#Ти як? З 2014 року пані Олеся з позивним «Карамелька» навчала українських бійців тактичній медицині. Згодом усвідомила, що вміє достатньо, аби рятувати життя безпосередньо на фронті. З війни вона поверталася двічі — у часи АТО і вже повномасштабної, але до цивільного життя повертається досі — каже, губиться серед людей, а ще часто не спить уночі, бо кличуть поранені.
Досвід ветеранки вартий поваги. Та попри це, вона все ще чує колючі фрази на кшталт «ми тебе туди не посилали» або «як там було на війні?». Це ранить, це змушує закриватися, дистанціює від простого бажання «бути дівчинкою, носити сукню і ходити на побачення». Пам’ ятаймо про це.
Ветерани й ветеранки не потребують особливих умов чи ставлення, аби справді жити це життя — лише взаємної поваги і часу.

#Ти як? Сергій із позивним «Павук» приєднався до захисників ще у 2014-му.
Після кількох років служби почав працювати із психологом, що допомогло зібратися з думками та навіть розпочати власну справу. У перші дні повномасштабної війни ветеран повернувся до війська, однак невдовзі отримав поранення. Каже, згодом, вже серед цивільних, доводилося чути фрази на кшталт «Значить, погано воював, раз тебе поранили», і такі речі заважають цілковито адаптуватися ось уже 10 років.
Сергій вважає себе «простим хлопчиною» і не вимагає якогось особливого ставлення з боку оточуючих, та зізнається, що простого розуміння іноді бракує. Побратимам і посестрам, які зараз повертаються з фронту, чоловік радить не падати духом і точно не шукати вирішення своїх проблем у пляшці, адже життя триває і ніколи не пізно змінити його на краще.

#Ти як?Панічна атака не обирає зручного місця, часу чи «ту саму людину». Тож при ній варто тримати в голові факт — вона не загрожує життю і скоро мине (хоч нам і здається, що це триватиме нескінченно).

Існують також прості та ефективні способи справитися з нею. Про них у відео розповідає психологиня PROJECT HOPE.

Дивися та зберігай, щоб швидко повернути собі контроль над думками у випадку початку панічної атаки 💔