#майбутнє_ЗРВ
#ХНУПС_ми_навчаємо_перемагати

ЮЛІЯ та КОСТЯНТИН, служитимуть на ЗРК С-300
➖➖➖➖➖➖➖➖➖➖
– Набридло ховатись у підвали під час повітряної тривоги. Хочеться в момент небезпеки бути на позиції і чути в рацію «Ціль знищено»!

Я – із Черкащини, чоловік – із Харківщини. Ми разом вирішили служити на ЗРК С-300. Нехай цей комплекс не такий сучасний та автоматизований, як західні ЗРК. Проте статистика бойової роботи підрозділу, у який ми ідемо служити – дійсно вражає. До того ж, там служить мій брат. Скільки б він не розповідав про ротації, переміщення, труднощі, намагаючись відмовити мене – результат, схоже, вийшов протилежний.

Побратими попередили, що у ППД практично не бувають: постійна зміна позицій, згортання-розгортання, бойові чергування, засідки поблизу лінії фронту. Та нас із чоловіком це зовсім не лякає. Навпаки: кортить «відкрити» власний рахунок збитих цілей. Бажано чимось солідним, до прикладу, російським Су-35. Страху чи паніки немає, є лише професійний виклик!

Із Костею одружились у березні 22-го. Вирішили не відкладати плани через повномасштабне вторгнення. До того ж війна швидко навчила, що не буває кращого моменту, ніж зараз. Тепер кожен у своєму дивізіоні робитиме все можливе, аби наші майбутні дітки ніколи не боялись дивитися в небо! Вистоїмо, переможемо!

#майбутнє_ЗРВ
#ХНУПС_ми_навчаємо_перемагати

ЕРІК, випусник ХНУПС, служитиме на ЗРК IRIS-T

– Я – з Донеччини. Поряд із моїм рідним містечком ідуть запеклі бої. Нескінченні КАБи, снаряди артилерії, FPV-дрони… Дивитись на карту Deep State все тривожніше. Лінія фронту стає все ближче, на жаль.

Ворог добряче познущався із рідних для мене місць – зруйнував школу, спортивний зал. Масштаби руйнувань із кожним днем все серйозніші, як і моя ненависть до ворога та бажання чим швидше стати до строю.

Відверто кажучи, я не хотів бути зенітником. Мріяв про льотний факультет. Відверто кажучи, був переконаний, що у ХНУПСі тільки на льотчиків і навчають. Зараз про зенітників та важливість їхньої роботи знають навіть діти. Війна навчила…

Я двічі їздив на навчання за кордон. Навчались разом зі старшими колегами, бойовими розрахунками загартованих у битвах дивізіонів. Навіть трішки заздрив, що хлопці одразу вирушать на позиції, «практикуватись» уже на новій техніці, а я продовжуватиму навчання в університеті.
А потім було стажування в реальних бойових умовах. Тож певний внесок у збиття цілей я вже робив. Допомагав розгортатись перед веденням бойової роботи, під наглядом досвідченіших колег отримував інформацію про цілі та навіть спробував керувати установкою. Комплекс – дійсно потужний та ефективний. Поки що трішки лякає відповідальність, адже всім відома ціна пропуску цілі. Та я впевнений, що все у нас вийде!

Хочеться вже, аби на запитання: «Як справи?», батьки та друзі нарешті почали відповідати: «Все добре!» Для цього я зроблю усе можливе.