​​Цікаво, чи напише «Бабель» про переатестацію поліції Кагарлика? Чи Арсен Борисич не вєлят?

​​Женя М., мой луганский знакомый эпохи полураспада СССР, автор скандального афоризма "В раздевалке для мальчиков пахнет сексом", родившегося в результате смешения разбавленного этилового спирта с парами неразбавленного клея "Момент", любил норковые шапки, гитарные переборы-"восьмерки" и изобилующие междометиями "эх", "ой" и ах" драматические песни о степном раздолье и вороных конях. Песни он сочинял самостоятельно, поддерживая вдохновение при помощи регулярных токсических ингаляций и сразу же презентовал их нам на лестничной клетке второго этажа нашей многоэтажки, где мы собирались для приобщения к панку и прочим вредным привычкам.

Старший брат Жени, долговязый ширококостный олигофрен по кличке Конь, официального имени которого не помнил никто, увлечения музыкой своего младшего не разделял, зато спирт и клей приветствовал категорически, так как они делали его очень целеустремленным. А он очень ценил это особое состояние. Это был его персональный warrior's path, "чистяк".

Обретенную целеустремленность Конь сразу же, пока не попустило, бросал на поиск путей удовлетворения либидо, и пути эти, как правило, вели в подвал, место лежки бомжей, среди которых случались и женщины, готовые на все за пару глотков спирта. По натуре Конь был махровым мамлеевцем и предрассудками себя не отягощал.

И каждый раз, когда Женя М., в очередной раз смешав внутри себя творчествообразующие субстанции, гундосо стонал нам о вороных конях и степном раздолье, двумя этажами ниже, под землей, его родной брат на широких, укутанных в стекловату и рубероид трубах теплотрассы ковал Луганскую. Народную. Республику.

2016 р.

Пишуть, що в Полтаві улюблений порошенківський панда Полтава-Карпов збирається в коаліцію з ОПЗЖ в обмін на крісло секретаря міськради. Ось відео, де йому у т.ч. за це насипають атошники.

Час вводити хештег «абинезеленський»🤣

Четвер, 18:00❗️

Викликаю таксі, таксист відразу передзвонює:

- Добрий день, а вас скільки?
- В матеріальному чи психологічному вимірі?
- Не зрозумів. Скільки пасажирів?
- Пасажирів - один.
- Ви не проти, якщо я з дівчиною буду?
- Соррі?
- З дівчиною буду в машині.
- Будете що?
- Нічого. Це моя дівчина.
- Вітаю.
- Вона зі мною.
- Респект.
- Нехай залишиться?
- Нехай.
- Точно?
- Я наполягаю.

Приїжджає. Молодий водій, поруч симпатична дівчина.

- Просто вирішив спитати. Клієнти різні бувають.
- Таксисти теж.
- Ну не заважає ж вона?
- Вона - ні...
- Добре.
- ... а ви починаєте.
- Їдемо. Ви не проти музики?
- Якоїсь конкретної чи явища загалом?
- Якщо я музику включу?
- Будь ласка.

В колонках прокидається покійний Кіт Флінт. Водій накидає газу і починає дрифт - не надто відвертий, але достатній, аби не виглядати тюхтієм в очах своєї дівчини. Час від часу від дивиться у дзеркало заднього виду, щоб перевірити мою реакцію на неанонсований дрифт. Коли наші погляди вчергове перетинаються в дзеркалі, я схвально киваю і підіймаю великий палець, мовляв, «давай, бро, навалюй». Він усміхається очима і додає швидкості.

Усвідомлюю, що, можливо, це неправильно, бо інснують правила, безпека руху. Але якщо в світі щось і потребує максимального заохочення - це божевілля закоханих. Навіть якщо воно має вигляд адміністративного правопорушення.

Не знаю, як без правил, а без кохання нам точно гайки.

​​Анатолий Шарий наконец-то обратил внимание на красивого ребёнка жены Сергея Лещенко.

​​Насправді нормальний був рік. І якщо ви читаєте цей допис, очевидно, що й для вас він видався не таким поганим, як міг би. А ви знаєте, що міг.

Я в принципі не розумію цієї ретроспективної критики. Минулого немає, існують лише його похідні, але і їх змінити не можна, тож який сенс у рефлексіях. Єдине, що можна спробувати зробити - це витягти трохи прикладного досвіду для майбутньої мудрості, яка, втім, не факт що прийде.

Життя кожного з нас проходить в умовах неочевидності. Ніколи не знаєш напевно, хто дістане зброю або хто втратить свідомість за кермом. Неочевидність - найбільша вада життя, але саме вона робить його насиченим, змушуючи нас радіти, сумувати, дивуватися, кохати - змушує нас жити.

І які б важкі роки не чекали у майбутньому, все це не звільняє нас від наших головних чеснот: бути вільними, бути собою, допомагати один одному.

З прийдешнім.

ТНМК:

🎄хороший рік/поганий рік
🎄до кого звертається Президент
🎄велика харківська мрія
🎄за що харків‘яни любили Кернеса
🎄справа Риффа
🎄соромні політики
🎄 патріотичний невіглас vs освічений люмпен
🎄артисти в політиці
🎄як крадуть роялті
🎄український шоубіз
🎄як підтримати українську музику
🎄Джонні Депп, Даша Астаф‘єва, Орвелл та ін.

- Що з Новим Роком, синку? Визначився, де святкуєш?
- Так, ми вирішили групою зібратися.
- Що робитимете?
- Як що? Новий Рік. Свято.
- Випивати збираєтесь?
- Ми не п'ємо.
- Наркотики?
- Які наркотики? У нас здоровий спосіб життя, хіба не знаєш?
- Знаю. Просто перепитав.
- Зрозуміло.
- Це такий батьківський забобон: типу я блискавично і несподівано ставлю запитання, а ти одразу колешся. В моєму босоногому дитинстві це називалося "взяти на понт". Твій дідусь, до речі, активно практикував.
- Вова?
- Персонально.
- Не уявляю.
- Оу, траст мі, бейб.
- Ну і що - ти коловся?
- Ні, звичайно.
- То навіщо мене питаєш?
- Забобон, кажу ж.
- А якби я зізнався, тобі полегшало б?
- Ні, ти що! Навпаки!
- То навіщо питаєш?
- Бо дурне. Синку...
- Кажи.
- А ви вчотирьох будете?
- Плануємо.
- Два хлопця і дві дівчини?
- Так, а що?
- Нічого, проїхали. Обережно там.
- Обережно що?
- Нічого-нічого.
- Тато!
- Вибач. Слухай...
- Слухаю.
- Я правильно зрозумів, що ви збираєтесь учотирьох, без алкоголю, наркотиків і без... ммм... інших небезпечних штук?
- Абсолютно.
- І серед вас не будет людини, яка викине телевізор з вікна або зламає шафу?
- Ні.
- Або чувака, який бухатиме - ригатиме - спатиме, і все це - сидячи на кортах?
- Ні.
- Або колишнього однієї з ваших дівчат, який буде волати під балконом "вилазь терміново, курво, інакше я всіх порву", а потім видзюрить на снігу слово "LOVE"?
- Де ти бачив сніг?
- Слушно. А хто ж тоді винесе вхідні двері?
- Ніхто.
- І що ви робитимете?!
- Поїмо. Послухаємо музику. Пограємо наші пісні.
- Все?
- Так.
- Малий.
- А.
- То де ж свято?
- 🤦‍♂️

🎄2017

Ісландія запускає Patreon. Опції шикарні, долучайтеся, донейтіть і буде нам усім щастя 🎄

​​«Я тебе лицо обглодаю».

​​«Інтер» як завжди працює в режимі «Малоросія ТБ». З новинок - хіба що помолоділий Янукович в якості ведучого. Еталон несмаку та меншовартості.

​​З Новим роком ❤️🖤

​​Нічого не змінюється.

Сподіваюсь, вже всі очуняли від святкування. Мені потрібно кілька хвилин вашої уваги у зв‘язку з дуже важливою справою.

Ви, напевно, чули про випадок у Львові, коли ветеран війни Ігор Шолтис затримав та передав поліції киянина, який дефілював Львовом у шапці з комуністичною символікою, що є злочином відповідно до нашого законодавства. До речі, в багатьох європейських країнах, де комуністична символіка заборонена разом з нацистською, це також злочин. На фото ви бачите цього девіанта в ушанці та в масці, вдягенній у суворій відповідності до дегенератських стандартів, і це не збіг. Спочатку його по-людськи просили зняти символіку, але він почав бикувати. Поліція відкрила провадження за ст.436-1 КК, триває слідство.

Паралельно зі слідством розпочалася інформаційна кампанія проти Ігора, який за фактом просто виконав закон і зробив роботу поліції. Червоними зірками вибухнув пердак колективної «страни», від педколективу висловився Шарій, від лубрикантів - Кива. Зараз вони тиснуть на поліцію, аби вона закрила справу і влаштовують цькування ветерана.

Я думаю, що ми зобов‘язані своєю увагою та небайдужістю примусити поліцію виконати закон і притягнути цього покидька до відповідальності. Оце й буде найефективніший метод декомунізації. Інакше наступного разу поліцію ніхто не викликатиме - зірку (або свастику) знімуть разом з головою, а кому це потрібно.

Дякую за реакцію та поширення.

Не, вы только посмотрите, как этот петух к Авакову обращается! 😜

​​Когда публично подержал парня и гордишься этим.

OMG! Наш гетьман, який не пропускає жодного приводу нагадати про себе у патріотичному контексті, проігнорував День народження Степана Бандери! Як же так? Кон‘юнктура не підійшла?🤣

Маразми локдауну.

Я не знаю, хто конкретно в Кабміні готував «антиковідну» постанову 1236, якою запроваджується локдаун, але очевидно, що автор або авторський колектив і близько не уявляє, як виглядає життя в реалі. Так буває, коли теоретиків випускають з вольєру і дають повноваження. Зупинюся на конкретному прикладі абсолютно безглуздої заборони.

Пунктом 3 цієї постанови Кабмін забороняє приймання відвідувачів суб’єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері торговельного і побутового обслуговування населення, крім торгівлі виключно товарами, що належать до продуктів харчування, на торговельних площах, не менш як 60 відсотків яких призначено для торгівлі продуктами харчування, лікарськими засобами, виробами медичного призначення, засобами гігієни, засобами зв’язку, ветеринарними препаратами, кормами, насінням, засобами захисту рослин. Торговельна діяльність іншими групами товарів може відбуватися лише із здійсненням адресної доставки замовлень.

Що це означає на практиці? На практиці власники торговельних закладів мусимуть закрити цілі відділи у магазинах, в яких продаються товари не з переліку. Скажімо, батарейку для пульсоксиметру чи тонометру ви не купите - замовляйте в інтернеті. Або лампочку - так само замовляйте в інтернеті і сидіть пару днів у темряві, поки її доставлять. Я вже не кажу, що закриття відділів у супермаркеті ФІЗИЧНО ЗМЕНШУЄ площу магазину, а відповідно збільшує щільність людей на квадратному метрі, що створює передумови для більш активного розповсюдження вірусу. Невже для усвідомлення очевидного потрібно якісь спеціальні знання? Навіщо створювати собі проблеми на рівному місці, бездарно втрачаючи сотні мільйонів гривень потенційних надходжень до бюджету від реалізації лише підакцизних товарів, які ви хочете заборонити продавати?

А якщо це село? Ви всі знаєте, як виглядає сільмаг: ковбаса, горілка, пральний порошок, тютюн, памперси та дитячі іграшки на одній полиці. Виходить, їх тепер треба закрити? Як ви плануєте це зробити? Навіщо забороняти те, що неможливо проконтролювати? Це ж чиста профанація.

А якщо в сім‘ї дві літніх людини, які в принципі не розуміють, як замовляти в інтернеті? Для кого ви все це написали, йолопи?

А потім обурюєтесь, що ніхто не хоче дотримуватися вимог ваших постанов. Не варто обурюватися, достатньо просто задіювати мізки при підготовці та ухваленні нормативних актів.