Пост для тих, хто в курсе найогиднішого твіч-скандалу. Спочатку не хотіла нічого писати, але потім відчула, що за дещо мені дуже болить.

От знаєте, більш за все в цій історії мені сумно те, що відбулось таке знущання над темою сексуального насильства. Через те, що комусь там дуже захотілось уваги від трішки більш відомих інтернет мікро знаменитостей, всі ці жахливі коментатори, які займались відвертим віктімблеймінгом тепер святкують свою перемогу і пишуть всюди «а та я ж бля казав» і далі йде якась огидна хуйня в сторону дівчат.

Чесно, мені вже впадлу витрачати свій емоційний ресурс щоб розібратись хто саме і чого саме хотів добитись цією історією і саме таким її ходом, але.

Я вважаю за потрібне ще раз наголосити на дуже простих та очевидних речах, які мають бути основою цінностей будь-якої здорової людини:

- сексуальне насилля це зло. беззаперечно.

- будь яка сексуальна взаємодія має відбуватись виключно за вербальною згодою всіх сторін

(якщо вам зустрінеться жінка, якій не сподобається що ви у неї запитали чи можна її поцілувати, розкажіть їй про культуру згоди, бо можливо у неї батьком був коментатор з чату твіча)

- оцінку чиїхось дій на предмет того були вони насиллям чи нє, має робити виключно жертва і ніхто окрім неї. Бо тільки вона знає, як вона почувалась, хотіла вона цієї взаємодії, чи це дійсно було проти її волі.

- відповідальність за свою історію, за те як вона буде розказана, кому вона буде розказана, і в якому саме вигляді, теж має нести вона, тому що див. попередній пункт.

- жертва має розуміти, що тема насильства дуже серйозна та болюча для багатьох, тому використовувати слова «насильник» та «ґвалтівник» треба дуже обдумано та зважено. Ці слова мають звучати тільки тоді, коли сама жертва впевнена, що відбулось саме насилля чи ґвалтування.

- якщо людина відчуває себе дійсно жертвою сексуального домагання, вона має обовʼязково про це говорити, як би складно це не було. Є сенс залучитись підтримкою психолога та близьких людей, для того щоб легше пережити цей стрес.

- наше суспільство має вирости до стану поваги до відчуттів потенційної жертви.

Мені прикро, що ця історія розвинулася саме таким чином і я бачу як через це багато дівчат роблять висновки, що краще в таких випадках мовчати, бо інакше кожна людина в інтернеті буде вважати, що вона має право копирсатись в твоїй брудній білизні, квесчинити всі твої дії, підозрювати в брехні, знецінювати твій болісний досвід та знущатись над твоїми почуттями.

Але так не має бути.

Від того що існують випадки, коли жертва може виявитись не жертвою, реакція суспільства на кожну таку історію не має містити одразу таких підозр. Тому що статистично, таких випадків буде суттєво менше ніж тих, де насилля справді було.

Звісно, треба дізнаватись деталі кожної історії щоб зробити якісь висновки. І я прошу вас все одно завжди розбиратись перед тим як знецінити чужий потенційно травмуючий досвід.

За ці всі тейки я воювала в чаті Михасика в перший день, і я продовжую їх відстоювати незалежно від того як закінчилась саме ця історія.

Віктімблейминг це дуже шкідливе явище, яке легалізує багато жорстокості, знецінення, мізогінії та неповаги один до одного. І воно паралізує жертв і лякає ще більше ніж наслідки насильницьких дій.

Ви навіть не уявляєте про скільки огидних історій ви в житті навіть не чули, саме через те, що існує віктімблеймінг.

Тож, підсумовую:
Будь ласка, давайте залишатись людьми по відношенню один до одного і давайте поважати чужу трагедію, навіть якщо вам здається, що вона якась не така.

Не соромно обманутись об одне брехливе з сотні правдивих звинувачень, соромно опинитись в ситуації, коли людина дійсно постраждала, а твій голос разом із тисячею інших забиває іржаві цвяхи у чиюсь відкриту рану.

Це піздець🤬
Звуки просто єбейші

Заздрю нашим котам.

Вночі одна ледь не задохнулась
(ми годували їх смаколиками, щоб трішки від стресу відволікти, і Міра вирішила зʼїсти частину пакування смаколика, почала задихатись, але на щастя вчасно виригала її і все було потім норм)

У двох інших котів серце ледве не зупинилось від переляку.

Але декілька годин потому - і все, похуй, сплять солодчайшим сном.

А я не можу раму зібрати, в голові каша з думок, планів та дій. Ходжу в трусах по квартирі туди-сюди, вийшло тільки поснідати та запостити купу зборів в сторіс.

І подзвонила мамі, у неї день народження сьогодні, а мені так складно було знайти якісь привітальні слова серед сумбуру з болю та ненависті, що в голові.

А ви як там?

Чатик, всім привіт!

Прийшла просити у вас гроші на старлінки для нашого глядача Анатолія, який захищає нас з вами на Харківському напрямку.

Йому завтра треба оплатити два старлінки, на зборі на них не вистачає ~13 тисяч. Відкрила до цього збору дружню банку на 10к — допоможіть будь ласка мені швидше закрити цей збір🥹

Посилання на банку:
https://send.monobank.ua/jar/AVb7DCQHEx

Зібрали👏

Чат, ви найкращі, дякую вам!

Окрема подяка пану Микиті за поважний донат в 10к💪

Коротше, хто не поняв, це була багатокроківочка від пана Президента, щоб наочно показати всьому світу, що в Україні справжня демократія.

Типу, прийняли хуйовий закон, люди вийшли на площу навпроти банкової, два дні мирненько постояли, із запалом, с піснями, з аналоговими мемами на картонках. А влада типу подумала і прийняла правильний закон, ще кращий навіть. Ну не молодці?!

Демократія в ділі👍

Зараз буде пост ниття.

Я заїбалась постійно від чогось стресувати.

Мене вже нормально так паяє, посилились приступи тривожності, і вони проявляються неприємними тілесними реакціями, від яких ще більш тривожно, і так по колу.

В середу йду на консультацію до психіатра, бо стає все складніше відрізняти де реальність, а де тривога. І від цього теж дуже стресово.

А при всьому цьому щось життя тупо не дає передиху.

Я знов дуже тривожусь з приводу свого здоровʼя та харчування. В голові постійно мільйон думок в дусі «ок це?»/«не ок?»

Тривожусь за маму, у якої теж зʼявилися певні проблеми зі здоровʼям, а вона відмовляється їх вирішувати.

Міруша сьогодні знов півранку ригала, завдяки чому наша неділя почалась із доволі стресової поїздки у ветклініку. Ну і далі по колу уколи/пігулки/обстеження/не годувать/спостерігать🫠

Ще вчора я дізналась, що батько близької подруги загинув на війні, він був добровольцем з першого дня, хоча мав право на відстрочку. І знову боляче. Не памʼятаю вже часів, коли смерть не була так близько.

А в розмовах з іншою подругою як раз вчора жартувала про те, що хоч я і не люблю чорний колір, походу треба все одно мати щось чорне в гардеробі, бо в такі часи живемо.

Ну і від новин про 2000 шахедів восени теж нікуди не виходить подітись.

Мітинги, влада, допомога партнерів, трамп щось висрав в твітері😵‍💫…

Але десь же має бути світло?🥲