Дівчина з обережно-кістлявими і згорбленими не на юний вік плечима,
Попросила міцно її обійняти.
Як ув‘язнені безнадійно стискаютьґрати.
Як дитя, тремтячими руками — вихователя інтернату.
Я міг виточити руки спеціально під форму її плечей.
Вона надягала б їх замість половини зимових речей.
Я мав би час на вивчення карти капілярів, у білках її очей.
Бо скільки губився там, завжди знаходив вихід під нижньою губою - місце всіх прощань, і зустрічей.
Коли б вона попросила відкрити замок моїх долонь,
Не поворухнув би й пальцем, навіть почувши вірний пароль.
Навіть почувши, як благає пустити її сонце, земля і усі чорні діри на небі,
Не пустив би.
Сказав би, що не вмію,
Що я новачок у цій сфері.

Гарячий душ о третій ночі
Дратує всі наявні ранки
Розкриває пори пара
Вимиває пил зі шрамів
Щоб прокинутися вранці
З відчуттям що знову
Ти людина

Настало колись
До віка Христа ще майже декада
А каміння вже майже розмила
Ріка

Вона знов потече по знайомому шляху
Але вже немає жодної риби
Що б його пам'ятала

На новому старому березі знову
Буде шуміти новий комиш
А каміння затихне

Нехарактерна зупинка
На паровозі думок
Піт-стоп

Але куди перегони по рейкам?
Хтозна, але ось-ось нас візмуть
Оппоненти на електричці

Рейки однакові
Потяги різні

Мартин
Пролітає під водою
В глибині неба
Відображення

нова обкладинка ново обкладинка

Опале листя
На гілках розквітли хмари
Листопад



Це хоку про мить, коли голі осінні гілки співпадають відносним розташуванням з хмарами поза ними, таким чином, що хмара виглядає як листя на дереві. Я люблю хоку про такі мимолітні, особливі моменти

Я від поезії сьогодні
Настільки далекий
Наскільки далекий той равлик
Що повзе
Схилами Фудзі