Майже безпечний ще рік тому Покровськ зараз – поступово руйнується вогнем російської артилерії та ракет. Тут досі живе понад дві тисячі осіб. Одна з бригад, що боронить місто, – 🐻 68 окрема єгерська імені Олекси Довбуша.
Журналісти проєкту Радіо Свобода "Донбас Реалії" провели добу разом з бійцями роти ударних безпілотників🐝 "Шершні Довбуша", на озброєнні яких, в тому числі вже є FPV-дрони на оптоволокні:
https://www.radiosvoboda.org/a/foto-pokrovsk-bpla-optovolokno/33396695.html
😌 Telegram / 😇 Facebook / 😅 Instagram / 😉 YouTube / 😛 TikTok / 🤖 X / 💵Донат
Журналісти проєкту Радіо Свобода "Донбас Реалії" провели добу разом з бійцями роти ударних безпілотників
https://www.radiosvoboda.org/a/foto-pokrovsk-bpla-optovolokno/33396695.html
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
YouTube
ПОКРОВСЬК. Подорож зруйнованим містом. ТИЗЕР
Підписуйся на канал, щоб не пропустити НОВЕ ВІДЕО ЩОТИЖНЯ:
https://www.youtube.com/@68-brigade
Руїни говорять гучніше за вибухи.
Це короткий погляд на Покровськ — місто, яке не впало, хоч і розбите.
Ми пройшлися вулицями, які колись були живими. Тепер —…
https://www.youtube.com/@68-brigade
Руїни говорять гучніше за вибухи.
Це короткий погляд на Покровськ — місто, яке не впало, хоч і розбите.
Ми пройшлися вулицями, які колись були живими. Тепер —…
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Квітень 2025. Окупантам не вдається підійти до Покровська і від безсилля вони зрівнюють місто з землею. Ракетами, КАБами, FPV-дронами.
Тим не менш, в Покровську залишається близько 2 тисяч цивільних. Люди, які не виїхали з різних причин — через вік, хвороби, байдужість чи просто тому, що це їхній дім. Вони живуть серед уламків, без гарантій на завтра, під щоденними обстрілами.
Місто мертве на вигляд, але продовжує дихати. І головне — не втрачає надії!
https://youtu.be/0pD9v8CRZCY?si=vp42WYMu_vWi0cr5
😌 Telegram / 😇 Facebook / 😅 Instagram / 😉 YouTube / 😛 TikTok / 🤖 X / 💵Донат
Тим не менш, в Покровську залишається близько 2 тисяч цивільних. Люди, які не виїхали з різних причин — через вік, хвороби, байдужість чи просто тому, що це їхній дім. Вони живуть серед уламків, без гарантій на завтра, під щоденними обстрілами.
Місто мертве на вигляд, але продовжує дихати. І головне — не втрачає надії!
https://youtu.be/0pD9v8CRZCY?si=vp42WYMu_vWi0cr5
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
YouTube
ВУЛИЦІ ВІЙНИ. Покровськ — місто серед руїн
Підписуйся на канал, щоб не пропустити НОВЕ ВІДЕО ЩОТИЖНЯ:
https://www.youtube.com/@68-brigade
Квітень 2025. Окупантам не вдається підійти до Покровська і від безсилля вони зрівнюють місто з землею. Ракетами, КАБами, FPV-дронами.
Тим не менш, в Покровську…
https://www.youtube.com/@68-brigade
Квітень 2025. Окупантам не вдається підійти до Покровська і від безсилля вони зрівнюють місто з землею. Ракетами, КАБами, FPV-дронами.
Тим не менш, в Покровську…
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Forwarded from Міністерство оборони України
У Стрийській гімназії №7 відбулося урочисте відкриття меморіальної дошки на честь випускників, які віддали своє життя за Україну. Серед них – Дмитро Сущик на псевдо "Западен", старший навідник гранатометного взводу в 🐻 68 ОЄБр.
Під час заходу представник відділення ЦВС бригади вручив матері полеглого воїна "Срібний хрест" – почесну відзнаку командувача військ оперативного командування "Захід". Також вони разом відвідали могилу Дмитра, щоб помолитися на спокій його душі.
Дмитро Сущик загинув 6 травня 2024 року в бою з окупантами біля села Семенівка, що на Донеччині. Його життя обірвав ворожий снаряд.
Ім'я Дмитра навіки залишаться в історії рідної гімназії та в серцях наступних поколінь українців!
😌 Telegram / 😇 Facebook / 😅 Instagram / 😉 YouTube / 😛 TikTok / 🤖 X / 💵Донат
Під час заходу представник відділення ЦВС бригади вручив матері полеглого воїна "Срібний хрест" – почесну відзнаку командувача військ оперативного командування "Захід". Також вони разом відвідали могилу Дмитра, щоб помолитися на спокій його душі.
Дмитро Сущик загинув 6 травня 2024 року в бою з окупантами біля села Семенівка, що на Донеччині. Його життя обірвав ворожий снаряд.
Ім'я Дмитра навіки залишаться в історії рідної гімназії та в серцях наступних поколінь українців!
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Forwarded from Новини Тернопіль 20 хвилин
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
🇺🇦🙏Нарешті вдома після двох років полону
Воїн 68-ї окремої єгерської бригади Дмитро Дерлиця повернувся з російського полону. Він боронив Україну на Донецькому напрямку і потрапив до полону під час бойового завдання.
Більше двох років – жодної звістки. Тільки сни, у яких Дмитро приходив до мами Марії, аби сказати: «Я живий».
19 квітня сталося диво. У рамках обміну до України повернулися 277 воїнів. Серед них – наш земляк Дмитро.
Зараз він проходить медичне обстеження, відновлює документи та звикає до мирного життя. Рідні готуються до зустрічі, передають посилки й бережуть найголовніше – обійми.
✅Підписатися|⭐️Зарядити канал
🆕Запропонуйте нам новину
Сайт | Facebook | YouTube
Воїн 68-ї окремої єгерської бригади Дмитро Дерлиця повернувся з російського полону. Він боронив Україну на Донецькому напрямку і потрапив до полону під час бойового завдання.
Більше двох років – жодної звістки. Тільки сни, у яких Дмитро приходив до мами Марії, аби сказати: «Я живий».
19 квітня сталося диво. У рамках обміну до України повернулися 277 воїнів. Серед них – наш земляк Дмитро.
Зараз він проходить медичне обстеження, відновлює документи та звикає до мирного життя. Рідні готуються до зустрічі, передають посилки й бережуть найголовніше – обійми.
✅Підписатися|⭐️Зарядити канал
🆕Запропонуйте нам новину
Сайт | Facebook | YouTube
"Краще бити тут, ніж чекати, поки вони прийдуть до моєї хати"
Йому – 53. До війни – зварювальник, майстер виробництва, викладач у ПТУ. Сьогодні – воїн🐻 68-ї окремої єгерської бригади ім. Олекси Довбуша. Позивний – "Санич". Радіотелефоніст в артилерії.
До лав ЗСУ він прийшов майже рік тому. Пройшов полігон, став піхотинцем 8-ї роти. 37 днів на нулі. 7 бойових виходів. Евакуація під обстрілами. Втрати. Страх. І витримка.
"Вночі вів групу і наступив на "лєпєсток", який скинув дрон. Думав, що ногу відірвало. Але вціліла. Лікувався три місяці", – згадує "Санич".
Після поранення до піхоти вже не підходив по здоров’ю. Але не списався. Приєднався до артилеристів. Зброю не відклав.
"Я завжди був на нулі. Там головне – без паніки. Бо панікерів не люблять. Там або дієш, або тебе немає", – розказує воїн.
Він залишився у війську не тому, що мав. А тому, що не міг інакше. Не сховався за віком. Не прикрився діагнозом. Бо вдома – Рівненщина. Його дім близько до атомної станції. І він не хоче, щоб те, що бачив на фронті, стало реальністю для його сестер, племінників і всієї родини.
"Я пройшов те, що пройшов. І знаю, що русня після себе лишає. Все знищене. Все мертве. Тому краще тут. Краще бити, ніж ховатись", – відзначає "Санич".
Він знає, заради чого воює. І заради кого. Бо поки такі, як він, тримають стрій – ми непереможні.
😌 Telegram / 😇 Facebook / 😅 Instagram / 😉 YouTube / 😛 TikTok / 🤖 X / 💵Донат
Йому – 53. До війни – зварювальник, майстер виробництва, викладач у ПТУ. Сьогодні – воїн
До лав ЗСУ він прийшов майже рік тому. Пройшов полігон, став піхотинцем 8-ї роти. 37 днів на нулі. 7 бойових виходів. Евакуація під обстрілами. Втрати. Страх. І витримка.
"Вночі вів групу і наступив на "лєпєсток", який скинув дрон. Думав, що ногу відірвало. Але вціліла. Лікувався три місяці", – згадує "Санич".
Після поранення до піхоти вже не підходив по здоров’ю. Але не списався. Приєднався до артилеристів. Зброю не відклав.
"Я завжди був на нулі. Там головне – без паніки. Бо панікерів не люблять. Там або дієш, або тебе немає", – розказує воїн.
Він залишився у війську не тому, що мав. А тому, що не міг інакше. Не сховався за віком. Не прикрився діагнозом. Бо вдома – Рівненщина. Його дім близько до атомної станції. І він не хоче, щоб те, що бачив на фронті, стало реальністю для його сестер, племінників і всієї родини.
"Я пройшов те, що пройшов. І знаю, що русня після себе лишає. Все знищене. Все мертве. Тому краще тут. Краще бити, ніж ховатись", – відзначає "Санич".
Він знає, заради чого воює. І заради кого. Бо поки такі, як він, тримають стрій – ми непереможні.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Forwarded from hromadske
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
«Ситуація стала набагато простішою, ніж була взимку. Противник все-таки не полишає надії зайняти Покровськ. Плюс, він намагається вийти на кордон Дніпропетровської області. Повністю стабілізованою ситуація буде тоді, коли противник взагалі перестане наступати, ми створимо умови і почнемо наступати», — про це в інтерв'ю hromadske розказав командир 68 окремої єгерської бригади ім. Олекси Довбуша Сергій Третяк.
Повне інтерв'ю з комбригом дивіться на каналі hromadske talk у понеділок
🧡 підписатися | підтримати
Повне інтерв'ю з комбригом дивіться на каналі hromadske talk у понеділок
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
Журналісти ICTV вирушили до Покровська, аби показати, як виглядає життя на краю в очах людей, що тримаються з останніх сил.
Підтримайте збір на РЕБи для роти розвідки🐻 68 ОЄБр:
https://send.monobank.ua/jar/5Jmjwzgckp
💳Номер картки банки
4441 1111 2460 9425
😌 Telegram / 😇 Facebook / 😅 Instagram / 😉 YouTube / 😛 TikTok / 🤖 X / 💵Донат
Підтримайте збір на РЕБи для роти розвідки
https://send.monobank.ua/jar/5Jmjwzgckp
💳Номер картки банки
4441 1111 2460 9425
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM