Деякі наші брати й сестри прагнуть національно-визвольну боротьбу звести до правозахисної діяльності.
Так от, національно-визвольна боротьба може мати успіх, а правозахисна діяльність – тільки успіх в одержанні ґрін-карти.
Війна завжди ведеться не стільки за ресурси й території, скільки за символи і святині. Сталін поклав тисячі ванюшек при штурмі Рейхстагу, який не функціонував із 1933 року, відтоді, як комуністи підпалили його.
Тисячі життів за цегляну коробку – бо навіть Сталін розумів: це війна за символи і святині. Але цього не розумієте ви, мої одномірні малята, коли 9 травня кладете квіти до пам'ятника невідомого гвалтівника та вбивці.
Беріть хоча б приклад з московитів: жодної поваги до символів і святинь ворога!
Дмитро Корчинський
Так от, національно-визвольна боротьба може мати успіх, а правозахисна діяльність – тільки успіх в одержанні ґрін-карти.
Війна завжди ведеться не стільки за ресурси й території, скільки за символи і святині. Сталін поклав тисячі ванюшек при штурмі Рейхстагу, який не функціонував із 1933 року, відтоді, як комуністи підпалили його.
Тисячі життів за цегляну коробку – бо навіть Сталін розумів: це війна за символи і святині. Але цього не розумієте ви, мої одномірні малята, коли 9 травня кладете квіти до пам'ятника невідомого гвалтівника та вбивці.
Беріть хоча б приклад з московитів: жодної поваги до символів і святинь ворога!
Дмитро Корчинський
За день до закінчення вічності
Піду будувати будинок,
Або малювати картину
"Собака кусає кузину",
Або закохаюсь, або ризикну -
Почну невеличку війну.
За день до закінчення вічності
Я сяду на березі моря
Чи річки (на обрії гори)
Дививтись на хвилі, на хмари
Дні перебирати за днями.
Час - вервиця. Зернами нами
Помоляться зоряні пальці.
Я зайве забуду, відріжу окрайці,
Щоб найголовніше вмістити в строфу,
В рядок, впоперек, на уривку-листку
У ноту, у формулу перепишу
Коротку історію вічності.
Згорну, як кораблик
І в річку пущу.
За день до закінчення вічності
Піду продавати годинник
Лохам на Лук'янівській ринок.
Десяток свічок загорну в папірець.
Це буде стоп-кадр, сингулярність чи вибух,
Як знудиться нами Небесний Отець.
Лиш Слово було напочатку.
Вкінці буде слово "Кінець".
Піду будувати будинок,
Або малювати картину
"Собака кусає кузину",
Або закохаюсь, або ризикну -
Почну невеличку війну.
За день до закінчення вічності
Я сяду на березі моря
Чи річки (на обрії гори)
Дививтись на хвилі, на хмари
Дні перебирати за днями.
Час - вервиця. Зернами нами
Помоляться зоряні пальці.
Я зайве забуду, відріжу окрайці,
Щоб найголовніше вмістити в строфу,
В рядок, впоперек, на уривку-листку
У ноту, у формулу перепишу
Коротку історію вічності.
Згорну, як кораблик
І в річку пущу.
За день до закінчення вічності
Піду продавати годинник
Лохам на Лук'янівській ринок.
Десяток свічок загорну в папірець.
Це буде стоп-кадр, сингулярність чи вибух,
Як знудиться нами Небесний Отець.
Лиш Слово було напочатку.
Вкінці буде слово "Кінець".
НЕ ЗГАСНЕ ПОЛУМ’Я СЛАВИ!
28 квітня виповнюється річниця створення української дивізії "Галичина". 77 років тому тисячі чоловіків з золотими левами на рукавах й левовими серцями в грудях взяли до рук зброю і стали на захист Батьківщини.
Сьогодні нащадки не люблять згадувати їхні звитяги. Не тільки "кошерні" історики та прогресивні політики, але й навіть багато "правих" забули про тих, хто поклав своє життя до ніг української нації. Проте не ми. Ми пам’ятаємо мужність предків і прагнемо продовжити їхню справу. Адже ворог, проти якого повстали українці у Світовій війні, досі не знищений, а лише змінив форму існування.
У рамках відзначення ювілею створення дивізії ми розпочинаємо флешмоб. Закликаємо кожного захисника України, який зараз бореться з ординською навалою на Східному фронті, опублікувати на своїй сторінці фото в однострої чи на місці служби з шевроном "Галичини" і хештегом #Галичина_Дивізія_Героїв. Таким чином, ми разом нагадаємо українцям, що війна за нашу свободу розпочалась не шість років тому, а триває десятиліттями. І що сьогоднішні воїни є нащадками українських солдатів минулого. Якщо ж у вас ще досі нема шеврона дивізії — не проблема. Напишіть свої координати і ми надішлемо вам шеврон.
Всі, хто з різних причин саме зараз не перебуває на фронті - теж може отримати шеврон, заплативши його вартість - 40 гривень. Таким чином він заплатить за себе і за одного військовослужбовця. Це допоможе нам розіслати безкоштовні шеврони більшій кількості солдат на передовій.
Контакти щодо замовлення:
Telegram: t.me/zastawa88;
28 квітня виповнюється річниця створення української дивізії "Галичина". 77 років тому тисячі чоловіків з золотими левами на рукавах й левовими серцями в грудях взяли до рук зброю і стали на захист Батьківщини.
Сьогодні нащадки не люблять згадувати їхні звитяги. Не тільки "кошерні" історики та прогресивні політики, але й навіть багато "правих" забули про тих, хто поклав своє життя до ніг української нації. Проте не ми. Ми пам’ятаємо мужність предків і прагнемо продовжити їхню справу. Адже ворог, проти якого повстали українці у Світовій війні, досі не знищений, а лише змінив форму існування.
У рамках відзначення ювілею створення дивізії ми розпочинаємо флешмоб. Закликаємо кожного захисника України, який зараз бореться з ординською навалою на Східному фронті, опублікувати на своїй сторінці фото в однострої чи на місці служби з шевроном "Галичини" і хештегом #Галичина_Дивізія_Героїв. Таким чином, ми разом нагадаємо українцям, що війна за нашу свободу розпочалась не шість років тому, а триває десятиліттями. І що сьогоднішні воїни є нащадками українських солдатів минулого. Якщо ж у вас ще досі нема шеврона дивізії — не проблема. Напишіть свої координати і ми надішлемо вам шеврон.
Всі, хто з різних причин саме зараз не перебуває на фронті - теж може отримати шеврон, заплативши його вартість - 40 гривень. Таким чином він заплатить за себе і за одного військовослужбовця. Це допоможе нам розіслати безкоштовні шеврони більшій кількості солдат на передовій.
Контакти щодо замовлення:
Telegram: t.me/zastawa88;
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
З очільником Видавництво "Zалізний тато" Дмитром Савченком
Знову вбитий побратим в зоні розведення «Золоте». Найбільші втрати українських військових за цей рік в зонах відведення, верховному головнокомадувачу байдуже! Знову військовий волонтер дитячий лікар , і сержант ССО залишаються за ґратами полонені власним президентом, бо за рік воно виросло з простого головнокомандувача в верховного головнокомандувача, йому можна - він же не лох.
Десь на межі другого й третього століть, Тертуліан писав, цілком у манірі ранньохристиянської парадоксії:
Син Божий розіп'ятий - мені не сормно, бо це ганебно. І вмер і похований - це ймовірно, бо неможливо. І Той, Кого поховано, воскрес - вірю цьому, бо це безглуздо! (кінець цитати).
Християнин має наслідувати Христа, або хоча б Тертуліана: не зважати на тих, які ганблять, вірити в неможливе, здійснювати безглузде.
Дмитро Корчинський
Син Божий розіп'ятий - мені не сормно, бо це ганебно. І вмер і похований - це ймовірно, бо неможливо. І Той, Кого поховано, воскрес - вірю цьому, бо це безглуздо! (кінець цитати).
Християнин має наслідувати Христа, або хоча б Тертуліана: не зважати на тих, які ганблять, вірити в неможливе, здійснювати безглузде.
Дмитро Корчинський
Як ви знаєте, великий Сальєрі не труїв того вискочку й п'яничку Моцарта.
Отруєння були популярні не серед музик, але серед малярів.
Наприклад, Тиціан із заздрості отруїв Порденоне, а Джузепе Рібера отруїв Домінікіно.
Їхні злочини виявилися ефективними, бо Тиціана й Ріберу ви знаєте, як великих митців, а про Порденоне й Домінікіно навіть не чули.
Тому я вважаю, що якби Сальєрі справді отруїв Моцарта, то віденським класиком вважався б саме він, а "Реквієм" Моцарта вам не подобався б.
(Це я пишу курс лекцій з історії культури й таке спало на думку).
Отруєння були популярні не серед музик, але серед малярів.
Наприклад, Тиціан із заздрості отруїв Порденоне, а Джузепе Рібера отруїв Домінікіно.
Їхні злочини виявилися ефективними, бо Тиціана й Ріберу ви знаєте, як великих митців, а про Порденоне й Домінікіно навіть не чули.
Тому я вважаю, що якби Сальєрі справді отруїв Моцарта, то віденським класиком вважався б саме він, а "Реквієм" Моцарта вам не подобався б.
(Це я пишу курс лекцій з історії культури й таке спало на думку).
Сліпило сонце, а нюанси люблять тінь.
Дива чигають там, де небезпеки.
В конторі Бога наші долі - теки
У шафах за рахунком поколінь.
Там є загублені, забуті і далекі.
Я б відшукав свою, якби не лінь.
Там чорна є помітка і червона,
Якою Бог спрямовує «в архів»,
Що поруч пекла дивом не згорів,
А з ним (для рими) не горить...ворона,
Призначена угорцям для гербів
(Голів турецьких і німецьких слів
Досхочу в кожного циганського барона).
На сонці слави «істиного Я»
На розрізнити, лиш у тіні смерті,
Де стіни не стоять, кордони стерті,
Під враженням ножа чи нагая,
Чи навпаки - у камері запертій,
На інвалідному візку, вночі о третій
Жахнешся себе, «істиного Я».
І знов «Я» зникне, наче чорна ніч.
Бог теку взяв та не послав за нами.
Чи істини були страшними снами,
Отарою потвор і протиріч?
Щасливі ті, які не знали -
Не дбали день, не спали ніч.
А ми - нещасні - випити повинні
Все, чим душа страждає і боїться,
Що сталося і вже не таємниця.
У тіні й тиші, прісно і понині
Між Богом в далині і мною надолині.
Дива чигають там, де небезпеки.
В конторі Бога наші долі - теки
У шафах за рахунком поколінь.
Там є загублені, забуті і далекі.
Я б відшукав свою, якби не лінь.
Там чорна є помітка і червона,
Якою Бог спрямовує «в архів»,
Що поруч пекла дивом не згорів,
А з ним (для рими) не горить...ворона,
Призначена угорцям для гербів
(Голів турецьких і німецьких слів
Досхочу в кожного циганського барона).
На сонці слави «істиного Я»
На розрізнити, лиш у тіні смерті,
Де стіни не стоять, кордони стерті,
Під враженням ножа чи нагая,
Чи навпаки - у камері запертій,
На інвалідному візку, вночі о третій
Жахнешся себе, «істиного Я».
І знов «Я» зникне, наче чорна ніч.
Бог теку взяв та не послав за нами.
Чи істини були страшними снами,
Отарою потвор і протиріч?
Щасливі ті, які не знали -
Не дбали день, не спали ніч.
А ми - нещасні - випити повинні
Все, чим душа страждає і боїться,
Що сталося і вже не таємниця.
У тіні й тиші, прісно і понині
Між Богом в далині і мною надолині.
Революція гідності була актом національного пробудження.
Хтось не приєднався до неї бо боявся, а хтось з ненависті до нації.
Нинішній голова парламенту Розумков з останніх.
Нині він заявляє необхідність скасувати люстрацію, адже вона унеможливлює відновлення на посадах цінних управлінських кадрів.
Люстрація була суспільною помстою старому режиму.
Розумков керував виборчим штабом Зеленського. Під час виборів він висував гасло - нових людей до влади!
Але нові нинішні виявилися значно гіршими, ніж вчорашні.
Тепер Розумков мріє замінити їх позавчорашніми.
Чи не варто було б тоді замінити Розумкова на Рибака, який очолював ВР з 2012 року до того, як втік разом з Януковичем? Він явно був більш компетентним.
Хтось не приєднався до неї бо боявся, а хтось з ненависті до нації.
Нинішній голова парламенту Розумков з останніх.
Нині він заявляє необхідність скасувати люстрацію, адже вона унеможливлює відновлення на посадах цінних управлінських кадрів.
Люстрація була суспільною помстою старому режиму.
Розумков керував виборчим штабом Зеленського. Під час виборів він висував гасло - нових людей до влади!
Але нові нинішні виявилися значно гіршими, ніж вчорашні.
Тепер Розумков мріє замінити їх позавчорашніми.
Чи не варто було б тоді замінити Розумкова на Рибака, який очолював ВР з 2012 року до того, як втік разом з Януковичем? Він явно був більш компетентним.
Бом: згідно сучасного розуміння фізики, кожний фрагмент космосу є просякнутим різноманітними полями, які складаються з хвиль різної довжини.
Кожна хвиля має певну енергію. Коли фізики підрахували мінімальну кількість енергії, яку може нести хвиля, виявилося, що кожний кубічний сантиметр вакууму утримує більше енергії, аніж вся енергія всієї матерії у всьому всесвіті що ми спостерігаємо.
Деякі дослідники, хоча й не можуть спростувати ці розрахунки, вважають що в них десь є помилка. Але ми віримо Бому, а не маловірам.
Не вірите в Бога, повірте для початку в Бома.
Дмитро Корчинський
Кожна хвиля має певну енергію. Коли фізики підрахували мінімальну кількість енергії, яку може нести хвиля, виявилося, що кожний кубічний сантиметр вакууму утримує більше енергії, аніж вся енергія всієї матерії у всьому всесвіті що ми спостерігаємо.
Деякі дослідники, хоча й не можуть спростувати ці розрахунки, вважають що в них десь є помилка. Але ми віримо Бому, а не маловірам.
Не вірите в Бога, повірте для початку в Бома.
Дмитро Корчинський
КЛАСИЧНА ТРАГЕДІЯ
Стій, хто сподобив стиль Есхіла,
Яким прославлений сліпий,
Не слухай слів, води не пий
Струмка Кастальського. Несила
Долати долю на письмі,
Не знай закінчення і тилу,
Плануй лише на половину,
Не вір в листОпад навесні.
Страшне пророцтво зрештою здійсниться:
Вб’є автора сюжет і перепише.
Лунають паузи, дедалі хор тихіше,
Класичні тексти - міни на полицях.
І як Софокл карябав стилом віск
Нас нищить щось, що вище і сильніше.
Лиш незнання нас пестить і колише,
А ще ми - літери написані для всіх,
Хто прочитав, бо ми і є фінал
Трагедії трагедій, ми - печатка,
Втім фатум повертає до початку
Хто народився, той уже сконав.
І ми, як той Едип, тікаючи пророцтва,
Здійснив проречене, впроваджуємо долю,
Коли їй протидіємо і кров’ю молодою
Зволожимо стерню, яка поросла
Ростками, що крізь скошене ростуть -
(Це заяложена метафора заміни,
оновлення), та ми згадали міни -
Класичні тексти, - в тому їхня суть,
Що вибухнуть вони. І так завжди:
Трагічна доля глядачів трагедій.
Катарсис — то пусте, втім публіка комедій
(що скіфи-ми, що греки, що ж-ди)
Навряд умруть кумедніше, не знаю -
Померла піфія — нема в кого спитати
Померли музи — нам лишаються цитати.
Колона храму перетворена на сваю
Фундаменту нових літератур.
Ти звідти утікай до жанрових глибин
До таємниці Дельф до величі Афін
До Вавилонських стін, або до міста Ур
Там кодекс пролистай чи розгорни сувій
“Царя Едипа”. Кожний і зненацька
Безчестить матір, убиває батька
Це доля людства в ницості своїй.
Трагедія згвалтована, а віденській “Софокл”,
Що паціент собі, а нам оракул
Що сни свої записує щоранку
Допоки не розвіявся пісок
Нічної пам’яті, “Едипів комплекс” пише
Високе опускає нижче живота
Він страшно мучився, а піфія ота
Можливо вижила і вчить, лише тихіше?
Лише страшніше. Ми не чуємо її,
Не розшифровуємо дивне бурмотіння
Цивілізація занепаду, осіння
А ми весняних квітів крадії.
Все марно, їх нема, вони зів’яли
Немає виходу, а доля нездоланна
Хіба іржава бритва, тепла ванна
“Який актор вмирає!” - всі заяви.
Він плакав і казав: “який актор!”
“Який Едип!” — ще міг би простогнати
Він і Софокла грав і мав би знати
Що там наприкінці співає хор.
Співає хор, мудрує Еврипід
Коли кінець прийшов, скриплять колеса:
На мотузках спускають бога — зевса
Він все рятує.
Але там — аїд.
Дмито Корчинський
Стій, хто сподобив стиль Есхіла,
Яким прославлений сліпий,
Не слухай слів, води не пий
Струмка Кастальського. Несила
Долати долю на письмі,
Не знай закінчення і тилу,
Плануй лише на половину,
Не вір в листОпад навесні.
Страшне пророцтво зрештою здійсниться:
Вб’є автора сюжет і перепише.
Лунають паузи, дедалі хор тихіше,
Класичні тексти - міни на полицях.
І як Софокл карябав стилом віск
Нас нищить щось, що вище і сильніше.
Лиш незнання нас пестить і колише,
А ще ми - літери написані для всіх,
Хто прочитав, бо ми і є фінал
Трагедії трагедій, ми - печатка,
Втім фатум повертає до початку
Хто народився, той уже сконав.
І ми, як той Едип, тікаючи пророцтва,
Здійснив проречене, впроваджуємо долю,
Коли їй протидіємо і кров’ю молодою
Зволожимо стерню, яка поросла
Ростками, що крізь скошене ростуть -
(Це заяложена метафора заміни,
оновлення), та ми згадали міни -
Класичні тексти, - в тому їхня суть,
Що вибухнуть вони. І так завжди:
Трагічна доля глядачів трагедій.
Катарсис — то пусте, втім публіка комедій
(що скіфи-ми, що греки, що ж-ди)
Навряд умруть кумедніше, не знаю -
Померла піфія — нема в кого спитати
Померли музи — нам лишаються цитати.
Колона храму перетворена на сваю
Фундаменту нових літератур.
Ти звідти утікай до жанрових глибин
До таємниці Дельф до величі Афін
До Вавилонських стін, або до міста Ур
Там кодекс пролистай чи розгорни сувій
“Царя Едипа”. Кожний і зненацька
Безчестить матір, убиває батька
Це доля людства в ницості своїй.
Трагедія згвалтована, а віденській “Софокл”,
Що паціент собі, а нам оракул
Що сни свої записує щоранку
Допоки не розвіявся пісок
Нічної пам’яті, “Едипів комплекс” пише
Високе опускає нижче живота
Він страшно мучився, а піфія ота
Можливо вижила і вчить, лише тихіше?
Лише страшніше. Ми не чуємо її,
Не розшифровуємо дивне бурмотіння
Цивілізація занепаду, осіння
А ми весняних квітів крадії.
Все марно, їх нема, вони зів’яли
Немає виходу, а доля нездоланна
Хіба іржава бритва, тепла ванна
“Який актор вмирає!” - всі заяви.
Він плакав і казав: “який актор!”
“Який Едип!” — ще міг би простогнати
Він і Софокла грав і мав би знати
Що там наприкінці співає хор.
Співає хор, мудрує Еврипід
Коли кінець прийшов, скриплять колеса:
На мотузках спускають бога — зевса
Він все рятує.
Але там — аїд.
Дмито Корчинський
Наші уявлення за Святу Католицьку Церкву ми черпаємо переважно в пропаганді ворогів Церкви.
Одна з улюблених тем антицерковної пропаганди - жахіття Інквізиції. Вони - породження протестантської, а згодом маніхейської полеміки.
Протестанти тоді переборщили у пропаганді, але тепер усвідомили це і стали на позиції створення широкого християнського фронту спільно з католиками й ортодоксами.
Цікаво те, що інквізиційні трибунали й церква загалом прискіпливо документувати свою діяльність. Інквізиція буяла в часи розвиненого документообігу. Тому її легко досліджувати.
Опальний диякон РПЦ (вони розумнішають, коли їх виганяють за штат) написав статтю, де наводить результати західноєвропейських досліджень.
Зокрема дослідники зазначають:
В цілому по католицьким країнам Європи
Між 1550 й 1800 роками перед судом інквізиції стало 150 тис. Людей. 3000 з них були приречені на смерть, тобто менше 2 відсотків.
Зі 125 000 іспитів, що були проведені іспанською інквізицією за всю її історію, 59 “відьом” були засуджені на смерть. В Італії страчені 36 відьом, в Португалії – 4.
Натомість, протестанти, які вигадали страшилку про католицьку інквізицію мали такі здобутки:
У Швейцарії з населенням тоді близько 1 мільйона спалили 4000 відьом;
в Німеччині з населенням в 16 млн – 25 000 страт;
в Данїї-Норвегії з населенням 970 000 стратили 1350 .
Всіх дослідників вражає чисельність виправдувальних вироків Інквізиції - більше 90 відсотків. З приречених до страти багато страчувалися символічно.
На захист протестантів варто зауважити, що можливо саме гуманізм інквізиції призвів до нинішньої деморалізації Європи. Відьми таки перемогли.
Дмитро Корчинський
Одна з улюблених тем антицерковної пропаганди - жахіття Інквізиції. Вони - породження протестантської, а згодом маніхейської полеміки.
Протестанти тоді переборщили у пропаганді, але тепер усвідомили це і стали на позиції створення широкого християнського фронту спільно з католиками й ортодоксами.
Цікаво те, що інквізиційні трибунали й церква загалом прискіпливо документувати свою діяльність. Інквізиція буяла в часи розвиненого документообігу. Тому її легко досліджувати.
Опальний диякон РПЦ (вони розумнішають, коли їх виганяють за штат) написав статтю, де наводить результати західноєвропейських досліджень.
Зокрема дослідники зазначають:
В цілому по католицьким країнам Європи
Між 1550 й 1800 роками перед судом інквізиції стало 150 тис. Людей. 3000 з них були приречені на смерть, тобто менше 2 відсотків.
Зі 125 000 іспитів, що були проведені іспанською інквізицією за всю її історію, 59 “відьом” були засуджені на смерть. В Італії страчені 36 відьом, в Португалії – 4.
Натомість, протестанти, які вигадали страшилку про католицьку інквізицію мали такі здобутки:
У Швейцарії з населенням тоді близько 1 мільйона спалили 4000 відьом;
в Німеччині з населенням в 16 млн – 25 000 страт;
в Данїї-Норвегії з населенням 970 000 стратили 1350 .
Всіх дослідників вражає чисельність виправдувальних вироків Інквізиції - більше 90 відсотків. З приречених до страти багато страчувалися символічно.
На захист протестантів варто зауважити, що можливо саме гуманізм інквізиції призвів до нинішньої деморалізації Європи. Відьми таки перемогли.
Дмитро Корчинський
Раніше я думав, що Євангельські заповіді - це моральні абстракції для застосування в пустелі. А насправді - це практичні поради з революційного досвіду. Треба любити ближнього якомога інтенсивніше - це заощаджує час, а любов до Бога допомагає пережити тюрму.
Душа переповнена і все, чим вона переповнена, може бути використане, як зброя. Людина несе в собі взаємопротилежні рефлекси та стани для того, щоб перемагати.
Необмежені амбіції і велика скромність дають панування. Руйнівна агресія і відраза до насильства зумовлюють шляхетність. Інстинкт самозбереження і воля до смерті народжують силу. Любов до жінок і целібат підіймають дух. Бунт і дисципліна складають революцію.
Лівою і правою руками варто бити почергово.
Дмитро Корчинський
Душа переповнена і все, чим вона переповнена, може бути використане, як зброя. Людина несе в собі взаємопротилежні рефлекси та стани для того, щоб перемагати.
Необмежені амбіції і велика скромність дають панування. Руйнівна агресія і відраза до насильства зумовлюють шляхетність. Інстинкт самозбереження і воля до смерті народжують силу. Любов до жінок і целібат підіймають дух. Бунт і дисципліна складають революцію.
Лівою і правою руками варто бити почергово.
Дмитро Корчинський