ВЕСЕЛИЙ ПРИВИД ПРАБАБИ

Рідна моя прабабо,
а я ж не знаю, де Ваша й могила.
Хрести порубали на дрова,
не гнівайтесь на людей,— війна.
А було ж, на проводи
як обвішають той хрест рушниками,
то він лопотить на вітрі, біліє вночі, як мана

Отож хрести позникали. А цвинтар заріс лободою
Ви, кажуть, були з благородних,
пудрували своє лице.
Було Вам 110 років, а Ви були молодою.
Така вже Ваша порода, та, власне, я не про це

Коли Ви навіть осліпли, то Ви не те щоб осліпли,
а так,— Ви просто не бачили
деяких прикрих речей.
І коли Ви косу чесати сідали собі на ослінчик,
стояла на півобличчя темна вода очей.

Коси було дуже багато.
Ви грали на ній, як на арфі,
Усі золоті волосинки дзвеніли у Вашій тьмі.
І Ви казали до діда — а дід човгикав до хаті —
а що Ви йому казали, то Ви не чули й самі.

Той дід був простого роду.
Він був мужицького роду.
Йому рушники вишивали дві Ганьки і п'ять Варвар.
Той дід був поїхав до міста — продавати городину.
Той дід був як Вас побачив,
той дід був пропив товар!

Продовження у коментарі

Вночі із хаосу безсоння
коли мій Всесвіт ожива —
як срібні птиці вилітають
ще не приборкані слова.
За день банальностей і фальшу
ото піднімеш стільки тонн —
що не напишеш,
що не скажеш
Не те - застогне камертон.
А день схитне свою орбіту
і тиша зорі засіва —
І Хтось диктує з-понад світу
непередбачені слова.

#ЛінаКостенко

* * *
Як добре те, що смерти не боюсь я,
і не питаю, чи тяжкий мій хрест.
Що перед вами, судді, не клонюся
в передчутті недовідомих верст.
Що жив, любив і не набрався скверни,
ненависті, прокльону, каяття.
Народе мій, до тебе я ще верну,
як в смерті обернуся до життя
своїм стражденним і незлим обличчям.
Як син, тобі доземно уклонюсь
і чесно гляну в чесні твої вічі,
і в смерті з рідним краєм поріднюсь.

Василь Стус

🇺🇦Слава Україні!

МИ ВОЇНИ. НЕ ЛЕДАРІ. НЕ ЛЕЖНІ.
І наше діло праведне й святе.
Бо хто за що, а ми за незалежність.
Отож нам так і важко через те.

🎨 Нікіта Тітов

А треба жити. Якось треба жити.
Це зветься досвід, витримка і гарт.
І наперед не треба ворожити,
І за минулим плакати не варт.

#ЛінаКостенко
🎨 Олег Шупляк

🇺🇦 9 березня народився Тарас Шевченко (9.03.1814 — 10.03.1861) — видатний український поет, прозаїк, драматург, художник, політичний і громадський діяч. Він був людиною універсальних обдарувань та інтересів. Все його життя і творчість були присвячені українському народу. Поет мріяв про ті часи, коли його країна буде незалежною суверенною державою, коли в Україні шануватимуться мова, культура та історія народу, а люди будуть щасливими.

І вам слава, сині гори,
Кригою окуті!
І вам, лицарі великі,
Богом не забуті.
Борітеся — поборете!
Вам бог помагає!
За вас правда, за вас слава
І воля святая!

Уривок з поеми «Кавказ»

Кобзарю,
знаєш,
нелегка епоха
оцей двадцятий невгомонний вік.
Завихрень - безліч.
Тиші - анітрохи.
А струсам різним утрачаєш лік.

#Ліна #Костенко

Це ж треба мати сатанинський намір,
чаїть в собі невиліковний сказ,
щоб тяжко так знущатися над нами,
та ще й у всьому звинувачувати нас!
#ЛінаКостенко

Ілюстрація: Gündüz Agayev

Виходжу в ніч. Іду назустріч долі
Ітиму, доки вистачить снаги.
Ідуть мої супутники - тополі
Лежать мої сучасники — сніги.

А темрява! Іду, не спотикаюсь.
А люди, люди! Десь вони та є.
І все-таки, до чого я торкаюсь,
воно ж таки хоч трохи відтає.

#ЛінаКостенко
📸 Conner Baker

Ще одна весна

Білка струсить жовту глицю,
сонну бруньку сколихне.
На березу, на ялицю
вітер лагідний дмухне.

Набіжить весела хмарка.
Ліс безсмертний, як душа.
Знов простягне руки Мавка
і - не знайде Лукаша...

📸 Click and Learn Photography

🇺🇦 Читати поезію Ліни Костенко ✨️

Ти вчора поїхав, ти тільки поїхав учора
а вже ж мені будень диктує дощі і дощі
І де ж мені взяти для дум зрівноважені чола
Для смутків прозорих - непродощимі плащі.

Вмовляю себе, що тиждень - це так небагато.
Ну що таке тиждень? Були й не такі тижні.
При згадці про тебе я гріюсь немов при багатті.
Дощі зарядили такі затяжні-затяжні...

Розмиті дороги і чується крик журавлиний
і ніч промайнула і сон не приніс забуття...
Тепер я не можу без тебе пробути й хвилини,
а якось жила ж я усе попереднє життя.

🎨 Олег Шупляк
🇺🇦 Читати поезію Ліни Костенко ✨️

І сонце, й сніг, і ожеледь, все разом.
І я не знаю, це весна чи ні?
Сваровськи би позаздрив дивним стразам,
що мерехтять у мене на вікні.

Не встигне поле зазимків злякатись,
не встигне вийти річка з берегів, —
Весна пливе під парусом акацій,
Зима пливе під парусом снігів.

📸 Biegun Wschodni

🇺🇦 Читати поезію Ліни Костенко ✨️

#реклама

Вітаю! Я Бобреслів 🤗

Жужмом, баюра, капшук — хочеш знати, що це означає?

Щодня дня я розповідаю вам про цікаві, самобутні українські слова та типові помилки, щоб збагатити словниковий запас 🇺🇦

💙 Моя мета — чиста милозвучна мова в голові та словах кожного українця 💛

Долучайся до Бобреслів!