​​Досягнення цілей – це правильні питання

Для того, щоб досягти поставлених цілей, їх бажано розбити на невеликі незалежні етапи. Потім слід розділити їх на невеликі кроки або завдання. 

Не командуйте собою, не ставте ультиматуми, а йдіть шляхом цікавості. Наш мозок добре вміє відповідати на питання, тому надайте йому можливість використовувати цей потужний інструмент для досягнення своїх цілей. 

Ось кілька запитань, які можуть надихнути вас на дії:
🟣 Що саме я хочу зробити?
🟣 Чому саме я хочу цього?
🟣 Яким є мій перший маленький крок, що я можу зробити прямо зараз?

Невеликі питання призводять до великих результатів. Чим менші кроки потрібно зробити, тим легше вам буде впоратися із завданням. Спробуйте робити кожен крок таким простим, наскільки це видається можливим.

Підтримуйте вашу уяву і дозвольте собі жити відчуттям цікавості. Ви можете досягти неймовірного, коли використовуєте потужний інструмент свого мозку та ставите собі правильні питання.

Намагайтеся знайти способи зробити процес досягнення своїх цілей максимально ефективним і приємним. Коли ви відчуваєте, що зусилля є невеликими, ви легше зберігаєте мотивацію та рухаєтеся вперед.

Ви можете використовувати цю техніку і у робочому проєкті, якщо зіштовхнулися з тимчасовими проблемами. Поставте собі такі питання:
🟣 Який маленький крок я можу зробити прямо зараз, щоб продовжити рухатися вперед? 
🟣 Що можна покращити прямо зараз?

Ці кроки можуть бути дуже простими: пошук необхідної інформації в Інтернеті, звернення за допомогою знайомих, перегляд вашого плану або запис успіхів у блокноті. 

Експериментуйте та завжди шукайте можливості для удосконалення. Тоді перед вами відкриються нові шляхи. Цей простий спосіб навчить вас бути більш продуктивними.

Якщо у вас або ваших близьких тривалий час спостерігаються стресові реакції, потрібно звернутися за професійною допомогою. 
 
Харківська правозахисна група безкоштовно надає кваліфіковану психологічну допомогу постраждалим від воєнних злочинів в різних містах України та віддалено. Записатися на консультацію можна звернувшись до однієї з наших приймалень за телефоном на сайті khpg.org.
 
Костянтин Пейчев, психолог

#психологічна_допомога

Підтримати ХПГ | Instagram | Facebook

"Моїм клієнткам від 5 до 67 років", — психолог про сексуальне насильство на війні 📌

Чому зґвалтування — це далеко не єдиний вид сексуального насильства? Як стереотипи і віктімблеймінг заважають фіксувати злочини, і чому жінкам не потрібно боятися свідчити? Говоримо із психологом Наталією Поцелуєвою.

Підтримати ХПГ | Instagram | Facebook

​​Суддів пропонують перевіряти на детекторі брехні — чи є в цьому сенс?

Моніторинг роботи судів та перевірка на поліграфі як чинних суддів, так і кандидатів на цю посаду — автори законопроєкту вважають, що такі заходи підвищать довіру українців до судової гілки влади.

У червні Рада нацбезпеки і оборони України визнала необхідність на законодавчому рівні посилити кримінальну відповідальність за корупційні правопорушення у сфері правосуддя, а також посилити перевірку суддів, серед іншого — на детекторі брехні.

Законопроєкт не забарився. Вже за десять днів його текст було надано для ознайомлення депутатам Верховної Ради. “На сьогодні законодавство не передбачає повноважень Вищої ради правосуддя ініціювати широку перевірку всіх суддів певного суду, резонансні події в якому об’єктивно можуть підірвати авторитет правосуддя в суспільстві, на предмет вчинення такими суддями можливих дисциплінарних проступків”, — йдеться в пояснювальній записці до документа. Тому, вважають автори проєкту закону, якщо з’являється інформація про численні порушення в якомусь із судів, варто дозволити ВРП проводити моніторинг роботи усіх його суддів.

Що це дасть❓

Такий законопроєкт, на перший погляд, здається вдалим кроком на шляху боротьби з корупцією. Але тільки на перший. На другий і всі подальші — він межує із безсенсовим популізмом: адже поліграф не є доказом у суді. Навіть свідчення поліграфолога суди часто не визнають експертним висновком чи документом у розумінні КПК.

А під час конкурсів на посади суддів поліграф перетвориться зі знаряддя боротьби з корупцією на ще один спосіб протягнути до судової влади своїх людей, позбавившись “чужих”. Інтерпретація показань детектора брехні досить розмита і легко перетікає в “обґрунтований сумнів щодо відповідності кандидата критерію доброчесності чи професійної етики”, що є підставою для відмови неугодному кандидату.

“Поліграф не може підтверджувати факти. Він може з певною мірою похибки вказувати ймовірність правди чи не правди. Саме тому покази поліграфа не визнаються доказами в країнах Європи та більшості штатів США, так само як і на федеральному рівні судів США. Впровадження його масово в державну машину лише свідчить про інтелектуальний рівень людей, що це впроваджують. Нема таблеток від брехні — є тільки розум, що може цю брехню розкривати”, — вважає Володимир Яворський, правозахисник, експерт Центру громадянських свобод.

Підтримати ХПГ | Instagram | Facebook

​​Сьогодні українська армія має чи не найбільше бойового досвіду у світі, а її боєздатність уже не ставлять під сумнів. Але чи знали ви, що історія участі у бойових діях почалася для ЗСУ понад 30 років тому, а українські військові виконували операції, яким аплодували офіцери НАТО, ще до того, як у нашої держави з’явилася власна Конституція?

Якщо ні, то у День українських миротворців пропонуємо вам кілька історій про те, як українська армія рятувала тисячі людей від гибелі в різних частинах світу.

Цього дня 1992-го року сформований за лічені тижні 240-ий окремий батальйон вирушив на літаках у аеропорт Сараєва. Столиця Боснії і Герцеговини на той час уже кілька місяців була оточена і інтенсивно обстрілювалася снайперами та сербською артилерією.

У Сараєві українці разом з іншими силами під мандатом ООН супроводжували критично необхідні для голодуючого міста гуманітарні вантажі, а також вели артрозвідку, рятували місцеве населення, ремонтували інфраструктуру, захищали стратегічно важливий аеропорт. На документальному відео можна побачити українську техніку, яка потрапила під обстріл під час ремонту електроліній. Уже на третій день після завершення розгортання 240-го батальйону українці зазнали перших втрат через потрапляння міни у бліндаж в аеропорту.

Найбільш успішною вважається операція у боснійському селищі Жепа. У липні 1995-го року українцям у цьому анклаві погрожували як боснійські серби, так і босняки. Перші вимагали не передавати координати їхніх позицій (побоюючись бомбардувань НАТО), другі — віддати їм зброю та стати живим щитом для оборони села. Паралельно відбувалися перемовини на кількох рівнях, і згодом було визнано, що саме стійкість українців дала час для досягнення компромісу.

Комбат 240-го батальйону не піддався на агресивні вимоги генерала Ратка Младича, і зрештою серби погодилися на евакуацію мирного населення. На відміну від сусідньої Сребрениці, де нідерландський контингент погодився здати сербам і навіть допомагав у сепарації мусульманських чоловіків, яких потім було масово страчено, українці організували успішну евакуацію сімей на підконтрольну Сараєву територію: у кожному автобусі був принаймні один миротворець, що не дало сербам напасти на них із засідки. Було збережено життя від п’яти до десяти тисяч людей, на яких неодмінно чекала розправа з боку військ Младича, якого згодом визнали воєнним злочинцем. На трибуналі свідчили зокрема і українські військові.

Інша важлива операція українців — евакуація принаймні 7643-х людей із гір Сванетії у жовтні 1993-го року. На відміну від паралельної місії в колишній Югославії, цю операцію Україна повністю здійснила сама без міжнародного мандату, відгукнувшись на особисте прохання Президента Грузії.

Підігріта Росією війна в Абхазії спричинила гуманітарну катастрофу: десятки тисяч грузинів застрягли в горах, намагаючись втекти від бойовиків. За кілька днів українські пілоти на гелікоптерах Мі-8 та Ка-27 продемонстрували дива майстерності, евакуювавши людей на перевантажених машинах у гірській місцевості (висота приблизно 3 000 м) за мінімальної підготовки. Потім українці доставили гуманітарні вантажі для тих, хто вирішив залишитися. Майже всі учасники операції були нагороджені урядом Грузії.

Найбільш чисельною закордонною місією України була участь у Війні в Іраку у складі міжнародної коаліції, через яку пройшли понад 6 тисяч українців. Також Збройні сили брали участь у місіях ООН у Кувейті, Ліберії, Сьєрра-Леоне, Гватемалі та ще з дюжині країн.

Сьогодні — 33 роки від прийняття Декларації про державний суверенітет. Замість протокольного тексту з привітанням ми пропонуємо вам дуже неординарний погляд на цей документ від нашого знайомого Сергія Щетиніна.

У шостому розділі Декларації зазначено, що земля та інші природні ресурси є власністю українського народу та “використовуються з метою забезпечення матеріальних і духовних потреб її громадян”.

“Коли я почав вдумуватися і аналізувати, що це означає в геополітичному плані, то зрозумів, що погані комуністи створили в Україні Українські Емірати! Бо подібна форма суспільних відносин існує в Арабських Еміратах. Ви ж знаєте, що доки американці не знайшли там нафту, вони були бідними бедуїнами, яких ніхто у світі не знав. Коли знайшли нафту, шейх вирішив, що певну частину від продажу нафти він віддаватиме своєму народу, що забезпечить між ними вічну взаємну любов і дружбу.

Використовувати право власності українського народу для матеріальних потреб громадян — що це означало? Як це право треба було реалізувати? Це означало, що земля і всі ресурси, які були в Україні, могли використовуватися і громадянами, і державою, і іноземними корпораціями, але — за плату. А кошти від використання цих ресурсів мали б надходити не до державного бюджету, а, скажімо, до фонду національного багатства народу України, та щорічно справедливо і порівну ділитися між усіма громадянами.

Якщо вивчати положення Декларації в інших розділах, то тут записано, що вона декларує ринкові відносини. А що таке ринок? Ринок — це свобода індивідуума і вільний доступ до ресурсів. Соціологія говорить, що з усіх людей певної популяції лише 5% спроможні займатися бізнесом. Уявіть собі, що кожен із цих 5% українців у 90-му році отримав би по 50 тисяч доларів і вклав їх у свій бізнес. Уявляю, що можна було б зробити мені і решті підприємливих людей в Україні за ці 33 роки, якби ‘Українські народні Емірати’ тоді були не лише проголошені, але і реально створені. Упевнений, Україна зараз вже була б центром цивілізованого світу і ні в кого навіть думки не виникло б на ней йти війною”.

Пан Щетинін також справедливо зазначає, що саме Декларація, а не Конституція, є документом з найвищою юридичною силою, адже на неї посилається Конституція у преамбулі (хоча фактично Конституція суперечить тому, що написано у Декларації). Також, Декларація була підтримана українцями на референдумі, на відміну від Конституції, яка була ухвалена депутатами і навіть не одразу офіційно оприлюднена.

Як вам такий погляд на наш державний устрій? У Сергія є ще бе-е-езліч думок щодо цього.

Повний текст нашої учорашньої розмови із Сергієм та трохи інформації про нього виклали на нашому сайті: https://khpg.org/1608812520

Підтримати ХПГ | Instagram | Facebook

​​Навіщо?

Багато невдалих рішень народжуються, коли ми перебуваємо у вакуумі невпевненості.

Ми так занурюємося в рутину, що забуваємо запитати себе: "Навіщо я це роблю?".

Часто пошук сенсу починається пізніше, ніж хотілося. Ми свідомо уникаємо його, доки стресові ситуації не примусь поставити це важливе питання.

У похмурий день (момент) питання "НАВІЩО?" може стати найважливішим кроком в особистому розвитку.

Не залишайте такі пошуки на похмурі сезони життя. Зробіть їх частиною вашої повсякденності. Головне – почати усвідомлено розподіляти свій час та енергію. Помічником може стати звичайний щоденник і простий олівець.

Щоб досягти страшного "навіщо?" (наприклад, який сенс у житті або навіщо я тут), ми можемо почати з малих "чому?": Навіщо я працюю над цим проєктом? Чому мене хвилює поведінка мого партнера? Чому я відчуваю стрес?

Ведення щоденника допоможе нам практикувати рефлексію.
Це момент, коли ми замислюємося над нашими діями, емоціями та думками. Цей час, коли ми аналізуємо наші вчинки та реакцію на події.

Щоденник дає можливість краще розуміти себе і відкривати глибинні зв'язки між діями та почуттями.

Рефлексія – це місце, де народжується спрямованість. Через рефлексію ми культивуємо звичку звертатися до себе, відстежувати прогрес, розглядати зобов’язання, обставини та стан розуму. Вона допоможе зрозуміти, чи правильно ми розв'язуємо проблеми та відповідаємо на питання життя. Ми починаємо бачити та розуміти, навіщо щось робимо (R. Carroll 2018).

Нехай рефлексія не стає приводом для самокритики та відчуття провини через помилки минулого. Вона є можливістю зібрати багато інформації зі свого пережитого досвіду і використовувати її як фундамент для майбутнього. Рефлексія допоможе вчитися на власних помилках, зростати та розвиватися.

Як це робити.

Протягом дня використовуйте щоденник, щоб просто записувати свої думки. Це місце, де ви можете вільно висловлювати свої почуття, ідеї та спостереження.

Але це ще не все. Тепер настав час повертатись до записів. Для цього потрібна ранкова та вечірня рефлексія. Це окремий час, коли ви активно аналізуєте себе.

Ранкова рефлексія надихає вас почати день зі свіжим розумом. Ви переглядаєте свої записи з попереднього дня, рефлексуєте над своїми думками та емоціями. Це допомагає визначити незрозумілі тенденції або нові відкриття.

Вечірня рефлексія спрямовує завершити день і проаналізувати свої дії, відчути прогрес та розвиток. Це момент, коли ви давите на гальма, щоб оцінити свої досягнення та зробити висновки.

Рефлексія дає вам можливість стати спостерігачем своїх внутрішніх процесів. Вона зберігає ясність думок, розвиває самоспостереження та самосвідомість.

Це відкриває шлях до особистісного зростання та пізнання себе.

Сподіваюся, що ця ранкова/вечірня рефлексія стане для вас корисною практикою.

Якщо у вас або ваших близьких тривалий час спостерігаються стресові реакції, потрібно звернутися за професійною допомогою.

Харківська правозахисна група безкоштовно надає кваліфіковану психологічну допомогу постраждалим від воєнних злочинів в різних містах України та віддалено. Записатися на консультацію можна звернувшись до однієї з наших приймалень за телефоном на сайті khpg.org.

Костянтин Пейчев, психолог

#психологічна_допомога

Підтримати ХПГ | Instagram | Facebook

​​Від найвідомішого політв’язня до першого темношкірого президента: ким був Нельсон Мандела?

Перший темношкірий президент Південної Африки, герой боротьби з апартеїдом, лауреат Нобелівської премії миру. Усе це — про Нельсона Манделу, якому сьогодні 105 років.

Справжнє ім’я Мандели — Роліглагла, а Нельсон — це ім’я, яке дав йому вчитель у сегрегованій початковій школі. У ті часи практика давати “християнські” імена була дуже розповсюдженою, адже африканське ім’я серед білого населення вважалося “нецивілізованим”, а вимовляти його або не могли, або не хотіли.

Мандела мав королівську кров. Його прадід був правителем Королівства Тембу, що об’єднувало частину народності коса. Однак, через нерівний шлюб батька Нельсон не міг бути спадкоємцем трону, хоча й визнавався “королівським радником”.

Мандела почав вивчати мистецтво в університеті, однак був відрахований за участь у студентському протесті. Король сказав, що якщо він не продовжить навчання, йому та його двоюрідному брату Джастісу потрібно буде укласти шлюб з призначеними ним дружинами. Разом із братом вони зрештою тікають до Йоганесбурга. Там Нельсон знайомиться з учасниками Африканського Національного Конгресу (АНК) та починає навчатися на юриста.

Мандела потрапив до в’язниці за те, що виступав проти політики апартеїду — на штучній мові європейських колонізаторів африкаанс це слово означає “відокремленість”. У 1948-му році сегрегацію темношкірих, яка вже тоді була поширеною в країні, закріпили у законі. Ця політика вимагала від темношкірих південноафриканців постійно носити із собою посвідчення особи, щоб проходити в зони, призначені для білих. Також їм було заборонено вступати в міжрасові стосунки і голосувати на виборах. Оскільки на біле населення ПАР припадало лише приблизно 15%, більшість людей у країні була дискримінована. 

Спершу АНК використовував ненасильницьку тактику, зокрема страйки та демонстрації, але згодом Мандела зрозумів, що збройний опір — єдиний спосіб побороти політику апартеїду. Озброєне крило АНК мало назву “Умконто ве сізве”, що на мові коса означає “спис нації”, хоча спочатку не хотіло публічно асоціювати себе з АНК. Бійці “Умконто ве сізве” організовували невеликі атаки на пости охорони, об’єкти енергетики, а Мандела таємно вирушив у подорож до Англії та на північ Африки, щоб отримати військову підготовку.

Найвідомішою промовою Мандели вважається його тригодинний виступ на лаві підсудних “Я готовий померти” у 1964-му році, у якому він підтвердив, що був натхненником “умконто” і планував акції саботажу. “Я не планував їх від безнадії чи від любові до насилля. Я планував їх унаслідок спокійної і тверезої оцінки політичної ситуації, що постала після багатьох років тиранії, експлуатації та пригнічення моїх людей білими”, — сказав Мандела на суді.

18 із 27 років ув’язнення Мандела провів у маленькій одиночній камері на острові Роббен неподалік Кейптауна. Ув’язнений у суворих умовах, він працював у вапняковому кар’єрі. За цей час він став найвідомішим політичним в’язнем, навіть попри те, що його слова були заборонені у країні. Мандела тричі відмовлявся від компромісних пропозицій звільнення.

У 1990-му році під впливом міжнародного тиску, президент ПАР та голова Африканської національної партії Фредерик де Клерк пообіцяв покласти край апартеїду та звільнив Манделу. Через 4 роки Мандела, набравши з партією АНК 62% голосів на демократичних виборах, став Президентом Південно-Африканської Республіки. Також він отримав Нобелівську премію миру, розділивши її з де Клерком через домовленість про мирний перехід до правління більшості (момент вручення можна переглянути тут).

Мандела був президентом 5 років, пішовши з поста після першого строку, як обіцяв. Після закінчення каденції він працював над підвищенням обізнаності про ВІЛ/СНІД, від якого помер його старший син. Сам Нельсон Мандела помер 5-го грудня 2013-го року у віці 95 років.

Куди пішли кошти від Нобелівської премії миру? Ми передали їх уже 250 українцям, які втратили близьких через війну.

“У мене була мама. І батько був. А тепер немає”, — говорить Тетяна, яка працює медиком у Харкові. Її мати загинула від осколкового поранення, а батько помер у Бєлгороді, куди його забрали російські військові з окупованого села Василівка: після трьох інсультів чоловік не міг ходити та розмовляти.

Тетяна — одна із тих, хто отримали частину Нобелівської премії миру, яку Меморіал передав Харківській правозахисній групі для допомоги українцям, які через російське вторгнення втратили найцінніше.

Ми далекі від думки, що 3000 гривень можуть бодай трохи зарадити загибелі близьких. На жаль, у нашій базі даних у кілька разів більше цивільних загиблих, ніж коштів у переданій нам частині Нобелівки. Однак, ми допомагаємо зафіксувати злочини, що стали причинами смертей, щоб зрештою Росія виплачувала родичам значно більші компенсації.

Нагадуємо, що якщо ви чи ваші знайомі постраждали від війни або просто потребуєте правової, гуманітарної чи психологічної допомоги, ви завжди можете звернутися до Харківської правозахисної групи дистанційно або записатися до нашої приймальні у Києві чи Харкові.

Підтримати ХПГ | Instagram | Facebook

​​Законодавча ініціатива: за кордон без супроводу дорослих — лише з 18 років

До Верховної Ради подано законопроєкт, що пропонує змінити вік, з якого підліток має право самостійно перетинати кордон. Зараз українці можуть подорожувати без дорослих з 16 років.

Соціальні служби у країнах Євросоюзу вилучили з сімей українських біженців щонайменше 240 дітей. Таку інформацію озвучила у червневому інтервʼю Радіо Свобода представниця омбудсмена з прав дітей, сімʼї, молоді та спорту Ірина Суслова. Це лише ті випадки, про які відомо Уповноваженому, справжня ж кількість таких вилучень може бути набагато більшою.

Здебільшого дітей забирають не через занедбаний стан або реальну загрозу їхньому життю, а через розбіжності в законодавстві України та держав, що надали притулок українським біженцям.

Справа в тому, що у переважній більшості країн Європи пересування дітей без супроводу батьків (законних представників) до досягнення ними 18 років забороняється.

Таким чином велика кількість молодих українських громадян, перетнувши кордон, перетворилися з дорослих на “дітей без супроводу”, через що потрапили під нагляд поліції, соцслужб, були доправлені до спеціальних шелтерів та отримали тимчасових опікунів.

Що пропонує Законопроєкт❓

Пропонується внести зміни до Цивільного кодексу України, які передбачають, що:

🔹 право на вільний самостійний виїзд за межі України дитина набуватиме після досягнення повноліття, тобто 18 років;

🔹 дитина, яка не досягла 18 років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), прийомних батьків, батьків-вихователів, опікуна, піклувальника, наданою у визначеній законом формі, та у супроводі одного з них або іншої уповноваженої ними особи, крім випадків, передбачених законом;

🔹 дитина-сирота, дитина, позбавлена батьківського піклування, має право на виїзд за межі України за погодженням з органом опіки та піклування у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;

🔹 піклувальник є законним представником неповнолітньої особи та фізичної особи, цивільна дієздатність якої обмежена.

Чи розв’яже це всі проблеми❓

Не дуже зрозуміло, як це допоможе тисячам підлітків, які вже перебувають за кордоном без супроводу дорослих. Напевно, вони просто “доростуть” до “повноліття за європейськими нормами”.

Втім, законопроєкт не враховує ще деякі розбіжності в законодавствах різних держав, через які страждають українські біженці-діти.

"Можуть бути історії, коли мама була змушена залишитися на роботі в Україні, а в евакуацію відправила бабусю зі своєю дитиною. Бабуся не має ніякої довіреності на представлення інтересів і не вважається за європейським законодавством родичкою цій дитині. Таким чином соціальні служби можуть задіяти поліцію і вилучити дитину з сім’ї, — розповідала журналістам Ірина Суслова. — …Або, наприклад, не може бути в Італії або Франції опікуном людина, яка досягла 65-річного віку… Ми працюємо зараз із міжнародними організаціями, щоб врегулювати це питання і щоб ті, хто потрапив у таку ситуацію, отримали дві речі — правову допомогу і переклад".

Ці ситуації виникають передусім через те, що під час виїзду наші прикордонники не попереджають українців про те, що за європейським законодавством вони не можуть опікуватися дитиною або — у випадку з підлітками до 18 років — мешкати самостійно.

Нагадаємо, в Офісі омбудсмена закликали родичів дітей, яких забрали європейські соціальні служби, обовʼязково звернутися до консульського відділу або до Офісу уповноваженого з прав людини.

Підтримати ХПГ | Instagram | Facebook

“Філолог, спрямований на фіксування історичних фактів, збирання та видання спогадів, фото, документів, він мені дуже імпонував цими своїми заняттями, бо я хворів на те ж саме. Він і в політичних партіях, в яких працював, — спочатку УРП, потім УХДП — займався саме цим, а також складанням та редагуванням партійних видань. Мені здавалося, що йому некомфортно працювати в партійному апараті, бо він зовсім не політик, йому важко виконувати те, з чим він незгодний. Невдовзі він підтвердив це, і я вирішив вкрасти його у політики, переконати його перейти працювати в ХПГ постійно і займатися улюбленою справою”.

Так Євген Захаров пригадує Василя Овсієнка — видатного українського дисидента та нашого колегу, який помер цієї середи.

На згадку і світлу пам’ять про Василя пропонуємо вам:

Короткий спогад Євгена Захарова

Більш розлогий відеоспогад про Василя Овсієнка і його роботу в Харківській правозахисній групі

Інтерв’ю з Овсієнком, взяте у 1997-му році

​​Мудрість стоїків: Поради, як жити під час випробувань війни 

Війна – одна з найбільш жорстоких і кризових ситуацій, які може пережити людина. Але навіть в таких найважчих моментах ми в силах знайти внутрішню силу. В цьому нам можуть допомогти поради стародавніх філософів стоїків.

Стоїки відомі своїм вченням про мудрість, витривалість та здатність жити в гармонії з випробуваннями долі. Вони давали цінні поради, які надихають і допомагають знайти внутрішню рівновагу навіть у найскладніших обставинах. Ось кілька порад стоїків, які можуть бути корисними під час війни:

1. Приймайте те, що не можете змінити: Зараз у повсякденному житті нас оточують непередбачувані події. Важливо прийняти реальність і те, що ви не можете змінити ситуацію. Визначте що знаходиться поза вашим контролем і зосередьтеся на тому, що ви можете контролювати, зокрема наші реакції на виклики сьогодення та наші повсякденні дії.

2. Живіть зараз: Війна наповнена страхом, тривогою і невизначеністю. Але важливо зосередитися на моменті цього дня. Живіть і цінуйте те, що у вас є зараз. Існує тільки теперішній момент, цей день та саме ця година.

3. Зосередьтеся на своїх цінностях та сенсах: Важливо знати, що цінно для вас і що ви готові захищати. Попри війну, ваші сенси можуть залишатися недоторканими. Нехай ці важливі речі будуть внутрішнім компасом і надихатимуть вас в складні моменти.

4. Сприймайте випробування як можливості для особистісного зростання: Важливо не піддаватися труднощам, а зрозуміти, що вони відкривають шанс стати сильнішими. Війна може навчити терпінню, мужності, співчуттю і солідарності. Використовуйте цей час, щоб розвиватися і стати кращою версією себе.

5. Знаходьте опору в спільноті: У складних моментах важливо взаємодіяти з іншими, допомагати один одному і знаходити підтримку у громаді. Діліться своїми думками, емоціями та досвідом з іншими людьми, що проходять крізь подібні випробування. Разом ви будете сильнішими.

Нехай поради стоїків стануть для вас джерелом натхнення та мудрості в складний час війни. Пам'ятайте, що ви маєте внутрішню силу, яка допоможе подолати будь-які труднощі. Ви – незламні!

Які інші поради стоїків ви б включили до цього списку? Діліться своїми думками і розділіть цю мудрість з іншими в коментарях нижче. Разом ми можемо навчитися долати випробування.

Якщо у вас або ваших близьких тривалий час спостерігаються стресові реакції, потрібно звернутися за професійною допомогою. 
 
Харківська правозахисна група безкоштовно надає кваліфіковану психологічну допомогу постраждалим від воєнних злочинів в різних містах України та віддалено. Записатися на консультацію можна звернувшись до однієї з наших приймалень за телефоном на сайті khpg.org.

Костянтин Пейчев, психолог

#психологічна_допомога

Підтримати ХПГ | Instagram | Facebook

Есе про свободу. Український Католицький Університет. Юридична школа. 2023 р.

Вашій увазі пропонується збірка майже півсотні есе про свободу, написаних студентами першого курсу Школи права Українського Католицького Університету (УКУ) ще на початку літа 2023 р. Темою всіх без винятку есе є індивідуальне розуміння студентами категорії “СВОБОДИ”.

Перед написанням роботи вони прослухали курс з Конституційного права України (система врядування) та прав людини (за Конституцією України 1996 р. та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р.). Вільно розмірковуючи про своє ставлення до принад свободи, всі вони виконували індивідуальне учбове завдання. У процесі підготовки тексту збірки для розміщення на сайті Харківської правозахисної групи (ХПГ) студентські рукописи зазнали незначного редагування. Характерну стилістику цих дуже невеликих за своїм обсягом творів ми намагалися зберегти неушкодженою.

Рішення оприлюднити студентські погляди на свободу виникло тоді, коли несподівано нам стало зрозумілим, що погляди молодих українців на свободу є нині суттєво відмінними від тих, які ще 5-10 років тому панували на освітніх теренах України.

Наприклад, звертає на себе увагу те, що більшість есе відверто “індивідуалістичні”. Несподівано часто в них зустрічаються послідовно нон-конформні думки в аргументації й поясненні життєвих позицій. Особливу увагу звертає на себе також нетипова для юристів-першокурсників ерудиція. Окремі есе є по-справжньому філософськими, інші є більшою мірою прагматичними чи, навпаки, насиченими емоціями.

Так або інакше, усі запропоновані тексти свідчать про цікаві зміни в менталітеті молодих українців. Саме вони спонукали нас оприлюднити (виключно за згодою авторів) на нашому сайті їх стисло висловлені думки про свободу.

Посилання на збірку есе - https://khpg.org/files/doc/1608818149.pdf

Підтримати ХПГ | Instagram | Facebook

Поліграф за проукраїнську позицію: Лікар із Херсона 📌

Леонід Ремига керував однією з лікарень у місті Херсон на початку російського вторгнення. За відмову співпрацювати з окупантами головлікар був змушений пройти катівню росіян.

Окупанти звинувачували лікаря у багатьох "злочинах": що його син працює в мерії, спонсорує “Правий сектор” і відраховує кошти ЗСУ. Що сам він брав участь у замаху на колаборантів. Та інше. Хоча насправді єдиною підставою усіх звинувачень була проукраїнська позиція Леоніда Ремиги.

Для того, щоб спростувати або підтвердити інформацію щодо лікаря, окупанти вирішили перевірити його на поліграфі: “У нас є два шляхи: або на поліграфі ми підтверджуємо, або не підтверджуємо дані — та ви вільні. Якщо підтверджуються на поліграфі дані, є два шляхи: Сімферополь — суд або розстріл, або перебування з великим терміном у в’язниці”.

Далі, як згадує Леонід: "3-го числа вони приїхали за мною, забрали мене. Привезли у такий заклад, в якому проводять оцей поліграфічний допит. Там сиділи спеціалісти-поліграфісти. Вони провели бесіду зі мною. А потім провели оцей допит і після того я чекав десь хвилин 10-ть. Вони насміхалися, казали: “Ну що, знову в СІЗО, ти готовий?” А я кажу: “А що, в мене є право вибору?” — “Так, ти не пройшов, звинувачення підтверджується”. А потім через деякий час він повертається до мене й каже: “Та ні, ти вільний”. — “Як вільний?” — “Так, виходь звідси, йди додому. Такого-то числа прийдеш, ми тобі віддамо документи”. І, дійсно, 4-го чи 5-го числа (це жовтень був) я прийшов у призначений час, довго чекав, вони мені повернули документи та один телефон".

Підтримати ХПГ | Instagram | Facebook

​​Як психотерапевт Віктор Франкл використовував ГУМОР у складні часи

Психотерапія – це складний процес, метою якого є підтримка клієнта в переживанні емоційних та інших психологічних труднощів, пошук інсайтів та допомога у розв'язанні проблем. У своїй практиці психотерапевти використовують різні методи, зокрема гумор. Відомий психотерапевт Віктор Франкл був засновником логотерапії та активно використовував гумор як ефективний засіб для допомоги своїм клієнтам.

Віктор Франкл пережив страшний терор нацистського режиму під час другої світової війни, але дивом вижив у концтаборах. Особистий досвід страждань та втрат надихнув його на створення логотерапії – форми психотерапії, що зосереджується на пошуку сенсу та цінностей у житті.

Франкл вважав, що гумор – це один із ресурсів для виживання та подолання труднощів. Він сам використовував гумор, щоб знайти сенс у безвихідних ситуаціях, які йому довелося пережити в концтаборах. Завдяки своєму глибокому розумінню гумору, Франкл зумів побачити комічні й абсурдні аспекти навколишнього життя, попри жахливі обставини.

У своїй практиці він використовував гумор як засіб для допомоги клієнтам переживати складні емоції, а також для спонукання їх до рефлексії над своїм життям. Франкл зауважував, що гумор допомагає знижувати напругу та стрес, стимулює креативність і підтримує резилієнтність.

Одним зі знакових прикладів Франкла є його інтерпретація ситуацій з його клієнтами. Він називав цей метод "пародію на психотерапевта". Франкл спрямовував увагу своїх клієнтів на негативні думки та уявлення, а потім запропоновував їм їх переформулювати в жартівливій формі. Цей підхід допомагав клієнтам змінювати свої думки та перспективи відносно життєвих проблеми, що знижувало їхню емоційну напругу.

Гумор також був важливою складовою під час групової терапії. Франкл використовував цей спосіб, щоб зблизити учасників групи, розвивати комунікацію та забезпечити приємну та довірливу атмосферу на заняттях. За його словами, гумор є "ліками проти болю і терапією для душі".

Використання гумору як психотерапевтичного методу було одним із важливих аспектів логотерапії Віктора Франкла. Він вважав, що гумор допомагає розвивати позитивний настрій, підтримувати психічне здоров'я та знаходити сенс у важких ситуаціях. Його впливовий підхід застосовують психотерапевти по всьому світу для допомоги своїм клієнтам, щоб подолати виклики та досягти гармонії у своєму житті.

Якщо у вас або ваших близьких тривалий час спостерігаються стресові реакції, потрібно звернутися за професійною допомогою.

Харківська правозахисна група безкоштовно надає кваліфіковану психологічну допомогу постраждалим від воєнних злочинів в різних містах України та віддалено. Записатися на консультацію можна звернувшись до однієї з наших приймалень за телефоном на сайті khpg.org.

Костянтин Пейчев, психолог

#психологічна_допомога

Підтримати ХПГ | Instagram | Facebook

"Якщо не вкладати в мистецтво, можемо програти знову", — Матвій Вайсберг 📌

Картини художника Матвія Вайсберга стали ілюстраціями нашої нової книги про Маріуполь. Він говорить, що війна стала для нього найбільш продуктивним періодом, нарікає на міський простір і вважає, що ми повинні робити більше для просування сучукрмистецтва у світі.

❗️Нагадуємо, що книгу "Голоси війни. Маріуполь" з картинами Матвія Вайсберга та світлинами Євгена Сосновського можна придбати у Книгарні Є та безпосередньо у Харківської правозахисної групи.

Підтримати ХПГ | Instagram | Facebook

Вони розмовляли з нами мовою кулеметів: Спогади Євгена Грицяка про Норильське повстання

Як українці підняли одне з найбільших повстань у радянських таборах? До 70-ї річниці завершення повстання у Норильську переказуємо спогад одного з його організаторів.

“25-го травня 1953-го року ми виходимо на роботу. Усі пригнічені; до роботи не приступаємо. Раптом біля 5-ї зони, що знаходилася неподалік від Горстрою, затріщав автомат. Ми чомусь були впевнені, що і на цей раз без жертв не обійшлося. Нарешті довідуємося, що одного вбито, а шістьох поранено. Деякі в’язні, що було приступили до роботи, опустили руки. Уся робота на Горстрою стихійно припинилася. Люди безладно забігали, заметушилися. Активніші в’язні почали викрикувати: ‘Нас убивають! Не будемо працювати! Викликаємо з Москви комісію!’”.

Саме так 70 років тому у Норильську розпочалося перше та найбільше повстання політичних в’язнів у системі спецтаборів ГУЛАГ. Серед учасників — 17 тис. осіб, де 70% — українці, засуджені за “націоналізм”. Повстання тривало 61 день і змусило кремлівське керівництво піти на поступки, похитнувши віру у могутність і непереможність радянської системи у всьому світі. До того ж із всіх табірних повстань це було єдине без застосування зброї. Саме через його ненасильницький характер, як пише дослідниця повстання Алла Макарова, це було “повстання духу — як найвищий прояв ненасильницького спротиву нелюдській системі ГУЛАГ”.

Наведений у першому абзаці уривок, як і всі інші у статті, належить Євгену Грицяку — одному з організаторів Норильского повстання. Він народився у селі Стецевій на Івано-Франківщині. У шкільні роки почав співпрацювати з молодіжною націоналістичною організацією, що готувала молодь до боротьби з окупантами. Після — воював у лавах радянської армії, але у 1949-му році був заарештований за зв’язок з ОУН / УПА та засуджений до страти, яку замінили на 25 років таборів.

Однойменна книга Грицяка про Норильське повстання доступна вільно у онлайн-бібліотеці Харківської правозахисної групи. До 70-ї річниці завершення 70-денного повстання публікуємо на сайті стислу хроніку повстання на основі спогадів Євгена Грицяка — посилання.

Підтримати ХПГ | Instagram | Facebook

​​Прибирання як спосіб досягти психологічної рівноваги

У сучасному світі багато стресу, тиску та безперервних вимог. Постійна зайнятість і поспіх залишають мало часу для відпочинку та відновлення психологічної рівноваги. Але прибирання може стати дієвим засобом для заспокоєння розуму і досягнення гармонії.

Прибирання – це не тільки фізична діяльність, але й психологічний процес. Коли ми беремося за прибирання свого простору, то зосереджуємо увагу на фізичних діях, що допомагає вирватися з поганих думок і неспокою.

Прибирання дозволяє розкласти все на свої місця, створити організоване і чисте середовище, що вплине на наше емоційне становище. Коли ми бачимо навколо себе чистоту і порядок, то відчуваємо заспокоєння і стійкість всередині себе.

Багато хто з нас може не помічати те, як сильно впливає наше оточення на особисті емоції і настрій. Бруд і безлад створюють відчуття хаосу і відбиваються на нашому самопочутті. А охайність і чистота створюють сприятливу атмосферу для релаксації та спокою.

Крім того, процес прибирання може розглядатись як медитація, допомагаючи зосередитися на простих діях і відволіктися від турбот та тривог. Занурюючись у прибирання, ми дозволяємо розуму відпочити від негативних міркувань і переживань, зосереджуючись на теперішньому моменті.

Цей процес також допомагає звільнитися від непотрібних речей і старих зв'язків, що впливають на розумовий стан та настрій. Коли ми позбавляємося від зайвого багажу, то відкриваємо місце для нових можливостей та перетворень.

Прибирання стає не тільки фізичним процесом, але і символічним діянням (ритуалом), яке допомагає змінювати свої життєві пріоритети та устремління. Коли ми викладаємо все на свої місця і створюємо гармонію у своєму просторі, ми формуємо гармонію всередині себе.

Багато психотерапевтів рекомендують прибирання як один зі способів лікування тривожних станів і депресії. Впорядкований простір допомагає утворювати порядок і в нашому розумі, а це позитивно впливає на психічну стійкість.

Отже, прибирання є простим і ефективним способом досягнення психологічної рівноваги. Чистота і організованість створюють сприятливу атмосферу для спокою і розслаблення, допомагаючи зосередитися на позитивних аспектах життя. Тож, не зволікайте – почніть прибирати та отримайте свою частину психологічного затишку!

Якщо у вас або ваших близьких тривалий час спостерігаються стресові реакції, потрібно звернутися за професійною допомогою.

Харківська правозахисна група безкоштовно надає кваліфіковану психологічну допомогу постраждалим від воєнних злочинів в різних містах України та віддалено. Записатися на консультацію можна звернувшись до однієї з наших приймалень за телефоном на сайті khpg.org.

Костянтин Пейчев, психолог

#психологічна_допомога

Підтримати ХПГ | Instagram | Facebook

​​Офіцерки не працюють

Військова медикиня з Маріуполя проявила в російському полоні дива відваги, перевершивши сюжет відомого художнього фільму.

"Залучення офіцерів до фізичної праці прямо заборонено Женевською конвенцією". Так говорить Алек Ґіннесс у фільмі "Міст через річку Квай". Приблизно те ж саме сказала і Катерина Скопіна, потрапивши у російський полон.
Нещодавно була сімдесята річниця завершення Норильського повстання, організованого українськими політв’язнями. Через 70 років українці продовжують опинятися у неволі за вказівкою Москви: як і у часи гулагів, вони демонструють виняткову мужність у надзвичайно важких умовах сучасного російського полону.

В Україні "Міст через Квай" 1957-го року — не надто відома стрічка, яка, утім, вважається одним із найкращих зразків світового кінематографу. Події розгортаються у японському таборі для військовополонених у Таїланді, де начальник табору полковник Сайто наказує всім вирушати на будівництво моста. Командир британського контингенту Ніколсон відмовляється скерувати на роботи своїх офіцерів, починаючи зачитувати Женевську конвенцію, стоячи перед полковником Сайто, чим змушує останнього неабияк лютувати.

Зрештою Ніколсон отримує покарання у вигляді тримання у ямі, де ледь не помирає від виснаження. відстоюючи свою відданість міжнародному праву.

На відміну від полковника Ніколсона, старший лейтенант Скопіна — реальна людина. Вона була заступницею командира військового шпиталю у Маріуполі, коли Росія почала наступати на місто у лютому 2022-го року. Під час невдалого маршу разом із морською піхотою вона була захоплена у полон.

Женевські конвенції не вважають особовий склад медичних служб військовополоненими — навіть якщо під час захоплення він був озброєний. Вірячи у міжнародні норми, Катерина Скопіна була переконана, що її підлеглих та її саму мають відпустити. Однак росіяни навіть не дали можливості висловити протест, одразу забравши особисті посвідчення, без яких довести свій статус було неможливо. Так для Катерини та її співслужбовиць почався час жорстокого російську полону, спочатку у сумнозвісній колонії в Оленівці, а потім — у російських тюрмах та ізоляторах.

Читати публікацію на сайті.

Підтримати ХПГ | Instagram | Facebook