7 ЛЮТОГО ПРАВОСЛАВНА ЦЕРКВА ВШАНОВУЄ ПАМ'ЯТЬ СВЯТИТЕЛЯ ГРИГОРІЯ БОГОСЛОВА

Святитель Григорій Богослов - один із трьох вселенських учителів й святителів, що внесли великий вклад в духовну скарбницю Церкви Христової.

Народився він у благочестивій сім'ї Григорія (майбутнього єпископа Назіанського) і Нонни, жінки високих моральних правил. Ще до народження сина вона обіцяла присвятити його Богу й доклала всіх зусиль, щоб схилити його волю на служіння Господу.

Майбутній святитель отримав прекрасну освіту: він навчався в школах Кесарії Палестинської, де була багата бібліотека, зібрана мучеником Памфілом. В Олександрії він вивчав твори Орігена, в Афінах Григорій особливо зблизився зі свт. Василієм Великим, дружбу з яким вважав кориснішою самої вищої школи.
У святих друзів в Афінах була одна кімната й один спосіб життя. Їм були знайомі лише дві дороги: одна вела до храму Божого, інша - в училище.

В Афінах св. Григорій познайомився з Юліаном на прізвисько «Відступник», який, ставши імператором, відрікся від християнства та намагався відродити язичництво в Римській імперії (361-363 рр.) І залишив живе зображення цього злого й підступного ворога Церкви. У віці 26 років св. Григорій прийняв Хрещення.

Після повернення на батьківщину св. Григорій довгий час ухилявся від зайняття будь-якої громадської посади. Роздуми про Бога, молитва, читання слова Божого, писання натхненних слів і піснеспівів та служіння старим батькам - були його заняттям. Деякий час він провів з одним Василієм в його пустелі і цей час вважав найщасливішим у житті.

Батько його, будучи вже єпископом й потребуючи помічника, викликав його з Васильєвої пустелі в Назіанз й висвятив у сан пресвітера. Уже цей сан так злякав Григорія висотою і вагою пов'язаних з ним обов'язків, що він пішов в усамітнення в пустелю. Заспокоївши там хвилювання духу, він повернувся до батька і прийняв на себе священицьке служіння, втішаючись, що він, служачи Богу, допомагає й пристарілого батька в його турботах про паству.

Тим часом друг його, Василій Великий, вже досяг високого сану архієпископа. Бажаючи мати відданого й освіченого помічника в управлінні великою областю, святитель Василій запропонував Григорію місце головного протопресвітера при своїй кафедрі, але св. Григорій ухилився від прийняття цієї почесної й впливової посади.

Через деякий час після цього відбулося посвячення Григорія в єпископа міста Сасим за таємною угодою архієпископа Василія з батьком Григорія. Бачачи в цьому волю Божу, він прийняв сан, але відмовився від прийняття самої посади і в якості вікарія продовжував служити своєму Творцеві і пастві назіанзській.
У 374 році помер старий батько Григорія, а слідом за ним - і мати його. Святий Григорій продовжував деякий час працю батька з управління Назіанзською церквою, але сильно захворів. Одужавши, він пішов у відокремлену обитель, де в пості й молитві пробув близько трьох років.

Але великий світильник не міг сховатися в чернечій келії. Обраний православними єпископами й мирянами на престол архієпископа в Константинополі, він прибув туди в епоху найсильнішого панування аріан, коли ними були захоплені всі храми в столиці. Св. Григорій зупинився в будинку своїх знайомих. В одній з кімнат він влаштував храм, назвавши його "Анастасією", що означає «воскресіння», з надією, що тут воскресне православ'я, й ​​почав проповідувати.

Аріани засипали його глузуванням й лайливими словами, кидали в нього каміння, підсилали до нього таємних вбивць. Але народ впізнав свого істинного пастиря й став збиратися навколо його кафедри. Сильним своїм словом, прикладом свого життя й пастирською ретельністю він перемагав ворогів Церкви. Люди у величезній кількості сходилися з усіх кінців послухати його натхненні проповіді. Слухачі хвилювалися біля його кафедри подібно бурхливому морю, голосно висловлювали знаки схвалення оплесками та вигуками. Щодня тисячі людей з єресі поверталися до Православної Церкви.

Нарешті, вже після воцаріння православного імператора Феодосія (379-395 рр.) вперті аріани були вигнані з храмів столиці. Коли з'явилася єресь Македонія (Македоній заперечував Божество Святого Духа), святий Григорій боровся проти неї і брав активну участь в засіданнях Другого Вселенського Собору.

Зробивши свій подвиг, він відмовився від Константинопольської кафедри, сказавши: «Прощай, кафедра, - це завидна й небезпечна висота!» Святий Григорій віддалився в рідне селище Аріанз, поблизу Назіанза, і тут в строгих аскетичних подвигах провів останні роки свого життя.
За свої чудові богословські твори св. Григорій отримав від Церкви почесне найменування Богослова і вселенського вчителя, а за здатність проникати думкою до найглибших таємниць віри й виражати незбагненні її істини з прозорою ясністю і суворою точністю Церква в одній з молитов називає його розумом найвищим. Проповіді його насичені такою поезією, що багато фраз з них були використані для святкових співів.

Нетлінні частки мощей св. Григорія досі випромінюють дивні пахощі, а всі хто звертається до нього у своїх молитвах, неодмінно отримують допомогу.

Тропар святителю Григорію Богослову

Па‌стырская свире‌ль богосло‌вия твоего‌/ ри‌торов победи‌ трубы‌,/ я‌коже бо глубины‌ ду‌ха изыска‌вшу,/ и добро‌ты веща‌ния приложи‌шася тебе‌./ Но моли‌ Христа‌ Бо‌га, о‌тче Григо‌рие,// спасти‌ся душа‌м на‌шим.

😇#cвято_дня

⛪7 лютого - священномученика Володимира, митрополита Київського (1918).

⚜ Мощі священномученика Володимира спочивають у Дальніх Печерах Києво-Печерської лаври. Ввечері 25 січня 1918 року (за старим стилем) п'ятеро озброєних солдатів на чолі з матросом увірвалися до покоїв митрополита Володимира у Києво-Печерській лаврі і вивели його за лаврські ворота.

⚜Благословляючи обома руками вбивць, владика прийняв мученицьку кончину: у акті медичного огляду тіла вбитого митрополита зафіксовано, що архіпастиря розстрілювали розривними кулями та кололи холодною гострою зброєю.

⚜За свідченням келійника владики, злочинці розгулювали по кімнатах, вимагали видати «церковні капітали», і, нарешті, накинулися на митрополита – зірвали панагію, душили ланцюжком від хреста, а хвилин через двадцять виштовхали на мороз і повели за огорожу. Владика йшов на вірну смерть смиренно, осіняючи себе хресним знаменням.

⚜Зупинилися між Лаврою та Микільським військовим собором. Жінки, що поспішали вранці на службу, стали першими свідками страждань владики. Митрополит Володимир лежав на снігу в одній білизні, на тілі його було безліч штикових та вогнепальних ран.

🙏Тропар
Веры православныя непорочный блюстителю и заповедей Христовых усердный исполнителю, священномучениче Владимире, Христа всем сердцем возлюбив, паству твою добре упасл еси, незлобиво мученическую смерть приял еси. Сего ради в вечней славе пребывая, моли Бога о нас

☦ВСЕНІЧНЕ БДІННЯ НАПЕРЕДОДНІ НЕДІЛІ ПРО МИТАРЯ І ФАРИСЕЯ ☦

Вперше в цьому році пролунали покаянні тропарі: "ПОКАЯНИЕ ОТВЕРЗИ МИ ДВЕРИ"🙏

#Відео_08.02

hram_rizdva_bojoi_materi

😇#свято_дня

⛪10 лютого – преподобного Єфрема Сиріна (373–379).

⚜Про життя святого Єфрема відомо вкрай мало. Судячи з його творів, він отримав хорошу освіту, що включало знайомство з античною філософською спадщиною.

⚜Творіння святого Єфрема включають у себе близько 1000 праць, серед яких тлумачення на Святе Письмо, проповіді і повчання, численні гімни і молитви, які увійшли у сучасне богослужіння.

⚜Частина проповідей Єфрема Сирина написані у формі діалогу вчителя і учня, частина - як пояснення фрагментів Святого Письма.

⚜Преподобному традиційно приписується авторство «молитви Єфрема Сирина» - великопісної покаянної молитви, у якій, на думку преподобного Серафима Вирицького, «усе Православ'я і усе Євангеліє».

🙏Тропар
Слез твоих теченьми пустыни безплодное возделал еси, и иже из глубины воздыханьми во сто трудов уплодоносил еси, и был еси светильник вселенней, сияя чудесы, Ефреме, отче наш, моли Христа Бога спастися душам нашим.