Франка — це вже не просто площа.
Це питання того, чи чує влада суспільство.
Люди виходять не тому, що їм «нічим зайнятися» і не тому, що хтось хоче дестабілізації країни.
Люди виходять, бо вважають, що рішення, які визначають майбутнє держави, мають ухвалюватися прозоро, професійно і з відповідальністю перед суспільством.
Протест на Франка розпочинався з конкретної вимоги — повернути Михайла Федорова та дати можливість продовжити розпочату роботу й реформи. Але з кожним днем стає зрозуміло: питання значно ширше. Це про право громадян бути почутими, про професійність державних рішень, про відповідальність влади та про те, що суспільство не повинно мовчати, коли не погоджується з важливими рішеннями.
І тут неможливо оминути відповідальність Президента Володимира Зеленського.
Президент — це не лише символ держави. Це людина, яка несе політичну відповідальність за ключові рішення своєї команди та за кадрову політику влади. Тому суспільство має повне право вимагати від Президента пояснень, чути аргументацію та отримувати відповіді на питання, чому приймаються ті чи інші рішення.
Особливо зараз, коли країна воює. Кожне кадрове рішення, кожне призначення і кожна реформа мають посилювати державу, а не створювати додаткову напругу всередині суспільства.
І тут важливо не розсипатися.
Якщо ми хочемо результату — нам потрібна організація, а не хаос. Потрібні чіткі вимоги, публічність, діалог із парламентом та владою, комунікація з громадськістю і максимальна відкритість.
Ми повинні показати, що протест — це не про руйнування. Це про відповідальність.
Україна воює з Росією. І саме тому нам особливо потрібна сильна держава — професійна, демократична та стійка. Нам не потрібні внутрішні конфлікти заради конфліктів. Нам потрібні рішення, які посилюють Україну.
Тому йти далі потрібно. Мирно, організовано і наполегливо.
Не розходитись після одного вечора. Не сваритися між собою. Не дозволяти нікому перетворити громадянську позицію на хаос.