FPV-група "Пакистан" 1 стрілецького батальйону 🐻68 ОЄБр влаштовує росіянам побачення зі своїми дронами 🔪

Підтримайте їхній збір на антени, які допомагають тримати ситуацію на лінії фронту під контролем:
https://send.monobank.ua/jar/3n4wTchDwS

😌Telegram / 😇Facebook / 😅Instagram / 😉YouTube / 😛TikTok / 🤖X / 💵Донат

Тут немає ялинкових прикрас, але є найдорожче – люди, які стоять стіною. З засніжених позицій, з бліндажів та кабін бойових машин воїни 🐻68 окремої єгерської бригади вітають Україну з прийдешнім Новим роком!

У цьому відео – голоси тих, хто боронить наше небо і землю: піхотинці та зенітники, танкісти та пілоти дронів, мінометники та медики, реактивна артилерія та сапери, які прокладають шлях.

І одне бажання на всіх – перемогти та повернутися додому, до своїх родин.

Тримаємо стрій заради життя.
З Новим 2026 роком! Разом – ми сила! 🇺🇦

https://youtu.be/S9aUaSydniI?si=42bUi3lBvkZBtZwz

😌Telegram / 😇Facebook / 😅Instagram / 😉YouTube / 😛TikTok / 🤖X / 💵Донат

Дорогі брати і сестри! Воїни-росомахи!

Ми проводжаємо ще один важкий рік. Рік, який знову випробовував нас на міцність, ламав плани, але не зламав нашої волі.

Головний підсумок цього року не в паперах і не у звітах. Він – на карті, і він – у ваших очах. Попри шалений тиск, попри безкінечні штурми ворога, ми досі тримаємось у Покровську. Це – ваша заслуга. Це результат вашої надлюдської витримки, вашого поту і крові, що вгризлися в цю землю. Ви зробили те, що багатьом здавалося неможливим.

Цьогоріч наш незламний характер приніс високе визнання. Президент України відзначив нашу бригаду почесною стрічкою "За мужність та відвагу". Це нагорода не для штабів. Вона – для кожного з вас: хто в окопі по коліна в багнюці, хто за пультом дрона, хто за кермом евака, хто ремонтує техніку під обстрілами. Це свідчення вашої сталевої вдачі.

Але є нагороди, які болять найбільше. Звання Герой України удостоєний наш бойовий товариш Віктор Стельмах – наш "Саба". Людина, яка була серцем технологічного розвитку бригади, один із батьків 🐝"Шершнів Довбуша". Він показав, як розум і новітні технології можуть нищити ворожу навалу. Його з нами немає, але його справа живе в кожному точному скиді чи ударі FPV.

У цю новорічну ніч я прошу вас згадати всіх, хто назавжди залишився в строю небесного війська. Згадати тих, хто зараз не може обійняти рідних, бо перебуває в полоні, і тих, про кого ми поки що не маємо звісток. Ми пам’ятаємо кожного. Ми не заспокоїмось, доки не повернемо всіх своїх додому. Це – наш борг і наша мета.

Окремо хочу вклонитися нашим родинам – нашому надійному тилу. Матерям, дружинам, дітям, які чекають, моляться і допомагають. Ваша віра тримає нас сильніше за будь-яку броню.

Попереду – невідомість нового 2026 року. Я не обіцятиму, що буде легко. Але я знаю одне: поки ми єдині, поки ми стоїмо пліч-о-пліч, нас не здолати. Ми стали мудрішими, ми стали технологічнішими, ми стали ще злішими до ворога і ще ріднішими одне до одного.

Бережіть себе, побратими. Бережіть того, хто праворуч і ліворуч від вас.
З Новим роком! Слава 🐻68-ій бригаді! Слава Україні!

Ваш командир, підполковник Сергій ТРЕТЯК

😌Telegram / 😇Facebook / 😅Instagram / 😉YouTube / 😛TikTok / 🤖X / 💵Донат

117-й день народження головного страху імперії. 🔴⚫️

Вони досі бояться його імені. Вони називають нас його послідовниками, намагаючись образити. Але для нас це – честь. Бути "бандерівцем" сьогодні означає міцно стояти на своїй землі і нищити окупанта без жалю.

Степан Бандера знав, що свободу не дарують – її здобувають силою.
Ми пам’ятаємо. Ми боремося. Ми переможемо!

😌Telegram / 😇Facebook / 😅Instagram / 😉YouTube / 😛TikTok / 🤖X / 💵Донат

У переддень Нового року ми завітали до кухарів зенітно-ракетного дивізіону 🐻68 ОЄБр, які готують та передають страви бійцям на позиціях.

Але доставка тут особлива: коли логістика складна, на допомогу приходять дрони. Поки "Тихий" порається на кухні, "пташки" вже готові доставляти посилочку прямо в руки побратимам.

Це наш спосіб нагадати кожному воїну, що про нього дбають!

😌Telegram / 😇Facebook / 😅Instagram / 😉YouTube / 😛TikTok / 🤖X / 💵Донат

Дивимось все краще, що було в минулому році 😏

😌Telegram / 😇Facebook / 😅Instagram / 😉YouTube / 😛TikTok / 🤖X / 💵Донат

🕯️ 09:00 - хвилина мовчання

Апостроф спільно з Платформою пам’яті Меморіал вшановують пам’ять загиблих військових 

Сержант Валерій Бачинський на псевдо Міхалич помер у шпиталі міста Дніпра 13 грудня 2022 року. Він зазнав важких поранень під час бойового завдання на Донеччині. Захисникові назавжди 46 років.

Під час повномасштабного російського вторгнення чоловік взяв до рук зброю, щоб захистити свою країну від окупантів. Він воював у лавах 68-ї окремої єгерської бригади імені Олекси Довбуша.

Поховали Валерія в рідному селищі.

У нього залишились мама, дружина і син.

✅Читайте та дивіться Апостроф у Telegram (Київ | Новини) | YouTube | Instagram | Facebook | TikTok | Threads | X

Найкращий подарунок на Новий рік – це тиша на стабпункті.

Поки світ підіймав келихи за 2026-й, наші медики під Покровськом загадували лише одне бажання: щоб не було 300-х. І в цю новорічну ніч їхнє бажання здійснилося.

Як все було, бачили журналісти телеканалу CNN Portugal.

😌Telegram / 😇Facebook / 😅Instagram / 😉YouTube / 😛TikTok / 🤖X / 💵Донат

Завершуємо підсумки 2025 року кращими кадрами влучань по п...х [окупантах] 🎉

😌Telegram / 😇Facebook / 😅Instagram / 😉YouTube / 😛TikTok / 🤖X / 💵Донат

Іван згадує атаку близько тридцяти російських солдатів, які намагалися штурмувати їхню позицію. "Без артпідготовки, вони йшли малими групами, по одному, по троє". Усіх, стверджує він, було ліквідовано. У його групі – жодного пораненого. "Якби я дозволив їм вистрілити першими, мене б тут, мабуть, уже не було". Після бою – жодного відчуття перемоги: лише "щось доволі огидне".

Він згадує, як в окопі дивився на свої руки. Вода – дефіцит, солдати бережуть її для чаю та мівіни. У них є вологі серветки, тож він тер ними шкіру, знову і знову. "Ніби це могло стерти те, що ці руки щойно зробили. Навіть усією водою світу цього не змиєш".

Його переслідує не сам штурм, а впертість тих, хто розбивався об їхню оборону. Вони продовжували йти, знищувані мінометами, дронами, стрілецькою зброєю – і все одно йшли на укріплені позиції.

"Чому вони продовжують? Чи розуміють вони взагалі, куди йдуть?" – запитує він, більше самого себе, ніж чекаючи відповіді.

Він не розуміє, що змушує цих людей долати тисячі кілометрів, щоб убивати "його або його побратимів" у країні, яка їм не належить. Саме це питання, більше за снаряди, не дає йому спокою.

Детальніше у замітці французького документаліста Фабріса Деконінка.

😌Telegram / 😇Facebook / 😅Instagram / 😉YouTube / 😛TikTok / 🤖X / 💵Донат