via semesyuk

via gershik_tyt

via tranquil_diary

via obskurwatorium

via trash_for_you

Дракон вже не спить. Ескалація конфлікту довкола Тайваню.

Сьогоднішня геополітична ситуація нагадує пожежу через пандемію ковіду та повномасштабну російсько-українську війну. У полум’ї виринає ще один підпалювач — Китай, що прагне приєднати Тайвань.

Історія складних стосунків між материковим Китаєм та Тайванем починаються у 1949 році, по завершенню Громадянської війни. Демократичний Китай війну програв, але зуміг закріпитись на острові Тайвань. До 1971 року саме він був постійним членом Радбезу ООН. У 1971 році США визнали уряд в Пекіні та передали КНР постійне членство в ООН. Це можна пояснити політичною стабілізацією КНР та поглибленням суперечностей Китаю і СССР. Пекін і Москва боролися за лідерство у соціалістичному світі, що було на руку американцям. Тоді ж з’явився принцип «одна країна - дві системи», за яким Тайвань приєднувався до Китаю як автономія. У 1991 був підписаний мир між Пекіном і Тайбеєм та почались переговори. Однак зараз на острові йде конкуренція між прихильниками Гоміньдану, що прагнуть об’єднання, та прихильниками Демократичної Прогресивної партії, що бачать Тайвань незалежним від Китаю. Нова хвиля ескалації починається в 2014 році, коли КНР змінює свою зовнішню доктрину на агресивнішу.

Ескалацію конфлікту з Тайванем має безліч внутрішніх та зовнішніх причин. З ідеологічного боку дії КНР у зовнішній політиці пояснюються принципом Одного Китаю. Пекін прагне підкорити у повний контроль Гонконг та Тайвань, таким чином відновивши свій суверенітет та територіальну цілісність. Оскільки острів Тайвань Китай вважає своїм, він часто порушує його морські кордони та повітряний простір.

Принцип Одного Китаю подалі еволюціонує в боротьбу зі США за контроль в Тихоокеанському регіоні. КНР має безліч територіальних суперечок з Південною Кореєю, Японією, В’єтнамом, Філіпінами, безпеку котрих гарантує США.

До вторгнення Китай штовхають і економічні чинники. Тайвань зараз є однією з найбільш потужних економік Азії. У 2020 році ріст економіки відбувся аж на 2,98%. Причиною цьому є високотехнологічне виробництво, насамперед напівпроводників. Тайвань виробляє 64% всіх чипів у світі. Контроль над їх виробництвом дасть КНР можливість економічно тиснути на США та ЄС. Крім того, контроль над Тайванем важливий для КНР у контексті морської торгівлі. Через Південнокитайське море проходить більшість морських шляхів регіону. Якщо Пекін зможе приєднати Тайвань, то він отримує інструмент тиску на Японію та Південну Корею, які залежні від морського забезпечення.

Ще один чинник, що провокує нестабільність в регоін - авторитарний режим Сі. Нинішній китайський президент має найбільшу повноту влади аж з часів Мао. Він винищив всіх своїх ворогів та конкурентів в партії під лозунгами боротьби з корупцією та звів нанівець демократичні реформи Ден Сяо Піна. В КПК зараз немає внутрішньої опозиції, тому Сі має повний карт-бланш на будь-які дії в зовнішній політиці. А перемоги у зовнішній політиці нинішньому очільнику Китаю досить необхідні у зв’язку з падінням довіри китайців до влади через економічну кризу та досить жорсткі локдауни.

До зовнішніх чинників варто додати ситуацію з Афганістаном. Вихід американських військ з Афганістану був досить суперечливою та неоднозначною подією попереднього року. Авторитарні країни, як от Росія та Китай, сприйняли це за слабкість Заходу, а відтак вдалу можливість для агресії проти інших країн. Однак бачимо, що Росія явно прогадала і не очікувала такої реакції на повномасштабне вторгнення. Китай тепер чекає нового вдалого моменту.

Комплекс внутрішніх та зовнішніх факторів підштовхує КНР до війни з Тайванем, яка має всі шанси стати світовою. Майбутнє та безпека не тільки Тихоокеанського регіону, а й у всього світу, залежить від дій Пекіну та Вашингтону.

Автор: Антон Школовий, редактор «Зони відповідальності».
Підтримати розвиток проєкту

via dankovskii_memes

via penny_press

via dankovskii_memes

Президентка Єврокомісії виступила в Раді із закликом якнайшвидше призначити керівників САП та НАБУ.

“You have created an impressive anti-corruption machine. But now these institutions need teeth, and the right people in senior posts. The new head of the Specialised Anti-Corruption Prosecutor´s Office and the new director of the National Anti-Corruption Bureau of Ukraine Should Be Appointed As Soon As Possible”.

Я нагадаю, якщо комусь не вистачає реакцій завжди можна сходити на https://bugs.telegram.org/c/12898 і написати 🍉+1 у коментах.