25.05.2024 року у День міста Коростеня відбулось офіційне урочисте відкриття Відкритого турніру з волейболу серед чоловіків, присвяченого пам'яті захисника України, лейтенанта, командира кулеметної роти 2 стрілецького батальйону Олексія Леонтьєва.
В змаганнях беруть участь команди:
Коростенського щебзаводу
Волейбольний клуб "Лугини"
Ушомирської сільської громади
Волейбльний клуб STEAM-Voley (селище Черняхів)
На відкритті слово було надано матері загиблого захисника Леонтьєвій Марії Федорівні. До слова вшанування пам'яті Олексія Леонтьєва були запрошені заступник міського голови Олександр Синицький, помічник народного депутата України Іванчук Станіслав, директор ТДВ "Коростенський щебзавод Волошенко Роман, директорка Коростенського ліцею №13 Волошенко Віра, командир роти охорони Микитчук Олександр.
Присутні побажали учасникам гарної гри.
Слава Україні!
Герої не вмирають!
В змаганнях беруть участь команди:
Коростенського щебзаводу
Волейбольний клуб "Лугини"
Ушомирської сільської громади
Волейбльний клуб STEAM-Voley (селище Черняхів)
На відкритті слово було надано матері загиблого захисника Леонтьєвій Марії Федорівні. До слова вшанування пам'яті Олексія Леонтьєва були запрошені заступник міського голови Олександр Синицький, помічник народного депутата України Іванчук Станіслав, директор ТДВ "Коростенський щебзавод Волошенко Роман, директорка Коростенського ліцею №13 Волошенко Віра, командир роти охорони Микитчук Олександр.
Присутні побажали учасникам гарної гри.
Слава Україні!
Герої не вмирають!
«З вірою в Перемогу, з любов’ю до Коростеня!»
Травень насичений різними подіями, заходами, які проходять у масштабах нашої держави і, зокрема, в нашому місті. 25 травня Коростень традиційно відзначив День міста – своє 1319-ліття.
Кожен, хто завітав на свято в парк «Древлянський», в першу чергу міг задонатити на ЗСУ, ставши організатором, або учасником волонтерського ярмарку «Перемога для всіх одна!», написати побажання для наших захисників на прапорі України, який потім буде передано нашим воїнам на передову. Бажаючі могли відвідати презентацію історичної книги Людмили Гладиш «Слово про слов’ян», в якій розповідається і про нашу Древлянську столицю, взяти участь у майстер-класі бойової взаємодії та познайомитись з середньовічними ремеслами від клубу Atira Ruthenia, придбати картини художників та вироби майстринь. Цікаво на святі було для всіх... Детальніше та більше фото на сайті:
Травень насичений різними подіями, заходами, які проходять у масштабах нашої держави і, зокрема, в нашому місті. 25 травня Коростень традиційно відзначив День міста – своє 1319-ліття.
Кожен, хто завітав на свято в парк «Древлянський», в першу чергу міг задонатити на ЗСУ, ставши організатором, або учасником волонтерського ярмарку «Перемога для всіх одна!», написати побажання для наших захисників на прапорі України, який потім буде передано нашим воїнам на передову. Бажаючі могли відвідати презентацію історичної книги Людмили Гладиш «Слово про слов’ян», в якій розповідається і про нашу Древлянську столицю, взяти участь у майстер-класі бойової взаємодії та познайомитись з середньовічними ремеслами від клубу Atira Ruthenia, придбати картини художників та вироби майстринь. Цікаво на святі було для всіх... Детальніше та більше фото на сайті:
Рішення звернутися до психолога, психотерапевта чи психіатра не даються легко.
Особливо коли культура звернення по таку допомогу лише формується, а стереотипи про ментальне здоров'я ще переважають.
У випадку з ветеранами, які мали травматичний досвід, може додаватися небажання «аби хтось порпався у голові» або ж переконання, що зрозуміти зможуть лише «свої».
Ми можемо мати щире бажання допомогти людині, та варто памʼятати, що тиснути, сваритися чи примушувати звернутися до
спеціаліста - невдалий варіант. Завжди, а особливо у випадку з військовими, слід шукати власний шлях, побудований на довірі й турботі.
Особливо коли культура звернення по таку допомогу лише формується, а стереотипи про ментальне здоров'я ще переважають.
У випадку з ветеранами, які мали травматичний досвід, може додаватися небажання «аби хтось порпався у голові» або ж переконання, що зрозуміти зможуть лише «свої».
Ми можемо мати щире бажання допомогти людині, та варто памʼятати, що тиснути, сваритися чи примушувати звернутися до
спеціаліста - невдалий варіант. Завжди, а особливо у випадку з військовими, слід шукати власний шлях, побудований на довірі й турботі.