Дорогі брати і сестри! Шановні українці!

Сьогодні ми вшановуємо пам’ять жертв Голодомору і масових штучних голодів страшних трагедій, що забрала життя мільйонів невинних людей, і ми молимося за їхні душі. Це час, коли ми згадуємо ті нестерпні страждання, через які пройшли наші предки, і не можемо залишити без уваги біль їхніх родин.

Цей біль є частиною нашої історії, і ми, як велика християнська родина, повинні пам’ятати ці уроки, щоб не допустити повторення подібних жахів. Вшанування пам’яті жертв Голодомору — це не лише національний пам’ятний день в Україні як згадка про минуле, а й молитва за ближніх, любов і милосердя, які ми маємо нести в цей світ, бо так заповідав нам Господь наш Іісус Христос. Святе Письмо неодноразово вказує нам про важливість справедливості та поваги до людської гідності й закликає уникати будь-якої форми пригнічення інших, незалежно від їхнього походження, стану чи світогляду.

«Ти посилав на мене люту біду, але знову оживляв мене і з безодні землі виводив мене… Ти втішав мене, тому буду прославляти Тебе знову між народами» (Пс. 70, 20-22). У моменти страждання ми маємо спиратися на Божу силу, яка дає нам надію і спокій у найважчі часи. Слід пам’ятати, що Бог не залишає нас, навіть коли настають найтяжчі моменти життя. Божа присутність у серці кожного з нас є тим світлом, яке освітлює шлях через темряву.

Дорогі брати і сестри! Ми покликані пам’ятати не тільки про минуле, але й про те, як ми можемо допомогти тим, хто страждає сьогодні. Вшанування пам’яті жертв Голодомору — це наша молитва про мир, про любов до ближнього, про підтримку один одного, про недопущення беззаконних діянь минулого в нашому теперішньому. Адже саме в нашій єдності, у вірі й надії на Бога, ми можемо знайти справжню силу для того, щоб зцілити рани минулого і будувати боголюбиве майбутнє.