Дніпропетровський аеропорт ✈️ – історія створення

🛫 Початок (1943-1944)
Під час Другої світової війни на місці майбутнього аеропорту розташовувався військовий аеродром. У 1943 році, після звільнення Дніпропетровська, розпочалося будівництво цивільного летовища.

🏗 Офіційне відкриття (1944)
У 1944 році аеропорт почав приймати перші пасажирські рейси. Спочатку це були невеликі літаки місцевого значення, які виконували рейси до Києва, Харкова та Одеси.

🚀 Розвиток у 1950-1960-х роках
У 1950-х аеропорт отримав нову інфраструктуру, злітно-посадкову смугу та сучасний на той час термінал. У 1960-х тут почали обслуговувати реактивні літаки, що значно збільшило пасажиропотік.

✈️ Розквіт у 1970-1980-х
У цей період Дніпропетровський аеропорт стає одним із найважливіших авіахабів УРСР. Виконуються рейси по всьому СРСР, у тому числі до Москви, Ленінграда, Ташкента та інших великих міст.

🔄 Після розпаду СРСР (1990-2000-ті)
Після 1991 року аеропорт переживав складні часи через економічну кризу. Проте в 2000-х починається поступове відновлення: відкриваються нові міжнародні рейси, модернізується обладнання.

🛑 Занепад та реконструкція (2010-2020-ті)
Через занедбану інфраструктуру аеропорт втрачає статус головного транспортного вузла. Однак у 2021 році стартує масштабна реконструкція летовища, включаючи будівництво нової злітної смуги та терміналу.

🔄 Майбутнє
Дніпропетровський (нині Дніпровський) аеропорт має стратегічне значення для регіону. Після війни очікується його повне відновлення, що дозволить повернути міжнародні рейси та стати сучасним авіаційним центром.

⚡ Дніпро – місто, що летить у майбутнє! 🚀
Підписуйтесь 👉🚀 https://t.me/istorDnipro

Набережна Дніпра, початок 70-х — як будувався Дніпро 🏗️🌊

На цьому фото — справжній дух епохи: суботник на березі Дніпра, а на фоні — будівництво будівлі ГлавАПУ (Головного архітектурно-планувального управління). Люди з лопатами, учасники колективної праці, ідеї єдності й відновлення — усе це було характерним для того часу.

Будівлю, яку ми бачимо на фото, почали зводити на початку 1970-х. Згодом, у середині десятиліття, розпочалося будівництво другої частини, що в підсумку сформувала знайомий багатьом сучасний вигляд цієї архітектурної домінанти над Дніпром. 🏢

Вражає, як змінювався простір: ще без зеленої набережної, без гранітної обкладинки, але вже з великим потенціалом. На передньому плані — звичайні мешканці міста, які беруть участь у створенні нової інфраструктури. Це було частиною загальної культури — працювати разом задля майбутнього. 🤝

Дніпро пам’ятає ці миті. Пам’ятаємо і ми.
Сила міста — у його людях. І в історії, яку ми відкриваємо знову. 📸

Фото — з колекції Світлани Головко / Блог Артема Костюка
🏃‍♂️ https://t.me/istorDnipro

ФОТО 👉🔠🔠🔠🔠🔠🔠
Дом торгівлі на Лівому березі Дніпра: історія, архітектура та доля

Розташування:
Цей відомий будинок розташований у місті Дніпро, на Лівому березі, в районі сучасної площі Визволення, біля перетину проспекту Слобожанського (колишній проспект Правди) та вулиці Малиновського. Це одна з ключових точок Лівобережжя, яка протягом десятиліть була центром торгівлі, зустрічей та активного міського життя.

⸻

Будівництво та відкриття:
Будівництво Дому торгівлі (в народі — просто “Домторг”) було завершено у 1984 році. Проєкт реалізували в типовому для того часу бруталістському стилі, з елементами функціоналізму. Стіни вкриті характерними бетонними решітками, що надавали будівлі ефекту об’ємної текстури й захищали від перегріву влітку.

Це була одна з найбільших торговельних споруд у місті, друга за масштабом після ЦУМу на правому березі. Будівництво супроводжувалося великим суспільним резонансом — лівий берег стрімко розвивався, і мешканцям потрібна була сучасна інфраструктура.

⸻

Що було всередині:
У Домі торгівлі були представлені:
• універмаг з відділами одягу, взуття, побутової техніки, килимів, посуду;
• гастроном із великою кулінарією та кондитерським відділом;
• буфети та кафе (у 80-ті це було місце, де можна було спробувати торт «Празький» або морозиво в склянці з нержавійки);
• великий книжковий відділ та канцелярія;
• відділ музичних платівок та техніки — магнітофони, телевізори, радіоприймачі.

⸻

Події та життя навколо:
• 1989 рік, як видно на фото — одне з останніх “стабільних” радянських літувань перед перебудовою. Плакати з написами типу «Лето-89» свідчать про типову агітаційну естетику того часу.
• У 1990-х, після розпаду СРСР, Домторг пережив складні часи — з’явилися дрібні орендарі, ринок біля входу, активна приватизація приміщень.
• У 2000-х будівлю кілька разів перепрофільовували — в ній були і меблеві центри, і торгові павільйони, і офіси.

⸻

Архітектурне значення:
Цей об’єкт є яскравим зразком радянської модерністської архітектури 1980-х років. Він має типову «коробкову» структуру з чітким ритмом фасаду, застосуванням бетонних панелей, широких скляних входів і функціонального зонування.

На сьогодні такі споруди все рідше зберігаються в оригінальному вигляді, тому Дім торгівлі на Лівому березі — цінний артефакт епохи.

⸻

Цікаві факти:
• У 90-х роках біля Домторгу часто можна було зустріти “піратські” лотки з аудіокасетами — багато хто з дніпрян відкрив для себе Modern Talking саме там!
• У 2010-х роках будівлю частково реконструювали, однак автентичний фасад залишився.

⸻

Сьогодні:
Хоча будівля вже втратила свій початковий масштаб і значення, вона залишається впізнаваним орієнтиром на Лівому березі. Для старшого покоління — це ностальгія за молодістю, для молодших — незвична архітектурна пляма серед ТЦ та скляних новобудов.

⸻

Отак, друзі, зазвичай будівлі розповідають про епоху краще, ніж підручники.
Дім торгівлі — це не просто коробка з бетону, це сторінка міської історії.

Підписуйтесь 👉 https://t.me/istorDnipro

Від «Аврори» до «Маяка»: ресторанні світи дніпровського узбережжя

Підписуйтесь 🫰 https://t.me/istorDnipro

На високому дніпровському схилі, у затінку парку Шевченка, стоїть мовчазна вежа — колишній ресторан «Маяк». Сьогодні він виглядає як пам’ятник занедбанню. Але якщо уважно прислухатися до його стін — вони розповідають про ціле століття міських історій. Історій, які часто перекручуються, а іноді — й відверто крадуть. Тож дозвольте розставити все по місцях.

1936–1941: «Аврора» — дерев’яна романтика радянського оптимізму
Перша будівля ресторану в цьому місці постала у 1936 році. Дерев’яна, на цегляному фундаменті, з гордим ім’ям «Аврора» — ідеологічно витримана, як і личило тодішній епосі. Вона стала частиною новоствореного парку (ще без імені Кобзаря) і втіленням нової культури дозвілля.
Втім, Друга світова війна залишила від неї лише спогади й фундамент.

Підписуйтесь 🫰 https://t.me/istorDnipro

1950–1970-ті: «Волна» — вечори, танці й перші побачення
У повоєнні роки на цьому ж схилі звели нову капітальну споруду. Спершу їй тимчасово повернули ім’я «Аврора», а згодом — романтичну назву «Волна». У 1950–60-х роках тут лунала жива музика, збирались родини, закохані пари й місцева інтелігенція. Це вже була інша епоха, інші естетики. Але з плином часу будівля почала втрачати свою актуальність — і фізично, і концептуально.

1979: «Маяк» — моноліт зрілого соціалізму
Зі зміною архітектурного ландшафту набережної виникла потреба у новому символі. Так у 1979 році на трохи іншому місці (десятки метрів нижче попередньої «Волни») збудували «Маяк».
Сім поверхів, два ліфти, автономна кухня з міні-ліфтами — це вже був справжній ресторанний комплекс, який став не лише місцем для святкувань, а й справжньою візитівкою міста.
І так, попри поширену думку — це не реконструкції однієї споруди. Це три різні будівлі, три епохи, три сенси. Їх об’єднує лише географія схилу та любов дніпрян до цього особливого місця.

Сьогоднішній «Маяк»: занепад як форма очікування
Сьогодні «Маяк» — руїна, в якій все ще живе романтика. У бетоні й графіті — відлуння перших весіль, ювілейних застіль і нічних розмов з видом на Дніпро. Це не просто закинута будівля — це культурний архів у бетоні.
І якщо колись місто дозріє до переосмислення — він знову стане місцем сили.

⸻Підписуйтесь 🫰 https://t.me/istorDnipro

P.S. Якщо вам трапляється подібний текст на чужих сторінках без згадки джерела — знайте: його вже хтось вкрав. Тож, любі «позичальники», хоч трохи совісті до кишені. Авторський текст — не «факти з Вікіпедії», а результат досліджень, перевірки джерел і внутрішнього болю за зниклі міські сенси.

P.P.S. Фотографії в цій публікації створені за допомогою штучного інтелекту, який відтворив кольорову, покращену версію з оригінальних фото. Ми не змінюємо історію — ми лише додаємо фарб до спогадів.

Підписуйтесь 🫰 https://t.me/istorDnipro