НОВИЙ ВИПУСК ПРАВОСЛАВНОГО ВІСНИКА

https://youtu.be/nlLz9LJsHFM?si=Sc-T0uRtVv8Dfp-w

⛪18 червня - перенесення мощей святого благовірного князя Ігоря Чернігівського.

⚜Великий князь Ігор Ольгович, у святому Хрещенні Георгій, у 1146 році був взятий в полон князем Ізяславом і заточений в одному з монастирів Переяславля Руського або Південного, сьогодні це місто Переяслав-Хмельницький.
Далеко від мирської суєти, важко хворий, він став каятися в своїх гріхах і просив дозволити йому постригтися в ченці.

⚜5 січня 1147 єпископ Переяславський Євфимій постриг його в чернецтво з ім'ям Гавриїл.
Незабаром він одужав і був переведений у Київський Феодорівський монастир, де прийняв схиму з ім'ям Ігнатій і цілком віддався чернечим подвигам.

⚜Чернігівські князі, двоюрідні брати Ігоря, замислили заманити Ізяслава Київського в спільний похід з метою захопити його або вбити.Змова відкрилася, коли князь був уже на шляху до Чернігова. Обурені кияни, дізнавшись про підступність чернігівців, помстилися безвинному князю-схимнику.

⚜19 вересня 1147 роки святий Ігор був жорстоко вбитий. Господь прославив страждальця дивами.

⚜У червні 1150 року, коли київський престол був зайнятий Юрієм Долгоруким, його союзник, князь Чернігівський Святослав Ольгович, рідний брат убитого Ігоря, урочисто переніс святі мощі князя Ігоря на батьківщину, до Чернігова, де вони були покладені в раку «з теремом» в кафедральному Спаському соборі. Тоді ж було встановлено святкування пам'яті святого.

🙏Тропар

Просветився Божественным крещением, Духа Святаго светлостьми озаряем, Евангелие Христово в сердце твое восприял еси делом слово Сына Божия исполняя, благоверный княже Игоре, моли Всеблагаго Спасителя нашего даровати нам мир, и милость, и спасение душ наших, чтущих честную память твою🙏

19 червня Православна Церква звершує святкування на честь чудотворної ікони Пресвятої Богородиці «Не ридай Мене, Мати».

Ікона «Не ридай Мене, Мати» — одна з доволі рідкісних ікон Пресвятої Богородиці. Її особливість полягає в незвичному сюжеті. Якщо зазвичай Пресвята Богородиця зображується з Богонемовлям Христом або поруч із Христом, Який уже вийшов на проповідь, то на іконі «Не ридай Мене, Мати» Спаситель представлений мертвим, що саме по собі є вражаючим і глибоко зворушливим образом.

Христос справді помер як Людина на Хресті у Велику П’ятницю, зійшов до аду у Велику Суботу, а в Неділю, на третій день, воскрес. Отже, у стані смерті Христос перебував менше трьох днів, і саме цей священний момент відображений на іконі «Не ридай Мене, Мати».

«Не ридай Мене, Мати», — такими словами звертається Христос до Своєї Пречистої Матері. Це звернення пов’язане з євангельською подією, коли Спаситель ішов на Голгофу, а жінки Єрусалима плакали за Ним. Тоді Господь, звертаючись до них, сказав, щоб вони плакали не за Ним, а за собою і за своїми дітьми, які не впізнали у Ньому Месію і віддали Його на смерть.

Пресвята Богородиця, як Мати, що безмежно любить Свого Сина, природно оплакує Його. Але Христос, навіть перебуваючи у смертному спочинку, утішає Її словами: «Не ридай Мене, Мати», — адже Він воскресне і перебуватиме разом зі Своєю Пречистою Матір’ю у Царстві Небесному на віки вічні.

Сюжет цієї ікони та сама подія, зображена на ній, настільки величні й сповнені глибокого духовного змісту, що звертатися до неї лише з повсякденними потребами видається недоречним. Саме тому молитва, якою завершується акафіст перед іконою «Не ридай Мене, Мати», містить традиційні для християнського благочестя прохання.

Так, вірні моляться до Пресвятої Богородиці, просячи зміцнити їхню віру, а також віру священнослужителів та архіпастирів Церкви.

Окрім того, у молитві містяться прохання про заступництво за весь народ і про наставлення на шляху до Царства Небесного.

Справді, людині надзвичайно важко самостійно проходити шлях духовної боротьби та спасіння. Саме тому вона звертається по заступництво й провід не до будь-кого, а до Пресвятої Богородиці, Яка стала Матір’ю Воплоченого Бога.

І, нарешті, у цій самій молитві міститься щире уповання на те, що ніхто, хто прибігає до Пресвятої Богородиці «у скорботах і потребах», не відійде від Неї без духовної втіхи, допомоги та благодатного дару.

⛪20 червня - мученика Феодота Анкірського (303).

⚜Святий Феодот у своєму готелі давав притулок християнам, які залишилися без житла, приховував християн, яких переслідували, допомагав у тюрмах невинно засудженим.
Коли у Анкирі християнські церкви були розорені і закриті, Божественну літургію стали звершувати у його готелі.

⚜У той час смерть за Христа прийняли сім святих дів, з яких старша, свята Текуса, була тіткою святого Феодота. Святі діви з юних років присвятили себе Богу, жили в постійних молитвах, пості, стриманості і досягли старечого віку.

⚜Приведені на суд як християнки святі діви мужньо сповідали свою віру в Христа і були піддані катуванням, але залишилися непохитними. Правитель віддав їх безсоромним юнакам на осквернення. Святі діви гаряче молилися, просячи у Бога допомоги. Юнаки схаменулися, самі заплакали і пішли геть.

⚜Тоді правитель наказав, щоб святі взяли участь у язичницькому ритуалі. За відмову вони були засуджені до смерті. Кожній на шию був прив'язаний важкий камінь, і всі сім святих дів були втоплені в озері.

⚜У наступну ніч свята Текуса явилася уві сні святому Феодоту, просячи дістати тіла їх і поховати по-християнськи. Християни підійшли до тіл святих мучениць і відвезли їх до церкви, де і поховали.

⚜Дізнавшись про викрадення тіл святих мучениць, правитель розлютився і наказав знаходити усіх християн піддавати їх мукам.
Феодот постав перед судом. У люті язичники піддали святого тривалим катуванням і відсікли йому голову.

⚜Священик Фронтон зібрав святі останки і привіз їх на місце, вказане святим Феодотом для свого поховання, і з честю поховав.
Згодом він спорудив на цьому місці церкву.

🙏Тропар
Страдальчески подвизався добре, со сострадальцы твоими, Феодоте, и венцы почести приясте с честными страстотерпицами девами. Темже Христа Бога молите непрестанно о всех нас.🙏

📖ЄВАНГЕЛІЄ ДНЯ У ВИКОНАННІ ДІТЕЙ НЕДІЛЬНОЇ ШКОЛИ ПАРАФІЇ РІЗДВА ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ⛪️
☦Неділя 3-тя після П'ятидесятниці. Про служіння Богу або мамоні.🕊
(Мф.6; 22-33).

Читає: асистент викладачів Стець Марина