасати.
В пам’яті сутуляться хрести.
Альбіноні, Верді, Сарасате,
поможіть цей сум перебрести!

📸 Daniel Gerhartz

🇺🇦 Читати поезію Ліни Костенко ✨

У лісі ліс виходить з-за куліс.
Стоять ансамблі сосен і беріз.
І над медовим подихом галявин
сміється сонце усміхом білявим

📸 Pascal Debrunner

🇺🇦 Читати поезію Ліни Костенко ✨

Поїдемо поговорити з лісом,
А вже тоді я можу і з людьми.

📸 Dewang Gupta

🇺🇦 Читати поезію Ліни Костенко ✨

Любіть травинку, і тваринку,
і сонце завтрашнього дня,
вечірню в попелі жаринку,
шляхетну інохідь коня.

📸 Вікторія Биканова

🇺🇦 Читати поезію Ліни Костенко ✨

І як тепер тебе забути?
Душа до краю добрела.
Такої дивної отрути
я ще ніколи не пила.
Такої чистої печалі
такої спраглої жаги
такого зойку у мовчанні
такого сяйва навкруги
Такої зоряної тиші,
такого безміру в добі!..
Це може навіть і не вірші,
а квіти, кинуті тобі.

📸 Олександр Чорний

🌸 🇺🇦 Читати поезію Ліни Костенко ✨

​​Хай буде сніг, і музика, і вечір.
Хай серце серцю сплачує борги.
О покладіть гілки мені на плечі,
з мого життя пострушуйте сніги!

📸 Оксана Чернова
🇺🇦 Читати поезію Ліни Костенко ✨

Подовшав день.
Полегшали ці тіні,
вечірні тіні спогадів і хмар.
І дика груша в білому цвітінні
на ціле поле світить, як ліхтар.

Уже в дітей порожевіли личка.
Уже дощем надихалась рілля.
І скрізь трава, травиченька, травичка!
І сонце сипле квіти, як з бриля.

📸 Олександр Чорний
🇺🇦 Читати поезію Ліни Костенко ✨

Вже третій день живу у лісі,
годую білочку з руки.
Зелений мох на древній стрісі .
заткали древні павуки.

У хаті глухо, як в печері,
Вікно під фресками сльоти.
І що там пустка Торрічеллі
проти такої німоти?!

А тільки вогник засвітився,
вікно зажевріло моє,—
уже і цуцик приблудився,
уже хвостом об ґанок б'є.

📸 Олег Шендерюк
🇺🇦 Читати поезію Ліни Костенко ✨

У кожного своя пустеля і свої міражі.

📸 olayseven
✨ Читайте поезію Ліни Костенко

Слова росли із ґрунту, мов жита.
Добірним зерном колосилась мова.
Вона як хліб. Вона мені свята.
І кров’ю предків тяжко пурпурова.

🎨 Олег Шупляк
🇺🇦 Читати поезію Ліни Костенко ✨

А спомин — це таке щось неповторне,
таке щось невимовне і сумне,
що коли він крилом своїм огорне,
то це уже ніколи не мине.

🎨 Natalie Salbieva
🇺🇦 Читати поезію Ліни Костенко ✨

Признаватися, може, й не варто,
щоб не знав ти і відав,
як, приклавши лінійку до карти,
виміряю між нами віддаль.
Сантиметри старанно множу.
Кілометри ретельно ділю.
І з усіх підрахунків виводжу,
що, мабуть, я тебе люблю.
Дощі випадають нечасто-
поникла трава, поникла...
Ти дуже схожий на щастя,
а я до щастя не звикла.
І знову мовчу наостанку,
дивлюсь, як проходиш мимо...
Так діти малих полустанків
проводять поїзд очима.

Ліна Костенко
🎨 Ли Чон Сок|Endmion1

Все, що буде, було і що є на землі,
і сто тисяч разів уже бачене й чуте,
сірі вузлики ранку — твої солов'ї,
все це тільки одне нерозгадане чудо.
Знаю склад біосфери, структури кислот,
все, що є у природі, приймаю як даність.
Я, людина двадцятого віку, — і от,
зачудована, бачу лише первозданність!

📸 Вікторія Царенко
🇺🇦 Читати поезію Ліни Костенко ✨

А в світі ж є народи,
своїм великим знаючі ціну

📸 Олег Шупляк
🇺🇦 Читати поезію Ліни Костенко ✨

Усе моє, все зветься Україна 💙💛
Буває, часом сліпну від краси.
Спинюсь, не тямлю, що воно за диво,–
оці степи, це небо, ці ліси,
усе так гарно, чисто, незрадливо,
усе як є – дорога, явори,
усе моє, все зветься – Україна.
Така краса, висока і нетлінна,
що хоч спинись і з Богом говори.

🎨 Олег Шупляк
🇺🇦 Читати поезію Ліни Костенко ✨

Не оплакуй ні мрій, ні згадок,
загуби своїм прикростям лік...
Щастя треба - на всякий випадок.
Сила треба - на цілий вік.

📸 Соціальний мультимедійний проект "Переможці"
🇺🇦 Читати поезію Ліни Костенко ✨

Цей ліс живий. У нього добрі очі.
Шумлять вітри у нього в голові.
Старезні пні, кошлаті поторочі,
літопис тиші пишуть у траві.

Дубовий Нестор дивиться крізь пальці
на білі вальси радісних беріз.
І сонний гриб в смарагдовій куфайці
дощу напився і за день підріс.

Багряне сонце сутінню лісною
у просвіт хмар показує кіно,
і десь на пні під сивою сосною
ведмеді забивають доміно.

Малі озерця блискають незлісно,
колише хмара втомлені громи.

Поїдемо поговорити з лісом,
а вже тоді я можу і з людьми.

📸 Валерій Петриченко
🇺🇦 Читати поезію Ліни Костенко ✨

Ще вчора була я висока, як вежа.
Здаться ще трохи — дiстану зенiт.
I раптом, як вибух, — обвал пожежа.
Розтрощений камнь — уже не гранiт.
Руйновище вiри, i розпач, i розпач!
Пiд попелом смутку похований шлях.
Зажуренi друзi сахнулися врозтiч.
Посiяне слово не сходить в полях.
На те й погорльцi, — будуeмо хатку.
Над хаткою небо. А знов голубе.
Найвище умiння — почати спочатку
життя, розумiння, дорогу, себе.

🎨 inst: @victoria.iver

💫 Читай поезію Ліни Костенко