Історичний Дніпро
259 subscribers
724 photos
4 videos
353 links
Історичний Дніпро
Відкрийте для себе історію одного з найстаріших і найцікавіших міст України!
На нашому каналі ви знайдете:
Архівні фотографії
Історичні факти та події
Біографії видатних особистостей
Реклама👉 Good_84
Download Telegram
ФОТО👉GOOGLE

Алея Слави у Дніпрі: памʼять, яку не стерти

Підписуйтесь ➡️✈️ https://t.me/istorDnipro

Ці травневі дні в Україні вже не асоціюються з гучними парадами, червоними прапорами чи одноманітними шаблонами. Ми відійшли від радянської традиції “9 травня” — і не просто від дати, а від нав’язаного бачення історії. Натомість згадуємо і вшановуємо — свідомо, по-справжньому. І говоримо мовою памʼяті, а не пропаганди.

Саме в цей час варто звернути погляд на місця, що досі зберігають у собі голос минулого. Одне з них — Алея Слави у Дніпрі. Вона бере свій початок від постаменту, де колись стояв пам’ятник генералу Пушкіну, і тягнеться до монументального Меморіалу Вічної Слави. Цей маршрут — не просто пішохідна доріжка . Це — історичний нерв міста, викладений у камені.

Підписуйтесь ➡️✈️ https://t.me/istorDnipro

Алею відкрили в травні 1965 року, рівно 60 років тому. І хоч у той момент ще не було самого меморіалу, вже тоді на її початку встановили невеличкий пам’ятник — ненав’язливий, але промовистий. Його поява ніби передвіщала щось більше. І справді: восени 1967-го на схилі над Дніпром з’явиться грандіозний ансамбль, присвячений полеглим.

Мало хто знає, але дерева, висаджені вздовж алеї, підбирали не випадково. Вони мали створити “живу стіну” пам’яті — стриману, мовчазну, як солдати в почесній варті. Кам’яні плити, імена, тиша — усе це перетворює простір на своєрідний собор під відкритим небом, де кожен приходить не з формального обов’язку, а з потреби пам’ятати.

І сьогодні, коли Дніпро щодня проводжає своїх новітніх героїв — захисників України у війні проти російської навали — значення таких місць лише зростає. Алея Слави перетворюється на місце діалогу між поколіннями, де жертви минулого перегукуються з жертвами сучасності. Бо втрата, біль і гідність — завжди справжні.

Це не музей і не декорація. Це — жива історія, вкарбована в ландшафт нашого міста.

І ми мусимо її берегти. Бо вона — про нас.

Підписуйтесь ➡️✈️ https://t.me/istorDnipro

P.S. Інформацію зібрано з різних джерел, проаналізовано й адаптовано для популяризації історії. Подача — авторська.

P.P.S. Фото згенеровані нейромережею на основі архівних. Ми додаємо кольору, не змінюючи суть.

Підписуйтесь ➡️✈️ https://t.me/istorDnipro
1975 рік. Панорама Дніпра з висоти.
Автор фото — Володимир Рязанов.
Підписуйтесь ➡️ https://t.me/istorDnipro
Цей унікальний знімок зроблений у 1975 році з квартири на верхньому поверсі дев’ятиповерхового будинку по вулиці Карла Лібкнехта, 1.
Підписуйтесь ➡️ https://t.me/istorDnipro
Фото зроблено позаду Будинку архітектора, з кутової квартири, куди автор потрапив завдяки сміливості:

«У вихідний день я просто напросився в квартиру — сподівався, що хтось буде вдома. І справді — пустили. Квартира була кутовою, і я зробив кілька панорам міста з вікна».

На передньому плані — легендарний “Дитячий світ”, будівля, добре знайома старшим мешканцям міста. Праворуч видно фасад із написом «СОЮЗПЕЧАТЬ», а вдалині — міст на лівий берег та заводи на горизонті.

Нижче — знімок із червоною стрілкою, автор Віктор Гробовський яка показує точку, звідки було зроблено фото.

Підписуйтесь ➡️ https://t.me/istorDnipro
🇺🇦 Шановні підписники телеграм-каналу «Історичне Дніпро»!

Сьогодні ми вшановуємо не просто українську сорочку — а живу нитку, що з’єднує покоління.

Вишиванка — це історія, вишита руками наших бабусь, це пам’ять про славне минуле, про боротьбу, кохання, силу духу і віру в майбутнє.
Це символ нескореного народу, який століттями боровся за свою ідентичність — і вистояв.

Носімо вишиванку з гордістю — як частину великої історії нашої землі,
і пам’ятаймо: Дніпро — це не лише про індустрію, а й про тисячолітню глибину культури.

Зі святом вас, друзі!
Слава Україні! 🇺🇦
📸 Проспект Карла Маркса, 1980-ті
Фото Володимира Рязанова

Підписуйтесь ✈️ https://t.me/istorDnipro

Один із кадрів епохи, коли все виглядало просто, без надмірної техніки, але по-своєму злагоджено. На фото — нанесення дорожньої розмітки в центрі Дніпра (тодішнього Дніпропетровська). Вантажівка, фарба, компресор і стрілки, які виводили вручну.

Над проспектом — гірлянди. Можливо, нещодавно в місті відзначали якесь свято, або ж прикраси просто лишалися ще з попереднього заходу. У ті роки це не було рідкістю.

Підписуйтесь ✈️ https://t.me/istorDnipro

Кожен знімок — це погляд на те, як жило місто: вулиці, одяг, ритм повсякденності. І хоч багато чого змінилось — є речі, які впізнаєш і сьогодні. Такі фото допомагають краще відчути, якою була міська епоха.
🕰️ А яким Ви пам’ятаєте це місто?
Які місця були для Вас особливими? Де проходило Ваше дитинство, юність, перші побачення, навчання чи робота?

Можливо, Ви впізнаєте себе, знайомих або рідних на цих фото. А може, просто відчуєте знайому атмосферу — запах лип на Карла Маркса, шелест трамваїв чи світло старих гірлянд над головою…

Поділіться в коментарях 🌆👇
Цікаво, яким був Ваш Дніпро — колись
Підписуйтесь ✈️ https://t.me/istorDnipro
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
📅 Рівно 9 років тому — 19 травня 2016 року — Дніпро офіційно став Дніпром.
Саме в цей день Верховна Рада України ухвалила рішення, яке остаточно викреслило з назви міста тінь тоталітарного минулого.
Підписуйтесь ✈️ https://t.me/istorDnipro
🔹 Це було не просто голосування. Це була чітка відповідь на запит суспільства — на бажання мешканців жити в місті, що не має нічого спільного з більшовицькими іменами та символами.
🔹 Назва “Дніпро” — природна, зрозуміла, така, якою місто називали в побуті роками. Вона зʼявилася в мові ще задовго до офіційного перейменування — як прояв самоідентичності та внутрішньої декомунізації 🌊



💬 Боротьба за повернення справжнього імені тривала не один рік.
Громадські ініціативи, публічні кампанії, інформаційна робота — усе це стало основою для того, аби в 2016-му з’явилась політична воля і було ухвалено державне рішення.

⸻Підписуйтесь ✈️ https://t.me/istorDnipro

🇺🇦 Сьогодні ми згадуємо цей день із гордістю.
Бо це — приклад того, як зміни народжуються в суспільстві, живуть у серцях людей і зрештою стають законом.
Ім’я нашого міста — це не компроміс, не випадковість. Це — вибір на користь української ідентичності.

📖 Ця дата вже увійшла в історію.
І ми — ті, хто був поруч, хто пам’ятає, хто був свідком цього важливого рішення. Ми — частина цієї історії.



🟦🟨 Дніпро — це не просто точка на карті. Це місто сили, памʼяті та дії.
І сьогодні ми кажемо:
9 років — у вільному імені. Назавжди — вільне місто.
Підписуйтесь ✈️ https://t.me/istorDnipro
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
🏛 Один із найкрасивіших прибуткових будинків старого Катеринослава

На фото — реставрація ліпнини та горельєфів кінця 1980-х років 🏗
📸 Фото Володимира Рязанова 🌿📷

Ця вишукана споруда, зведена у 1899 році в стилі бароко, є пам’яткою архітектури місцевого значення (охоронний №6). Будинок вражає пишним ліпним декором, скульптурами та розкішним портиком з коринфськими напівколонами. Центральний портал увінчаний скульптурною композицією, що збереглася й донині.

Це колишній прибутковий будинок заможної єврейської родини Шабадів — один із архітектурних шедеврів міста. Родина Шабадів у партнерстві з Коганом володіла фабрикою металевих виробів і стальних лопат. Відомо, що пані Б. Шабад виконувала обов’язки секретаря Товариства опіки над єврейськими дітьми.

У нижньому поверсі розташовувався магазин Гінцберга, що торгував металевими виробами, найімовірніше — продукцією фабрики Шабада. У самому будинку здавалися переважно 4- та 5-кімнатні квартири, оренда яких могла сягати 1200 рублів на рік. Деякий час тут також надавали кімнати подобово для приїжджих, що робило будинок серйозним конкурентом сусідньому «Гранд-готелю» (вул. Глінки, 16).

Особливу увагу привертають скульптури на фасаді: Фортуна з веслом та Гермес. Якщо образ Гермеса — покровителя торгівлі — зрозумілий, то Фортуна з веслом зустрічається в нашому місті вкрай рідко (традиційно вона зображується з рогом достатку). Проте весло також є «канонічним» — воно символізує керування долею людини. За легендою, саме це весло виготовлене на фабриці Шабада — воно має понад 120 років. Таким чином підприємець демонстрував якість своєї продукції: мовляв, навіть за багато десятиліть метал не поржавіє.

Інша цікавинка — голови сатирів над вікнами. Ці міфологічні істоти асоціюються з нестримною енергією, волею до життя, музикою (флейта — їхній головний атрибут). За переказами, Шабад сам добре грав на флейті. Обравши цих персонажів для фасаду, він ніби передавав своє життєве кредо: «Без порушення правил успіху не досягти — правила вигадують ті, хто вже всього досягнув».

Цемент і цеглу для споруди постачали з заводу Когана. Рекламні оголошення запевняли: коганівська цегла «служитиме понад 200 років». Перевіримо 😉 Хоча зважаючи на тріщини в несучих стінах — жарти тут недоречні.

За легендою, в одній зі стін приховано тайник із кресленнями станків і описом особливих сплавів. На нього нібито вказує лопать весла. Подейкують: якщо відкрити сховок — будівля почне руйнуватись…

Підписуйтесь 📱 https://t.me/istorDnipro
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Былое. Днепропетровск. Набережная конец 70-х.
Фото ©Владимир Рязанов.
🔹 Було колись…
На тихій, мирній гладі Дніпра світиться поплавок, зростає “Парус”, а дніпрянин намагається впіймати рибку… 🎣

📸 Фото: Володимир Рязанов – професійний фотограф, який майстерно зберігає миті нашого минулого. 😊📷

Приблизно початок 80-х років. Атмосфера спокою, романтики та великого міста, що ще тільки будується.
Історичний момент. Святкування 100-річчя Катеринославського трамвая.
Фото: Володимир Рязанов.
Це справді круто — зазирнути в минуле нашого міста!

Трамвай, що пережив століття — свідок змін і часу, від Катеринослава до Дніпра.

Неймовірна атмосфера і гордість за рідне!
100 років на рейках — звучить як легенда.

Любимо наше місто! 🚋