❗️Факты и логика против выдумок СБУ. Речь журналиста СПЖ в суде

Вашему вниманию мы представляем видео-версию выступления православного журналиста Валерия Ступницкого в Соломенском суде города Киева. Считаем, что этот материал нужно предать максимальной огласке, чтобы как можно больше людей узнало о тех совершенно необоснованных, надуманных и нелогичных обвинениях, которые предъявляет следствие к нашим коллегам. Суд над журналистами СПЖ очень ярко демонстрирует, что в нашей стране могут повергнуть преследованию любого человека, который имеет свое мнение и смеет защищать свои религиозные позиции.

Все "преступление" журналистов в том, что они не молчали, когда представители властей в угоду другой конфессии нарушали Конституцию. Не молчали и тогда, когда представители этой структуры нарушали Закон Украины, отбирая храмы УПЦ и избивая верующих нашей Церкви. Значит, их судят за слова, и за право говорить. То есть, за свободу слова.
На правовую защиту журналиста СПЖ Валерия Ступницкого
https://send.monobank.ua/jar/462PTvpUJ2

⚡ПРОМОВА ЖУРНАЛІСТА СПЖ У СУДІ. ФАКТИ І ЛОГІКА ПРОТИ ВИГАДОК СБУ

Відео: https://t.me/kozakTv1/34482
Виступ православного журналіста Валерія Ступницького в Солом'янському суді міста Києва.

Також просимо надати йому максимального розголосу, бо кожна людина має право на релігійні переконання і захист. І не може за віру або журналістську діяльність піддаватись переслідуванню чи покаранню. Не зраджуємо братів у Христі мовчанням.

Повна промова Ступницького в суді:

«Я відкидаю всі звинувачення в мою адресу, бо вважаю їх повністю необґрунтованими і пов'язаними з моєю журналістською діяльністю щодо захисту Української Православної Церкви.

По-перше, я хочу наголосити на некоректності однієї з головних тез звинувачення, висловленої в підозрі, а саме, що Православна Церква України, критика діяльності представників якої інколи з'являлася на сторінках СПЖ, є, цитую: «атрибутом української держави». Відповідно, обвинувачення трактує будь-яку критику дій представників ПЦУ як бажання, цитую: «знищити українську державу та всі її атрибути».

Однак такі твердження сторони обвинувачення повністю суперечать Конституції України, зокрема, статті 35, згідно з якою в Україні Церква відокремлена від держави, і жодна релігія не може бути визнана обов'язковою. Таким чином, ПЦУ не є і не може бути «атрибутом держави», а являє собою лише одну із сотень конфесій країни, поряд із католиками, греко-католиками, протестантами, іудеями, мусульманами, буддистами та іншими.

Відповідно до закону, всі громадяни України мають рівні права, незалежно від своїх релігійних переконань, а їхня конфесійна приналежність у разі порушення законів не може бути причиною звільнення їх від будь-якої критики. Тому ніхто не може претендувати на певні привілеї або уникнути відповідальності в разі порушення закону.

По-друге, всі звинувачення проти мене, викладені в підозрі, ґрунтуються на висновках експертизи №23309/23-26/ та 23310/23-61 від 2 лютого 2024 року. Однак вона має дуже серйозні недоліки, які, на мій погляд, не дозволяють розглядати цей документ як доказ моєї нібито злочинної діяльності.

Наприклад, експерти пишуть, що назва «Українська Православна Церква», цитую: «це маніпулятивна технологія у формі ідентифікації УПЦ як єдиної православної церкви» (стор. 44).

Водночас, це офіційна назва Української Православної Церкви, яка використовується в усіх офіційних документах з 1990 року. Саме так вона зареєстрована державними органами.

Тож заяву експертів можна розглядати як ознаку упередженості та відсутності професіоналізму в релігійній тематиці.

Також експерти назвали заяву пресслужби Української Православної Церкви щодо того, що у неї в Статуті немає ознак зв'язку з Москвою, цитую: «маніпулятивними технологіями у формі переконання».

Однак положення Статуту УПЦ не можуть бути «маніпуляцією», оскільки це об'єктивні норми офіційного документа, з яким можна ознайомитися у відкритому доступі. Таким чином, заяву експертів можна розглядати як ознаку упередженості або як відсутність в експертів професіоналізму в релігійному дискурсі.

Прикро, але експерти у своєму дослідженні плутають назви УПЦ і ПЦУ. Наприклад, вони пишуть, що в публікаціях СПЖ є «номінації, що виражають негативну емоційно-експресивну характеристику Української Православної Церкви та її релігійних діячів і вірян».

Але СПЖ – це ресурс, який підтримує, захищає УПЦ і який ніколи не використовував негативних характеристик і конотацій щодо неї. Можна припустити, що експерти мали на увазі не УПЦ, а ПЦУ.

Наступний приклад: експерти стверджують, ніби матеріали СПЖ є, цитую: «емоційно-експресивною оцінкою» керівництва Української Православної Церкви. Але це теж не відповідає дійсності, оскільки СПЖ ніколи не використовувала експресивну оцінку керівництва УПЦ.

Також у експертів зустрічається твердження, що ПЦУ, цитую: «зацікавлена лише в незаконному привласненні майна ПЦУ», що, безумовно, є абсурдом.

Крім того, у наданих експертам запитаннях з боку обвинувачення вже містяться помилки, які безпосередньо впливають і на самі висновки експертів. Наприклад, у запитанні №19 експертам запропоновано визначити, чи відповідає зміст робочого чату СПЖ у Телеграм від 16 серпня 2023 року, цитую: «публікаціям, розміщеним на сторінках СПЖ і відеороликам “Першого Козацького”, які були надані на експертизу».

Втім, штучне поєднання в єдиному комплексі робочого чату СПЖ і публікацій СПЖ разом з авторськими відео «Першого Козацького» є неправомірним. Це окремі, ніяк не пов'язані між собою ресурси з різною редакторською політикою. Як журналіст СПЖ я можу нести відповідальність тільки за зміст своїх публікацій на СПЖ, а не будь-яких інших ресурсів, зокрема й «Першого Козацького». Це по-перше.

По-друге, у підозрі на сторінці 6 вказано, що «злочинна група», в участі в якій мене звинувачують, діяла з лютого 2022 по березень 2024 року. Водночас ті матеріали «Першого Козацького», які були надані експертам, і на які я нібито мав вплив у серпні 2023 року, були створені у 2020 та на початку 2021 року. Сам ютуб-канал, на якому було розміщено ці матеріали, давно видалено. Слідчі надали експертам відеозаписи авторів «Першого Козацького» на DVD-дисках.

Таким чином, мої вказівки в робочому чаті СПЖ від 16 серпня 2023 року не могли мати жодного відношення до відеоматеріалів «Першого Козацького», створених за два-три роки до вказаного часу, з авторами яких я навіть не знайомий. Отже, висновки експертів, зроблені на основі некоректного поєднання матеріалів СПЖ і «Першого Козацького», не можуть вважатися об'єктивними. Проте в повідомленні про підозру слідчий, наводячи приклади публікацій СПЖ, ретранслює на них висновки експертів, зроблені ними після аналізу відеоматеріалів «Першого Козацького», і це абсолютно некоректно.

Перераховуючи в підозрі 39 публікацій СПЖ, слідчий вказує, що кожна з них, цитую: «згідно з висновком експертів, спрямована на приниження честі та гідності духовенства і мирян ПЦУ», а також, цитую: «згідно з висновками експертів, сприяє підривній діяльності РФ проти України в релігійній сфері». Однак самі експерти, аналізуючи кожну згадку з 39 публікацій СПЖ, ніде не вказують ні на приниження честі та гідності ПЦУ, ні на сприяння Росії. У 17 випадках із 39 експерти взагалі не надали жодних коментарів.

У частині публікацій вони побачили «маніпулятивні технології», використання лапок або використання окремих слів. Наприклад, «радикали» або «рейдери». У жодній публікації СПЖ експерти не побачили ні приниження честі та гідності ПЦУ, ні сприяння Росії. Проте обвинувачення використовує в підозрі саме такі формулювання.

Наприклад, у публікації під назвою «Голова тернопільської ОДА: Віддайте нам Лавру, і ми знайдемо спосіб вигнати УПЦ», де цитуються слова М. І. Головка, що Почаївську Лавру слід віддати Українській греко-католицькій церкві, експерти лише підкреслили експресивність висловлювань Головка, не надавши жодних коментарів. Проте в підозрі сказано, що експерти нібито побачили в публікації, цитую: «приниження честі та гідності ПЦУ». Однак ПЦУ в цій публікації жодного разу не згадувалася.

Інший приклад: публікація під назвою «Предстоятель Польської Православної Церкви підтримав Київські Духовні школи». В експертизі щодо цієї публікації взагалі не надано коментарів. Проте в підозрі зазначено, що експерти нібито побачили в ній, цитую: «приниження честі та гідності ПЦУ, а також сприяння РФ у підривній роботі проти України», хоча в тексті взагалі не згадувалися ні ПЦУ, ні Росія. Те саме стосується й інших публікацій, зазначених у підозрі, про які я не розповідатиму, щоб не марнувати час.

Окремо хочу наголосити, що всі згадані 39 публікацій СПЖ відносяться до формату «новини», де автори лише цитують спікерів із посиланням на першоджерела — прес-служби Помісних Церков, прес-служби єпархій УПЦ, міських рад, заяви народних депутатів тощо. У всіх цих публікаціях немає оціночних суджень, вони створені за всіма правилами журналістських стандартів.

Звинувачення мене в тому, що я заперечую збройну агресію РФ, і твердження, що я нібито заперечую причетність РФ до підриву дамби Каховської ГЕС, не відповідають дійсності.

У моєму листуванні з редактором щодо можливої публікації про підрив дамби я висловив таку думку: «ще не доведено, що це точно РФ». Це листування відбувалося всього за кілька годин після трагедії, на той час не було представлено достовірних доказів причетності РФ до інциденту, які з'явилися пізніше. У мережі до того ж лунали різні думки, включно з можливістю руйнування дамби з природних причин. Слід зазначити, що офіційні заяви української влади з цього питання з'явилися значно пізніше.

Звинувачення у виготовленні та розповсюдженні матеріалів з виправдання і заперечення агресії РФ ґрунтуються на двох публікаціях СПЖ, де цитуються висловлювання Московського патріарха Кирила і сербського єпископа Іринея.

Хочу зазначити, що це публікації новинного характеру, в яких тільки донесено думку спікерів без коментарів. Нагадаю, щодня в центральних українських ЗМІ цитують перших осіб країни-агресора, але ніхто не звинувачує журналістів цих ЗМІ у поширенні матеріалів щодо виправдання та заперечення агресії Російської Федерації.

Водночас суду і прокурору моїм захистом було представлено десятки прикладів статей СПЖ, де автори безумовно засуджують агресію Росії та критикують представників Російської Церкви, які підтримують цю агресію. Виявилося, що сторона обвинувачення ці матеріали вирішила «не помітити», незважаючи на те, що їх дуже багато.

Щодо висунення мені підозри в державній зраді згідно з частиною 2 статті 112, хочу зазначити наступне: у практичному посібнику з кримінально-правової оцінки та зловживанні під назвою «Злочинна колаборація в умовах збройної агресії» авторства голови СБУ Василя Малюка, автор стверджує, що, цитую: «обов'язковою умовою кваліфікації дій особи як державної зради є здійснення ворожої діяльності на користь держави, спільно з представниками цієї держави, з якими особа вступає у злочинну змову».

Голова СБУ роз'яснює, що такими представниками можуть вважатися тільки офіційні особи іноземних держав — дипломати, правоохоронці, військові, представники спецслужб, розвідки тощо. Я заперечую, що мою журналістську діяльність із захисту УПЦ можна оцінювати як ворожу, і рішуче заявляю, що ніколи не мав жодних знайомств, контактів, а тим паче змови з представниками країни-агресора.

Я добровільно надав правоохоронним органам паролі та доступ до всіх своїх контактів і листування в месенджерах, а також вмісту свого мобільного.

У згаданому посібнику голова СБУ стверджує, що якщо у справі відсутній іноземний адресат, вона не може розглядатися як державна зрада, цитую: «кримінальна відповідальність за частиною 1-2 статті 111 КК України виключається». Тому за законом не існує жодних підстав інкримінувати мені підозру в державній зраді.

Окремо хочу наголосити, що я не знайомий із Віктором Вишневецьким, якого слідчі називають головою злочинної групи. Ні особистих, ні робочих контактів між нами ніколи не було. Тому я відкидаю звинувачення, що цей чоловік нібито запропонував мені взяти участь у роботі злочинної групи, і що я нібито свідомо дав на це згоду. І що нібито я отримував від нього вказівки щодо публікації всіх 39 новин. Такі ситуації ніколи не мали місця.

Крім того, прокурор під час виступу ввів суд в оману, заявивши, що ресурс «Перший Козацький» входить до структури СПЖ, що не відповідає дійсності.

Також я не розумію, чому обвинувачення використовує щодо мене та інших журналістів СПЖ слова «псевдо», «так звані» тощо. СПЖ діє в Україні з 2015 року, і ніколи до діяльності ресурсу не було зауважень і претензій з боку державних, громадських і правоохоронних органів.

Також зазначу, що 2020 року СПЖ стала лауреатом престижної польської премії імені Костянтина Острозького за видатні досягнення в церковній журналістиці.

Тому вважаю кримінальну справу проти себе та інших представників СПЖ частиною кампанії проти Української Православної Церкви та роботою з перешкоджання журналістській діяльності.

Дякую».

На правовий захист журналіста Валерія Ступницького

https://send.monobank.ua/jar/462PTvpUJ2

Перед цим, 8 травня, у день пам’яті Касперівської ікони Божої Матері, після святкової Божественної літургії митрополит Агафангел разом з духовенством звершив Хресну ходу за мир навколо м. Одеси.

☦️ «КАСПЕРІВСЬКА» ІКОНА БОЖОЇ МАТЕРІ ПРИБУЛА У СВЯТО-УСПЕНСЬКИЙ ЧОЛОВІЧІЙ МОНАСТИР М.ОДЕСИ

🌿🕊 Престольный праздник во Владимиро-Ольгинском храме Десятинного монастыря УПЦ, Киев.

Чудесная часовня, которую хотят снести варвары, сегодня полна людей. Это место чудес сегодня принимает праздник чудотворной иконы Божией Матери 🙏

☦ Сьогодні, 10 травня, у день ікони Божої Матері "Живоносне Джерело" у Десятинному вшановують свою чудотворну ікону Божої Матері Володимирської Десятинної 🙏

🌿ХРИСТОС ВОСКРЕС!🌿ПАСХАЛЬНИЙ водосвятний молебен в честь ікони Божої Матері «Живоносне Джерело»
https://youtu.be/eBgGiXOujE4

ВІРНІ УПЦ У ДЕСЯТИННОМУ ПІДНЕСЛИ МОЛИТВУ ЗА МИР НА УКРАЇНСЬКІЙ ЗЕМЛІ. НЕВЖЕ ПІДНІМЕТЬСЯ В КОГОСЬ РУКА ЗНИЩИТИ ХРАМ ЗНОВУ? РАНІШЕ ЦЕ ЗРОБИЛИ БАТИЙ ТА РАДЯНСЬКА ВЛАДА