5 листопада - пам'ять апостола Якова, брата Господнього по плоті, єпископа Єрусалимського.

Святий Яків був сином Іосифа Обручника від його першої дружини і тому в Євангелії названий братом Господнім. Згідно з переданням, Господь Іісус Христос з’явився йому після Свого Воскресіння і поставив його єпископом Єрусалимської Церкви. Таким чином, на долю апостола Якова випала особлива діяльність: він не подорожував з проповіддю по різних країнах, як інші апостоли, а вчив і священнодіяв в Єрусалимі, котрий має таке важливе значення для християнського світу.

Як глава Єрусалимської Церкви, святий Яків головував на Апостольському Соборі в Єрусалимі в 51 році. Голос його тут фактично був вирішальним, і пропозиція, зроблена ним, стала резолюцією Апостольського Cобору (Діяння, глава 15).

Значення апостола Якова ще більше зміцнювало його подвижницьке життя. Він був незайманий, не пив ні вина, ні інших спиртних напоїв, утримувався від м’яса, носив тільки лляний одяг. Мав він звичай усамітнюватися для молитви в храмі і там колінопреклонно молився про свій народ. Святий апостол Яків робив це так часто, що шкіра на колінах його загрубіла.

Служіння апостола Якова було важке, серед безлічі найзатятіших ворогів християнства. Але він діяв з таким розумом і справедливістю, що його поважали не лише християни, а й іудеї і називали опорою народу та праведником.

Перебуваючи на посаді Єрусалимського єпископа близько тридцяти років, апостол Яків поширив і утвердив святу віру в Єрусалимі та у всій Палестині. Під час своєї останньої подорожі його відвідав апостол Павло. У той час зібралися до нього пресвітери, і про успіхи християнської проповіді серед євреїв передали йому такими словами: «,ачиш, брате, скільки тисяч іудеїв, які увірували, і всі вони — ревнителі закону» (Діян. 21:20). Багато хто із євреїв навертався в християнство із самої лише довіри до слова праведника.

Бачачи такий вплив апостола, іудейські начальники стали побоюватися, як би весь народ не навернувся до Христа. Вони вирішили скористатися проміжком часу між від’їздом прокуратора Феста і прибуттям на його місце Альбіна (62 р. після Р. X.) для того, щоб або схилити Якова до зречення Христа, або убити його.

Первосвященником у цей час був саддукей Анан. За великого скупчення народу апостола вивели на портик храму, і після декількох улесливих слів зневажливо запитали: «Скажи нам про Розіп’ятого?» — «Ви питаєте мене про Іісуса?» — голосно сказав праведник. «Він сидить на Небесах праворуч Всевишньої сили і знову прийде на хмарах небесних». У натовпі було багато християн, які радісно вигукнули: «Осанна Сину Давидовому!»

Первосвященники і книжники закричали: «О, і сам праведник в омані!» — і скинули його на землю. Яків зміг ще піднятися на коліна і сказав: «Господи, прости їх! Вони не знають, що творять». «Побиймо його камінням», — закричали його вороги. Один священник із племені Рехавового (вони не пили вина, жили в наметах, не сіяли ні пшениці, ні винограду) став умовляти їх: «Що ви робите? Бачите, праведний за вас молиться». Але в цю хвилину один нелюд, за ремеслом сукнороб, ударив своїм праником апостола по голові і вбив його. Разом з ним було вбито багато християн.

Іудейський історик Іосиф Флавій, перелічуючи причини падіння Єрусалима, говорить, що Господь покарав євреїв, серед іншого, за вбивство праведного Якова.

Апостол Яків незадовго до своєї смерті написав соборне послання. Головною метою послання є втішити й укріпити навернених до віри іудеїв у стражданнях, які чекали на них, і застерегти їх від хибної думки, нібито сама лише віра може спасти людину. Святий апостол пояснює, що віра, яка не супроводжується добрими ділами, є мертвою і не приводить до спасіння.

Церковне передання приписує апостолу Якову складання найдавнішого чину Божественної літургії.

Відео.🕯️ВЕЧІРНЄ БОГОСЛУЖІННЯ НАПЕРЕДОДНІ ДИМИТРІЇВСЬКОЇ БАТЬКІВСЬКОЇ ПОМИНАЛЬНОЇ СУБОТИ.🙏
6 листопада 2026р. в храмі Різдва Пресвятої Богородиці м. Хмельницького було звершено Вечірнє заупокійне богослужіння-парастас.
За богослужінням молилися клірики та парафіяни храму.

Коротка інформація про поминальні суботи:
Дмитрівська поминальна субота — це один із головних днів поминання померлих у православній традиції. Вона не має фіксованої дати, але завжди припадає на суботу перед днем пам'яті святого великомученика Димитрія Солунського і була встановлена після Куликівської битви у 1380 році як згадка про всіх загиблих воїнів.
Згодом Димитрієвська субота стала днем, коли поминають усіх покійних християн, особливо своїх спочилих батьків та родичів.
Димитрієвська субота - остання батьківська субота у цьому році.
Найважливіша частина поминання відбувається ввечері на так званому парастасі і вранці у саму поминальну суботу за Божественною літургією, після якої служать спільну панахиду.

Крім того, за традицією, віруючі після богослужіння відвідують могили на цвинтарях..
Назва «батьківська» швидше за все походить від традиції називати покійних «батьками», тобто такими, що відійшли до батьків. Ще одна версія - «батьківськими» суботи стали називатися, тому що християни молитовно поминали насамперед своїх покійних батьків.

🕊️ЦАРСТВО НЕБЕСНЕ І ВІЧНА ПАМʼЯТЬ УСІМ ВІД ВІКУ СПОЧИЛИМ ПРАВОСЛАВНИМ ХРИСТИЯНАМ🙏

Димитрій Солунський — святий, який жив понад 1700 років тому, але пам’ять про нього живе й сьогодні✨

Біля гробу великомученика відбувалися численні чудеса та зцілення. У церковному переданні розповідається, як святий Димитрій неодноразово захищав рідне місто Солунь від ворогів, допомагав його жителям під час голоду та визволяв полонених.

А з VII століття від його мощей почало витікати запашне чудотворне миро. Саме тому святого Димитрія називають Мироточивим.

Святий Димитрій нагадує, що справжня цінність людини вимірюється не її становищем у суспільстві, а тим, наскільки вона залишається вірною Христу.

І не обов’язково опинитися перед загрозою мучеництва, щоб засвідчити свою віру. Щодня ми робимо маленький вибір: сказати правду чи збрехати, допомогти чи пройти повз, залишитися вірним своїм християнським переконанням чи підлаштуватися під думку більшості.

Нехай за молитвами святих Господь допомагає нам на життєвому шляху, укріплює у вірі та веде до спасіння 🙏