40 днів без тебе, Мамо!
Хочу написати тобі
Хочу подзвонити тобі
Хочу побачити тебе
Обійняти тебе
Піти на каву з тобою
Поцьомати тебе
Посміятись з тобою
Але вже все..
Душа була тут, але полетіла як пташка до неба
Оберігай мене
Оберігай Евуню та Дмитрика
Оберігай Василя
Стань нашим найсильнішим ангелом охоронцем, що сидить на плечі та живе у серці!
Біль не зник, але з’явилась сила робити все заради Тебе і для Тебе
Люблю Моя Іринка
Як на землі то й тепер на небі

7 літ тому у вересні здійснилася ще одна мрія моєї Матусі - на подвір'ї моєї ДОМИ з'явилася гойдалка, яку змайстрував мені смолярець Анатолій. Друга мрія - вже не тільки Матусина, а й моя - не забарилася того ж вересня: мандруючи "говірковими" дорогами Шацького поозер'я з учасниками Міжнародної наукової конференції "Лінгвостилістика ХХІст.: стан і перспективи", мені спало на думку показати гостям і мою ДОМУ (Мама так мріяла-вірила, що і по її відході сюди будуть приходити-приїздити не тільки її діти-внуки, а й їхні друзі-суголосники, щоб набутися й натішитися лісом, квітами, птаством і щонайбільше - одне одним- у щирих розмовах, у просвітлених поглядах, у спогляданні того, що дає душі наснагу не на одну днину)...

А особливо - "витишується моя душа" спомином про ЛЮДИНОЙКУ, сліди якої завжди пам'ятатиме не тілько моя ДОМА, доторк її рук - моя гойдалка, її голос - наша Дідусева 85-літня ялина і Татова ювілейна яблуня...


Автор: Світлана Богдан