Ресторан «Поплавок» у Дніпрі: історія, атмосфера, традиції
Ресторан «Поплавок» у Дніпрі – це легендарне місце, відоме як серед місцевих жителів, так і гостей міста. Розташований на мальовничому березі річки Дніпро, цей заклад завжди був символом гармонії з природою та вишуканого відпочинку.
Історія заснування
Ресторан відкрив свої двері у 1960-х роках і з того часу став одним із символів Дніпра. Унікальність «Поплавка» полягала не лише в його концепції, а й у місці розташування. Заклад буквально «плаває» на воді, завдяки чому отримав свою назву. Така архітектурна ідея одразу привернула увагу, і заклад став популярним місцем відпочинку ще за радянських часів.
Протягом своєї історії «Поплавок» неодноразово змінювався. Його інтер’єр та меню модернізувалися, враховуючи сучасні тенденції, але при цьому зберігався дух оригінального закладу.
Атмосфера та унікальність
«Поплавок» пропонує відвідувачам атмосферу затишку та романтики. Панорамні вікна дають змогу милуватися Дніпром, особливо під час заходу сонця. Заклад став популярним місцем для проведення сімейних свят, ділових зустрічей, романтичних вечерь та просто вечірнього відпочинку.
Меню ресторану поєднує страви української та європейської кухонь. Тут можна скуштувати як традиційні українські борщ чи вареники, так і страви середземноморської кухні, такі як рибні делікатеси або паста.
Традиції та місце в культурі міста
«Поплавок» завжди був частиною культурного життя Дніпра. Тут проводилися різноманітні заходи: від камерних концертів до тематичних вечірок. Для мешканців Дніпра «Поплавок» став місцем зустрічі різних поколінь, своєрідним містком між традиціями минулого і сучасністю.
Ресторан «Поплавок» залишається справжньою візитівкою Дніпра – місцем, де історія, краса природи та гастрономія переплітаються в гармонії. Якщо ви шукаєте місце для незабутнього вечора у місті, це один із найкращих виборів.
Підписуйтесь👉 🚀 https://t.me/istorDnipro
Ресторан «Поплавок» у Дніпрі – це легендарне місце, відоме як серед місцевих жителів, так і гостей міста. Розташований на мальовничому березі річки Дніпро, цей заклад завжди був символом гармонії з природою та вишуканого відпочинку.
Історія заснування
Ресторан відкрив свої двері у 1960-х роках і з того часу став одним із символів Дніпра. Унікальність «Поплавка» полягала не лише в його концепції, а й у місці розташування. Заклад буквально «плаває» на воді, завдяки чому отримав свою назву. Така архітектурна ідея одразу привернула увагу, і заклад став популярним місцем відпочинку ще за радянських часів.
Протягом своєї історії «Поплавок» неодноразово змінювався. Його інтер’єр та меню модернізувалися, враховуючи сучасні тенденції, але при цьому зберігався дух оригінального закладу.
Атмосфера та унікальність
«Поплавок» пропонує відвідувачам атмосферу затишку та романтики. Панорамні вікна дають змогу милуватися Дніпром, особливо під час заходу сонця. Заклад став популярним місцем для проведення сімейних свят, ділових зустрічей, романтичних вечерь та просто вечірнього відпочинку.
Меню ресторану поєднує страви української та європейської кухонь. Тут можна скуштувати як традиційні українські борщ чи вареники, так і страви середземноморської кухні, такі як рибні делікатеси або паста.
Традиції та місце в культурі міста
«Поплавок» завжди був частиною культурного життя Дніпра. Тут проводилися різноманітні заходи: від камерних концертів до тематичних вечірок. Для мешканців Дніпра «Поплавок» став місцем зустрічі різних поколінь, своєрідним містком між традиціями минулого і сучасністю.
Ресторан «Поплавок» залишається справжньою візитівкою Дніпра – місцем, де історія, краса природи та гастрономія переплітаються в гармонії. Якщо ви шукаєте місце для незабутнього вечора у місті, це один із найкращих виборів.
Підписуйтесь
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
👍8
Це фото – унікальна історична мить із минулого міста Дніпро. На передньому плані ми бачимо відомий ресторан “Поплавок”, побудований у стилі модернізму, який став одним із символів міської набережної. Ця архітектурна перлина ніби “висить” над водою, створюючи враження легкості й футуристичності.
На задньому плані – будівництво готелю “Парус”, який почали зводити наприкінці 1970-х, але проект так і не було завершено. Цей об’єкт мав стати символом нової епохи й престижним комплексом на березі Дніпра. Натомість “Парус” став однією з головних незавершених будівель, відомих по всій Україні. Він символізує як амбіції радянської епохи, так і невтілені ідеї того часу.
Фото відображає місто в період активного розвитку, коли створювалися нові архітектурні об’єкти, що мали підкреслити статус Дніпра як важливого промислового й культурного центру.
Історичний пост:
🌆 Дніпро: історія крізь призму архітектури 🌉
Ця фотографія переносить нас у минуле міста Дніпро, на його знамениту набережну. На передньому плані – легендарний ресторан “Поплавок”, архітектурна перлина епохи модернізму, побудований так, ніби він плаває над водою.
На задньому плані помітно будівництво готелю “Парус”, одного з найвідоміших недобудів Дніпра. Ця величезна споруда мала стати сучасним символом міста, проте залишилася пам’ятником нездійснених планів радянської доби.
Фото відображає період великих амбіцій та надій, коли набережна міста розвивалася, стаючи не лише місцем відпочинку, а й візитівкою регіону.
🚀 https://t.me/istorDnipro
На задньому плані – будівництво готелю “Парус”, який почали зводити наприкінці 1970-х, але проект так і не було завершено. Цей об’єкт мав стати символом нової епохи й престижним комплексом на березі Дніпра. Натомість “Парус” став однією з головних незавершених будівель, відомих по всій Україні. Він символізує як амбіції радянської епохи, так і невтілені ідеї того часу.
Фото відображає місто в період активного розвитку, коли створювалися нові архітектурні об’єкти, що мали підкреслити статус Дніпра як важливого промислового й культурного центру.
Історичний пост:
🌆 Дніпро: історія крізь призму архітектури 🌉
Ця фотографія переносить нас у минуле міста Дніпро, на його знамениту набережну. На передньому плані – легендарний ресторан “Поплавок”, архітектурна перлина епохи модернізму, побудований так, ніби він плаває над водою.
На задньому плані помітно будівництво готелю “Парус”, одного з найвідоміших недобудів Дніпра. Ця величезна споруда мала стати сучасним символом міста, проте залишилася пам’ятником нездійснених планів радянської доби.
Фото відображає період великих амбіцій та надій, коли набережна міста розвивалася, стаючи не лише місцем відпочинку, а й візитівкою регіону.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤🔥6
Світло перемагає темряву
Дніпро сьогодні здригнувся від ударів ворожих ракет. Російські варвари думають, що можуть залякати нас у день, коли народжується світло і надія. Але вони не розуміють одного: їхня темрява ніколи не переможе серце українця.
Ми, народ незламний. Навіть тоді, коли над містами рвуться ракети, у наших оселях спалахує свічка Різдва. Ми молимося і боремося. Ми обіймаємо одне одного і підносимо свої серця до неба.
Сьогодні весь світ стоїть пліч-о-пліч із нами, тому що боротьба України — це боротьба за людяність. І ми переможемо. Бо світло завжди сильніше за темряву, добро завжди перемагає зло, а сила любові сильніша за будь-яку зброю.
Нехай це Різдво принесе кожному з нас впевненість у перемозі. Хай наповнить нашу країну силою духу, вірою і теплом.
З нами Бог. З нами Правда. З нами Україна.
Ми живі. Наше серце б’ється. І поки воно б’ється — жодна імперія зла не зможе нас здолати.
Світло переможе темряву. І Різдво сьогодні, попри все, святкує кожна незламна українська душа.
Христос народився! Славімо Його!
Дніпро сьогодні здригнувся від ударів ворожих ракет. Російські варвари думають, що можуть залякати нас у день, коли народжується світло і надія. Але вони не розуміють одного: їхня темрява ніколи не переможе серце українця.
Ми, народ незламний. Навіть тоді, коли над містами рвуться ракети, у наших оселях спалахує свічка Різдва. Ми молимося і боремося. Ми обіймаємо одне одного і підносимо свої серця до неба.
Сьогодні весь світ стоїть пліч-о-пліч із нами, тому що боротьба України — це боротьба за людяність. І ми переможемо. Бо світло завжди сильніше за темряву, добро завжди перемагає зло, а сила любові сильніша за будь-яку зброю.
Нехай це Різдво принесе кожному з нас впевненість у перемозі. Хай наповнить нашу країну силою духу, вірою і теплом.
З нами Бог. З нами Правда. З нами Україна.
Ми живі. Наше серце б’ється. І поки воно б’ється — жодна імперія зла не зможе нас здолати.
Світло переможе темряву. І Різдво сьогодні, попри все, святкує кожна незламна українська душа.
Христос народився! Славімо Його!
👍10🙏3🕊2
Дніпровський академічний театр опери та балету: Історія будівлі та культурного осередку
Дніпровський академічний театр опери та балету, збудований у 1974 році, став визначним культурним осередком міста. Його сучасна будівля, розташована в центральній частині Дніпра, має унікальну архітектуру, що поєднує монументальність радянського модернізму та елементи класики. Однак історія ділянки, де сьогодні розташований театр, має значно глибше коріння.
Що було на цьому місці раніше
До початку будівництва театру, на цій території знаходився парк імені А. Войцеховича, створений у повоєнні роки. Парк став частиною процесу відновлення Дніпра після Другої світової війни та слугував зоною відпочинку для мешканців міста. З метою побудови нового театру парк був частково ліквідований, проте ідея збереження рекреаційної зони з елементами культурного простору знайшла своє відображення у благоустрої площі навколо театру, включно з фонтаном “Муза”.
Будівництво будівлі
У 1970-х роках радянська влада ініціювала створення Дніпропетровського театру опери та балету. Проєкт майбутньої будівлі розроблявся видатним архітектором Борисом Жежеріним, який раніше проєктував Житомирський музично-драматичний театр. Для Дніпра архітектор створив значно масштабнішу будівлю, пристосовану до виконання як оперних, так і балетних постановок.
При будівництві використовувалися найсучасніші на той час технології. Головним елементом фасаду стали вертикальні арки, що створюють ефект монументальності й легко впізнаються в міському пейзажі. Унікальний світломузичний фонтан перед входом доповнив архітектурну концепцію і став знаковим елементом театральної площі.
Відкриття театру та його місце у культурному житті
26 грудня 1974 року новий театр урочисто відкрив свої двері для глядачів постановкою балету “Лебедине озеро” Петра Чайковського. Театр одразу став культурним символом міста, що поєднав високе мистецтво і унікальну архітектуру.
З роками репертуар театру розширився, включивши оперні, балетні, симфонічні та навіть сучасні музично-драматичні постановки.
Сучасність театру
Сьогодні Дніпровський театр опери та балету є не лише майданчиком для творчості українських артистів, а й відкритою сценою для міжнародних проєктів. Площа перед театром стала улюбленим місцем для прогулянок, а світломузичний фонтан “Муза” — популярною фотолокацією.
Будівля, зведена в середині XX століття, донині залишається архітектурною пам’яткою та серцем культурного життя Дніпра, віддаючи шану історії та створюючи нові можливості для майбутніх поколінь.
Підписуйтесь👉 🚀 https://t.me/istorDnipro
Дніпровський академічний театр опери та балету, збудований у 1974 році, став визначним культурним осередком міста. Його сучасна будівля, розташована в центральній частині Дніпра, має унікальну архітектуру, що поєднує монументальність радянського модернізму та елементи класики. Однак історія ділянки, де сьогодні розташований театр, має значно глибше коріння.
Що було на цьому місці раніше
До початку будівництва театру, на цій території знаходився парк імені А. Войцеховича, створений у повоєнні роки. Парк став частиною процесу відновлення Дніпра після Другої світової війни та слугував зоною відпочинку для мешканців міста. З метою побудови нового театру парк був частково ліквідований, проте ідея збереження рекреаційної зони з елементами культурного простору знайшла своє відображення у благоустрої площі навколо театру, включно з фонтаном “Муза”.
Будівництво будівлі
У 1970-х роках радянська влада ініціювала створення Дніпропетровського театру опери та балету. Проєкт майбутньої будівлі розроблявся видатним архітектором Борисом Жежеріним, який раніше проєктував Житомирський музично-драматичний театр. Для Дніпра архітектор створив значно масштабнішу будівлю, пристосовану до виконання як оперних, так і балетних постановок.
При будівництві використовувалися найсучасніші на той час технології. Головним елементом фасаду стали вертикальні арки, що створюють ефект монументальності й легко впізнаються в міському пейзажі. Унікальний світломузичний фонтан перед входом доповнив архітектурну концепцію і став знаковим елементом театральної площі.
Відкриття театру та його місце у культурному житті
26 грудня 1974 року новий театр урочисто відкрив свої двері для глядачів постановкою балету “Лебедине озеро” Петра Чайковського. Театр одразу став культурним символом міста, що поєднав високе мистецтво і унікальну архітектуру.
З роками репертуар театру розширився, включивши оперні, балетні, симфонічні та навіть сучасні музично-драматичні постановки.
Сучасність театру
Сьогодні Дніпровський театр опери та балету є не лише майданчиком для творчості українських артистів, а й відкритою сценою для міжнародних проєктів. Площа перед театром стала улюбленим місцем для прогулянок, а світломузичний фонтан “Муза” — популярною фотолокацією.
Будівля, зведена в середині XX століття, донині залишається архітектурною пам’яткою та серцем культурного життя Дніпра, віддаючи шану історії та створюючи нові можливості для майбутніх поколінь.
Підписуйтесь
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
👍5❤1
Дмитро Яворницький: історик, археолог, просвітник
Біографія
Дмитро Іванович Яворницький народився 6 листопада 1855 року в селі Сонцівка на Катеринославщині (нині село Борисівка, Дніпропетровська область). Походячи з простої селянської родини, він здобув освіту у Харківському університеті та все своє життя присвятив дослідженню української історії та культури.
1️⃣ Дослідження козацької епохи
Дмитро Яворницький залишив по собі безсмертний спадок для нащадків, написавши тритомну працю «Історія запорозьких козаків». У своїх дослідженнях він ретельно описав побут, традиції та звичаї запорожців. Крім цього, він проводив археологічні розкопки, завдяки яким було врятовано чимало козацьких реліквій.
2️⃣ Діяльність у музеї
У 1902 році він очолив Катеринославський історичний музей. Саме завдяки його праці музей став провідним центром, де зберігається історична спадщина козацької доби. Експозицію музею він збагачував артефактами, які знаходив під час експедицій.
3️⃣ Просвітництво ✍️
Як справжній просвітник, Яворницький займався популяризацією історії України. Його лекції, статті та книжки допомагали формувати національну свідомість українців. Він також сприяв зміцненню ідентичності народу, знайомлячи сучасників із героїчним минулим козаків.
4️⃣ Співпраця з Іллею Рєпіним 🎨
Яворницький працював історичним консультантом Іллі Рєпіна при створенні картини «Запорожці пишуть листа турецькому султану». Його знання козацької культури дозволили художнику передати історичну точність образів. Цікаво, що Яворницький став прототипом одного з героїв полотна — писаря, який знаходиться біля центру композиції.
5️⃣ Спадок Яворницького 📜
Роботи Дмитра Яворницького заклали основи сучасного вивчення історії козацтва. Його наукові праці, музейна діяльність і популяризація української культури залишаються актуальними й сьогодні. Він є взірцем для кожного, хто прагне вивчати й розвивати історичну пам’ять.
Дмитро Яворницький був людиною великого розуму і серця, що зуміла поєднати науку, мистецтво і просвітництво в одній постаті. Його життя — це приклад відданості Україні й бажання зберегти її минуле для майбутніх поколінь.
Підписуйтесь👉 🚀 https://t.me/istorDnipro
Біографія
Дмитро Іванович Яворницький народився 6 листопада 1855 року в селі Сонцівка на Катеринославщині (нині село Борисівка, Дніпропетровська область). Походячи з простої селянської родини, він здобув освіту у Харківському університеті та все своє життя присвятив дослідженню української історії та культури.
1️⃣ Дослідження козацької епохи
Дмитро Яворницький залишив по собі безсмертний спадок для нащадків, написавши тритомну працю «Історія запорозьких козаків». У своїх дослідженнях він ретельно описав побут, традиції та звичаї запорожців. Крім цього, він проводив археологічні розкопки, завдяки яким було врятовано чимало козацьких реліквій.
2️⃣ Діяльність у музеї
У 1902 році він очолив Катеринославський історичний музей. Саме завдяки його праці музей став провідним центром, де зберігається історична спадщина козацької доби. Експозицію музею він збагачував артефактами, які знаходив під час експедицій.
3️⃣ Просвітництво ✍️
Як справжній просвітник, Яворницький займався популяризацією історії України. Його лекції, статті та книжки допомагали формувати національну свідомість українців. Він також сприяв зміцненню ідентичності народу, знайомлячи сучасників із героїчним минулим козаків.
4️⃣ Співпраця з Іллею Рєпіним 🎨
Яворницький працював історичним консультантом Іллі Рєпіна при створенні картини «Запорожці пишуть листа турецькому султану». Його знання козацької культури дозволили художнику передати історичну точність образів. Цікаво, що Яворницький став прототипом одного з героїв полотна — писаря, який знаходиться біля центру композиції.
5️⃣ Спадок Яворницького 📜
Роботи Дмитра Яворницького заклали основи сучасного вивчення історії козацтва. Його наукові праці, музейна діяльність і популяризація української культури залишаються актуальними й сьогодні. Він є взірцем для кожного, хто прагне вивчати й розвивати історичну пам’ять.
Дмитро Яворницький був людиною великого розуму і серця, що зуміла поєднати науку, мистецтво і просвітництво в одній постаті. Його життя — це приклад відданості Україні й бажання зберегти її минуле для майбутніх поколінь.
Підписуйтесь
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
👍7
Олександр Поль: Видатний діяч Катеринослава
Олександр Миколайович Поль (1832–1890) народився 1 вересня 1832 року в селі Малоолександрівка на Дніпропетровщині (тоді Катеринославська губернія). Він залишив величезний слід у розвитку рідного краю та заклав основи для промислової слави регіону.
Його роль в історії Катеринослава
Олександр Поль був підприємцем, громадським діячем, археологом і краєзнавцем, але найвідоміший завдяки відкриттю промислового значення Криворізького залізорудного басейну. У другій половині XIX століття він став піонером розробки багатих рудних родовищ, що згодом перетворило Катеринослав на один із головних центрів металургії імперії.
Окрім економічного внеску, Поль займався збереженням культурної спадщини. Він організовував археологічні дослідження скіфських курганів і популяризував українську історію та традиції. Його колекції артефактів, зокрема скіфського золота, зберігалися в Катеринославському музеї.
Спадок
Його діяльність була ключовою для розвитку Катеринославського регіону, зокрема в транспортній інфраструктурі. Саме завдяки Полю було побудовано залізницю, що поєднала Кривий Ріг із промисловими центрами, такими як Катеринослав.
Сьогодні його ім’я носять вулиці та пам’ятні знаки. Постать Поля — це приклад того, як одна людина може змінити долю цілого регіону.
Напишіть у коментарях, що ви знаєте про Олександра Поля або чи були на місцях, які пов’язані з його ім’ям!
Підписуйтесь👉 🚀 https://t.me/istorDnipro
Олександр Миколайович Поль (1832–1890) народився 1 вересня 1832 року в селі Малоолександрівка на Дніпропетровщині (тоді Катеринославська губернія). Він залишив величезний слід у розвитку рідного краю та заклав основи для промислової слави регіону.
Його роль в історії Катеринослава
Олександр Поль був підприємцем, громадським діячем, археологом і краєзнавцем, але найвідоміший завдяки відкриттю промислового значення Криворізького залізорудного басейну. У другій половині XIX століття він став піонером розробки багатих рудних родовищ, що згодом перетворило Катеринослав на один із головних центрів металургії імперії.
Окрім економічного внеску, Поль займався збереженням культурної спадщини. Він організовував археологічні дослідження скіфських курганів і популяризував українську історію та традиції. Його колекції артефактів, зокрема скіфського золота, зберігалися в Катеринославському музеї.
Спадок
Його діяльність була ключовою для розвитку Катеринославського регіону, зокрема в транспортній інфраструктурі. Саме завдяки Полю було побудовано залізницю, що поєднала Кривий Ріг із промисловими центрами, такими як Катеринослав.
Сьогодні його ім’я носять вулиці та пам’ятні знаки. Постать Поля — це приклад того, як одна людина може змінити долю цілого регіону.
Напишіть у коментарях, що ви знаєте про Олександра Поля або чи були на місцях, які пов’язані з його ім’ям!
Підписуйтесь
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
👍6
Кінотеатр «Родина» в Дніпрі має багату та насичену історію, що розпочалася ще наприкінці XIX століття.
Початок історії: «Електробіоскоп Зайлера»
16 травня 1897 року на території, що належала братам Гезе, підприємець Е. Зайлер збудував дерев’яну будівлю, відому як «Електробіоскоп Зайлера». Це був перший у місті електробіоскоп, який пропонував нові картини кожні три дні.
Пожежа та відбудова: «Гігант»
У 1912 році будівля згоріла під час пожежі. Вже у 1913 році на цьому місці брати Гезе звели новий кам’яний кінотеатр під назвою «Гігант». На той час це був четвертий великий кінотеатр у місті.
Радянський період: «Червоний Факел» та «Рот Фронт»
Після революції кінотеатр націоналізували, і в 1922 році він отримав назву «Червоний Факел». У 1931 році його перейменували на «Рот Фронт». У цей період кінотеатр використовували також як театральний майданчик, де виступали відомі артисти, зокрема Леонід Утьосов зі своїм джазом.
Друга світова війна: «Атріум»
Під час німецької окупації кінотеатр функціонував під назвою «Атріум» і був доступний лише для німецьких військових.
Повоєнний період: «Родина»
Після визволення міста кінотеатр отримав назву «Родина», яка збереглася на наступні десятиліття. У 1963 році будівлю реконструювали: головний вхід перенесли, фасад прикрасили керамічною мозаїкою із зображенням жінки, що символізувала Батьківщину-матір.
Пожежа 1972 року та реконструкція
У 1972 році кінотеатр знову постраждав від пожежі. Проект реконструкції розробив архітектор Павло Нірінберг. Після відновлення «Родина» мала два глядацькі зали з сучасною акустикою та дизайном, що зробило її одним із найкращих кінотеатрів СРСР.
Занепад та нове призначення
У 2014 році кінотеатр припинив свою діяльність. Після ремонту в будівлі відкрили ресторан-пивоварню «Старгород», що викликало дискусії серед мешканців міста щодо збереження історичної спадщини.
Таким чином, кінотеатр «Родина» пройшов шлях від першого електробіоскопа до сучасного ресторану, відображаючи зміни в історії та культурі Дніпра протягом понад століття.
Підписуйтесь👉 🚀 https://t.me/istorDnipro
Початок історії: «Електробіоскоп Зайлера»
16 травня 1897 року на території, що належала братам Гезе, підприємець Е. Зайлер збудував дерев’яну будівлю, відому як «Електробіоскоп Зайлера». Це був перший у місті електробіоскоп, який пропонував нові картини кожні три дні.
Пожежа та відбудова: «Гігант»
У 1912 році будівля згоріла під час пожежі. Вже у 1913 році на цьому місці брати Гезе звели новий кам’яний кінотеатр під назвою «Гігант». На той час це був четвертий великий кінотеатр у місті.
Радянський період: «Червоний Факел» та «Рот Фронт»
Після революції кінотеатр націоналізували, і в 1922 році він отримав назву «Червоний Факел». У 1931 році його перейменували на «Рот Фронт». У цей період кінотеатр використовували також як театральний майданчик, де виступали відомі артисти, зокрема Леонід Утьосов зі своїм джазом.
Друга світова війна: «Атріум»
Під час німецької окупації кінотеатр функціонував під назвою «Атріум» і був доступний лише для німецьких військових.
Повоєнний період: «Родина»
Після визволення міста кінотеатр отримав назву «Родина», яка збереглася на наступні десятиліття. У 1963 році будівлю реконструювали: головний вхід перенесли, фасад прикрасили керамічною мозаїкою із зображенням жінки, що символізувала Батьківщину-матір.
Пожежа 1972 року та реконструкція
У 1972 році кінотеатр знову постраждав від пожежі. Проект реконструкції розробив архітектор Павло Нірінберг. Після відновлення «Родина» мала два глядацькі зали з сучасною акустикою та дизайном, що зробило її одним із найкращих кінотеатрів СРСР.
Занепад та нове призначення
У 2014 році кінотеатр припинив свою діяльність. Після ремонту в будівлі відкрили ресторан-пивоварню «Старгород», що викликало дискусії серед мешканців міста щодо збереження історичної спадщини.
Таким чином, кінотеатр «Родина» пройшов шлях від першого електробіоскопа до сучасного ресторану, відображаючи зміни в історії та культурі Дніпра протягом понад століття.
Підписуйтесь
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤4