🔹 Було колись…
На тихій, мирній гладі Дніпра світиться поплавок, зростає “Парус”, а дніпрянин намагається впіймати рибку… 🎣
⠀
📸 Фото: Володимир Рязанов – професійний фотограф, який майстерно зберігає миті нашого минулого. 😊📷
⠀
Приблизно початок 80-х років. Атмосфера спокою, романтики та великого міста, що ще тільки будується.
На тихій, мирній гладі Дніпра світиться поплавок, зростає “Парус”, а дніпрянин намагається впіймати рибку… 🎣
⠀
📸 Фото: Володимир Рязанов – професійний фотограф, який майстерно зберігає миті нашого минулого. 😊📷
⠀
Приблизно початок 80-х років. Атмосфера спокою, романтики та великого міста, що ще тільки будується.
Історичний момент. Святкування 100-річчя Катеринославського трамвая.
Фото: Володимир Рязанов.
Це справді круто — зазирнути в минуле нашого міста!
Трамвай, що пережив століття — свідок змін і часу, від Катеринослава до Дніпра.
Неймовірна атмосфера і гордість за рідне!
100 років на рейках — звучить як легенда.
Любимо наше місто! 🚋
Фото: Володимир Рязанов.
Це справді круто — зазирнути в минуле нашого міста!
Трамвай, що пережив століття — свідок змін і часу, від Катеринослава до Дніпра.
Неймовірна атмосфера і гордість за рідне!
100 років на рейках — звучить як легенда.
Любимо наше місто! 🚋
Свято-Тихвинський жіночий монастир у Дніпрі: cвятиня з непростою долею 🕍🕊️
У самому серці нашого міста, за високим муром і кованими воротами, розташований Свято-Тихвинський жіночий монастир, заснований ще у 1866 році. Це одна з найдавніших обителей Дніпра, яка пережила імперські часи, радянське богоборство, незалежність України… Але, на жаль, сьогодні вона належить Московському патріархату.
💔 І саме це є болючою реальністю: у той час, коли Україна веде боротьбу за своє майбутнє, за свою ідентичність і свободу, частина наших святинь досі залишаються в орбіті впливу ворожої церкви. Дуже шкода, що цей духовний центр, з такою багатою історією, і досі підпорядковується структурі, яка пов’язана з країною-агресором .
⸻
Пам’ять великого лікаря 💬
На території монастиря похований Іван Васильович Лешко-Попель — відомий у Катеринославі лікар, якого називали «другом бідних». Йому не було байдуже — він лікував безкоштовно, не розділяв людей за соціальним станом чи віросповіданням, і сам став жертвою своєї жертовності.
🕯️ У 1903 році, надаючи допомогу хворому, він заразився, і, попри всі зусилля, помер у віці лише 43 років. Його тіло було перенесено на руках до Свято-Тихвинського монастиря, де його і поховали. У грудні 2020 року в обителі було звершено літургію і панахиду в його пам’ять. Планується також встановлення пам’ятної дошки.
⸻
Що там сьогодні? 📸
🔸 Монастир доглянутий і активний, на території — храм із золотим куполом, де правлять служби, живуть черниці.
🔸 Внутрішній двір чистий, облаштований, зі збереженою історичною архітектурою.
🔸 Але вся діяльність досі ведеться в структурі Московського патріархату, що викликає глибоке занепокоєння.
⸻
Висновок
Ми не можемо викреслити історію. Ми маємо її пам’ятати. Але так само ми маємо очищати наші святині від чужого впливу, повертати їх Українській Церкві, українському народу.
Свято-Тихвинський монастир — це частина нашої духовної спадщини. І ми мріємо про той день, коли він знову стане справжньою українською святинею 🙏💙💛
У самому серці нашого міста, за високим муром і кованими воротами, розташований Свято-Тихвинський жіночий монастир, заснований ще у 1866 році. Це одна з найдавніших обителей Дніпра, яка пережила імперські часи, радянське богоборство, незалежність України… Але, на жаль, сьогодні вона належить Московському патріархату.
💔 І саме це є болючою реальністю: у той час, коли Україна веде боротьбу за своє майбутнє, за свою ідентичність і свободу, частина наших святинь досі залишаються в орбіті впливу ворожої церкви. Дуже шкода, що цей духовний центр, з такою багатою історією, і досі підпорядковується структурі, яка пов’язана з країною-агресором .
⸻
Пам’ять великого лікаря 💬
На території монастиря похований Іван Васильович Лешко-Попель — відомий у Катеринославі лікар, якого називали «другом бідних». Йому не було байдуже — він лікував безкоштовно, не розділяв людей за соціальним станом чи віросповіданням, і сам став жертвою своєї жертовності.
🕯️ У 1903 році, надаючи допомогу хворому, він заразився, і, попри всі зусилля, помер у віці лише 43 років. Його тіло було перенесено на руках до Свято-Тихвинського монастиря, де його і поховали. У грудні 2020 року в обителі було звершено літургію і панахиду в його пам’ять. Планується також встановлення пам’ятної дошки.
⸻
Що там сьогодні? 📸
🔸 Монастир доглянутий і активний, на території — храм із золотим куполом, де правлять служби, живуть черниці.
🔸 Внутрішній двір чистий, облаштований, зі збереженою історичною архітектурою.
🔸 Але вся діяльність досі ведеться в структурі Московського патріархату, що викликає глибоке занепокоєння.
⸻
Висновок
Ми не можемо викреслити історію. Ми маємо її пам’ятати. Але так само ми маємо очищати наші святині від чужого впливу, повертати їх Українській Церкві, українському народу.
Свято-Тихвинський монастир — це частина нашої духовної спадщини. І ми мріємо про той день, коли він знову стане справжньою українською святинею 🙏💙💛
Космічне дитинство. Дніпро, 1980-ті 🚀
⠀
Цей незабутній дитячий майданчик у стилі «космічної ери» розташовувався у Дніпрі (тодішньому Дніпропетровську), на ж/м Сонячний.
⠀
Фантастичні конструкції у вигляді міжгалактичних кораблів, куполів і веж виглядали як справжні декорації до фільму про майбутнє. Тут виросло ціле покоління дітей — майданчик був улюбленим місцем малечі з усього району.
⠀
📸 На жаль, автор цього фото невідомий.
⠀
Залишайте спогади в коментарях — хто грався тут у дитинстві?
Підписуйтесь✈️ https://t.me/istorDnipro
⠀
Цей незабутній дитячий майданчик у стилі «космічної ери» розташовувався у Дніпрі (тодішньому Дніпропетровську), на ж/м Сонячний.
⠀
Фантастичні конструкції у вигляді міжгалактичних кораблів, куполів і веж виглядали як справжні декорації до фільму про майбутнє. Тут виросло ціле покоління дітей — майданчик був улюбленим місцем малечі з усього району.
⠀
📸 На жаль, автор цього фото невідомий.
⠀
Залишайте спогади в коментарях — хто грався тут у дитинстві?
Підписуйтесь
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
🏰 Кодацький кар’єр і фортеця, яку затопили
📍 Старі Кодаки, Дніпро
Серед мальовничих берегів Дніпра, в селі Старі Кодаки, розташоване популярне місце відпочинку – затоплений кар’єр. Та мало хто здогадується, що під товщею його холодної води приховано частину історії України.
Саме тут, у XVII столітті, височіла Кодацька фортеця – потужна оборонна споруда, зведена 1635 року за наказом польського короля Владислава IV. Вона мала контролювати запорозьке козацтво та перекривати шлях між Запорозькою Січчю та Києвом. Але вже того ж року славний гетьман Іван Сулима захопив і зруйнував фортецю, за що згодом був страчений.
Згодом фортецю відбудували, і вона продовжувала відігравати важливу роль у контролі південного порубіжжя Речі Посполитої.
Археологічні розкопки на місці фортеці проводив сам Дмитро Яворницький, видатний український історик і дослідник козацтва.
⛏️ Кар’єр, що знищив історію
У 1940-х роках тут почали видобувати граніт. Історія поступилася промисловості: залишки фортеці було зруйновано. Роботи тривали до початку 1990-х, поки кар’єр не затопили ґрунтові води. Подейкують, що разом із водою в глибину пішла й техніка, яку не встигли вивезти.
🧃 Легенди та сучасність
У 2000-х місцеві розповідали про загадкову «людину з ложкою», яка нібито жила біля кар’єру – її навіть приїздили шукати. Що це було – міська легенда чи перебільшення – лишається загадкою.
Нині Кодацький кар’єр – це місце тиші, прохолоди та краси. Сюди приїздять з наметами, купаються у прозорій воді та насолоджуються природою. Але під поверхнею ховається не лише граніт – тут спочиває пам’ять про одну з важливих форпостів козацької доби.
🗺️ Приїздіть відпочити. А ще – пам’ятайте, що під водою кар’єру колись билася історія.
Підписуйтесь📱 https://t.me/istorDnipro
📍 Старі Кодаки, Дніпро
Серед мальовничих берегів Дніпра, в селі Старі Кодаки, розташоване популярне місце відпочинку – затоплений кар’єр. Та мало хто здогадується, що під товщею його холодної води приховано частину історії України.
Саме тут, у XVII столітті, височіла Кодацька фортеця – потужна оборонна споруда, зведена 1635 року за наказом польського короля Владислава IV. Вона мала контролювати запорозьке козацтво та перекривати шлях між Запорозькою Січчю та Києвом. Але вже того ж року славний гетьман Іван Сулима захопив і зруйнував фортецю, за що згодом був страчений.
Згодом фортецю відбудували, і вона продовжувала відігравати важливу роль у контролі південного порубіжжя Речі Посполитої.
Археологічні розкопки на місці фортеці проводив сам Дмитро Яворницький, видатний український історик і дослідник козацтва.
⛏️ Кар’єр, що знищив історію
У 1940-х роках тут почали видобувати граніт. Історія поступилася промисловості: залишки фортеці було зруйновано. Роботи тривали до початку 1990-х, поки кар’єр не затопили ґрунтові води. Подейкують, що разом із водою в глибину пішла й техніка, яку не встигли вивезти.
🧃 Легенди та сучасність
У 2000-х місцеві розповідали про загадкову «людину з ложкою», яка нібито жила біля кар’єру – її навіть приїздили шукати. Що це було – міська легенда чи перебільшення – лишається загадкою.
Нині Кодацький кар’єр – це місце тиші, прохолоди та краси. Сюди приїздять з наметами, купаються у прозорій воді та насолоджуються природою. Але під поверхнею ховається не лише граніт – тут спочиває пам’ять про одну з важливих форпостів козацької доби.
🗺️ Приїздіть відпочити. А ще – пам’ятайте, що під водою кар’єру колись билася історія.
Підписуйтесь
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM