Контроль думок?
Іноді здається, що ми маємо повний контроль над нашими думками. Але, на жаль, реальність може виявлятися іншою. Пропонуємо цікавий експеримент, який може показати інше розуміння природи наших розумових процесів.
Будь ласка, зосередьтеся на думці про яблуко. Закрийте очі та уявіть собі його, колір, неповторну форму, відчуйте характерний аромат.
Коли у вашій уяві формується відповідна картина, утримуйте увагу на ній протягом цілої хвилини, намагаючись не думати про щось інше.
Як тільки у вас виникне ця внутрішня візуалізація, упродовж наступної хвилини спрямуйте увагу саме на неї.
Зосередьтеся на всіх деталях, відчуттях та враженнях, які вона викликає у вас. Важливо, щоб ваш розум був зайнятий тільки цією картинкою.
Якщо ви здатні перебувати у такому стані усвідомленості, глибоко зосереджуватись на одному об’єкті протягом цілої хвилини, то вітаю вас! Ви досягли неймовірних результатів. Але зверніть увагу на те, скільки зусиль це вимагає.
Більшість людей не справляються з цією вправою, оскільки не можуть утримувати увагу. Їхні думки перемикаються на інші теми, і образ яблука починає зникати. Контроль думок виявляється ілюзорним (Браун, Гиллард 2021).
Виявляється, ми не так сильно контролюємо наші думки, а також інші когнітивні процеси, наприклад, пам'ять. Існує безліч тригерів і стимулів у оточенні, які впливають на нашу думку, що є поза нашим контролем.
Ця проблема обмеженого контролю над думками вже давно вивчається в психології. Наприклад, дослідники Річард Макналлі та Джозеф Річчарді провели дослідження, в якому показали, що пригнічення негативних думок може дати позитивний результат на короткий термін. Однак, як тільки ми перестаємо активно зосереджуватися на цьому, думки повертаються з ще більшою силою.
Іншими словами, ми можемо контролювати наші думки, але як тільки розслабляємося, вони знову з'являються з потрійною силою. Теж саме стосується наших емоцій та фізичних відчуттів.
Наприклад, якщо ми намагаємося заглушити біль, це може призвести лише до його посилення. Наприклад, травматичний спогад може бути пов'язаний з певною датою або звуком. І кожен раз, коли ми зустрічаємося з цим числом, воно стає спусковим гачком, що згадує про неприємну подію.
Наші думки та почуття, навіть ті, які здаються проблемами, мають велику силу в житті. Замість того, щоб намагатися уникати чи змінити їх, ми пропонуємо їх визнавати та використовувати.
Шлях до досягнення наших життєвих цілей починається з визнання і прийняття наших проблемних думок та почуттів. Коли ми навчаємося бути присутніми з ними, то відчуваємо зниження неприємних відчуттів і емоцій.
Запам'ятаймо: прийняття себе і своїх думок – це не слабкість, а надзвичайна сила. Коли ми відкриваємося до своїх внутрішніх переживань, стаємо більш усвідомленими і знаходимо власний внутрішній ресурс для досягнення мети.
Дозвольте собі бути автентичними і подивитися на свої проблемні думки та почуття з нової перспективи. Замість спроб втекти від них, дозвольте собі почати діалог зі своїм внутрішнім «я» і відкрийте нові можливості для розвитку та самореалізації.
Якщо у вас або ваших близьких тривалий час спостерігаються стресові реакції, потрібно звернутися за професійною допомогою.
Харківська правозахисна група безкоштовно надає кваліфіковану психологічну допомогу постраждалим від воєнних злочинів в різних містах України та віддалено. Записатися на консультацію можна звернувшись до однієї з наших приймалень за телефоном на сайті khpg.org.
Костянтин Пейчев, психолог
#психологічна_допомога
Підтримати ХПГ | Instagram | Facebook
Іноді здається, що ми маємо повний контроль над нашими думками. Але, на жаль, реальність може виявлятися іншою. Пропонуємо цікавий експеримент, який може показати інше розуміння природи наших розумових процесів.
Будь ласка, зосередьтеся на думці про яблуко. Закрийте очі та уявіть собі його, колір, неповторну форму, відчуйте характерний аромат.
Коли у вашій уяві формується відповідна картина, утримуйте увагу на ній протягом цілої хвилини, намагаючись не думати про щось інше.
Як тільки у вас виникне ця внутрішня візуалізація, упродовж наступної хвилини спрямуйте увагу саме на неї.
Зосередьтеся на всіх деталях, відчуттях та враженнях, які вона викликає у вас. Важливо, щоб ваш розум був зайнятий тільки цією картинкою.
Якщо ви здатні перебувати у такому стані усвідомленості, глибоко зосереджуватись на одному об’єкті протягом цілої хвилини, то вітаю вас! Ви досягли неймовірних результатів. Але зверніть увагу на те, скільки зусиль це вимагає.
Більшість людей не справляються з цією вправою, оскільки не можуть утримувати увагу. Їхні думки перемикаються на інші теми, і образ яблука починає зникати. Контроль думок виявляється ілюзорним (Браун, Гиллард 2021).
Виявляється, ми не так сильно контролюємо наші думки, а також інші когнітивні процеси, наприклад, пам'ять. Існує безліч тригерів і стимулів у оточенні, які впливають на нашу думку, що є поза нашим контролем.
Ця проблема обмеженого контролю над думками вже давно вивчається в психології. Наприклад, дослідники Річард Макналлі та Джозеф Річчарді провели дослідження, в якому показали, що пригнічення негативних думок може дати позитивний результат на короткий термін. Однак, як тільки ми перестаємо активно зосереджуватися на цьому, думки повертаються з ще більшою силою.
Іншими словами, ми можемо контролювати наші думки, але як тільки розслабляємося, вони знову з'являються з потрійною силою. Теж саме стосується наших емоцій та фізичних відчуттів.
Наприклад, якщо ми намагаємося заглушити біль, це може призвести лише до його посилення. Наприклад, травматичний спогад може бути пов'язаний з певною датою або звуком. І кожен раз, коли ми зустрічаємося з цим числом, воно стає спусковим гачком, що згадує про неприємну подію.
Наші думки та почуття, навіть ті, які здаються проблемами, мають велику силу в житті. Замість того, щоб намагатися уникати чи змінити їх, ми пропонуємо їх визнавати та використовувати.
Шлях до досягнення наших життєвих цілей починається з визнання і прийняття наших проблемних думок та почуттів. Коли ми навчаємося бути присутніми з ними, то відчуваємо зниження неприємних відчуттів і емоцій.
Запам'ятаймо: прийняття себе і своїх думок – це не слабкість, а надзвичайна сила. Коли ми відкриваємося до своїх внутрішніх переживань, стаємо більш усвідомленими і знаходимо власний внутрішній ресурс для досягнення мети.
Дозвольте собі бути автентичними і подивитися на свої проблемні думки та почуття з нової перспективи. Замість спроб втекти від них, дозвольте собі почати діалог зі своїм внутрішнім «я» і відкрийте нові можливості для розвитку та самореалізації.
Якщо у вас або ваших близьких тривалий час спостерігаються стресові реакції, потрібно звернутися за професійною допомогою.
Харківська правозахисна група безкоштовно надає кваліфіковану психологічну допомогу постраждалим від воєнних злочинів в різних містах України та віддалено. Записатися на консультацію можна звернувшись до однієї з наших приймалень за телефоном на сайті khpg.org.
Костянтин Пейчев, психолог
#психологічна_допомога
Підтримати ХПГ | Instagram | Facebook
👍5
Росія обстрілює цивільні об’єкти України у середньому 75 разів щодоби: Дослідження T4P
Ініціатива "Трибунал для Путіна" презентує знахідки щодо обстрілів цивільних об’єктів та населення України від 24-го лютого 2022-го року і до 30-го квітня 2023-го року включно.
Станом на 30.04.2023 T4P володіє даними про 57 173 зруйновані або пошкоджені внаслідок російської агресії цивільні об’єкти: житлові будинки, освітні та лікарняні заклади, об’єкти культури тощо.
Приблизно 90% пошкоджень та смертей цивільних були спричинені обстрілами. Найбільше зруйнованих та пошкоджених цивільних об’єктів зафіксовано у Запорізькій області — 10 393.
Ознайомитись з дослідженням можна на сайті коаліції правозахисних організацій T4P.
Також нагадуємо, що на сайті коаліції доступна жива статистика бази даних воєнних злочинів T4P - https://t4pua.org/stats
Підтримати ХПГ | Instagram | Facebook
Ініціатива "Трибунал для Путіна" презентує знахідки щодо обстрілів цивільних об’єктів та населення України від 24-го лютого 2022-го року і до 30-го квітня 2023-го року включно.
Станом на 30.04.2023 T4P володіє даними про 57 173 зруйновані або пошкоджені внаслідок російської агресії цивільні об’єкти: житлові будинки, освітні та лікарняні заклади, об’єкти культури тощо.
Приблизно 90% пошкоджень та смертей цивільних були спричинені обстрілами. Найбільше зруйнованих та пошкоджених цивільних об’єктів зафіксовано у Запорізькій області — 10 393.
Ознайомитись з дослідженням можна на сайті коаліції правозахисних організацій T4P.
Також нагадуємо, що на сайті коаліції доступна жива статистика бази даних воєнних злочинів T4P - https://t4pua.org/stats
Підтримати ХПГ | Instagram | Facebook
👍1
Вправа «очищення розуму»
Коли люди мислять певним чином, вони мають можливість навчитися впливати на своє тіло та настрій. Так вони розвивають вміння знижувати стрес за допомогою уяви.
Психологи Сміт, Диреґров та Юле розробили інструмент під назвою «очищення розуму», бо розум, як будинок, що потребує прибирання, потрібно очищувати від небажаного матеріалу та напруги.
Знайдіть собі зручне місце.
Заплющте очі. Якщо не можете, знайдіть місце на підлозі перед собою, щоб зосередити погляд лише на ньому.
А тепер уявіть, що у вас в руках ганчірка. Вона суха чи волога?
Якщо волога, викрутіть її до максимальної сухості.
Тепер притисніть ганчірку до чола та уявіть, як вся напруга, переживання та тривоги виливаються з вашого розуму і всмоктуються у цю ганчірку. Виділіть на цей процес приблизно хвилину часу.
Потім опустіть ганчірку і витисніть її, поки не зникне вся небажана напруга і тривожність, а тоді знову піднесіть до чола. Уявіть, що будь-яка напруга/переживання/тривога, які залишилися у вашій свідомості, всмоктуються в ганчірку.
Можете також уявити сильну помпу або пилосос, який всмоктує всю напругу, що залишилася в ганчірці.
Потім ще раз викрутіть її, поки вона не стане повністю сухою. Відчуйте, як добре позбутися всього цього небажаного стресу і напруги.
Цей спосіб очищення розуму можна використовувати настільки часто, наскільки вважаєте за потрібне.
Якщо у вас або ваших близьких тривалий час спостерігаються стресові реакції, потрібно звернутися за професійною допомогою.
Харківська правозахисна група безкоштовно надає кваліфіковану психологічну допомогу постраждалим від воєнних злочинів в різних містах України та віддалено. Записатися на консультацію можна звернувшись до однієї з наших приймалень за телефоном на сайті khpg.org.
Костянтин Пейчев, психолог
#психологічна_допомога
Підтримати ХПГ | Instagram | Facebook
Коли люди мислять певним чином, вони мають можливість навчитися впливати на своє тіло та настрій. Так вони розвивають вміння знижувати стрес за допомогою уяви.
Психологи Сміт, Диреґров та Юле розробили інструмент під назвою «очищення розуму», бо розум, як будинок, що потребує прибирання, потрібно очищувати від небажаного матеріалу та напруги.
Знайдіть собі зручне місце.
Заплющте очі. Якщо не можете, знайдіть місце на підлозі перед собою, щоб зосередити погляд лише на ньому.
А тепер уявіть, що у вас в руках ганчірка. Вона суха чи волога?
Якщо волога, викрутіть її до максимальної сухості.
Тепер притисніть ганчірку до чола та уявіть, як вся напруга, переживання та тривоги виливаються з вашого розуму і всмоктуються у цю ганчірку. Виділіть на цей процес приблизно хвилину часу.
Потім опустіть ганчірку і витисніть її, поки не зникне вся небажана напруга і тривожність, а тоді знову піднесіть до чола. Уявіть, що будь-яка напруга/переживання/тривога, які залишилися у вашій свідомості, всмоктуються в ганчірку.
Можете також уявити сильну помпу або пилосос, який всмоктує всю напругу, що залишилася в ганчірці.
Потім ще раз викрутіть її, поки вона не стане повністю сухою. Відчуйте, як добре позбутися всього цього небажаного стресу і напруги.
Цей спосіб очищення розуму можна використовувати настільки часто, наскільки вважаєте за потрібне.
Якщо у вас або ваших близьких тривалий час спостерігаються стресові реакції, потрібно звернутися за професійною допомогою.
Харківська правозахисна група безкоштовно надає кваліфіковану психологічну допомогу постраждалим від воєнних злочинів в різних містах України та віддалено. Записатися на консультацію можна звернувшись до однієї з наших приймалень за телефоном на сайті khpg.org.
Костянтин Пейчев, психолог
#психологічна_допомога
Підтримати ХПГ | Instagram | Facebook
👍3
⭐️ Харківська правозахисна група відзначена премією Лева Копелєва 2023
Сьогодні про це оголосив німецький Форум імені Лева Копелєва, який вручає цю нагороду з 2001-го року. Також премію отримують парамедикиня Юлія Паєвська (Тайра) та брати Віталій і Володимир Клички. У пресрелізі Форуму Копелєва ідеться, що насправді премією відзначається весь український народ.
У 2015-му році премію імені космополіта і гуманіста Лева Копелєва вже отримував директор Харківської правозахисної групи Євген Захаров.
Ми вдячні Форуму імені Лева Копелєва за відзначення нас цією поважною нагородою як представників українського народу та щиро вітаємо Володимира, Віталія і Тайру, у компанії яких нам пощастило опинитися.
Наш пресреліз із описом, ким був Лев Копелєв, та деталями щодо премії: https://khpg.org/1608812452
Сьогодні про це оголосив німецький Форум імені Лева Копелєва, який вручає цю нагороду з 2001-го року. Також премію отримують парамедикиня Юлія Паєвська (Тайра) та брати Віталій і Володимир Клички. У пресрелізі Форуму Копелєва ідеться, що насправді премією відзначається весь український народ.
У 2015-му році премію імені космополіта і гуманіста Лева Копелєва вже отримував директор Харківської правозахисної групи Євген Захаров.
Ми вдячні Форуму імені Лева Копелєва за відзначення нас цією поважною нагородою як представників українського народу та щиро вітаємо Володимира, Віталія і Тайру, у компанії яких нам пощастило опинитися.
Наш пресреліз із описом, ким був Лев Копелєв, та деталями щодо премії: https://khpg.org/1608812452
❤🔥10👍1
"Мені дуже погано": як демобілізуватися з психічним розладом
"Мій психологічний стан на момент мобілізації був жахливий, а через те, що я пережив на фронті, мені стало ще гірше", — каже Сергій (ім’я змінено). Він ще студент, має проблеми зі здоров’ям, спостерігається у психіатра. У війську з першого дня повномасштабної війни.
Сергій каже, рішення тоді не обдумав, діяв спонтанно. Ані вік, ані психологічний стан, ані відсутність військового квитка не стали на заваді мобілізації — у перші дні вторгнення зброю давали майже усім, хто приходив до територіальних центрів комплектування.
"24 лютого я прийшов у міський військкомат на емоціях, — розповідає він. — До того ж були проблеми вдома, я не знав, куди мені йти… На той момент був залежним від психоактивних речовин. Я не бачив, як мені жити далі. Оцінивши ситуацію, усвідомивши, що завтра на моє місто може напасти ворог, прийняв емоційне рішення, взяв свій студентський квиток та побіг до військкомату. Лише з ним мене і мобілізували, ніяких документів у мене при собі не було. За ним мене і “оформили”".
Хлопець намагався вирішити свою проблему знаходячись на фронті, але його фактично ігнорували. Коли він покинув місце служби, його звинуватили у двох злочинах - дезертирстві й самокаліченні.
На жаль, зараз на фронті наявна проблема з психологічною допомогою. Якщо в армії Ізраїлю встановлений норматив військових психологів на рівні одного фахівця на 70-90 осіб, то в ЗСУ на 400-500 військовослужбовців працює лише один психолог.
Крім того, не всі проблеми з психікою військового можна вирішити "в полі". Що робити, якщо стан бійця такий, що йому не можна довірити зброю?
Коментуючи ситуацію, яка сталася з Сергієм, військовий юрист Віталій Погосян вказує: "Якщо цей хлопець пішов у ‘самовільне залишення частини’ і у нього наявні психічні розлади, після порушення кримінального провадження орган досудового розслідування призначає військово-лікарську комісію, яка зробить висновок про його обмежену придатність. Тоді кримінальне провадження підлягає закриттю. У мене був підзахисний, якого також призвали до ТРО з обмеженою придатністю. Він самостійно прийшов до військової прокуратури, йому призначили ВЛК і звільнили від відповідальності. Якщо в Сергія дійсно є розлади здоров’я — це може слугувати підставою для визнання його обмежено придатним чи непридатним до військової служби".
Ця історія порушує ще одне питання. Багато українців у лютому минулого року за власним бажанням пішли на фронт, хоч і не були зобов’язані служити за законом — серед них, наприклад, студенти денної та дуальної форми навчання. Процедури звільнення під час дії воєнного стану для них не існує.
На розгляд у Верховну Раду ще наприкінці минулого року було надано законопроєкт №8323. Його автори пропонують створити можливість демобілізації для таких людей, а також для тих, хто потрапив у лави ЗСУ, "завдяки наполегливості співробітників ТЦК СП та певній розгубленості окремих громадян, які, перебуваючи в стресовій ситуації, навіть не могли толком пояснити, що насправді не підлягають мобілізації, або не дуже орієнтувались у відповідних законодавчих нормах".
Доки зміни до законодавства не будуть внесені, залишається єдиний спосіб для вирішення таких питань: через суд.
У травні цього року Харківський окружний адміністративний суд розглянув схожу справу. З позовом щодо незаконних дій військової частини та одного з харківських терцентрів звернувся студент Харківської державної академії дизайну і мистецтв. Як і Сергія, його мобілізували 24 лютого 2022 року.
Позов було задоволено. Цікавим в цьому рішенні є те, що суд поклав відповідальність за з’ясування, чи є у людини право на відстрочку, саме на терцентри: "Київський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки міста Харкова мав перевірити наявність чи відсутність підстави у позивача для одержання відстрочки від призову за мобілізацією".
Підтримати ХПГ | Instagram | Facebook
"Мій психологічний стан на момент мобілізації був жахливий, а через те, що я пережив на фронті, мені стало ще гірше", — каже Сергій (ім’я змінено). Він ще студент, має проблеми зі здоров’ям, спостерігається у психіатра. У війську з першого дня повномасштабної війни.
Сергій каже, рішення тоді не обдумав, діяв спонтанно. Ані вік, ані психологічний стан, ані відсутність військового квитка не стали на заваді мобілізації — у перші дні вторгнення зброю давали майже усім, хто приходив до територіальних центрів комплектування.
"24 лютого я прийшов у міський військкомат на емоціях, — розповідає він. — До того ж були проблеми вдома, я не знав, куди мені йти… На той момент був залежним від психоактивних речовин. Я не бачив, як мені жити далі. Оцінивши ситуацію, усвідомивши, що завтра на моє місто може напасти ворог, прийняв емоційне рішення, взяв свій студентський квиток та побіг до військкомату. Лише з ним мене і мобілізували, ніяких документів у мене при собі не було. За ним мене і “оформили”".
Хлопець намагався вирішити свою проблему знаходячись на фронті, але його фактично ігнорували. Коли він покинув місце служби, його звинуватили у двох злочинах - дезертирстві й самокаліченні.
На жаль, зараз на фронті наявна проблема з психологічною допомогою. Якщо в армії Ізраїлю встановлений норматив військових психологів на рівні одного фахівця на 70-90 осіб, то в ЗСУ на 400-500 військовослужбовців працює лише один психолог.
Крім того, не всі проблеми з психікою військового можна вирішити "в полі". Що робити, якщо стан бійця такий, що йому не можна довірити зброю?
Коментуючи ситуацію, яка сталася з Сергієм, військовий юрист Віталій Погосян вказує: "Якщо цей хлопець пішов у ‘самовільне залишення частини’ і у нього наявні психічні розлади, після порушення кримінального провадження орган досудового розслідування призначає військово-лікарську комісію, яка зробить висновок про його обмежену придатність. Тоді кримінальне провадження підлягає закриттю. У мене був підзахисний, якого також призвали до ТРО з обмеженою придатністю. Він самостійно прийшов до військової прокуратури, йому призначили ВЛК і звільнили від відповідальності. Якщо в Сергія дійсно є розлади здоров’я — це може слугувати підставою для визнання його обмежено придатним чи непридатним до військової служби".
Ця історія порушує ще одне питання. Багато українців у лютому минулого року за власним бажанням пішли на фронт, хоч і не були зобов’язані служити за законом — серед них, наприклад, студенти денної та дуальної форми навчання. Процедури звільнення під час дії воєнного стану для них не існує.
На розгляд у Верховну Раду ще наприкінці минулого року було надано законопроєкт №8323. Його автори пропонують створити можливість демобілізації для таких людей, а також для тих, хто потрапив у лави ЗСУ, "завдяки наполегливості співробітників ТЦК СП та певній розгубленості окремих громадян, які, перебуваючи в стресовій ситуації, навіть не могли толком пояснити, що насправді не підлягають мобілізації, або не дуже орієнтувались у відповідних законодавчих нормах".
Доки зміни до законодавства не будуть внесені, залишається єдиний спосіб для вирішення таких питань: через суд.
У травні цього року Харківський окружний адміністративний суд розглянув схожу справу. З позовом щодо незаконних дій військової частини та одного з харківських терцентрів звернувся студент Харківської державної академії дизайну і мистецтв. Як і Сергія, його мобілізували 24 лютого 2022 року.
Позов було задоволено. Цікавим в цьому рішенні є те, що суд поклав відповідальність за з’ясування, чи є у людини право на відстрочку, саме на терцентри: "Київський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки міста Харкова мав перевірити наявність чи відсутність підстави у позивача для одержання відстрочки від призову за мобілізацією".
Підтримати ХПГ | Instagram | Facebook
❤2👍1
Ким був Лев Копелєв і чому його іменем назвали премію?
Уродженець Києва Копелєв був видатним письменником, дисидентом та правозахисником. Він виступав проти політики тоталітарного режиму, а його гострі та критичні есеї та лекції принесли йому славу як одного з провідних опозиційних голосів у СРСР.
Лев Копелєв виступив проти радянського вторгнення до Чехословаччини, активно поширював самвидав. Зрештою його позбавили радянського громадянства та видворили з країни.
У його біографії є й суперечливий факт: в юності він був переконаним комуністом і навіть особисто брав участь у Голодоморі, закликаючи селян здавати хліб у якості пропагандиста. Згодом він не міг собі цього пробачити і навіть говорив, що десять років радянських таборів були для нього заслуженою спокутою за це. Зрештою він також написав хроніку Голодомору, яка є однією з найкращих.
У своїх книгах він відстоював гуманізм та індивідуальну свободу людини, і ця здатність зберігати людяність і віру в людську особистість в умовах геть нелюдяної комуністичної системи, жертвою якої він сам і став, показує силу його особистості.
Саме тому Премію імені Копелєва вручають за роботу, яка близька його духу: відстоюванню прав людини, зближення народів, гуманізму, особистої свободи. Цього року премію вирішили присудити всьому українському народу і братам Кличкам, Тайрі та нашій організації зокрема.
“Мужній український народ захищає демократію, права людини та власну свободу проти російської агресії. Він бореться за мирне спільне майбутнє разом з вільними народами Європи. За це також боровся і Лев Копелев”, — ідеться у пресрелізі премії.
Також Копелєв був одним зі співзасновників Меморіалу, який торік отримав Нобелівську премію миру.
Ми у Харківській правозахисній групі видали, мабуть, усі відомі праці Копелєва та про Копелєва, і вони доступні абсолютно безкоштовно. Тож якщо ви хочете знати більше про особистість та погляди Льва Копелєва — запрошуємо до нашої онлайн-бібліотеки. Ви також можете написати нам і ми відправимо вам паперовий примірник книги безкоштовно.
Підтримати ХПГ | Instagram | Facebook
Уродженець Києва Копелєв був видатним письменником, дисидентом та правозахисником. Він виступав проти політики тоталітарного режиму, а його гострі та критичні есеї та лекції принесли йому славу як одного з провідних опозиційних голосів у СРСР.
Лев Копелєв виступив проти радянського вторгнення до Чехословаччини, активно поширював самвидав. Зрештою його позбавили радянського громадянства та видворили з країни.
У його біографії є й суперечливий факт: в юності він був переконаним комуністом і навіть особисто брав участь у Голодоморі, закликаючи селян здавати хліб у якості пропагандиста. Згодом він не міг собі цього пробачити і навіть говорив, що десять років радянських таборів були для нього заслуженою спокутою за це. Зрештою він також написав хроніку Голодомору, яка є однією з найкращих.
У своїх книгах він відстоював гуманізм та індивідуальну свободу людини, і ця здатність зберігати людяність і віру в людську особистість в умовах геть нелюдяної комуністичної системи, жертвою якої він сам і став, показує силу його особистості.
Саме тому Премію імені Копелєва вручають за роботу, яка близька його духу: відстоюванню прав людини, зближення народів, гуманізму, особистої свободи. Цього року премію вирішили присудити всьому українському народу і братам Кличкам, Тайрі та нашій організації зокрема.
“Мужній український народ захищає демократію, права людини та власну свободу проти російської агресії. Він бореться за мирне спільне майбутнє разом з вільними народами Європи. За це також боровся і Лев Копелев”, — ідеться у пресрелізі премії.
Також Копелєв був одним зі співзасновників Меморіалу, який торік отримав Нобелівську премію миру.
Ми у Харківській правозахисній групі видали, мабуть, усі відомі праці Копелєва та про Копелєва, і вони доступні абсолютно безкоштовно. Тож якщо ви хочете знати більше про особистість та погляди Льва Копелєва — запрошуємо до нашої онлайн-бібліотеки. Ви також можете написати нам і ми відправимо вам паперовий примірник книги безкоштовно.
Підтримати ХПГ | Instagram | Facebook
❤9
Сьогодні День незалежності США: 247 років тому була підписана Декларація незалежності перших 13 штатів. Що саме у цьому документі передрікло успіх молодої країни?
Автори тексту декларації надихнулися на той час революційними ідеями Томаса Гоббса та Джона Локка про суспільний договір. Коли в Європі панувала стара добра монархія, думка про те, що громадяни можуть самі об’єднуватися в державу, яка дбатиме про загальне благо, була чимось справді новим.
Декларація незалежності закріпила за громадянами молодої держави три базових права: на життя, на свободу та на гонитву за щастям (pursuit to happiness). Останнє здалося вам трохи дивним? Справді, чому б просто не закріпити право на щастя?
Але саме у цьому і закладений той сенс, який, мабуть, великою мірою і визначив подальше майбутнє Америки. Батьки-засновники не прагнули зробити всіх щасливими (вочевидь, розуміючи наївність такого наміру). Натомість вони хотіли створити інструмент, який дасть можливість кожному здобувати своє власне щастя самотужки так, як він його розуміє. Завдання держави при цьому — не заважати.
Це і досі є засадничим принципом існування Америки: у цій державі можна як високо піднятися, так і низько впасти. Кожен може будувати своє життя на власний розсуд, приймаючи при цьому всі ризики. Рівність тут розуміється у рівності можливостей, а не як рівність результату.
Якщо ж держава, яка покликана оберігати три перелічені фундаментальні права, скотиться до деспотизму, обов’язком громадян є скинути такий деспотичний уряд. Батьки-засновники США були по горло ситі абсолютизмом, і розумно передбачили, що без належних стримувачів їхня нова держава також може перетворитися на левіатана.
В Україні часто помилково вважають, що особиста зброя американцям потрібна передусім для самозахисту. Насправді ж із духу Декларації незалежності випливає, що вона потрібна для збройного протистояння державі, якщо влада в ній буде узурпована.
Виборовши власну ліберальну державу, американці зі співчуттям ставляться до України, яка захищає свою молоду державність від гіпертрофованого левіатана-сусіда. Тож вітаємо зі святом наших дорогих союзників!
Підтримати ХПГ | Instagram | Facebook
Автори тексту декларації надихнулися на той час революційними ідеями Томаса Гоббса та Джона Локка про суспільний договір. Коли в Європі панувала стара добра монархія, думка про те, що громадяни можуть самі об’єднуватися в державу, яка дбатиме про загальне благо, була чимось справді новим.
Декларація незалежності закріпила за громадянами молодої держави три базових права: на життя, на свободу та на гонитву за щастям (pursuit to happiness). Останнє здалося вам трохи дивним? Справді, чому б просто не закріпити право на щастя?
Але саме у цьому і закладений той сенс, який, мабуть, великою мірою і визначив подальше майбутнє Америки. Батьки-засновники не прагнули зробити всіх щасливими (вочевидь, розуміючи наївність такого наміру). Натомість вони хотіли створити інструмент, який дасть можливість кожному здобувати своє власне щастя самотужки так, як він його розуміє. Завдання держави при цьому — не заважати.
Це і досі є засадничим принципом існування Америки: у цій державі можна як високо піднятися, так і низько впасти. Кожен може будувати своє життя на власний розсуд, приймаючи при цьому всі ризики. Рівність тут розуміється у рівності можливостей, а не як рівність результату.
Якщо ж держава, яка покликана оберігати три перелічені фундаментальні права, скотиться до деспотизму, обов’язком громадян є скинути такий деспотичний уряд. Батьки-засновники США були по горло ситі абсолютизмом, і розумно передбачили, що без належних стримувачів їхня нова держава також може перетворитися на левіатана.
В Україні часто помилково вважають, що особиста зброя американцям потрібна передусім для самозахисту. Насправді ж із духу Декларації незалежності випливає, що вона потрібна для збройного протистояння державі, якщо влада в ній буде узурпована.
Виборовши власну ліберальну державу, американці зі співчуттям ставляться до України, яка захищає свою молоду державність від гіпертрофованого левіатана-сусіда. Тож вітаємо зі святом наших дорогих союзників!
Підтримати ХПГ | Instagram | Facebook
❤🔥15👍3
Доброго дня!
Команда ХПГ продовжує ділитись з вами цікавим контентом на каналі.
Нещодавно ми відкрили можливість залишати коментарі, отже тепер кожен з вас може ділитись своїми думками прямо під дописами.
Окрім цього, ми створили відкритий чат в телеграмі, де тепер також можна обговорити публікації на каналі. Додатково в нашому чаті ви маєте можливість звернутися до юристів ХПГ за отриманням безоплатної правової допомоги (з питань воєнних злочинів, звернення до міжнародних органів тощо).
Посилання на чат - https://t.me/khpgorg_chat
Підтримати ХПГ | Instagram | Facebook
Команда ХПГ продовжує ділитись з вами цікавим контентом на каналі.
Нещодавно ми відкрили можливість залишати коментарі, отже тепер кожен з вас може ділитись своїми думками прямо під дописами.
Окрім цього, ми створили відкритий чат в телеграмі, де тепер також можна обговорити публікації на каналі. Додатково в нашому чаті ви маєте можливість звернутися до юристів ХПГ за отриманням безоплатної правової допомоги (з питань воєнних злочинів, звернення до міжнародних органів тощо).
Посилання на чат - https://t.me/khpgorg_chat
Підтримати ХПГ | Instagram | Facebook
❤13
У червні ми відвідали виправну колонію на Харківщині і були збентежені дивними правилами, які адміністрація ввела для в’язнів:
🔸 Ув’язненим заборонено сидіти на ліжку вдень (при підйомі о 5:00)
🔸 Заборонено сидіти із заплющеними очима
🔸 При спілкуванні з адміністрацією довічно засуджені мають вдягати маски, хоча працівники колонії їх не носять. Яка ймовірність того, що люди, які перебувають у камері 23 ггодини на добу протягом останніх 10-20 років, заразять тюремників коронавірусом?
Крім цього, виявилося, що за 2022-2023 роки від засуджених не надйішло жодної скарги на умови в установі. У журналі тілесних ушкоджень за цей період теж — жодного запису.
Схоже, що в’язні настільки задоволені своїм перебуванням у колонії №100, що у них не виникає навіть думки скаржитися. Або вони просто не можуть сісти і написати скаргу через заборону сидіти?
Про це та інші порушення у Темнівській виправній колонії №100 — у детальному звіті команди ХПГ: https://khpg.org/1608812472
Підтримати ХПГ | Instagram | Facebook
🔸 Ув’язненим заборонено сидіти на ліжку вдень (при підйомі о 5:00)
🔸 Заборонено сидіти із заплющеними очима
🔸 При спілкуванні з адміністрацією довічно засуджені мають вдягати маски, хоча працівники колонії їх не носять. Яка ймовірність того, що люди, які перебувають у камері 23 ггодини на добу протягом останніх 10-20 років, заразять тюремників коронавірусом?
Крім цього, виявилося, що за 2022-2023 роки від засуджених не надйішло жодної скарги на умови в установі. У журналі тілесних ушкоджень за цей період теж — жодного запису.
Схоже, що в’язні настільки задоволені своїм перебуванням у колонії №100, що у них не виникає навіть думки скаржитися. Або вони просто не можуть сісти і написати скаргу через заборону сидіти?
Про це та інші порушення у Темнівській виправній колонії №100 — у детальному звіті команди ХПГ: https://khpg.org/1608812472
Підтримати ХПГ | Instagram | Facebook
👍5🤬3😁2🤯1
Досягнення цілей – це правильні питання
Для того, щоб досягти поставлених цілей, їх бажано розбити на невеликі незалежні етапи. Потім слід розділити їх на невеликі кроки або завдання.
Не командуйте собою, не ставте ультиматуми, а йдіть шляхом цікавості. Наш мозок добре вміє відповідати на питання, тому надайте йому можливість використовувати цей потужний інструмент для досягнення своїх цілей.
Ось кілька запитань, які можуть надихнути вас на дії:
🟣 Що саме я хочу зробити?
🟣 Чому саме я хочу цього?
🟣 Яким є мій перший маленький крок, що я можу зробити прямо зараз?
Невеликі питання призводять до великих результатів. Чим менші кроки потрібно зробити, тим легше вам буде впоратися із завданням. Спробуйте робити кожен крок таким простим, наскільки це видається можливим.
Підтримуйте вашу уяву і дозвольте собі жити відчуттям цікавості. Ви можете досягти неймовірного, коли використовуєте потужний інструмент свого мозку та ставите собі правильні питання.
Намагайтеся знайти способи зробити процес досягнення своїх цілей максимально ефективним і приємним. Коли ви відчуваєте, що зусилля є невеликими, ви легше зберігаєте мотивацію та рухаєтеся вперед.
Ви можете використовувати цю техніку і у робочому проєкті, якщо зіштовхнулися з тимчасовими проблемами. Поставте собі такі питання:
🟣 Який маленький крок я можу зробити прямо зараз, щоб продовжити рухатися вперед?
🟣 Що можна покращити прямо зараз?
Ці кроки можуть бути дуже простими: пошук необхідної інформації в Інтернеті, звернення за допомогою знайомих, перегляд вашого плану або запис успіхів у блокноті.
Експериментуйте та завжди шукайте можливості для удосконалення. Тоді перед вами відкриються нові шляхи. Цей простий спосіб навчить вас бути більш продуктивними.
Якщо у вас або ваших близьких тривалий час спостерігаються стресові реакції, потрібно звернутися за професійною допомогою.
Харківська правозахисна група безкоштовно надає кваліфіковану психологічну допомогу постраждалим від воєнних злочинів в різних містах України та віддалено. Записатися на консультацію можна звернувшись до однієї з наших приймалень за телефоном на сайті khpg.org.
Костянтин Пейчев, психолог
#психологічна_допомога
Підтримати ХПГ | Instagram | Facebook
Для того, щоб досягти поставлених цілей, їх бажано розбити на невеликі незалежні етапи. Потім слід розділити їх на невеликі кроки або завдання.
Не командуйте собою, не ставте ультиматуми, а йдіть шляхом цікавості. Наш мозок добре вміє відповідати на питання, тому надайте йому можливість використовувати цей потужний інструмент для досягнення своїх цілей.
Ось кілька запитань, які можуть надихнути вас на дії:
🟣 Що саме я хочу зробити?
🟣 Чому саме я хочу цього?
🟣 Яким є мій перший маленький крок, що я можу зробити прямо зараз?
Невеликі питання призводять до великих результатів. Чим менші кроки потрібно зробити, тим легше вам буде впоратися із завданням. Спробуйте робити кожен крок таким простим, наскільки це видається можливим.
Підтримуйте вашу уяву і дозвольте собі жити відчуттям цікавості. Ви можете досягти неймовірного, коли використовуєте потужний інструмент свого мозку та ставите собі правильні питання.
Намагайтеся знайти способи зробити процес досягнення своїх цілей максимально ефективним і приємним. Коли ви відчуваєте, що зусилля є невеликими, ви легше зберігаєте мотивацію та рухаєтеся вперед.
Ви можете використовувати цю техніку і у робочому проєкті, якщо зіштовхнулися з тимчасовими проблемами. Поставте собі такі питання:
🟣 Який маленький крок я можу зробити прямо зараз, щоб продовжити рухатися вперед?
🟣 Що можна покращити прямо зараз?
Ці кроки можуть бути дуже простими: пошук необхідної інформації в Інтернеті, звернення за допомогою знайомих, перегляд вашого плану або запис успіхів у блокноті.
Експериментуйте та завжди шукайте можливості для удосконалення. Тоді перед вами відкриються нові шляхи. Цей простий спосіб навчить вас бути більш продуктивними.
Якщо у вас або ваших близьких тривалий час спостерігаються стресові реакції, потрібно звернутися за професійною допомогою.
Харківська правозахисна група безкоштовно надає кваліфіковану психологічну допомогу постраждалим від воєнних злочинів в різних містах України та віддалено. Записатися на консультацію можна звернувшись до однієї з наших приймалень за телефоном на сайті khpg.org.
Костянтин Пейчев, психолог
#психологічна_допомога
Підтримати ХПГ | Instagram | Facebook
👍6❤1
"Моїм клієнткам від 5 до 67 років", — психолог про сексуальне насильство на війні 📌
Чому зґвалтування — це далеко не єдиний вид сексуального насильства? Як стереотипи і віктімблеймінг заважають фіксувати злочини, і чому жінкам не потрібно боятися свідчити? Говоримо із психологом Наталією Поцелуєвою.
Підтримати ХПГ | Instagram | Facebook
Чому зґвалтування — це далеко не єдиний вид сексуального насильства? Як стереотипи і віктімблеймінг заважають фіксувати злочини, і чому жінкам не потрібно боятися свідчити? Говоримо із психологом Наталією Поцелуєвою.
Підтримати ХПГ | Instagram | Facebook
YouTube
‘Моїм клієнткам від 5 до 67 років’, — психолог про сексуальне насильство на війні
Що є сексуальним насильством крім зґвалтування, як допомогти постраждалим та що робити з віктімблеймінгом? Розповідає клінічний психолог Наталія Поцелуєва, яка працює як із пережившими насильство в окупації, так і зі звільненими військовополоненими.
Якщо…
Якщо…
👍6😢1
Суддів пропонують перевіряти на детекторі брехні — чи є в цьому сенс?
Моніторинг роботи судів та перевірка на поліграфі як чинних суддів, так і кандидатів на цю посаду — автори законопроєкту вважають, що такі заходи підвищать довіру українців до судової гілки влади.
У червні Рада нацбезпеки і оборони України визнала необхідність на законодавчому рівні посилити кримінальну відповідальність за корупційні правопорушення у сфері правосуддя, а також посилити перевірку суддів, серед іншого — на детекторі брехні.
Законопроєкт не забарився. Вже за десять днів його текст було надано для ознайомлення депутатам Верховної Ради. “На сьогодні законодавство не передбачає повноважень Вищої ради правосуддя ініціювати широку перевірку всіх суддів певного суду, резонансні події в якому об’єктивно можуть підірвати авторитет правосуддя в суспільстві, на предмет вчинення такими суддями можливих дисциплінарних проступків”, — йдеться в пояснювальній записці до документа. Тому, вважають автори проєкту закону, якщо з’являється інформація про численні порушення в якомусь із судів, варто дозволити ВРП проводити моніторинг роботи усіх його суддів.
Що це дасть❓
Такий законопроєкт, на перший погляд, здається вдалим кроком на шляху боротьби з корупцією. Але тільки на перший. На другий і всі подальші — він межує із безсенсовим популізмом: адже поліграф не є доказом у суді. Навіть свідчення поліграфолога суди часто не визнають експертним висновком чи документом у розумінні КПК.
А під час конкурсів на посади суддів поліграф перетвориться зі знаряддя боротьби з корупцією на ще один спосіб протягнути до судової влади своїх людей, позбавившись “чужих”. Інтерпретація показань детектора брехні досить розмита і легко перетікає в “обґрунтований сумнів щодо відповідності кандидата критерію доброчесності чи професійної етики”, що є підставою для відмови неугодному кандидату.
“Поліграф не може підтверджувати факти. Він може з певною мірою похибки вказувати ймовірність правди чи не правди. Саме тому покази поліграфа не визнаються доказами в країнах Європи та більшості штатів США, так само як і на федеральному рівні судів США. Впровадження його масово в державну машину лише свідчить про інтелектуальний рівень людей, що це впроваджують. Нема таблеток від брехні — є тільки розум, що може цю брехню розкривати”, — вважає Володимир Яворський, правозахисник, експерт Центру громадянських свобод.
Підтримати ХПГ | Instagram | Facebook
Моніторинг роботи судів та перевірка на поліграфі як чинних суддів, так і кандидатів на цю посаду — автори законопроєкту вважають, що такі заходи підвищать довіру українців до судової гілки влади.
У червні Рада нацбезпеки і оборони України визнала необхідність на законодавчому рівні посилити кримінальну відповідальність за корупційні правопорушення у сфері правосуддя, а також посилити перевірку суддів, серед іншого — на детекторі брехні.
Законопроєкт не забарився. Вже за десять днів його текст було надано для ознайомлення депутатам Верховної Ради. “На сьогодні законодавство не передбачає повноважень Вищої ради правосуддя ініціювати широку перевірку всіх суддів певного суду, резонансні події в якому об’єктивно можуть підірвати авторитет правосуддя в суспільстві, на предмет вчинення такими суддями можливих дисциплінарних проступків”, — йдеться в пояснювальній записці до документа. Тому, вважають автори проєкту закону, якщо з’являється інформація про численні порушення в якомусь із судів, варто дозволити ВРП проводити моніторинг роботи усіх його суддів.
Що це дасть❓
Такий законопроєкт, на перший погляд, здається вдалим кроком на шляху боротьби з корупцією. Але тільки на перший. На другий і всі подальші — він межує із безсенсовим популізмом: адже поліграф не є доказом у суді. Навіть свідчення поліграфолога суди часто не визнають експертним висновком чи документом у розумінні КПК.
А під час конкурсів на посади суддів поліграф перетвориться зі знаряддя боротьби з корупцією на ще один спосіб протягнути до судової влади своїх людей, позбавившись “чужих”. Інтерпретація показань детектора брехні досить розмита і легко перетікає в “обґрунтований сумнів щодо відповідності кандидата критерію доброчесності чи професійної етики”, що є підставою для відмови неугодному кандидату.
“Поліграф не може підтверджувати факти. Він може з певною мірою похибки вказувати ймовірність правди чи не правди. Саме тому покази поліграфа не визнаються доказами в країнах Європи та більшості штатів США, так само як і на федеральному рівні судів США. Впровадження його масово в державну машину лише свідчить про інтелектуальний рівень людей, що це впроваджують. Нема таблеток від брехні — є тільки розум, що може цю брехню розкривати”, — вважає Володимир Яворський, правозахисник, експерт Центру громадянських свобод.
Підтримати ХПГ | Instagram | Facebook
👍13
Сьогодні українська армія має чи не найбільше бойового досвіду у світі, а її боєздатність уже не ставлять під сумнів. Але чи знали ви, що історія участі у бойових діях почалася для ЗСУ понад 30 років тому, а українські військові виконували операції, яким аплодували офіцери НАТО, ще до того, як у нашої держави з’явилася власна Конституція?
Якщо ні, то у День українських миротворців пропонуємо вам кілька історій про те, як українська армія рятувала тисячі людей від гибелі в різних частинах світу.
Цього дня 1992-го року сформований за лічені тижні 240-ий окремий батальйон вирушив на літаках у аеропорт Сараєва. Столиця Боснії і Герцеговини на той час уже кілька місяців була оточена і інтенсивно обстрілювалася снайперами та сербською артилерією.
У Сараєві українці разом з іншими силами під мандатом ООН супроводжували критично необхідні для голодуючого міста гуманітарні вантажі, а також вели артрозвідку, рятували місцеве населення, ремонтували інфраструктуру, захищали стратегічно важливий аеропорт. На документальному відео можна побачити українську техніку, яка потрапила під обстріл під час ремонту електроліній. Уже на третій день після завершення розгортання 240-го батальйону українці зазнали перших втрат через потрапляння міни у бліндаж в аеропорту.
Найбільш успішною вважається операція у боснійському селищі Жепа. У липні 1995-го року українцям у цьому анклаві погрожували як боснійські серби, так і босняки. Перші вимагали не передавати координати їхніх позицій (побоюючись бомбардувань НАТО), другі — віддати їм зброю та стати живим щитом для оборони села. Паралельно відбувалися перемовини на кількох рівнях, і згодом було визнано, що саме стійкість українців дала час для досягнення компромісу.
Комбат 240-го батальйону не піддався на агресивні вимоги генерала Ратка Младича, і зрештою серби погодилися на евакуацію мирного населення. На відміну від сусідньої Сребрениці, де нідерландський контингент погодився здати сербам і навіть допомагав у сепарації мусульманських чоловіків, яких потім було масово страчено, українці організували успішну евакуацію сімей на підконтрольну Сараєву територію: у кожному автобусі був принаймні один миротворець, що не дало сербам напасти на них із засідки. Було збережено життя від п’яти до десяти тисяч людей, на яких неодмінно чекала розправа з боку військ Младича, якого згодом визнали воєнним злочинцем. На трибуналі свідчили зокрема і українські військові.
Інша важлива операція українців — евакуація принаймні 7643-х людей із гір Сванетії у жовтні 1993-го року. На відміну від паралельної місії в колишній Югославії, цю операцію Україна повністю здійснила сама без міжнародного мандату, відгукнувшись на особисте прохання Президента Грузії.
Підігріта Росією війна в Абхазії спричинила гуманітарну катастрофу: десятки тисяч грузинів застрягли в горах, намагаючись втекти від бойовиків. За кілька днів українські пілоти на гелікоптерах Мі-8 та Ка-27 продемонстрували дива майстерності, евакуювавши людей на перевантажених машинах у гірській місцевості (висота приблизно 3 000 м) за мінімальної підготовки. Потім українці доставили гуманітарні вантажі для тих, хто вирішив залишитися. Майже всі учасники операції були нагороджені урядом Грузії.
Найбільш чисельною закордонною місією України була участь у Війні в Іраку у складі міжнародної коаліції, через яку пройшли понад 6 тисяч українців. Також Збройні сили брали участь у місіях ООН у Кувейті, Ліберії, Сьєрра-Леоне, Гватемалі та ще з дюжині країн.
Якщо ні, то у День українських миротворців пропонуємо вам кілька історій про те, як українська армія рятувала тисячі людей від гибелі в різних частинах світу.
Цього дня 1992-го року сформований за лічені тижні 240-ий окремий батальйон вирушив на літаках у аеропорт Сараєва. Столиця Боснії і Герцеговини на той час уже кілька місяців була оточена і інтенсивно обстрілювалася снайперами та сербською артилерією.
У Сараєві українці разом з іншими силами під мандатом ООН супроводжували критично необхідні для голодуючого міста гуманітарні вантажі, а також вели артрозвідку, рятували місцеве населення, ремонтували інфраструктуру, захищали стратегічно важливий аеропорт. На документальному відео можна побачити українську техніку, яка потрапила під обстріл під час ремонту електроліній. Уже на третій день після завершення розгортання 240-го батальйону українці зазнали перших втрат через потрапляння міни у бліндаж в аеропорту.
Найбільш успішною вважається операція у боснійському селищі Жепа. У липні 1995-го року українцям у цьому анклаві погрожували як боснійські серби, так і босняки. Перші вимагали не передавати координати їхніх позицій (побоюючись бомбардувань НАТО), другі — віддати їм зброю та стати живим щитом для оборони села. Паралельно відбувалися перемовини на кількох рівнях, і згодом було визнано, що саме стійкість українців дала час для досягнення компромісу.
Комбат 240-го батальйону не піддався на агресивні вимоги генерала Ратка Младича, і зрештою серби погодилися на евакуацію мирного населення. На відміну від сусідньої Сребрениці, де нідерландський контингент погодився здати сербам і навіть допомагав у сепарації мусульманських чоловіків, яких потім було масово страчено, українці організували успішну евакуацію сімей на підконтрольну Сараєву територію: у кожному автобусі був принаймні один миротворець, що не дало сербам напасти на них із засідки. Було збережено життя від п’яти до десяти тисяч людей, на яких неодмінно чекала розправа з боку військ Младича, якого згодом визнали воєнним злочинцем. На трибуналі свідчили зокрема і українські військові.
Інша важлива операція українців — евакуація принаймні 7643-х людей із гір Сванетії у жовтні 1993-го року. На відміну від паралельної місії в колишній Югославії, цю операцію Україна повністю здійснила сама без міжнародного мандату, відгукнувшись на особисте прохання Президента Грузії.
Підігріта Росією війна в Абхазії спричинила гуманітарну катастрофу: десятки тисяч грузинів застрягли в горах, намагаючись втекти від бойовиків. За кілька днів українські пілоти на гелікоптерах Мі-8 та Ка-27 продемонстрували дива майстерності, евакуювавши людей на перевантажених машинах у гірській місцевості (висота приблизно 3 000 м) за мінімальної підготовки. Потім українці доставили гуманітарні вантажі для тих, хто вирішив залишитися. Майже всі учасники операції були нагороджені урядом Грузії.
Найбільш чисельною закордонною місією України була участь у Війні в Іраку у складі міжнародної коаліції, через яку пройшли понад 6 тисяч українців. Також Збройні сили брали участь у місіях ООН у Кувейті, Ліберії, Сьєрра-Леоне, Гватемалі та ще з дюжині країн.
👍9❤6
Сьогодні — 33 роки від прийняття Декларації про державний суверенітет. Замість протокольного тексту з привітанням ми пропонуємо вам дуже неординарний погляд на цей документ від нашого знайомого Сергія Щетиніна.
У шостому розділі Декларації зазначено, що земля та інші природні ресурси є власністю українського народу та “використовуються з метою забезпечення матеріальних і духовних потреб її громадян”.
“Коли я почав вдумуватися і аналізувати, що це означає в геополітичному плані, то зрозумів, що погані комуністи створили в Україні Українські Емірати! Бо подібна форма суспільних відносин існує в Арабських Еміратах. Ви ж знаєте, що доки американці не знайшли там нафту, вони були бідними бедуїнами, яких ніхто у світі не знав. Коли знайшли нафту, шейх вирішив, що певну частину від продажу нафти він віддаватиме своєму народу, що забезпечить між ними вічну взаємну любов і дружбу.
Використовувати право власності українського народу для матеріальних потреб громадян — що це означало? Як це право треба було реалізувати? Це означало, що земля і всі ресурси, які були в Україні, могли використовуватися і громадянами, і державою, і іноземними корпораціями, але — за плату. А кошти від використання цих ресурсів мали б надходити не до державного бюджету, а, скажімо, до фонду національного багатства народу України, та щорічно справедливо і порівну ділитися між усіма громадянами.
Якщо вивчати положення Декларації в інших розділах, то тут записано, що вона декларує ринкові відносини. А що таке ринок? Ринок — це свобода індивідуума і вільний доступ до ресурсів. Соціологія говорить, що з усіх людей певної популяції лише 5% спроможні займатися бізнесом. Уявіть собі, що кожен із цих 5% українців у 90-му році отримав би по 50 тисяч доларів і вклав їх у свій бізнес. Уявляю, що можна було б зробити мені і решті підприємливих людей в Україні за ці 33 роки, якби ‘Українські народні Емірати’ тоді були не лише проголошені, але і реально створені. Упевнений, Україна зараз вже була б центром цивілізованого світу і ні в кого навіть думки не виникло б на ней йти війною”.
Пан Щетинін також справедливо зазначає, що саме Декларація, а не Конституція, є документом з найвищою юридичною силою, адже на неї посилається Конституція у преамбулі (хоча фактично Конституція суперечить тому, що написано у Декларації). Також, Декларація була підтримана українцями на референдумі, на відміну від Конституції, яка була ухвалена депутатами і навіть не одразу офіційно оприлюднена.
Як вам такий погляд на наш державний устрій? У Сергія є ще бе-е-езліч думок щодо цього.
Повний текст нашої учорашньої розмови із Сергієм та трохи інформації про нього виклали на нашому сайті: https://khpg.org/1608812520
Підтримати ХПГ | Instagram | Facebook
У шостому розділі Декларації зазначено, що земля та інші природні ресурси є власністю українського народу та “використовуються з метою забезпечення матеріальних і духовних потреб її громадян”.
“Коли я почав вдумуватися і аналізувати, що це означає в геополітичному плані, то зрозумів, що погані комуністи створили в Україні Українські Емірати! Бо подібна форма суспільних відносин існує в Арабських Еміратах. Ви ж знаєте, що доки американці не знайшли там нафту, вони були бідними бедуїнами, яких ніхто у світі не знав. Коли знайшли нафту, шейх вирішив, що певну частину від продажу нафти він віддаватиме своєму народу, що забезпечить між ними вічну взаємну любов і дружбу.
Використовувати право власності українського народу для матеріальних потреб громадян — що це означало? Як це право треба було реалізувати? Це означало, що земля і всі ресурси, які були в Україні, могли використовуватися і громадянами, і державою, і іноземними корпораціями, але — за плату. А кошти від використання цих ресурсів мали б надходити не до державного бюджету, а, скажімо, до фонду національного багатства народу України, та щорічно справедливо і порівну ділитися між усіма громадянами.
Якщо вивчати положення Декларації в інших розділах, то тут записано, що вона декларує ринкові відносини. А що таке ринок? Ринок — це свобода індивідуума і вільний доступ до ресурсів. Соціологія говорить, що з усіх людей певної популяції лише 5% спроможні займатися бізнесом. Уявіть собі, що кожен із цих 5% українців у 90-му році отримав би по 50 тисяч доларів і вклав їх у свій бізнес. Уявляю, що можна було б зробити мені і решті підприємливих людей в Україні за ці 33 роки, якби ‘Українські народні Емірати’ тоді були не лише проголошені, але і реально створені. Упевнений, Україна зараз вже була б центром цивілізованого світу і ні в кого навіть думки не виникло б на ней йти війною”.
Пан Щетинін також справедливо зазначає, що саме Декларація, а не Конституція, є документом з найвищою юридичною силою, адже на неї посилається Конституція у преамбулі (хоча фактично Конституція суперечить тому, що написано у Декларації). Також, Декларація була підтримана українцями на референдумі, на відміну від Конституції, яка була ухвалена депутатами і навіть не одразу офіційно оприлюднена.
Як вам такий погляд на наш державний устрій? У Сергія є ще бе-е-езліч думок щодо цього.
Повний текст нашої учорашньої розмови із Сергієм та трохи інформації про нього виклали на нашому сайті: https://khpg.org/1608812520
Підтримати ХПГ | Instagram | Facebook
Права людини в Україні
За Декларацією про суверенітет ми — Українські Емірати
Вінничанин Сергій Щетинін звертає увагу: українці неправильно розуміють основні документи своєї держави. Декларація, прийнята рівно 33 роки тому, передувала Конституції і є єдиним документом, підтриманим народом на референдумі. Однак, їй суперечить і сам…
👏5❤1👍1🤨1
Навіщо?
Багато невдалих рішень народжуються, коли ми перебуваємо у вакуумі невпевненості.
Ми так занурюємося в рутину, що забуваємо запитати себе: "Навіщо я це роблю?".
Часто пошук сенсу починається пізніше, ніж хотілося. Ми свідомо уникаємо його, доки стресові ситуації не примусь поставити це важливе питання.
У похмурий день (момент) питання "НАВІЩО?" може стати найважливішим кроком в особистому розвитку.
Не залишайте такі пошуки на похмурі сезони життя. Зробіть їх частиною вашої повсякденності. Головне – почати усвідомлено розподіляти свій час та енергію. Помічником може стати звичайний щоденник і простий олівець.
Щоб досягти страшного "навіщо?" (наприклад, який сенс у житті або навіщо я тут), ми можемо почати з малих "чому?": Навіщо я працюю над цим проєктом? Чому мене хвилює поведінка мого партнера? Чому я відчуваю стрес?
Ведення щоденника допоможе нам практикувати рефлексію.
Це момент, коли ми замислюємося над нашими діями, емоціями та думками. Цей час, коли ми аналізуємо наші вчинки та реакцію на події.
Щоденник дає можливість краще розуміти себе і відкривати глибинні зв'язки між діями та почуттями.
Рефлексія – це місце, де народжується спрямованість. Через рефлексію ми культивуємо звичку звертатися до себе, відстежувати прогрес, розглядати зобов’язання, обставини та стан розуму. Вона допоможе зрозуміти, чи правильно ми розв'язуємо проблеми та відповідаємо на питання життя. Ми починаємо бачити та розуміти, навіщо щось робимо (R. Carroll 2018).
Нехай рефлексія не стає приводом для самокритики та відчуття провини через помилки минулого. Вона є можливістю зібрати багато інформації зі свого пережитого досвіду і використовувати її як фундамент для майбутнього. Рефлексія допоможе вчитися на власних помилках, зростати та розвиватися.
Як це робити.
Протягом дня використовуйте щоденник, щоб просто записувати свої думки. Це місце, де ви можете вільно висловлювати свої почуття, ідеї та спостереження.
Але це ще не все. Тепер настав час повертатись до записів. Для цього потрібна ранкова та вечірня рефлексія. Це окремий час, коли ви активно аналізуєте себе.
Ранкова рефлексія надихає вас почати день зі свіжим розумом. Ви переглядаєте свої записи з попереднього дня, рефлексуєте над своїми думками та емоціями. Це допомагає визначити незрозумілі тенденції або нові відкриття.
Вечірня рефлексія спрямовує завершити день і проаналізувати свої дії, відчути прогрес та розвиток. Це момент, коли ви давите на гальма, щоб оцінити свої досягнення та зробити висновки.
Рефлексія дає вам можливість стати спостерігачем своїх внутрішніх процесів. Вона зберігає ясність думок, розвиває самоспостереження та самосвідомість.
Це відкриває шлях до особистісного зростання та пізнання себе.
Сподіваюся, що ця ранкова/вечірня рефлексія стане для вас корисною практикою.
Якщо у вас або ваших близьких тривалий час спостерігаються стресові реакції, потрібно звернутися за професійною допомогою.
Харківська правозахисна група безкоштовно надає кваліфіковану психологічну допомогу постраждалим від воєнних злочинів в різних містах України та віддалено. Записатися на консультацію можна звернувшись до однієї з наших приймалень за телефоном на сайті khpg.org.
Костянтин Пейчев, психолог
#психологічна_допомога
Підтримати ХПГ | Instagram | Facebook
Багато невдалих рішень народжуються, коли ми перебуваємо у вакуумі невпевненості.
Ми так занурюємося в рутину, що забуваємо запитати себе: "Навіщо я це роблю?".
Часто пошук сенсу починається пізніше, ніж хотілося. Ми свідомо уникаємо його, доки стресові ситуації не примусь поставити це важливе питання.
У похмурий день (момент) питання "НАВІЩО?" може стати найважливішим кроком в особистому розвитку.
Не залишайте такі пошуки на похмурі сезони життя. Зробіть їх частиною вашої повсякденності. Головне – почати усвідомлено розподіляти свій час та енергію. Помічником може стати звичайний щоденник і простий олівець.
Щоб досягти страшного "навіщо?" (наприклад, який сенс у житті або навіщо я тут), ми можемо почати з малих "чому?": Навіщо я працюю над цим проєктом? Чому мене хвилює поведінка мого партнера? Чому я відчуваю стрес?
Ведення щоденника допоможе нам практикувати рефлексію.
Це момент, коли ми замислюємося над нашими діями, емоціями та думками. Цей час, коли ми аналізуємо наші вчинки та реакцію на події.
Щоденник дає можливість краще розуміти себе і відкривати глибинні зв'язки між діями та почуттями.
Рефлексія – це місце, де народжується спрямованість. Через рефлексію ми культивуємо звичку звертатися до себе, відстежувати прогрес, розглядати зобов’язання, обставини та стан розуму. Вона допоможе зрозуміти, чи правильно ми розв'язуємо проблеми та відповідаємо на питання життя. Ми починаємо бачити та розуміти, навіщо щось робимо (R. Carroll 2018).
Нехай рефлексія не стає приводом для самокритики та відчуття провини через помилки минулого. Вона є можливістю зібрати багато інформації зі свого пережитого досвіду і використовувати її як фундамент для майбутнього. Рефлексія допоможе вчитися на власних помилках, зростати та розвиватися.
Як це робити.
Протягом дня використовуйте щоденник, щоб просто записувати свої думки. Це місце, де ви можете вільно висловлювати свої почуття, ідеї та спостереження.
Але це ще не все. Тепер настав час повертатись до записів. Для цього потрібна ранкова та вечірня рефлексія. Це окремий час, коли ви активно аналізуєте себе.
Ранкова рефлексія надихає вас почати день зі свіжим розумом. Ви переглядаєте свої записи з попереднього дня, рефлексуєте над своїми думками та емоціями. Це допомагає визначити незрозумілі тенденції або нові відкриття.
Вечірня рефлексія спрямовує завершити день і проаналізувати свої дії, відчути прогрес та розвиток. Це момент, коли ви давите на гальма, щоб оцінити свої досягнення та зробити висновки.
Рефлексія дає вам можливість стати спостерігачем своїх внутрішніх процесів. Вона зберігає ясність думок, розвиває самоспостереження та самосвідомість.
Це відкриває шлях до особистісного зростання та пізнання себе.
Сподіваюся, що ця ранкова/вечірня рефлексія стане для вас корисною практикою.
Якщо у вас або ваших близьких тривалий час спостерігаються стресові реакції, потрібно звернутися за професійною допомогою.
Харківська правозахисна група безкоштовно надає кваліфіковану психологічну допомогу постраждалим від воєнних злочинів в різних містах України та віддалено. Записатися на консультацію можна звернувшись до однієї з наших приймалень за телефоном на сайті khpg.org.
Костянтин Пейчев, психолог
#психологічна_допомога
Підтримати ХПГ | Instagram | Facebook
👍3❤1
Від найвідомішого політв’язня до першого темношкірого президента: ким був Нельсон Мандела?
Перший темношкірий президент Південної Африки, герой боротьби з апартеїдом, лауреат Нобелівської премії миру. Усе це — про Нельсона Манделу, якому сьогодні 105 років.
Справжнє ім’я Мандели — Роліглагла, а Нельсон — це ім’я, яке дав йому вчитель у сегрегованій початковій школі. У ті часи практика давати “християнські” імена була дуже розповсюдженою, адже африканське ім’я серед білого населення вважалося “нецивілізованим”, а вимовляти його або не могли, або не хотіли.
Мандела мав королівську кров. Його прадід був правителем Королівства Тембу, що об’єднувало частину народності коса. Однак, через нерівний шлюб батька Нельсон не міг бути спадкоємцем трону, хоча й визнавався “королівським радником”.
Мандела почав вивчати мистецтво в університеті, однак був відрахований за участь у студентському протесті. Король сказав, що якщо він не продовжить навчання, йому та його двоюрідному брату Джастісу потрібно буде укласти шлюб з призначеними ним дружинами. Разом із братом вони зрештою тікають до Йоганесбурга. Там Нельсон знайомиться з учасниками Африканського Національного Конгресу (АНК) та починає навчатися на юриста.
Мандела потрапив до в’язниці за те, що виступав проти політики апартеїду — на штучній мові європейських колонізаторів африкаанс це слово означає “відокремленість”. У 1948-му році сегрегацію темношкірих, яка вже тоді була поширеною в країні, закріпили у законі. Ця політика вимагала від темношкірих південноафриканців постійно носити із собою посвідчення особи, щоб проходити в зони, призначені для білих. Також їм було заборонено вступати в міжрасові стосунки і голосувати на виборах. Оскільки на біле населення ПАР припадало лише приблизно 15%, більшість людей у країні була дискримінована.
Спершу АНК використовував ненасильницьку тактику, зокрема страйки та демонстрації, але згодом Мандела зрозумів, що збройний опір — єдиний спосіб побороти політику апартеїду. Озброєне крило АНК мало назву “Умконто ве сізве”, що на мові коса означає “спис нації”, хоча спочатку не хотіло публічно асоціювати себе з АНК. Бійці “Умконто ве сізве” організовували невеликі атаки на пости охорони, об’єкти енергетики, а Мандела таємно вирушив у подорож до Англії та на північ Африки, щоб отримати військову підготовку.
Найвідомішою промовою Мандели вважається його тригодинний виступ на лаві підсудних “Я готовий померти” у 1964-му році, у якому він підтвердив, що був натхненником “умконто” і планував акції саботажу. “Я не планував їх від безнадії чи від любові до насилля. Я планував їх унаслідок спокійної і тверезої оцінки політичної ситуації, що постала після багатьох років тиранії, експлуатації та пригнічення моїх людей білими”, — сказав Мандела на суді.
18 із 27 років ув’язнення Мандела провів у маленькій одиночній камері на острові Роббен неподалік Кейптауна. Ув’язнений у суворих умовах, він працював у вапняковому кар’єрі. За цей час він став найвідомішим політичним в’язнем, навіть попри те, що його слова були заборонені у країні. Мандела тричі відмовлявся від компромісних пропозицій звільнення.
У 1990-му році під впливом міжнародного тиску, президент ПАР та голова Африканської національної партії Фредерик де Клерк пообіцяв покласти край апартеїду та звільнив Манделу. Через 4 роки Мандела, набравши з партією АНК 62% голосів на демократичних виборах, став Президентом Південно-Африканської Республіки. Також він отримав Нобелівську премію миру, розділивши її з де Клерком через домовленість про мирний перехід до правління більшості (момент вручення можна переглянути тут).
Мандела був президентом 5 років, пішовши з поста після першого строку, як обіцяв. Після закінчення каденції він працював над підвищенням обізнаності про ВІЛ/СНІД, від якого помер його старший син. Сам Нельсон Мандела помер 5-го грудня 2013-го року у віці 95 років.
Перший темношкірий президент Південної Африки, герой боротьби з апартеїдом, лауреат Нобелівської премії миру. Усе це — про Нельсона Манделу, якому сьогодні 105 років.
Справжнє ім’я Мандели — Роліглагла, а Нельсон — це ім’я, яке дав йому вчитель у сегрегованій початковій школі. У ті часи практика давати “християнські” імена була дуже розповсюдженою, адже африканське ім’я серед білого населення вважалося “нецивілізованим”, а вимовляти його або не могли, або не хотіли.
Мандела мав королівську кров. Його прадід був правителем Королівства Тембу, що об’єднувало частину народності коса. Однак, через нерівний шлюб батька Нельсон не міг бути спадкоємцем трону, хоча й визнавався “королівським радником”.
Мандела почав вивчати мистецтво в університеті, однак був відрахований за участь у студентському протесті. Король сказав, що якщо він не продовжить навчання, йому та його двоюрідному брату Джастісу потрібно буде укласти шлюб з призначеними ним дружинами. Разом із братом вони зрештою тікають до Йоганесбурга. Там Нельсон знайомиться з учасниками Африканського Національного Конгресу (АНК) та починає навчатися на юриста.
Мандела потрапив до в’язниці за те, що виступав проти політики апартеїду — на штучній мові європейських колонізаторів африкаанс це слово означає “відокремленість”. У 1948-му році сегрегацію темношкірих, яка вже тоді була поширеною в країні, закріпили у законі. Ця політика вимагала від темношкірих південноафриканців постійно носити із собою посвідчення особи, щоб проходити в зони, призначені для білих. Також їм було заборонено вступати в міжрасові стосунки і голосувати на виборах. Оскільки на біле населення ПАР припадало лише приблизно 15%, більшість людей у країні була дискримінована.
Спершу АНК використовував ненасильницьку тактику, зокрема страйки та демонстрації, але згодом Мандела зрозумів, що збройний опір — єдиний спосіб побороти політику апартеїду. Озброєне крило АНК мало назву “Умконто ве сізве”, що на мові коса означає “спис нації”, хоча спочатку не хотіло публічно асоціювати себе з АНК. Бійці “Умконто ве сізве” організовували невеликі атаки на пости охорони, об’єкти енергетики, а Мандела таємно вирушив у подорож до Англії та на північ Африки, щоб отримати військову підготовку.
Найвідомішою промовою Мандели вважається його тригодинний виступ на лаві підсудних “Я готовий померти” у 1964-му році, у якому він підтвердив, що був натхненником “умконто” і планував акції саботажу. “Я не планував їх від безнадії чи від любові до насилля. Я планував їх унаслідок спокійної і тверезої оцінки політичної ситуації, що постала після багатьох років тиранії, експлуатації та пригнічення моїх людей білими”, — сказав Мандела на суді.
18 із 27 років ув’язнення Мандела провів у маленькій одиночній камері на острові Роббен неподалік Кейптауна. Ув’язнений у суворих умовах, він працював у вапняковому кар’єрі. За цей час він став найвідомішим політичним в’язнем, навіть попри те, що його слова були заборонені у країні. Мандела тричі відмовлявся від компромісних пропозицій звільнення.
У 1990-му році під впливом міжнародного тиску, президент ПАР та голова Африканської національної партії Фредерик де Клерк пообіцяв покласти край апартеїду та звільнив Манделу. Через 4 роки Мандела, набравши з партією АНК 62% голосів на демократичних виборах, став Президентом Південно-Африканської Республіки. Також він отримав Нобелівську премію миру, розділивши її з де Клерком через домовленість про мирний перехід до правління більшості (момент вручення можна переглянути тут).
Мандела був президентом 5 років, пішовши з поста після першого строку, як обіцяв. Після закінчення каденції він працював над підвищенням обізнаності про ВІЛ/СНІД, від якого помер його старший син. Сам Нельсон Мандела помер 5-го грудня 2013-го року у віці 95 років.
👍7
Куди пішли кошти від Нобелівської премії миру? Ми передали їх уже 250 українцям, які втратили близьких через війну.
“У мене була мама. І батько був. А тепер немає”, — говорить Тетяна, яка працює медиком у Харкові. Її мати загинула від осколкового поранення, а батько помер у Бєлгороді, куди його забрали російські військові з окупованого села Василівка: після трьох інсультів чоловік не міг ходити та розмовляти.
Тетяна — одна із тих, хто отримали частину Нобелівської премії миру, яку Меморіал передав Харківській правозахисній групі для допомоги українцям, які через російське вторгнення втратили найцінніше.
Ми далекі від думки, що 3000 гривень можуть бодай трохи зарадити загибелі близьких. На жаль, у нашій базі даних у кілька разів більше цивільних загиблих, ніж коштів у переданій нам частині Нобелівки. Однак, ми допомагаємо зафіксувати злочини, що стали причинами смертей, щоб зрештою Росія виплачувала родичам значно більші компенсації.
Нагадуємо, що якщо ви чи ваші знайомі постраждали від війни або просто потребуєте правової, гуманітарної чи психологічної допомоги, ви завжди можете звернутися до Харківської правозахисної групи дистанційно або записатися до нашої приймальні у Києві чи Харкові.
Підтримати ХПГ | Instagram | Facebook
“У мене була мама. І батько був. А тепер немає”, — говорить Тетяна, яка працює медиком у Харкові. Її мати загинула від осколкового поранення, а батько помер у Бєлгороді, куди його забрали російські військові з окупованого села Василівка: після трьох інсультів чоловік не міг ходити та розмовляти.
Тетяна — одна із тих, хто отримали частину Нобелівської премії миру, яку Меморіал передав Харківській правозахисній групі для допомоги українцям, які через російське вторгнення втратили найцінніше.
Ми далекі від думки, що 3000 гривень можуть бодай трохи зарадити загибелі близьких. На жаль, у нашій базі даних у кілька разів більше цивільних загиблих, ніж коштів у переданій нам частині Нобелівки. Однак, ми допомагаємо зафіксувати злочини, що стали причинами смертей, щоб зрештою Росія виплачувала родичам значно більші компенсації.
Нагадуємо, що якщо ви чи ваші знайомі постраждали від війни або просто потребуєте правової, гуманітарної чи психологічної допомоги, ви завжди можете звернутися до Харківської правозахисної групи дистанційно або записатися до нашої приймальні у Києві чи Харкові.
Підтримати ХПГ | Instagram | Facebook
❤7
Законодавча ініціатива: за кордон без супроводу дорослих — лише з 18 років
До Верховної Ради подано законопроєкт, що пропонує змінити вік, з якого підліток має право самостійно перетинати кордон. Зараз українці можуть подорожувати без дорослих з 16 років.
Соціальні служби у країнах Євросоюзу вилучили з сімей українських біженців щонайменше 240 дітей. Таку інформацію озвучила у червневому інтервʼю Радіо Свобода представниця омбудсмена з прав дітей, сімʼї, молоді та спорту Ірина Суслова. Це лише ті випадки, про які відомо Уповноваженому, справжня ж кількість таких вилучень може бути набагато більшою.
Здебільшого дітей забирають не через занедбаний стан або реальну загрозу їхньому життю, а через розбіжності в законодавстві України та держав, що надали притулок українським біженцям.
Справа в тому, що у переважній більшості країн Європи пересування дітей без супроводу батьків (законних представників) до досягнення ними 18 років забороняється.
Таким чином велика кількість молодих українських громадян, перетнувши кордон, перетворилися з дорослих на “дітей без супроводу”, через що потрапили під нагляд поліції, соцслужб, були доправлені до спеціальних шелтерів та отримали тимчасових опікунів.
Що пропонує Законопроєкт❓
Пропонується внести зміни до Цивільного кодексу України, які передбачають, що:
🔹 право на вільний самостійний виїзд за межі України дитина набуватиме після досягнення повноліття, тобто 18 років;
🔹 дитина, яка не досягла 18 років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), прийомних батьків, батьків-вихователів, опікуна, піклувальника, наданою у визначеній законом формі, та у супроводі одного з них або іншої уповноваженої ними особи, крім випадків, передбачених законом;
🔹 дитина-сирота, дитина, позбавлена батьківського піклування, має право на виїзд за межі України за погодженням з органом опіки та піклування у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;
🔹 піклувальник є законним представником неповнолітньої особи та фізичної особи, цивільна дієздатність якої обмежена.
Чи розв’яже це всі проблеми❓
Не дуже зрозуміло, як це допоможе тисячам підлітків, які вже перебувають за кордоном без супроводу дорослих. Напевно, вони просто “доростуть” до “повноліття за європейськими нормами”.
Втім, законопроєкт не враховує ще деякі розбіжності в законодавствах різних держав, через які страждають українські біженці-діти.
"Можуть бути історії, коли мама була змушена залишитися на роботі в Україні, а в евакуацію відправила бабусю зі своєю дитиною. Бабуся не має ніякої довіреності на представлення інтересів і не вважається за європейським законодавством родичкою цій дитині. Таким чином соціальні служби можуть задіяти поліцію і вилучити дитину з сім’ї, — розповідала журналістам Ірина Суслова. — …Або, наприклад, не може бути в Італії або Франції опікуном людина, яка досягла 65-річного віку… Ми працюємо зараз із міжнародними організаціями, щоб врегулювати це питання і щоб ті, хто потрапив у таку ситуацію, отримали дві речі — правову допомогу і переклад".
Ці ситуації виникають передусім через те, що під час виїзду наші прикордонники не попереджають українців про те, що за європейським законодавством вони не можуть опікуватися дитиною або — у випадку з підлітками до 18 років — мешкати самостійно.
Нагадаємо, в Офісі омбудсмена закликали родичів дітей, яких забрали європейські соціальні служби, обовʼязково звернутися до консульського відділу або до Офісу уповноваженого з прав людини.
Підтримати ХПГ | Instagram | Facebook
До Верховної Ради подано законопроєкт, що пропонує змінити вік, з якого підліток має право самостійно перетинати кордон. Зараз українці можуть подорожувати без дорослих з 16 років.
Соціальні служби у країнах Євросоюзу вилучили з сімей українських біженців щонайменше 240 дітей. Таку інформацію озвучила у червневому інтервʼю Радіо Свобода представниця омбудсмена з прав дітей, сімʼї, молоді та спорту Ірина Суслова. Це лише ті випадки, про які відомо Уповноваженому, справжня ж кількість таких вилучень може бути набагато більшою.
Здебільшого дітей забирають не через занедбаний стан або реальну загрозу їхньому життю, а через розбіжності в законодавстві України та держав, що надали притулок українським біженцям.
Справа в тому, що у переважній більшості країн Європи пересування дітей без супроводу батьків (законних представників) до досягнення ними 18 років забороняється.
Таким чином велика кількість молодих українських громадян, перетнувши кордон, перетворилися з дорослих на “дітей без супроводу”, через що потрапили під нагляд поліції, соцслужб, були доправлені до спеціальних шелтерів та отримали тимчасових опікунів.
Що пропонує Законопроєкт❓
Пропонується внести зміни до Цивільного кодексу України, які передбачають, що:
🔹 право на вільний самостійний виїзд за межі України дитина набуватиме після досягнення повноліття, тобто 18 років;
🔹 дитина, яка не досягла 18 років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), прийомних батьків, батьків-вихователів, опікуна, піклувальника, наданою у визначеній законом формі, та у супроводі одного з них або іншої уповноваженої ними особи, крім випадків, передбачених законом;
🔹 дитина-сирота, дитина, позбавлена батьківського піклування, має право на виїзд за межі України за погодженням з органом опіки та піклування у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;
🔹 піклувальник є законним представником неповнолітньої особи та фізичної особи, цивільна дієздатність якої обмежена.
Чи розв’яже це всі проблеми❓
Не дуже зрозуміло, як це допоможе тисячам підлітків, які вже перебувають за кордоном без супроводу дорослих. Напевно, вони просто “доростуть” до “повноліття за європейськими нормами”.
Втім, законопроєкт не враховує ще деякі розбіжності в законодавствах різних держав, через які страждають українські біженці-діти.
"Можуть бути історії, коли мама була змушена залишитися на роботі в Україні, а в евакуацію відправила бабусю зі своєю дитиною. Бабуся не має ніякої довіреності на представлення інтересів і не вважається за європейським законодавством родичкою цій дитині. Таким чином соціальні служби можуть задіяти поліцію і вилучити дитину з сім’ї, — розповідала журналістам Ірина Суслова. — …Або, наприклад, не може бути в Італії або Франції опікуном людина, яка досягла 65-річного віку… Ми працюємо зараз із міжнародними організаціями, щоб врегулювати це питання і щоб ті, хто потрапив у таку ситуацію, отримали дві речі — правову допомогу і переклад".
Ці ситуації виникають передусім через те, що під час виїзду наші прикордонники не попереджають українців про те, що за європейським законодавством вони не можуть опікуватися дитиною або — у випадку з підлітками до 18 років — мешкати самостійно.
Нагадаємо, в Офісі омбудсмена закликали родичів дітей, яких забрали європейські соціальні служби, обовʼязково звернутися до консульського відділу або до Офісу уповноваженого з прав людини.
Підтримати ХПГ | Instagram | Facebook
🤬6👍1😢1
“Філолог, спрямований на фіксування історичних фактів, збирання та видання спогадів, фото, документів, він мені дуже імпонував цими своїми заняттями, бо я хворів на те ж саме. Він і в політичних партіях, в яких працював, — спочатку УРП, потім УХДП — займався саме цим, а також складанням та редагуванням партійних видань. Мені здавалося, що йому некомфортно працювати в партійному апараті, бо він зовсім не політик, йому важко виконувати те, з чим він незгодний. Невдовзі він підтвердив це, і я вирішив вкрасти його у політики, переконати його перейти працювати в ХПГ постійно і займатися улюбленою справою”.
Так Євген Захаров пригадує Василя Овсієнка — видатного українського дисидента та нашого колегу, який помер цієї середи.
На згадку і світлу пам’ять про Василя пропонуємо вам:
Короткий спогад Євгена Захарова
Більш розлогий відеоспогад про Василя Овсієнка і його роботу в Харківській правозахисній групі
Інтерв’ю з Овсієнком, взяте у 1997-му році
Так Євген Захаров пригадує Василя Овсієнка — видатного українського дисидента та нашого колегу, який помер цієї середи.
На згадку і світлу пам’ять про Василя пропонуємо вам:
Короткий спогад Євгена Захарова
Більш розлогий відеоспогад про Василя Овсієнка і його роботу в Харківській правозахисній групі
Інтерв’ю з Овсієнком, взяте у 1997-му році
Права людини в Україні
Пам’яті Василя Овсієнка
У пам’ять Василя Овсієнка (8 квітня 1949 — 19 липня 2023) ми публікуємо короткий спогад Євгена Захарова та інтерв’ю з Овсієнком, взяте ще у 1997-му році.
❤9👍1