м и х а й л о к о в а л ь ч у к ☀️

І, здається, в Четвер, 15 лютого, ми вже почали їх капати( Онівайд 120 млгр; фторурацил 4300, лейковорін 700 млгр). Це я пишу для спеціалістів назву препаратів.

В неділю, 18 лютого, коли Степан вже прокапав три дні Хімії, ми з другом Андрей Пастушенко гуляли зі Степаном по території декілька годин, розмовляли до пізного вечора. Він ніяк не хотів йти з вулиці, ніби відчував, що останній раз бачить свою Україну…

А вже наступного дня зранку мені потелефонували, що мій чоловік знаходиться в реанімації. Коли я приїхала, мене в реанімацію не пропускали, а завідуючий сказав мені, що Степан помирає. Я не здавалася, всім телефонувала і просила, щоб повпливали на керівництво, щоб нас із сином пропустили до нього. Якимось чудом, мене пропустили на 15 хвилин.

І ця картина, яку я побачила, ходитиме за мною, мабуть, все життя. Степан був повністю нерухомим, тільки свідомі очі дивилися мене. Він міг лише кліпати повіками. Я спитала чи він бачить, що це я, чи розуміє, на що він мені ствердно закліпав очима. Я просила завідуючого, щоб рятували Степана, що він ще при свідомості, просто не може нічого сказати, на що мені сказали, що вони роблять все можливе. Але, відмовилися пояснити що саме.

Я вирішила таки провести цю відеоконференцію з Фрайбургом, може вони щось порадять в даній ситуації. І ми нарешті її провели. Наша онколог Олена Юріївна Шмига розповіла німцям, які препарати вона прокапала, на що німецький професор пояснив, що ці препарати в Німеччині, в такому віці, як Степан, ніхто не призначає, тому що це дуже токсичні препарати.

І треба було обговорити з родиною чи взагалі їх капати?! На що наша онколог сказала, що Степан був у задовільному стані по всіх показниках крові, і по їхній шкалі для онкологів, що дозволило їй призначити цю Хімію.

Коли ж я розповіла німцям у якому стані зараз Степан і чи вони не порадять, що можна зробити, то лікар з жалем сказав, що тепер можуть в цьому розібратися лише українські реаніматологи, які на місці, а мені треба йти і з ним попрощатися. ( У мене є запис цієї відеоконференції).

Нарешті нас, чомусь по черзі з сином, а не разом,
пропустили до Степана на довше. При Тарасові, Степан ще теж кліпав очима і навіть кивав головою. Так от, син каже, що тато не здавався, і коли Тарас говорив йому, що ми будемо боротися за нього, що ми ще прийдемо, він активно кивав головою.

На ніч мені не дозволили залишитися, як я не просила. А наступного дня, раненько, Степан вже очей не відкривав. Нас вже нарешті пропустили надовго, разом з Тарасом в цю реанімацію, ми молилися вголос, просили Господа і Степана, щоб він тримався. Я читала йому вірші Ліни Костенко і пускала пісні його улюбленої Olga Bogomolets.

Коли тиск у чоловіка почав падати, я зі сльозами на очах просила Господа не забирати його, я говорила, як сильно ми його любимо, як його люблять прості українці. На цих словах у чоловіка, з під опущених повік, викотилася сльоза, він видихнув і я побачила на моніторі пряму лінію… Це була остання мить його життя…

Потім завідуючий реанімацією, в присутності нашого друга «Сивого», пробував переконувати мене, що, може, розтин робити не треба, бо навіщо це робити? Це мене дуже здивувало.

І я наполягла не просто на розтині, а на судово- медичній експертизі, і не там, де в «Оберега» домовленість, а в міському морзі на Оранжерейній. Мені прийшлося викликати поліцію, щоб мені видали медичні документи для судово - медичної експертизи.

На ескспертизі зʼясували, що метастазів в мозку не було, які могли викликати повний параліч, не було ні інсульту, ні тромбозу. Діагноз звучав : « Онкологія четвертої стадії з метастазами в печінку і легені. Поліорганна недостатність».

У Вікіпедії сказано, що поліорганна недостатність - «це важка неспецифічна стрес-реакція організму, сукупність недостатності кількох органів і систем, що розвивається як термінальна стадія більшості гострих захворювань, викликаних політравмою чи гострим отруєнням хімічними речовинами та іншими гострими станами».

Та й завідуючий реанімацією нам із Сивим сказав, що стан Степана, внаслідок ускладнення від Хімії.

355 viewsМихайло Ковальчук, 08:58