#майбутнє_ЗРВ
#ХНУПС_ми_навчаємо_перемагати
СЕРГІЙ, служитиме на ЗРК PATRIOT

– Моє рідне містечко – "тимчасово окуповане" на лівому березі Херсонщини. Зараз там стоять російські зенітні ракетні комплекси, звідти працює артилерія, а російські військові встановлюють свої порядки. Мої батьки два з половиною роки проживають в російській окупації. Просто уявіть собі, як це? Лягати спати, знаючи, що в кількох метрах від тебе – озброєні люди, які ненавидять усе українське, хочуть тебе вбити та знищити все дороге тобі?

Зрозуміло, що мотивація до служби у мене потужна. Насправді саме думка про те, що я стану офіцером і працюватиму на новому, потужному ЗРК «Patriot» давала впевненості усі ці місяці.

Ми одні із перших поїхали навчатись за кордон. Відпрацьовували десятки сценаріїв, інтенсивно тренувались, підганяючи параметри «цілей» до наших бойових умов … Та все ж реальна бойова робота, а особливо в момент масованих ракетно-дронових атак – це інше. Пізніше, на стажуванні у підрозділі, я став свідком потужного протиповітряного бою. Кожен на своєму місці, кожен знає, що робить. Це вражає!
Звісно, я був готовий захищати українське небо і на стареньких радянських комплексах. Але, буду відвертим, служити на «Patriot» значно крутіше: можливість роботи по балістиці, більша дальність ураження, і ще чимало інших опцій, недоступних радянським ЗРК.

Розумію, що попереду багато років важкої роботи. Та ми готові! Аби ракет вистачало!

#майбутнє_ЗРВ
#ХНУПС_ми_навчаємо_перемагати

ЮЛІЯ та КОСТЯНТИН, служитимуть на ЗРК С-300
➖➖➖➖➖➖➖➖➖➖
– Набридло ховатись у підвали під час повітряної тривоги. Хочеться в момент небезпеки бути на позиції і чути в рацію «Ціль знищено»!

Я – із Черкащини, чоловік – із Харківщини. Ми разом вирішили служити на ЗРК С-300. Нехай цей комплекс не такий сучасний та автоматизований, як західні ЗРК. Проте статистика бойової роботи підрозділу, у який ми ідемо служити – дійсно вражає. До того ж, там служить мій брат. Скільки б він не розповідав про ротації, переміщення, труднощі, намагаючись відмовити мене – результат, схоже, вийшов протилежний.

Побратими попередили, що у ППД практично не бувають: постійна зміна позицій, згортання-розгортання, бойові чергування, засідки поблизу лінії фронту. Та нас із чоловіком це зовсім не лякає. Навпаки: кортить «відкрити» власний рахунок збитих цілей. Бажано чимось солідним, до прикладу, російським Су-35. Страху чи паніки немає, є лише професійний виклик!

Із Костею одружились у березні 22-го. Вирішили не відкладати плани через повномасштабне вторгнення. До того ж війна швидко навчила, що не буває кращого моменту, ніж зараз. Тепер кожен у своєму дивізіоні робитиме все можливе, аби наші майбутні дітки ніколи не боялись дивитися в небо! Вистоїмо, переможемо!

#майбутнє_ЗРВ
#ХНУПС_ми_навчаємо_перемагати

ЕРІК, випусник ХНУПС, служитиме на ЗРК IRIS-T

– Я – з Донеччини. Поряд із моїм рідним містечком ідуть запеклі бої. Нескінченні КАБи, снаряди артилерії, FPV-дрони… Дивитись на карту Deep State все тривожніше. Лінія фронту стає все ближче, на жаль.

Ворог добряче познущався із рідних для мене місць – зруйнував школу, спортивний зал. Масштаби руйнувань із кожним днем все серйозніші, як і моя ненависть до ворога та бажання чим швидше стати до строю.

Відверто кажучи, я не хотів бути зенітником. Мріяв про льотний факультет. Відверто кажучи, був переконаний, що у ХНУПСі тільки на льотчиків і навчають. Зараз про зенітників та важливість їхньої роботи знають навіть діти. Війна навчила…

Я двічі їздив на навчання за кордон. Навчались разом зі старшими колегами, бойовими розрахунками загартованих у битвах дивізіонів. Навіть трішки заздрив, що хлопці одразу вирушать на позиції, «практикуватись» уже на новій техніці, а я продовжуватиму навчання в університеті.
А потім було стажування в реальних бойових умовах. Тож певний внесок у збиття цілей я вже робив. Допомагав розгортатись перед веденням бойової роботи, під наглядом досвідченіших колег отримував інформацію про цілі та навіть спробував керувати установкою. Комплекс – дійсно потужний та ефективний. Поки що трішки лякає відповідальність, адже всім відома ціна пропуску цілі. Та я впевнений, що все у нас вийде!

Хочеться вже, аби на запитання: «Як справи?», батьки та друзі нарешті почали відповідати: «Все добре!» Для цього я зроблю усе можливе.