Прокинувся від того, що на мене щось тиснуло. Вероніка. Моментально розплющив очі. Я лежав на спині. А вона — на мені. Рукою обіймала за груди, долонька ховалася десь у мене під пахвою. Стегно — на моєму, гола ніжка між моїх. Сукня задралася так, що я побачив її червоні мереживні трусики, варто було лише підняти голову. Моя рука була на її спині, притискала до себе. На моїй долоні залишилися сліди від колючих круглих блискіток на її сукні.
Я гучно видихнув. Злегка поворухнувся, щоби принаймні звільнити свій пах від її присутності. Вероніка замугикала і раптом затихла. Повільно підняла голову. Сонні зелені очі побачили мене й відразу розширилися.
— О боже, — прошепотіла вона. — Що ти тут робиш?
— А ти? — хрипко відповів я.
Вероніка кліпнула, ніби пригадуючи події минулого дня, а тоді нарешті помітила, що ми лежали в неприпустимій близькості. Стрімко підхопилася й відсунулася від мене, ніби від прокаженого.
— Боже мій, — повторила вона, сідаючи на ліжку й підтягуючи сукню нижче.
— Я хвилювався, — сказав повільно, дивлячись в її перелякані очі. — І приїхав. Ден сказав, ти цілувалася там з кимось.
Слова давалися важко. Як завжди, коли поруч вона. Я теж підвівся, сів поруч, спираючись на спинку ліжка. Не дивився на неї.
— Аслане… Я напилася, — зітхнула вона. Її плечі напружились. — І ти сказав, що між нами нічого немає.
Голос змінився. Я чув неприховану злість. Повернувся до неї. Торкнувся бретельки сукні, що сповзла вниз, відкриваючи більшу частину грудей, ніж це було б доречно. Проковтнув бажання і повільно схопився за бретельку. Вероніка простежила за моїм поглядом.