Ми з вами раніше вже дізнавалися про деякі будинки на вулиці Володимира Антановича (Скакова — Романовська — Свердлова). Перша її назва свідчить про те, що тут проводилися кінні перегони. У першій половині XIX століття ця місцевість являла собою суцільний степ — паралельно сучасному проспекту Лесі Українки (раніше Пушкіна), від проспекту Олександра Поля (раніше Полєва — Кірова) до вулиці Робочої.

У 1860-х роках почалася забудова цієї околиці міста, тоді й утворилася вулиця Скакова.
Уперше Товариство скакового та рисистого бігу було засновано в Катеринославі (Дніпрі) у 1829 році. Відтоді щороку на Петрo-Павлівський ярмарок (29 червня) влаштовувалися перегони з призами від державного конярства. На ці змагання збиралася вся знать і аристократія, причому не лише місцева — приїжджали й іноземці, які навідувалися до Катеринослава на вовняний ярмарок.

Протягом кількох десятиліть перегони не проводилися, але були відновлені у 1911 році з відкриттям Товариства заохочення конярства, метою якого було покращення конярства.
6 травня 1911 року відбулося відкриття іподрому за проєктом архітектора Д. С. Скоробогатова. Поле іподрому було величезним: воно починалося з того місця, де нині знаходиться райвиконком Шевченківського (Бабушкінського) району, і закінчувалося в районі сучасної вулиці Гавриленка. Іподром вміщував понад 3 тисячі глядачів і мав 20 окремих лож для знаті.

Після 1917 року перегони надовго припинилися. Старожили міста згадують, що у 1948 році новий іподром збудували на вулиці Дніпропетровській (згодом — вулиця Героїв Сталінграда, нині — проспект Богдана Хмельницького) майже на тому самому місці, що й старий.
Тоді змагання відбувалися майже щотижня. Довжина бігового кола становила 1600 м, з фінішною прямою у 400 м. У 1960-х роках іподром закрили через активну забудову міста.

Сьогодні у Дніпрі залишилися лише кілька невеликих приватних кінних клубів та одна кінноспортивна школа олімпійського резерву на вулиці Передовій.

Автор публікації: Сергій Булавенко.

Було. Скануючи старі негативи.

Дніпропетровськ, проспект Карла Маркса. Новенький асфальт, 1990-ті роки.
Зупинений момент епохи змін — коли вулиці ще зберігали радянські назви, але вже дихали новим часом.

📷 Фото © Володимир Рязанов

🕰 Історичний відтінок:

Із архіву 90-х.
Дніпропетровськ у період змін, очима очевидця.
Фото зі старих негативів.
📷 © Володимир Рязанов

📷Архівне фото міста. Берег Дніпра. Серпень, 1943 р.

1950-ті роки. Вхід до парку імені Шевченка. Колекція Нурії Бусигіної. Опублікував Oleksandr Volok

Дніпро. 27 червня 1997 року. Проспект Карла Маркса (з 2016 року — просп. Яворницького).
Автор фото: Володимир Рязанов.

Вид на планетарій.
Рогальова (Крутогірний спуск), початок 80-х років.

Автор фото Володимир Рязанов.

Яким ти був, таким і залишився...
Кутовий будинок на проспекті Лесі Українки, 6 (колишні назви – Військова, згодом Пушкіна) та вул. Степана Бандери (раніше Гімнастична, пізніше Шмідта).
Зведений у 1950 році в стилі «сталінський ампір» – масивний, із декоративними елементами та величними пропорціями, характерними для післявоєнної архітектури.

Автор публікації: Сергій Булавенко

🌊Ненаситецький поріг незадовго до затоплення. С. Микільське-на-Дніпрі, Січеславщина. 1931 рік.

Яка велич, яка сила природи!

Фотограф Д. Поздняков, з родинного архіву Ю. Закревської. Опублікував А. Костюк.

📸 На фото 1954 року – перехрестя проспекту Яворницького та Соборної площі. Видно трамвай МТВ-82, будівлю теперішньої обласної бібліотеки, зведену за проєктом Яворницького і відновлену архітектором Соріним. На задньому плані – Преображенський собор без шпиля, ще пошкоджений війною. У 1930-х тут діяв Антирелігійний музей, а після реставрації в 1977 році – Музей історії релігії та атеїзму. У 1991 році храм повернули вірянам, а музей закрили.

Фото: transphoto.org, опублікував Hans Kalinin.