📅 Рівно 9 років тому — 19 травня 2016 року — Дніпро офіційно став Дніпром.
Саме в цей день Верховна Рада України ухвалила рішення, яке остаточно викреслило з назви міста тінь тоталітарного минулого.
Підписуйтесь✈️ https://t.me/istorDnipro
🔹 Це було не просто голосування. Це була чітка відповідь на запит суспільства — на бажання мешканців жити в місті, що не має нічого спільного з більшовицькими іменами та символами.
🔹 Назва “Дніпро” — природна, зрозуміла, така, якою місто називали в побуті роками. Вона зʼявилася в мові ще задовго до офіційного перейменування — як прояв самоідентичності та внутрішньої декомунізації 🌊
⸻
💬 Боротьба за повернення справжнього імені тривала не один рік.
Громадські ініціативи, публічні кампанії, інформаційна робота — усе це стало основою для того, аби в 2016-му з’явилась політична воля і було ухвалено державне рішення.
⸻Підписуйтесь✈️ https://t.me/istorDnipro
🇺🇦 Сьогодні ми згадуємо цей день із гордістю.
Бо це — приклад того, як зміни народжуються в суспільстві, живуть у серцях людей і зрештою стають законом.
Ім’я нашого міста — це не компроміс, не випадковість. Це — вибір на користь української ідентичності.
📖 Ця дата вже увійшла в історію.
І ми — ті, хто був поруч, хто пам’ятає, хто був свідком цього важливого рішення. Ми — частина цієї історії.
⸻
🟦🟨 Дніпро — це не просто точка на карті. Це місто сили, памʼяті та дії.
І сьогодні ми кажемо:
9 років — у вільному імені. Назавжди — вільне місто.
Підписуйтесь✈️ https://t.me/istorDnipro
Саме в цей день Верховна Рада України ухвалила рішення, яке остаточно викреслило з назви міста тінь тоталітарного минулого.
Підписуйтесь
🔹 Це було не просто голосування. Це була чітка відповідь на запит суспільства — на бажання мешканців жити в місті, що не має нічого спільного з більшовицькими іменами та символами.
🔹 Назва “Дніпро” — природна, зрозуміла, така, якою місто називали в побуті роками. Вона зʼявилася в мові ще задовго до офіційного перейменування — як прояв самоідентичності та внутрішньої декомунізації 🌊
⸻
💬 Боротьба за повернення справжнього імені тривала не один рік.
Громадські ініціативи, публічні кампанії, інформаційна робота — усе це стало основою для того, аби в 2016-му з’явилась політична воля і було ухвалено державне рішення.
⸻Підписуйтесь
🇺🇦 Сьогодні ми згадуємо цей день із гордістю.
Бо це — приклад того, як зміни народжуються в суспільстві, живуть у серцях людей і зрештою стають законом.
Ім’я нашого міста — це не компроміс, не випадковість. Це — вибір на користь української ідентичності.
📖 Ця дата вже увійшла в історію.
І ми — ті, хто був поруч, хто пам’ятає, хто був свідком цього важливого рішення. Ми — частина цієї історії.
⸻
🟦🟨 Дніпро — це не просто точка на карті. Це місто сили, памʼяті та дії.
І сьогодні ми кажемо:
9 років — у вільному імені. Назавжди — вільне місто.
Підписуйтесь
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
🏛 Один із найкрасивіших прибуткових будинків старого Катеринослава
На фото — реставрація ліпнини та горельєфів кінця 1980-х років 🏗
📸 Фото Володимира Рязанова 🌿📷✨
Ця вишукана споруда, зведена у 1899 році в стилі бароко, є пам’яткою архітектури місцевого значення (охоронний №6). Будинок вражає пишним ліпним декором, скульптурами та розкішним портиком з коринфськими напівколонами. Центральний портал увінчаний скульптурною композицією, що збереглася й донині.
Це колишній прибутковий будинок заможної єврейської родини Шабадів — один із архітектурних шедеврів міста. Родина Шабадів у партнерстві з Коганом володіла фабрикою металевих виробів і стальних лопат. Відомо, що пані Б. Шабад виконувала обов’язки секретаря Товариства опіки над єврейськими дітьми.
У нижньому поверсі розташовувався магазин Гінцберга, що торгував металевими виробами, найімовірніше — продукцією фабрики Шабада. У самому будинку здавалися переважно 4- та 5-кімнатні квартири, оренда яких могла сягати 1200 рублів на рік. Деякий час тут також надавали кімнати подобово для приїжджих, що робило будинок серйозним конкурентом сусідньому «Гранд-готелю» (вул. Глінки, 16).
Особливу увагу привертають скульптури на фасаді: Фортуна з веслом та Гермес. Якщо образ Гермеса — покровителя торгівлі — зрозумілий, то Фортуна з веслом зустрічається в нашому місті вкрай рідко (традиційно вона зображується з рогом достатку). Проте весло також є «канонічним» — воно символізує керування долею людини. За легендою, саме це весло виготовлене на фабриці Шабада — воно має понад 120 років. Таким чином підприємець демонстрував якість своєї продукції: мовляв, навіть за багато десятиліть метал не поржавіє.
Інша цікавинка — голови сатирів над вікнами. Ці міфологічні істоти асоціюються з нестримною енергією, волею до життя, музикою (флейта — їхній головний атрибут). За переказами, Шабад сам добре грав на флейті. Обравши цих персонажів для фасаду, він ніби передавав своє життєве кредо: «Без порушення правил успіху не досягти — правила вигадують ті, хто вже всього досягнув».
Цемент і цеглу для споруди постачали з заводу Когана. Рекламні оголошення запевняли: коганівська цегла «служитиме понад 200 років». Перевіримо 😉 Хоча зважаючи на тріщини в несучих стінах — жарти тут недоречні.
За легендою, в одній зі стін приховано тайник із кресленнями станків і описом особливих сплавів. На нього нібито вказує лопать весла. Подейкують: якщо відкрити сховок — будівля почне руйнуватись…
Підписуйтесь📱 https://t.me/istorDnipro
На фото — реставрація ліпнини та горельєфів кінця 1980-х років 🏗
📸 Фото Володимира Рязанова 🌿📷✨
Ця вишукана споруда, зведена у 1899 році в стилі бароко, є пам’яткою архітектури місцевого значення (охоронний №6). Будинок вражає пишним ліпним декором, скульптурами та розкішним портиком з коринфськими напівколонами. Центральний портал увінчаний скульптурною композицією, що збереглася й донині.
Це колишній прибутковий будинок заможної єврейської родини Шабадів — один із архітектурних шедеврів міста. Родина Шабадів у партнерстві з Коганом володіла фабрикою металевих виробів і стальних лопат. Відомо, що пані Б. Шабад виконувала обов’язки секретаря Товариства опіки над єврейськими дітьми.
У нижньому поверсі розташовувався магазин Гінцберга, що торгував металевими виробами, найімовірніше — продукцією фабрики Шабада. У самому будинку здавалися переважно 4- та 5-кімнатні квартири, оренда яких могла сягати 1200 рублів на рік. Деякий час тут також надавали кімнати подобово для приїжджих, що робило будинок серйозним конкурентом сусідньому «Гранд-готелю» (вул. Глінки, 16).
Особливу увагу привертають скульптури на фасаді: Фортуна з веслом та Гермес. Якщо образ Гермеса — покровителя торгівлі — зрозумілий, то Фортуна з веслом зустрічається в нашому місті вкрай рідко (традиційно вона зображується з рогом достатку). Проте весло також є «канонічним» — воно символізує керування долею людини. За легендою, саме це весло виготовлене на фабриці Шабада — воно має понад 120 років. Таким чином підприємець демонстрував якість своєї продукції: мовляв, навіть за багато десятиліть метал не поржавіє.
Інша цікавинка — голови сатирів над вікнами. Ці міфологічні істоти асоціюються з нестримною енергією, волею до життя, музикою (флейта — їхній головний атрибут). За переказами, Шабад сам добре грав на флейті. Обравши цих персонажів для фасаду, він ніби передавав своє життєве кредо: «Без порушення правил успіху не досягти — правила вигадують ті, хто вже всього досягнув».
Цемент і цеглу для споруди постачали з заводу Когана. Рекламні оголошення запевняли: коганівська цегла «служитиме понад 200 років». Перевіримо 😉 Хоча зважаючи на тріщини в несучих стінах — жарти тут недоречні.
За легендою, в одній зі стін приховано тайник із кресленнями станків і описом особливих сплавів. На нього нібито вказує лопать весла. Подейкують: якщо відкрити сховок — будівля почне руйнуватись…
Підписуйтесь
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
🔹 Було колись…
На тихій, мирній гладі Дніпра світиться поплавок, зростає “Парус”, а дніпрянин намагається впіймати рибку… 🎣
⠀
📸 Фото: Володимир Рязанов – професійний фотограф, який майстерно зберігає миті нашого минулого. 😊📷
⠀
Приблизно початок 80-х років. Атмосфера спокою, романтики та великого міста, що ще тільки будується.
На тихій, мирній гладі Дніпра світиться поплавок, зростає “Парус”, а дніпрянин намагається впіймати рибку… 🎣
⠀
📸 Фото: Володимир Рязанов – професійний фотограф, який майстерно зберігає миті нашого минулого. 😊📷
⠀
Приблизно початок 80-х років. Атмосфера спокою, романтики та великого міста, що ще тільки будується.
Історичний момент. Святкування 100-річчя Катеринославського трамвая.
Фото: Володимир Рязанов.
Це справді круто — зазирнути в минуле нашого міста!
Трамвай, що пережив століття — свідок змін і часу, від Катеринослава до Дніпра.
Неймовірна атмосфера і гордість за рідне!
100 років на рейках — звучить як легенда.
Любимо наше місто! 🚋
Фото: Володимир Рязанов.
Це справді круто — зазирнути в минуле нашого міста!
Трамвай, що пережив століття — свідок змін і часу, від Катеринослава до Дніпра.
Неймовірна атмосфера і гордість за рідне!
100 років на рейках — звучить як легенда.
Любимо наше місто! 🚋
Свято-Тихвинський жіночий монастир у Дніпрі: cвятиня з непростою долею 🕍🕊️
У самому серці нашого міста, за високим муром і кованими воротами, розташований Свято-Тихвинський жіночий монастир, заснований ще у 1866 році. Це одна з найдавніших обителей Дніпра, яка пережила імперські часи, радянське богоборство, незалежність України… Але, на жаль, сьогодні вона належить Московському патріархату.
💔 І саме це є болючою реальністю: у той час, коли Україна веде боротьбу за своє майбутнє, за свою ідентичність і свободу, частина наших святинь досі залишаються в орбіті впливу ворожої церкви. Дуже шкода, що цей духовний центр, з такою багатою історією, і досі підпорядковується структурі, яка пов’язана з країною-агресором .
⸻
Пам’ять великого лікаря 💬
На території монастиря похований Іван Васильович Лешко-Попель — відомий у Катеринославі лікар, якого називали «другом бідних». Йому не було байдуже — він лікував безкоштовно, не розділяв людей за соціальним станом чи віросповіданням, і сам став жертвою своєї жертовності.
🕯️ У 1903 році, надаючи допомогу хворому, він заразився, і, попри всі зусилля, помер у віці лише 43 років. Його тіло було перенесено на руках до Свято-Тихвинського монастиря, де його і поховали. У грудні 2020 року в обителі було звершено літургію і панахиду в його пам’ять. Планується також встановлення пам’ятної дошки.
⸻
Що там сьогодні? 📸
🔸 Монастир доглянутий і активний, на території — храм із золотим куполом, де правлять служби, живуть черниці.
🔸 Внутрішній двір чистий, облаштований, зі збереженою історичною архітектурою.
🔸 Але вся діяльність досі ведеться в структурі Московського патріархату, що викликає глибоке занепокоєння.
⸻
Висновок
Ми не можемо викреслити історію. Ми маємо її пам’ятати. Але так само ми маємо очищати наші святині від чужого впливу, повертати їх Українській Церкві, українському народу.
Свято-Тихвинський монастир — це частина нашої духовної спадщини. І ми мріємо про той день, коли він знову стане справжньою українською святинею 🙏💙💛
У самому серці нашого міста, за високим муром і кованими воротами, розташований Свято-Тихвинський жіночий монастир, заснований ще у 1866 році. Це одна з найдавніших обителей Дніпра, яка пережила імперські часи, радянське богоборство, незалежність України… Але, на жаль, сьогодні вона належить Московському патріархату.
💔 І саме це є болючою реальністю: у той час, коли Україна веде боротьбу за своє майбутнє, за свою ідентичність і свободу, частина наших святинь досі залишаються в орбіті впливу ворожої церкви. Дуже шкода, що цей духовний центр, з такою багатою історією, і досі підпорядковується структурі, яка пов’язана з країною-агресором .
⸻
Пам’ять великого лікаря 💬
На території монастиря похований Іван Васильович Лешко-Попель — відомий у Катеринославі лікар, якого називали «другом бідних». Йому не було байдуже — він лікував безкоштовно, не розділяв людей за соціальним станом чи віросповіданням, і сам став жертвою своєї жертовності.
🕯️ У 1903 році, надаючи допомогу хворому, він заразився, і, попри всі зусилля, помер у віці лише 43 років. Його тіло було перенесено на руках до Свято-Тихвинського монастиря, де його і поховали. У грудні 2020 року в обителі було звершено літургію і панахиду в його пам’ять. Планується також встановлення пам’ятної дошки.
⸻
Що там сьогодні? 📸
🔸 Монастир доглянутий і активний, на території — храм із золотим куполом, де правлять служби, живуть черниці.
🔸 Внутрішній двір чистий, облаштований, зі збереженою історичною архітектурою.
🔸 Але вся діяльність досі ведеться в структурі Московського патріархату, що викликає глибоке занепокоєння.
⸻
Висновок
Ми не можемо викреслити історію. Ми маємо її пам’ятати. Але так само ми маємо очищати наші святині від чужого впливу, повертати їх Українській Церкві, українському народу.
Свято-Тихвинський монастир — це частина нашої духовної спадщини. І ми мріємо про той день, коли він знову стане справжньою українською святинею 🙏💙💛