26 хвилин хахаха, не очікував але буде так.

Точно встигене поснідати випити каву і може не одну.

[ думки у голос ]

Нас двадцять років готують до життя з гарним фіналом
Умовно десь з чотирьох років і до двадцяти трьох одне і те ж саме.

Восени один тиждень канікул, взимку трохи більше паузи, весною знов тиждень. І самий головний подарунок, який ми завжди чекали, — це літо, де було два-три місяці канікул.

Фактично двадцять років нас кормили відчуттям, що будь-яка складна робота рано чи пізно закінчується і в тебе буде пауза для відновлення.

Пауза для себе, для свого життя, для свого «я»....

А потім нас просто запхали в графік з дев’ятої до вісімнадцятої, шість днів на тиждень. І що? А те, що всередині досі живе той самий хлопчик або та сама дівчинка, які все ще очікують ту паузу після складної роботи.

І мабуть, тепер цю паузу
ніхто, крім нас самих,
вже зробить.

От за півтора місяці вже гончарства в мене з’явилось чітке відчуття, якого раніше не було — це дозвіл на помилку.
От раніше в дизайні я завжди намагався все вилизати до ідеалу, зробити щоб воно було неперевершене, і часто я сам потім себе карав за неідеальний дизайн, бо по факту дизайн і не може бути ідеальним.

А от з глиною так не вийде на кожному етапі, поки ти створюєш чашку, тарілку або глечик, ти вносиш якісь свої неідеальності у виріб — десь кривіше, десь більше фарби, десь більш перепалена або більш стерта частина, і саме тоді цей предмет стає саме твоїм, саме тим, що ідентифікує тебе.

Так, звісно, це не про клієнта та замовлення, це більше про проявлення свого дизайнерського.

PS — це мій перший малюнок, хочу пробувати і далі створювати щось подібне спонтане

Хто хоче собі новий постер то в коментарях залью файлом щоб можна було завантажити. 😁