❌ Цей значить ❤️

18 травня над Куп‘янськом Су-34.

І сьогодні вже відомо сенсацію - там був командир авіаційного полку РФ.

Провів успішну посадку соплом на пляшку.

Карась, де стрім?!😂

Насправді це дрібнички. І не оправданьє!😂 В підвалах ми рідко.

Стріма нема, бо старлінк не тягне😂

Але я пам‘ятаю про вас, шановні!

Як тіки то одразу! 🤝

Закон ниття:

Зрайодоби, які тікають з-під обстрілів - загинуть, коли росіяни підуть далі.

Втрати під час тримання бойових позицій - ніщо порівняно з утратами, які настають, якщо втікати, оголяти фланги і здавати міста.

Для панікерів на фронті:

«Работа ТРО это работа легкой пехоты.

Охрана мостов и путепроводов (да, мост должен охранять не мужик с СКС, а достаточно сильный отряд, способный потягаться из десантом). И это тоже не курорт - выйдет спецназ из вертушек и придется тащить.

Война патрулей, то что на западе называется "skirmishes" - подвинуть линию вражеских глаз, секретов и малых групп подальше от позиций махры, чтобы не наводили туда арту, не проводили рекогносцировку.

Всевозможные инженерные работы - от минирования до просто стать на лопату и от забора и до обеда.

Охрана коммуникаций - блокпосты, чекпоинты, физическое сопровождение лент.

Да, тупо залезть в бортовой грузовик автобата, завесить борт плитником и просунуть пулемет.

Без энлоу и без джавелинов.

Действия на вражеских коммуникациях - обстрелять колонну, поставить мины, навести свою арту на хвост батальонной группы.

Крепить вторую линию и фланги - обозначая присутстсвие, уплотняя линию для частей постоянной готовности.

ОРБ на минималках.

И там должна быть психология ОРБ - ты один, тебе никто ничего не привезет, тебе не на кого надеяться.

Нельзя сидеть на заборе в блиндаже, нужно шариться вокруг - ставить свои мины и снимать чужие, обнаруживать лежки, следы, вести войну патрулей, кошмарить.

В первую очередь самим бойцам ТРО нужно.

Потому что подлезут, затянут все ПМН и ОЗМ, наведут минбатр, загонят под землю, зайдут одновременно на позиции и убьют.

Если бы Украина могла дать ТРО тяжелое вооружение, то мы бы сразу формировали новые мехбригады, а не игрались с кадрированной легкой пехотой.

Но у нас нет такой такой возможности. Нет денег содержать части постоянной готовности, нет мощностей коробки крутить сотню в год, нет на зарплаты всему штату.

Поэтому можно снимать видео, что командование слило, сдало, послало на танки с автоматом.

А можно изучить опыт того же 54 ОРБ, как они держали забор от теплиц в Широкино до Пищевика.

На секундочку 18 км. И на эту полосу у них было 3 миномета 120-ки, несколько ПТРК советских и несколько сапогов. Всё. Никаких танков, никаких гаубиц.

А у противника все это было. От боя с техникой наши уклонялись, зарывались в землю, маневрировали, на запасные позиции уходили.

Было такое, что несли потери от приходов, а сами не могли достать врага.

Мина прилетела, погибли офицеры управления батальона в "Ниве" в самом Широкино - остальные выскочили, да и в щели попрыгали. Не снимали тиктоки - дайте нам арту завтра.

Не работа легкой пехоты держать линию на заборе - но была критическая ситуация и пришлось.

Как сейчас пришлось черкасским в Попасной и винницким под Изюмом. А на севере, вообще, проснулись, а танки едут к Ахтырке.

Было 8 лет собирать сводные роты от батальонов при военкоматах, отправлять их на линию соприкосновения, пропускать через работу легкой пехоты.

Чтобы они передавали опыт после ротации дальше в батальоне.

Но мешали то яйца, то концепция, то ОДА деньги не выделяла на ремонт, а как ты в оружейки минометы 60-мм передашь, если оружеек еще нет.

Вот и дотянули.

И люди немножку охуели от разницы между шутками про Чернобаевку-24 и реальностью, где за час пришло сотню приходов, а в ответ можно скрутить только дулю.

Поэтому их можно понять.

И командование кое где считает, что можно забивать микроскопом гвозди, все тащат и вы будете.

Но ТРО это легкая пехота, да - с её плюсами и минусами. Ровно вот как вы говорите - вот у нас только автоматы и два "Фагота". В тютельку так.»

Кирил «Ронін» Данильченко

Наближається 90-ий день російсько-української війни, вирішив записати тут свої думки на цю дату, щоби було потім на згадку і, може, вони ще комусь виявляться цікавими 🙂

Найстрьомніше було на початку.

Виходячи з дому 24 лютого, думав, що скоро може статися останній бій, але не було думки його не дати. Хоча більше вірилося - якось вивеземо, вистоїмо і прорвемося. Вірилося у сили нашої великої країни та її чудової безстрашної нації. В перші дні це дуже додавало сил.

Повною фантасмагорією відчувалися бойові дії під Києвом, на Житомирській трасі. Квартал, у якому роками гуляв з дітьми, 15 хвилин від нього машиною, і вже танки, гармати, війна.

Було бажання за всяку ціну відкинути ворога від міста, яке за 20 років стало мені рідним. Від дуже мальовничого й затишного міста, з яким пов‘язано стільки гарних спогадів й важливих моментів у житті. Ну й дуже не хотілося, щоб якась смердюча свиня рилася в моїй квартирі, там усе тільки моє і моєї родини))) Для цього інколи йшли піхотою проти ворожої техніки й завдавали окупантам втрат. Повністю розумів ризик, але і розумів, для чого це треба.

Втечу окупантів з-під Києва відчув як першу перемогу. Зберегти позиції там в орди не залишалося жодних шансів. Наша артилерія зробила той напрям конвеєром смерті для вторжників у прямому сенсі. Бувало, що знаходили російську техніку, давали координати і її ставили в чергу на знищення, бо арта працювала ще по цілях, виявлених раніше, хоча арти було багато і працювала вона 24/7.

На початку квітня кілька годин зустрічі з дружиною і наймолодшою донькою вперше з 24 лютого та від’їзд східніше, підготовка до битви за Донбас, яка триває й досі.

І ситуація, принаймні, на нашому напрямі дуже багато в чому зараз повторюється з тодішньою ситуацією під Києвом. Перший наступ орди, зупинка просування ворога й початок спроб обережно контратакувати. Тільки впевненості і віри в кінцеву спроможність повністю виграти цю війну зараз набагато більше, ніж було 24 лютого 🙂 Ворог окопується, настрої - дойдьом до Львова за трі дня, вже далеко в минулому. Тепер намагаються хоч захопити всю Луганську область, хоч утримати Херсон. Але, даруйте за тавтологію, хер їм, а не Херсон)))

Наостанок кілька думок, яким я бачу майбутнє. 90 днів, на жаль, це далеко не кінець війни, навіть не половина. Буде ще багато жахливих сторінок, людських втрат і масштабних руйнувань. Але в кінці ми переможемо неодмінно. В деталях не знаю, якою буде ця перемога. Знаю лише, що такою її сприйматиме вся українська нація, по-іншому ми тепер уже просто не зупинимося 🙂

Вічна Слава полеглим героям! Ваші життя зберегли країну, яка буде навіки вільною та квітучою.

А живим - сил пошвидше завершити все це. Перелом скоро, треба збільшити оберти 😉

90 днів. Перенесіться у 24 лютого і подумайте про цей строк.

https://t.me/olvoitko

🔺 Петербург.

- Хуй войне!

Мобілізації в Росії ви там ссались, та?

Мобілізації сситься ліліпутін в Кремлі.

Це будуть озброєні народні маси налаштовані вороже та гостро-опозиційно до владного режиму в Кремлі.

Остаточна ясність.

Витік від росіян був оперативною і дивною правдою.

Таки Су-25.

Таки найвищий по рангу офіцер армії РФ збитий у повітрі.

Генерал і екс-командир авіаполка.

https://www.svoboda.org/amp/bi-bi-si-v-ukraine-pogib-rossiyskiy-general-lyotchik/31865525.html

Який герой!

Про цю втечу транса закордон треба зробити фільми. А ще краще перейменувати Майдан Незалежності на площу Транс-Зйобок.

На фронті бовдури, а справжні герої - підори-втікачі!

«Моторошний пригодницький фільм!»

Мюнхенська ТРО отримала потужне поповнення! Так переможемо!

Вау!

Почему украинских пилотов хоронят с почестями? С почтением и пролетом боевых самолетов?

А рузких пилотов как гомно?

Потому что нас - рать!

https://t.me/spizzeno_ru

🇺🇦 Як правильно підмітив про виучку наших снайперів.

Сьогодні офіційно став 200-й.

❌ Снайпер спецназу ВС РФ.

✅❤️ Російський вереск.

Керівник Інституту національної пам‘яті України.

Антон Дробович.

Виступає онлайн в Українському Домі в Давосі 😁

…

Шо там на фронтах Європи, Мюнхенське ТРО?

ЦІВІК ЗСУ, є хто? Керівники.

Для координації.

Треба помагати місцевому населенню в розбомбленому місті.

Відпишіть karas.jeka@gmail.com

Радує що ефірна діяльність допомагає засинати спокійно бійцям після роботи :))

Скинули побратими з сусіднього сектору.

Підрозділ «Чисте небо» Сталкера, який з Іловайська виповзав полями, натикавши пісюнів та РПГ підарам російським.