Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤315🫡32🔥19
Наприкінці травня делегація Центральної Ради на чолі з Володимиром Винниченком виїхала до Петрограда для перегорів із Тимчасовим урядом росії щодо узгодження питання автономії України.
Однак, члени делегації не знайшли порозуміння ні з урядовими структурами, ні з керівництвом Петроградської ради робітничих і селянських депутатів.
📰Як повідомляли «Вісті з Української Центральної Ради»:
«урядова комісія заявила, що задовольнити вимоги Української Центральної Ради неможливо». На що українська делегація відповіла, «що в такім разі Центральна рада не може відповідати за лад та спокій на Україні» і виїхала з Петрограда.
Звіт делегації заслухано на вечірньому засіданні Центральної Ради 15 червня 1917-го, а його обговорення проходило в закритому режимі. В резолюції, ухваленій наступного вечора, констатувалося, що «Тимчасовий російський уряд свідомо пішов всупереч інтересів трудового народу на Україні» і визнано за необхідне «приступити до негайного закладання фундаменту автономного ладу на Україні», для чого «негайно видати до українського народу Універсал» із необхідними роз’ясненнями.
І Універсал вперше проголошено 23 червня 1917-го перед закриттям ІІ Всеукраїнського військового з’їзду. Офіційні урочистості відбулися 25 червня на Софійському майдані в Києві. Універсал декларував намір здійснити автономію України:
«Народе Український! Народе селян, робітників, трудящого люду!
Волею своєю ти поставив нас, Українську Центральну раду, на сторожі прав і вольностей української землі…
Хай буде Україна вільною. Не одділяючись від всієї Росії, не розриваючи з державою російською, хай народ український на своїй землі має право сам порядкувати своїм життям…».
💬«Універсал Української Центральної Ради до українського народу становить надзвичайної ваги момент у нашому національному житті, свого роду поворотний пункт у розвитку новочасного українства, – акцентував Сергій Єфремов на сторінках часопису «Нова Рада». – Вперше Центральна Рада дає сказати б, звідомлення перед організованими масами про свою роботу в справі відновлення української автономії, вперше розкриває ті плани, які вона має переводити в життя з волі тих мас; вперше, нарешті, говорить до своїх виборців, як виборний уряд – тоном власти, що вимагає послуху, дисципліни й солідарної роботи для невпинної організації всього життя на Україні. Раніше чи пізніше це повинно було статися…»
Зрозуміло, що Тимчасовий уряд та російська преса звинувачували українців у «зраді», «сепаратизмі», «прориві фронту». Однак вже 12 липня 1917-го до Києва прибула урядова делегація (міністри Михайло Терещенко, Іраклій Церетелі, до яких приєднався Олександр Керенський) і після двох днів гострих дебатів відбулася легітимізація Центральної Ради.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤296👏56😢7
«Героям Слава!»
Сьогодні треті роковини загибелі бердянських героїв Тіграна Оганнісяна та Микити Ханганова – вони стали обличчям спротиву в Бердянську та всього тимчасово окупованого Півдня України.
🕯Вічна пам’ять юним українцям, які до останнього подиху боролися з терористичним режимом російських окупантів.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
💔1.29K😢249🙏96
❌24 червня 1942 року Держкомітет оборони тоталітарного срср видав постанову "Про членів сімей зрадників Батьківщини". Притягнення до кримінальної відповідальності було, якщо родина навіть не знала про підготовку і здійснення факту "зради Батьківщині".
На світлині діти «зрадників» у колонії особливого режиму №1 в селищі Соснівка у Мордовії.
🌐 Історія України🔱
✅ Підпишись, пізнавай, поширюй!
На світлині діти «зрадників» у колонії особливого режиму №1 в селищі Соснівка у Мордовії.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
😢368🤬154💔50
Саме після цього випадку синьо-жовтий стяг набував усе більшої популярності в українців, а після революції 1905 року його почали використовувати й у Наддніпрянській Україні.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤488🔥51🙏18
🇺🇦🇵🇱Про оголошення наказу Командувача 3-ою Польською армією Е. Ридз-Смиглого щодо спільних воєнних дій українських та польських військ. З наказу командира 6-ої стрілецької дивізії Марка Безручка. 26 червня 1920 р.
🇺🇦 Марко Безручко — творець і один із командирів так званого «Дива на Віслі», військової операції з відбиття наступу російсько-більшовицьких окупантів під Варшавою, яка врятувала незалежність Польщі в 1920 році. Українську державу у горнилі навали російських окупантів втримати не вдалося.
🫡Від 24 серпня 2022 року 110-ій Окремій Механізованій Бригаді надано почесне найменування "імені генерал-хорунжого Марка Безручка".
🌐 Історія України🔱
✅ Підпишись, пізнавай, поширюй!
🫡Від 24 серпня 2022 року 110-ій Окремій Механізованій Бригаді надано почесне найменування "імені генерал-хорунжого Марка Безручка".
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤360🫡66😢16
🇺🇦🇪🇺27 червня 2014 року Президент України Петро Порошенко підписав економічну частину Угоди про асоціацію з Європейським Союзом, завершивши десятилітній процес її укладення. У повному обсязі Угода, що дає змогу Україні перейти від партнерства і співробітництва до політичної асоціації та економічної, запрацювала з початку осені 2017 року.
Документ, що стосується України, підписали у п’ятницю, 27 червня, президент Петро Порошенко та глави урядів та держав з 28 країн-членів ЄС разом з керівництвом Єврокомісії та Європейської Ради.
Підписання «Угоди про Асоціацію» мало відбутися 28-29 листопада 2013 року на «Вільнюському саміті східного партнерства», але за тиждень до його початку Кабінет Міністрів України, піддавшись шантажу з боку РФ, ухвалив рішення про призупинення й відтермінування підписання, що за кілька днів підтвердив і Президент Віктор Янукович. Згортання курсу на євроінтеграцію спричинило хвилю протестів в Україні, які, після побиття студентів на Майдані Незалежності в ніч на 30 листопада, призвели до масових акцій, що увійшли в історію як Революція Гідності також відома як Євромайдан.
Вбивство 20 лютого 2014 року в Києві 48-и беззбройних людей стало переломним моментом протестних акцій і відправною точкою падіння режиму Януковича: вранці 22 лютого він залишив Київ і перестав виходити на зв'язок, що дало підстави Верховній Раді 328-ма голосами прийняла постанову «Про самоусунення Президента України від виконання конституційних повноважень та призначення позачергових виборів Президента України». На її підставі 23 лютого на Олександра Турчинова було покладено виконання обов'язків Президента України. Наступним кроком Верховної Ради стало формування нового уряду, який 27 лютого 2014 очолив Арсеній Яценюк.
За цих умов факт підписання Угоди мав стати визнанням цивілізованими країнами революційних змін в Києві, легітимності нової влади в очах європейського співтовариства, а також підтримкою ними України в умовах російських дій, спрямованих на анексію Кримського півострову. На позачерговому саміті ЄС у Брюсселі 6 березня 2014 року, який проходив вже в умовах відкритої російської агресії щодо України, відбулися гострі дискусії з приводу майбутнього Угоди, і ряд держав, щоб запобігти погіршенню торгово-економічних відносин з Кремлем і «не провокувати росію», виступив за виокремлення з Угоди економічної частини, до якої, власне, й висувалися претензії з боку росії.
Процедура підписання політичної частини Угоди, яка носила переважно декларативний характер і визначала рівні та формати політичного діалогу між ЄС та Україною, відбулася 21 березня 2014 року на позачерговому саміті в Брюсселі, через три дні після окупації та так званого «приєднання Криму до свиностану».
Після проведення в Україні президентських виборів і в умовах очевидної російської збройної агресії проти України були зняті остаточні перешкоди для підписання економічної та юридичної частини Угоди, що й відбулося 27 червня 2014 році у Брюсселі в ході засідання Ради ЄС: підписантами стали голова Ради Європи Герман ван Ромпей, президент Європейської комісії Жозе Мануел Баррозу та новообраний Президент Петро Порошенко, а також глави 28 держав-членів Європейського Союзу.
16 вересня 2014 року відбулася синхронна ратифікація Угоди Європарламентом та Верховною Радою України, яка завершила процес створення асоціації з Європейським Союзом. У вересні почалось і фактичне впровадження основних положень її економічної частини, при чому ЄС почав виконання своїх зобов'язань перед Україною в односторонньому порядку, а зобов'язання України було відтерміновано.
Процедура ратифікації Угоди державами-учасницями ЄС тривала майже три роки — першими з країн-членів ЄС це зробили Румунія, Литва та Латвія, останніми — Кіпр, Бельгія і Нідерланди. 1 вересня 2017 року «Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони» набула повної чинності.
🌐 Історія України🔱
✅ Підпишись, пізнавай, поширюй!
Документ, що стосується України, підписали у п’ятницю, 27 червня, президент Петро Порошенко та глави урядів та держав з 28 країн-членів ЄС разом з керівництвом Єврокомісії та Європейської Ради.
Підписання «Угоди про Асоціацію» мало відбутися 28-29 листопада 2013 року на «Вільнюському саміті східного партнерства», але за тиждень до його початку Кабінет Міністрів України, піддавшись шантажу з боку РФ, ухвалив рішення про призупинення й відтермінування підписання, що за кілька днів підтвердив і Президент Віктор Янукович. Згортання курсу на євроінтеграцію спричинило хвилю протестів в Україні, які, після побиття студентів на Майдані Незалежності в ніч на 30 листопада, призвели до масових акцій, що увійшли в історію як Революція Гідності також відома як Євромайдан.
Вбивство 20 лютого 2014 року в Києві 48-и беззбройних людей стало переломним моментом протестних акцій і відправною точкою падіння режиму Януковича: вранці 22 лютого він залишив Київ і перестав виходити на зв'язок, що дало підстави Верховній Раді 328-ма голосами прийняла постанову «Про самоусунення Президента України від виконання конституційних повноважень та призначення позачергових виборів Президента України». На її підставі 23 лютого на Олександра Турчинова було покладено виконання обов'язків Президента України. Наступним кроком Верховної Ради стало формування нового уряду, який 27 лютого 2014 очолив Арсеній Яценюк.
За цих умов факт підписання Угоди мав стати визнанням цивілізованими країнами революційних змін в Києві, легітимності нової влади в очах європейського співтовариства, а також підтримкою ними України в умовах російських дій, спрямованих на анексію Кримського півострову. На позачерговому саміті ЄС у Брюсселі 6 березня 2014 року, який проходив вже в умовах відкритої російської агресії щодо України, відбулися гострі дискусії з приводу майбутнього Угоди, і ряд держав, щоб запобігти погіршенню торгово-економічних відносин з Кремлем і «не провокувати росію», виступив за виокремлення з Угоди економічної частини, до якої, власне, й висувалися претензії з боку росії.
Процедура підписання політичної частини Угоди, яка носила переважно декларативний характер і визначала рівні та формати політичного діалогу між ЄС та Україною, відбулася 21 березня 2014 року на позачерговому саміті в Брюсселі, через три дні після окупації та так званого «приєднання Криму до свиностану».
Після проведення в Україні президентських виборів і в умовах очевидної російської збройної агресії проти України були зняті остаточні перешкоди для підписання економічної та юридичної частини Угоди, що й відбулося 27 червня 2014 році у Брюсселі в ході засідання Ради ЄС: підписантами стали голова Ради Європи Герман ван Ромпей, президент Європейської комісії Жозе Мануел Баррозу та новообраний Президент Петро Порошенко, а також глави 28 держав-членів Європейського Союзу.
16 вересня 2014 року відбулася синхронна ратифікація Угоди Європарламентом та Верховною Радою України, яка завершила процес створення асоціації з Європейським Союзом. У вересні почалось і фактичне впровадження основних положень її економічної частини, при чому ЄС почав виконання своїх зобов'язань перед Україною в односторонньому порядку, а зобов'язання України було відтерміновано.
Процедура ратифікації Угоди державами-учасницями ЄС тривала майже три роки — першими з країн-членів ЄС це зробили Румунія, Литва та Латвія, останніми — Кіпр, Бельгія і Нідерланди. 1 вересня 2017 року «Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони» набула повної чинності.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
👏359❤196🙏42
🇺🇦📚28 червня 1996 року Верховна Рада ухвалила Конституцію України. Це стало важливим етапом українського державотворення. Конституція є ядром національної правової системи. Вона фіксує головні юридичні та політичні аспекти відносин між державою та суспільством.
Конституція України 1996 року не виникла на порожньому місці. Перша відома кодифікація права на українських територіях відбулася за часів Давньої Русі і була зафіксована в “Руській Правді” (ХІ–ХІІ століття). Пошук шляхів, методів та інструментарію для оформлення і закріплення основних принципів суспільно-державної взаємодії продовжувався в наступні історичні епохи. Особливе місце в ньому займає Конституція Пилипа Орлика 1710 року. У цьому документі задекларовано основні засади розбудови демократичної держави.
Новітній конституційний процес в Україні нерозривно пов’язаний з відновленням української державності. Творення Конституції розпочалося з прийняттям Декларації про державний суверенітет 16 липня 1990 року. Процеси творення національного законодавства активізувалися з розпадом СРСР та ухваленням Акта проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року. Всеукраїнський референдум засвідчив підтримку проголошення незалежності України. Більшість країн світу визнали Україну суверенною державою. Тож актуалізувалося питання прийняття Основного закону. Однак протистояння між президентом та парламентом істотно затягнуло конституційний процес.
Конституційна комісія підготувала проєкт Конституції України. 1992-го року відбулося його всенародне обговорення і 26 жовтня 1993-го створено остаточний варіант. Далі справа тимчасово зупинилася майже на рік. У листопаді 1994 року, після дострокових президентських і парламентських виборів, нові народні обранці створили ще одну Конституційну комісію. Черговою віхою стало 8 червня 1995-го – день підписання Конституційного договору між Президентом України та Верховною Радою про організацію державної влади та місцевого самоврядування на період прийняття нової Конституції України.
Напередодні ухвалення Конституції, в червні 1996 року, ситуація загострилася. 26 червня Рада національної безпеки й Рада регіонів при Президентові України різко засудили будь-які зволікання з прийняттям цього документа. Президент призначив референдум щодо прийняття Конституції на 25 вересня. А наступного дня Верховна Рада України прийняла постанову “Про процедуру розгляду проєкту Конституції України в другому читанні”. І розпочався справжній марафон тривалістю майже 24 години. З них останні 14 – без перерви.
Це були непрості 14 годин. Серед питань, які викликали найбільші дискусії, були державні символи. Ліві категорично не погоджувалися на тризуб і синьо-жовтий стяг. Врешті депутати дійшли згоди.
Чимало суперечок викликало питання про статус Криму. Частина народних обранців (насамперед, праві) вважали, що достатньо обмежитися наданням півострову статусу звичайної області. Після неодноразових голосувань таки дійшли компромісу: ліві голосують за синьо-жовтий прапор, праві – за автономію Криму.
Нелегко вирішувалося і мовне питання: українська стала єдиною державною мовою, але Конституція гарантує вільний розвиток та використання російської й інших мов національних меншин.
О 09 годині 18 хвилин 28 червня 1996-го країна отримала Конституцію – першу Конституцію незалежної України. У ній було закріплено правові основи держави, її суверенітет і територіальну цілісність, основні права і свободи українських громадян. Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість, безпека визнаються найвищою соціальною цінністю.
🌐 Історія України🔱
✅ Підпишись, пізнавай, поширюй!
Конституція України 1996 року не виникла на порожньому місці. Перша відома кодифікація права на українських територіях відбулася за часів Давньої Русі і була зафіксована в “Руській Правді” (ХІ–ХІІ століття). Пошук шляхів, методів та інструментарію для оформлення і закріплення основних принципів суспільно-державної взаємодії продовжувався в наступні історичні епохи. Особливе місце в ньому займає Конституція Пилипа Орлика 1710 року. У цьому документі задекларовано основні засади розбудови демократичної держави.
Новітній конституційний процес в Україні нерозривно пов’язаний з відновленням української державності. Творення Конституції розпочалося з прийняттям Декларації про державний суверенітет 16 липня 1990 року. Процеси творення національного законодавства активізувалися з розпадом СРСР та ухваленням Акта проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року. Всеукраїнський референдум засвідчив підтримку проголошення незалежності України. Більшість країн світу визнали Україну суверенною державою. Тож актуалізувалося питання прийняття Основного закону. Однак протистояння між президентом та парламентом істотно затягнуло конституційний процес.
Конституційна комісія підготувала проєкт Конституції України. 1992-го року відбулося його всенародне обговорення і 26 жовтня 1993-го створено остаточний варіант. Далі справа тимчасово зупинилася майже на рік. У листопаді 1994 року, після дострокових президентських і парламентських виборів, нові народні обранці створили ще одну Конституційну комісію. Черговою віхою стало 8 червня 1995-го – день підписання Конституційного договору між Президентом України та Верховною Радою про організацію державної влади та місцевого самоврядування на період прийняття нової Конституції України.
Напередодні ухвалення Конституції, в червні 1996 року, ситуація загострилася. 26 червня Рада національної безпеки й Рада регіонів при Президентові України різко засудили будь-які зволікання з прийняттям цього документа. Президент призначив референдум щодо прийняття Конституції на 25 вересня. А наступного дня Верховна Рада України прийняла постанову “Про процедуру розгляду проєкту Конституції України в другому читанні”. І розпочався справжній марафон тривалістю майже 24 години. З них останні 14 – без перерви.
Це були непрості 14 годин. Серед питань, які викликали найбільші дискусії, були державні символи. Ліві категорично не погоджувалися на тризуб і синьо-жовтий стяг. Врешті депутати дійшли згоди.
Чимало суперечок викликало питання про статус Криму. Частина народних обранців (насамперед, праві) вважали, що достатньо обмежитися наданням півострову статусу звичайної області. Після неодноразових голосувань таки дійшли компромісу: ліві голосують за синьо-жовтий прапор, праві – за автономію Криму.
Нелегко вирішувалося і мовне питання: українська стала єдиною державною мовою, але Конституція гарантує вільний розвиток та використання російської й інших мов національних меншин.
О 09 годині 18 хвилин 28 червня 1996-го країна отримала Конституцію – першу Конституцію незалежної України. У ній було закріплено правові основи держави, її суверенітет і територіальну цілісність, основні права і свободи українських громадян. Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість, безпека визнаються найвищою соціальною цінністю.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤485🔥51👏43
🕯⚔️🇺🇦 29 червня 2016 року у бою поблизу селища Луганське на Донеччині від ворожої кулі снайпера загинув Василь Сліпак (псевдо «Міф») – Герой України, соліст Паризької опери, доброволець «Правого сектора», волонтер. Йому був 41 рік.
Народився Василь у Львові. Все Василеве життя було пов’язане зі співом. Дев’ятирічним хлопчиком він прийшов до Львівської державної академічної хорової капели «Дударик» і співав там до 1994 року. Разом з капелчанами виступав на провідних концертних майданчиках як України так і світу (Національна опера України, Національна філармонія, Карнегі-Хол, собор Паризької Богоматері концертні зали Канади, Італії Голландії, Бельгії, Швейцарії, Балтійських країнах).
Потім закінчив Львівську консерваторію. Ще під час навчання брав участь у багатьох музичних конкурсах та проектах. У 1997 році успішно подолав конкурсне випробування на вступ до складу Паризької національної опери. Його голос дав змогу йому почати успішну сольну кар’єру у Франції та Європі. Майже двадцять років Василь Сліпак прожив за кордоном. Свої останні концерти співак дав 25-27 травня 2016 року у храмі Святої Трійці в м. Ліоні (Франція).
Найулюбленішою арією Василя була партія Мефістофеля в опері Шарля Гуно «Фауст». Саме звідси з’явився і позивний «Міф», з яким Василь Сліпак воював на передовій. Але його улюбленою піснею була ніжна і лірична «Місяць на небі…» Був відомий своєю волонтерською діяльністю, численними справами в царині доброчинності. Ще на початку 90-х, відразу після проголошення незалежності, Василь Сліпак із братом Орестом були серед перших, які долучилися до руху «Віра і світло», солідаризуючись із людьми з особливими потребами.
Під час Революції гідності мав контракт в Опері, і не міг вилетіли до Києва. Втім, став активним учасником усього, що відбувалося в діаспорі: підтримав Паризький Євромайдан, постійно відправляв на Майдан передачі з гуманітарною допомогою, збирав гроші, влаштовував благодійні концерти. Коли на Донбасі почалася війна, створив благодійну організацію «Fraternité Ukrainienne/Українське братство», допомагав українським захисникам, познайомився із вояками Добровольчого українського корпусу «Правий сектор», згодом сам долучився до них. «Я пропустив Майдан, але війну не пропущу», - сказав Василь.
Він не пропустив війни, так само, як вона не пропустила його. Він тричі був на фронті. Уперше поїхав на війну у травні 2015 року. Воював у Пісках у районі Донецького аеропорту. Брав участь у боях за Авдіївку у складі 1-ї окремої штурмової роти 7-го окремого батальйону Добровольчого українського корпусу. Повернувся пораненим.
Вдруге поїхав на фронт у вересні 2015 року, у Водяне, на лінію зіткнення, у жовтні повернувся до Парижа. В червні 2016 року знову поїхав на Донбас. Планував залишитися там на півроку.
🕯Але 29 червня 2016 року загинув у бою від кулі ворожого снайпера. Поховали героя на Личаківському кладовищі Львова. У лютому 2017 року Василю Сліпаку посмертно присвоєно звання Героя України.
🌐 Історія України🔱
✅ Підпишись, пізнавай, поширюй!
Народився Василь у Львові. Все Василеве життя було пов’язане зі співом. Дев’ятирічним хлопчиком він прийшов до Львівської державної академічної хорової капели «Дударик» і співав там до 1994 року. Разом з капелчанами виступав на провідних концертних майданчиках як України так і світу (Національна опера України, Національна філармонія, Карнегі-Хол, собор Паризької Богоматері концертні зали Канади, Італії Голландії, Бельгії, Швейцарії, Балтійських країнах).
Потім закінчив Львівську консерваторію. Ще під час навчання брав участь у багатьох музичних конкурсах та проектах. У 1997 році успішно подолав конкурсне випробування на вступ до складу Паризької національної опери. Його голос дав змогу йому почати успішну сольну кар’єру у Франції та Європі. Майже двадцять років Василь Сліпак прожив за кордоном. Свої останні концерти співак дав 25-27 травня 2016 року у храмі Святої Трійці в м. Ліоні (Франція).
Найулюбленішою арією Василя була партія Мефістофеля в опері Шарля Гуно «Фауст». Саме звідси з’явився і позивний «Міф», з яким Василь Сліпак воював на передовій. Але його улюбленою піснею була ніжна і лірична «Місяць на небі…» Був відомий своєю волонтерською діяльністю, численними справами в царині доброчинності. Ще на початку 90-х, відразу після проголошення незалежності, Василь Сліпак із братом Орестом були серед перших, які долучилися до руху «Віра і світло», солідаризуючись із людьми з особливими потребами.
Під час Революції гідності мав контракт в Опері, і не міг вилетіли до Києва. Втім, став активним учасником усього, що відбувалося в діаспорі: підтримав Паризький Євромайдан, постійно відправляв на Майдан передачі з гуманітарною допомогою, збирав гроші, влаштовував благодійні концерти. Коли на Донбасі почалася війна, створив благодійну організацію «Fraternité Ukrainienne/Українське братство», допомагав українським захисникам, познайомився із вояками Добровольчого українського корпусу «Правий сектор», згодом сам долучився до них. «Я пропустив Майдан, але війну не пропущу», - сказав Василь.
Він не пропустив війни, так само, як вона не пропустила його. Він тричі був на фронті. Уперше поїхав на війну у травні 2015 року. Воював у Пісках у районі Донецького аеропорту. Брав участь у боях за Авдіївку у складі 1-ї окремої штурмової роти 7-го окремого батальйону Добровольчого українського корпусу. Повернувся пораненим.
Вдруге поїхав на фронт у вересні 2015 року, у Водяне, на лінію зіткнення, у жовтні повернувся до Парижа. В червні 2016 року знову поїхав на Донбас. Планував залишитися там на півроку.
🕯Але 29 червня 2016 року загинув у бою від кулі ворожого снайпера. Поховали героя на Личаківському кладовищі Львова. У лютому 2017 року Василю Сліпаку посмертно присвоєно звання Героя України.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
😢571💔343❤26
🇺🇦🟥 30 червня 1941 року у Львові Українськими національними зборами проголошено декларацію про відновлення Української держави.
Після поразки Української революції 1917-1921 років Україна втратила незалежність, а її землі опинилися у складі СРСР, Польщі, Румунії та Чехо-Словаччини.
Однак українці не змирилися. Уряд УНР в екзилі, гетьманські кола та націоналістичні організації продовжили боротьбу за створення незалежної держави. У міжвоєнний період на перші ролі виходить молоде покоління українських патріотів, об’єднаних у лавах ОУН.
Найбільш радикальну позицію займала ОУН(Б) на чолі зі Степаном Бандерою. Вона планувала використати німецько-радянську війну для розгортання боротьби за суверенну українську державу. Готувалися похідні групи (до 6 тисяч осіб), які вслід за Вермахтом мали просуватися на територію Радянського Союзу. При цьому ОУН(Б) не розголошувала своїх намірів, прагнучи поставити німецьку владу перед доконаним фактом.
Радянські війська залишили Львів 29 червня 1941-го. А вже о 4.30 ранку 30 червня, не чекаючи основних сил німецької армії, до міста увійшов батальйон «Нахтігаль» (північна група «Дружини українських націоналістів», створеної після перемовин ОУН з Абвером, налічував 330 бійців на чолі з Романом Шухевичем), який мав забезпечувати проголошення державотворчого акту.
За кілька годин у Львів увійшла похідна група на чолі з Ярославом Стецьком, якому Український національний комітет надав повноваження для проголошення незалежності. Були оперативно проведені переговори з провідними діячами українського політичного руху. І о 18.00 у будинку місцевої «Просвіти» на площі Ринок розпочалися Українські національні збори, на яких були присутні понад 100 делегатів з усієї України, а також представник митрополита Андрея Шептицького – Йосип Сліпий.
Збори проголосили відновлення Української держави та створення тимчасового уряду на чолі з Ярославом Стецьком – Українське державне правління. З дипломатичних міркувань в останній момент був доданий третій пункт, що проголошував подальшу співпрацю з «Велико-Німеччиною» (його не було у першій редакції документу). Щоправда, він не захистив від подальших репресій і широко використовувався у ворожій пропаганді.
Акт закликав українців «не скласти зброї так довго, доки на всіх українських землях не буде створена Суверенна Українська Влада». Наступним кроком мало стати відновлення Української держави у Києві.
Текст документу встигли двічі передати по радіо. А Український національний комітет у Кракові наступного дня видав з цього приводу інформаційний бюлетень (перший і водночас останній). У багатьох населених пунктах були оперативно створені і розгорнули діяльність українські органи влади.
Підготовка Акту здійснювалася таємно і стала повною несподіванкою для окупаційної німецької влади. Двоє німецьких офіцерів 30 червня, зачувши про збори, прибули на них вже після початку і спершу погано уявляли, що відбувається. Професор Ганс Кох виступив з обережною промовою, підкресливши, що створення Української держави не входило в найближчі плани Німеччини. Але за кілька днів дії «союзників» стали більш жорсткими.
3 липня 1941-го у розмові із заступником державного секретаря Рейху Ернстом Кундом Степан Бандера заявив: 💬«Ми вступили в бій, що розгортається зараз, щоб боротися за незалежну і вільну Україну. Ми боремося за українські ідеї і цілі. Я дав розпорядження негайно організувати в окупованих німецькими військами районах адміністрацію та уряд країни… Я хотів би ще раз ствердити і вияснити, що стосовно всіх наказів, які я видавав, … я не покладався на жодні німецькі власті, ані на їхнє погодження, але тільки на мандат, який я отримав від українського народу».
Не переконавши Степана Бандеру та Ярослава Стецька відкликати Акт, за кілька днів їх заарештували і згодом направили у концтабір Заксенгаузен. 11 липня була заборонена діяльність будь-яких українських організацій, а у вересні нацисти розпочали масові арешти та розстріли оунівців.
🌐 Історія України🔱
✅ Підпишись, пізнавай, поширюй!
Після поразки Української революції 1917-1921 років Україна втратила незалежність, а її землі опинилися у складі СРСР, Польщі, Румунії та Чехо-Словаччини.
Однак українці не змирилися. Уряд УНР в екзилі, гетьманські кола та націоналістичні організації продовжили боротьбу за створення незалежної держави. У міжвоєнний період на перші ролі виходить молоде покоління українських патріотів, об’єднаних у лавах ОУН.
Найбільш радикальну позицію займала ОУН(Б) на чолі зі Степаном Бандерою. Вона планувала використати німецько-радянську війну для розгортання боротьби за суверенну українську державу. Готувалися похідні групи (до 6 тисяч осіб), які вслід за Вермахтом мали просуватися на територію Радянського Союзу. При цьому ОУН(Б) не розголошувала своїх намірів, прагнучи поставити німецьку владу перед доконаним фактом.
Радянські війська залишили Львів 29 червня 1941-го. А вже о 4.30 ранку 30 червня, не чекаючи основних сил німецької армії, до міста увійшов батальйон «Нахтігаль» (північна група «Дружини українських націоналістів», створеної після перемовин ОУН з Абвером, налічував 330 бійців на чолі з Романом Шухевичем), який мав забезпечувати проголошення державотворчого акту.
За кілька годин у Львів увійшла похідна група на чолі з Ярославом Стецьком, якому Український національний комітет надав повноваження для проголошення незалежності. Були оперативно проведені переговори з провідними діячами українського політичного руху. І о 18.00 у будинку місцевої «Просвіти» на площі Ринок розпочалися Українські національні збори, на яких були присутні понад 100 делегатів з усієї України, а також представник митрополита Андрея Шептицького – Йосип Сліпий.
Збори проголосили відновлення Української держави та створення тимчасового уряду на чолі з Ярославом Стецьком – Українське державне правління. З дипломатичних міркувань в останній момент був доданий третій пункт, що проголошував подальшу співпрацю з «Велико-Німеччиною» (його не було у першій редакції документу). Щоправда, він не захистив від подальших репресій і широко використовувався у ворожій пропаганді.
Акт закликав українців «не скласти зброї так довго, доки на всіх українських землях не буде створена Суверенна Українська Влада». Наступним кроком мало стати відновлення Української держави у Києві.
Текст документу встигли двічі передати по радіо. А Український національний комітет у Кракові наступного дня видав з цього приводу інформаційний бюлетень (перший і водночас останній). У багатьох населених пунктах були оперативно створені і розгорнули діяльність українські органи влади.
Підготовка Акту здійснювалася таємно і стала повною несподіванкою для окупаційної німецької влади. Двоє німецьких офіцерів 30 червня, зачувши про збори, прибули на них вже після початку і спершу погано уявляли, що відбувається. Професор Ганс Кох виступив з обережною промовою, підкресливши, що створення Української держави не входило в найближчі плани Німеччини. Але за кілька днів дії «союзників» стали більш жорсткими.
3 липня 1941-го у розмові із заступником державного секретаря Рейху Ернстом Кундом Степан Бандера заявив: 💬«Ми вступили в бій, що розгортається зараз, щоб боротися за незалежну і вільну Україну. Ми боремося за українські ідеї і цілі. Я дав розпорядження негайно організувати в окупованих німецькими військами районах адміністрацію та уряд країни… Я хотів би ще раз ствердити і вияснити, що стосовно всіх наказів, які я видавав, … я не покладався на жодні німецькі власті, ані на їхнє погодження, але тільки на мандат, який я отримав від українського народу».
Не переконавши Степана Бандеру та Ярослава Стецька відкликати Акт, за кілька днів їх заарештували і згодом направили у концтабір Заксенгаузен. 11 липня була заборонена діяльність будь-яких українських організацій, а у вересні нацисти розпочали масові арешти та розстріли оунівців.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤315💔109🔥14
🔗Посилання на Банку
https://send.monobank.ua/jar/4Qu4vBPrzP
І як завжди у наших зборах, серед всіх доброчинців розіграємо чудові подарунки від воїнів: прапори з підписами та подяками воїнів, шеврони від козаків+гільзи 23 мм. Їх мисткині Надія Архіпчук та Тетяна Кашуба перетворюють у витвори мистецтва для подарунків вам. А за найбільший донат у зборі відправимо унікальний витвір мистецтва - величезний тубус з пострілу ПТРК Корнет, авторства мисткині Chmn_V
Щоб взяти участь у розіграші подарунків від воїнів, після того, як задонатили, поставте + в коментарях за посиланням ТУТ
Пам‘ятайте, що маленьких донатів не буває, кожна гривня є важливою. Дякуємо всім за підтримку українського війська!
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤187🫡26🔥7
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤635🫡119🔥49
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤255🔥30🫡18
🕯1 липня 1917 року загинув Роман Камінський, командир відділу кінноти Легіону Українських Січових Стрільців (УСС), поручник австро-угорської армії.
Організатор відділу кінноти УСС, яка здобула добру славу на фронтах І світової війни і не раз відзначалася в боях. Загинув під час битви із російською армією біля села Конюхи на Тернопільщині.
Це був останній значний бій УСС у складі австрійської армії. Січові стрільці перебували в резерві і не володіли інформацією про перебіг бою (почався ще 29 червня) на різних ділянках фронту. Це призвело до того, що супротивник, прорвавши лівий фланг, оточив яругу, де перебували стрільці. Внаслідок несподіваного нападу УСС зазнали суттєвих втрат (понад 50% особового складу), загинуло 17 старшин із 26-и, в тому числі комендант полку Франц Кікаль. Від полону врятувалися лише підрозділи, що перебували на інших ділянках фронту.
🌐 Історія України🔱
✅ Підпишись, пізнавай, поширюй!
Організатор відділу кінноти УСС, яка здобула добру славу на фронтах І світової війни і не раз відзначалася в боях. Загинув під час битви із російською армією біля села Конюхи на Тернопільщині.
Це був останній значний бій УСС у складі австрійської армії. Січові стрільці перебували в резерві і не володіли інформацією про перебіг бою (почався ще 29 червня) на різних ділянках фронту. Це призвело до того, що супротивник, прорвавши лівий фланг, оточив яругу, де перебували стрільці. Внаслідок несподіваного нападу УСС зазнали суттєвих втрат (понад 50% особового складу), загинуло 17 старшин із 26-и, в тому числі комендант полку Франц Кікаль. Від полону врятувалися лише підрозділи, що перебували на інших ділянках фронту.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
😢303💔116🫡39
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤267🙏38
🕯🎗 1 липня 2026 року минає третій рік від дня смерті Вікторії Амеліної.
Вікторія померла у 2023 році в лікарні ім. Мечникова у Дніпрі від важких поранень, які отримала за кілька днів до того під час цілеспрямованого ракетного удару по піцерії у Краматорську.
До повномасштабного вторгнення вона була успішною авторкою художніх і дитячих книг. Проте після 24 лютого Вікторія приєдналася до правозахисників з організації Truth Hounds і почала їздити деокупованими територіями, збираючи свідчення людей, які пережили російський терор.
Саме вона віднайшла захований під вишнею щоденник дитячого письменника Володимира Вакуленка, якого вбили окупанти в Капитолівці на Харківщині. Завдяки Амеліній цей страшний, але надважливий документ епохи було врятовано та видано.
Вікторія часто наголошувала, що сучасні українські митці проходять через те саме, що й покоління Розстріляного відродження у минулому столітті. Росіяни обірвали її життя у 37 років, але вона встигла зробити неймовірно багато, щоб зібрана нею правда одного дня перетворилася на реальні вироки для російських військових злочинців у трибуналі.
🕯Світла пам'ять!
🌐 Історія України🔱
✅ Підпишись, пізнавай, поширюй!
Вікторія померла у 2023 році в лікарні ім. Мечникова у Дніпрі від важких поранень, які отримала за кілька днів до того під час цілеспрямованого ракетного удару по піцерії у Краматорську.
До повномасштабного вторгнення вона була успішною авторкою художніх і дитячих книг. Проте після 24 лютого Вікторія приєдналася до правозахисників з організації Truth Hounds і почала їздити деокупованими територіями, збираючи свідчення людей, які пережили російський терор.
Саме вона віднайшла захований під вишнею щоденник дитячого письменника Володимира Вакуленка, якого вбили окупанти в Капитолівці на Харківщині. Завдяки Амеліній цей страшний, але надважливий документ епохи було врятовано та видано.
Вікторія часто наголошувала, що сучасні українські митці проходять через те саме, що й покоління Розстріляного відродження у минулому столітті. Росіяни обірвали її життя у 37 років, але вона встигла зробити неймовірно багато, щоб зібрана нею правда одного дня перетворилася на реальні вироки для російських військових злочинців у трибуналі.
🕯Світла пам'ять!
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
😢486💔235🙏47
❌🇺🇦2 липня 1951 року совєцька газета "Правда" засудила вірш Володимира Сосюри "Любіть Україну!". Письменника назвали "буржуазним націоналістом" та "продажним бандерівцем", а вірш деякий час ніде не друкували.
Як відомо, в совку преса виконувала роль важливого засобу пропаганди. Окрім радісних повідомлень про досягнення в промисловості чи сільському господарстві на сторінках газет систематично з’являлися статті з коментарями і роз’ясненнями комуністичної позиції з тих чи інших питань. Нерідко це була жорстка критика виявів будь-яких невідповідностей із курсом партії. Так було і з віршем Володимира Сосюри. Ліричне спонукання любові до України в комуністичних умах ототожнювалося з багаторічним національно-визвольним рухом, який більшовики таврували як “буржуазний націоналізм”.
Стаття під назвою “Против идеологических извращений в литературе” була покликана очорнити ім’я поета, а головне – ідею самого вірша. “Перекручення буржуазно-націоналістичного характеру” – ось як пропагандисти висловилися щодо українського патріотизму.
Вірш, сповнений глибокої любові до рідної землі став предметом переслідування поета. Після розгромної статті Володимир Сосюра став небажаним письменником в срср і жодне видання не бралося за публікацію його творів. Так тривало аж до смерті сталіна. Коли ж поет покинув “чорний список”, то його вірш все одно піддався цензуруванню, направленому на “совєтізацию” любові до України.
Скандал із критикою вірша Сосюри підняв на поверхню низку тодішніх соціально-політичних проблем. В срср питання національної ідентичності виявляло справжнє лицемірство комунізму. З одного боку, більшовики в 1920-х через політику коренізації нібито намагалися апелювати до патріотичних почуттів народів, що входили до російської імперії. Однак короткий період показової українізації швидко змінився уніфікацією совєцької гуманітарної політики, яка не мала нічого спільного з українським патріотизмом.
Спроби радянських функціонерів “склеїти” між собою совєцькі республіки проводилися у дуже не інклюзивний спосіб. Поряд з переслідуваннями прихильників старого режиму, заможних селян, священників, опозиції всередині партії під більшовицькі чистки потрапили і тисячі представників української патріотичної інтелігенції. Сама ідея незалежності України чи бодай якоїсь її окремішності від срср викорінювалася всіма можливими способами протягом десятиліть.
🌐 Історія України🔱
✅ Підпишись, пізнавай, поширюй!
Як відомо, в совку преса виконувала роль важливого засобу пропаганди. Окрім радісних повідомлень про досягнення в промисловості чи сільському господарстві на сторінках газет систематично з’являлися статті з коментарями і роз’ясненнями комуністичної позиції з тих чи інших питань. Нерідко це була жорстка критика виявів будь-яких невідповідностей із курсом партії. Так було і з віршем Володимира Сосюри. Ліричне спонукання любові до України в комуністичних умах ототожнювалося з багаторічним національно-визвольним рухом, який більшовики таврували як “буржуазний націоналізм”.
Стаття під назвою “Против идеологических извращений в литературе” була покликана очорнити ім’я поета, а головне – ідею самого вірша. “Перекручення буржуазно-націоналістичного характеру” – ось як пропагандисти висловилися щодо українського патріотизму.
Вірш, сповнений глибокої любові до рідної землі став предметом переслідування поета. Після розгромної статті Володимир Сосюра став небажаним письменником в срср і жодне видання не бралося за публікацію його творів. Так тривало аж до смерті сталіна. Коли ж поет покинув “чорний список”, то його вірш все одно піддався цензуруванню, направленому на “совєтізацию” любові до України.
Скандал із критикою вірша Сосюри підняв на поверхню низку тодішніх соціально-політичних проблем. В срср питання національної ідентичності виявляло справжнє лицемірство комунізму. З одного боку, більшовики в 1920-х через політику коренізації нібито намагалися апелювати до патріотичних почуттів народів, що входили до російської імперії. Однак короткий період показової українізації швидко змінився уніфікацією совєцької гуманітарної політики, яка не мала нічого спільного з українським патріотизмом.
Спроби радянських функціонерів “склеїти” між собою совєцькі республіки проводилися у дуже не інклюзивний спосіб. Поряд з переслідуваннями прихильників старого режиму, заможних селян, священників, опозиції всередині партії під більшовицькі чистки потрапили і тисячі представників української патріотичної інтелігенції. Сама ідея незалежності України чи бодай якоїсь її окремішності від срср викорінювалася всіма можливими способами протягом десятиліть.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
🤬355😢76❤31
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
Підтримайте козаків донатом! Без вас не впоратись. Конвертуймо лють до ворога і любов до наших захисників у підтримку українського війська.
Надійний пікап вже на вчора потрібен воїнам 162 ОМБр на передовій для виконання бойових завдань. Чудовий варіант вже підібрали і наступного тижня автівку буде пригнано з Фінляндії, до цього часу маємо впоратись і закрити збір на цю потребу воїнів.
🔗Посилання на Банку
https://send.monobank.ua/jar/4Qu4vBPrzP
💳Номер картки Банки
4874100030407012
І як завжди у наших зборах, серед всіх доброчинців розіграємо чудові подарунки від воїнів: прапори з підписами та подяками воїнів, шеврони від козаків+гільзи 23 мм. Їх мисткині Надія Архіпчук та Тетяна Кашуба перетворюють у витвори мистецтва для подарунків вам. А за найбільший донат у зборі відправимо унікальний витвір мистецтва - величезний тубус з пострілу ПТРК Корнет, авторства мисткині Chmn_V
Щоб взяти участь у розіграші подарунків від воїнів, після того, як задонатили, поставте + в коментарях за посиланням ТУТ
❗️Збір терміновий, просимо долучатись максимально активно! Кожен донат наближає до мети. До понеділка вже маємо закрити запит!
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤115🙏74🫡6
⚔️🔱 Наказ військам Дієвої армії УНР про продовження боротьби з ворогами. 2 липня 1919 р.
🌐 Історія України🔱
✅ Підпишись, пізнавай, поширюй!
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤238🫡58😢3