З 5.000 переглядів 5.000 зібрано


Не ведіться на цей весь пиз***ж про “ось-ось кінець війни”.
Це не кінець — це банальне затягування часу. Всі ці заяви, перемовини, “плани миру” — це гра на те, щоб ми розслабились.

Розрахунок простий: щоб люди втратили інтерес, перестали підтримувати армію, звикли до новин з фронту і думали, ніби все саме якось вирішиться.

Не вирішиться.
Це не фільм, тут немає щасливої кінцівки без нашої участі.
Як тільки ми опустимо руки — вони цим скористаються.

Тому менше віри в пиз***ж — більше дій, підтримки і холодного розуму.

Ситуація по тривогам
Мопедів просто дохєріще

Вже прям схоже на майбутнє припинення вогню та «мир»

“Нам казали — їдемо на кілька днів. А ми не повернулися додому десятиліттями…”

Сьогодні — 18 травня — ми згадуємо один із найтрагічніших злочинів радянського режиму: геноцид кримськотатарського народу. У 1944 році з рідного Криму силоміць вивезли тисячі родин — старих, жінок, дітей. Вивезли в товарних вагонах, у нелюдських умовах, без права на повернення.

Це був геноцид — цілеспрямована спроба знищити кримськотатарську ідентичність, мову, культуру, зруйнувати зв’язок народу зі своєю землею. Цей злочин був офіційно визнаний Верховною Радою України у 2015 році як геноцид кримськотатарського народу

Сьогодні, як і 80 років тому, кримські татари знову опинилися під загрозою — цього разу від рук іншого агресора. Від початку тимчасової окупації Криму рф у 2014 році кримськотатарський народ зазнає системних репресій: арештів, зникнень, катувань, переслідувань за національною і релігійною ознакою.

💔 Кримські татари втратили дім, але не втратили силу духу.

Пам’ятаємо. Вшановуємо. Не пробачимо. Крим буде вільним.