Ну що шановні, Пані знову десь носить, тому настав час моїх субʼєктивних байок.

Почнемо прямо з аеропорту.
Як і чотири роки тому, бізнес клас на рейсі Сеул - Алмати все такий же прикольний, як і раніше.

Дуже комфортно, без пафосу, але з відчуттям турботи.

Саме місто для мене завжди було приємним спогадом, навіть не зважаючи на ковідні часи.

У пам’яті лишилися гори і те саме відчуття, коли вперше бачиш щось неймовірне.

Цього разу все сприймалось абсолютно по-новому, але все так само ніжно.

Тож…День 1.

Перше, що відчула: гостинність і люб’язність. Хоча не без коршунів-таксистів прямо на вході.

Загальний сервіс по відчуттям приблизно на рівні Кореї, а подекуди навіть кращий.

Але те, що дуже відчулось, це те, що трафіку стало набагато більше, прям сильно більше.

Другий момент, це те, що місто стало ще більш російськомовним.
Яндекс Таксі, Wildberries, Ozon (фу-фу 🙃).
Але при цьому, без прапорів чи ще якоїсь імперської хріні. Цікавий мікс.

До речі, забула навушники вдома, тож мала чудовий привід прогулятись по нові AirPods і зацінити наскільки ж гарно ввечері.

Почуття безпеки трохи нижче, ніж у Кореї, але в центрі цілком комфортно.
Спокійно гуляла пішки навіть увечері.

Як і скрізь самокатчикам бажаю вічної діареї, особливо на тротуарі :/

А ще прифігіла від того, скільки у Рошена видів батончиків в рандомному магазині біля дому.
Я не знала, що їх стільки існує.

Загалом відчуття, що ти все ще в Азії, але навколо літери вже зрозуміліші.
Далі буде.

Алмати 🇰🇿
День 2.

Якщо ви давно за мною слідкуєте, то знаєте, що я великий поціновувач гольфу.
Тож що ще я могла робити о 8 ранку? Звісно, грати.

Гольф у Кореї задає певну планку: якість трави, сервіс у клаб-хаузі, ставлення кеді.
Тому я не мала жодних очікувань щодо Жилжау (назва клубу).
І не даремно, бо я не очікувала, що буде настільки круто.

Абсолютна тиша, гори, двомісний карт, покатушки між луками і дуже смачна кава у перерві.

А найцінніше — можливість грати соло.
У Кореї мені вдалося це зробити лише один раз, і то було фінансово боляче.
А тут — легко і приємно.

Цінник приблизно як у Сеульській агломерації, близько 200 доларів за раунд.

А ще на території клубу смачний ресторан.
Після раунду гречана каша з кониною була саме те.

Обов’язково приїду ще.