Трамп «рішуче» хотів провести особисті переговори із Зеленським про завершення війни, заявив радник з нацбезпеки США Волц на Fox News.

Він також заявив, що Трамп буде застосовувати метод «батога і пряника», щоб змусити обидві сторони сісти за стіл переговорів.

Лавров заявил, что вопрос принадлежности Крыма окончательно решён. Россия не ведёт переговоров о целостности своей территории.

С его слов, Россия готова заключить соглашение по Украине, однако «некоторые конкретные пункты необходимо доработать». Он лично отправил Рубио и в ООН перечень нарушений Киевом моратория на атаки энергообъектов.

Он также обозначил, что Россия согласна на безусловное перемирие, но «мы хотим гарантий, что прекращение огня не будет снова использовано для укрепления украинской армии и что поставки оружия должны прекратиться».

«Но» как бы намекает, что безусловное перемирие — с условиями.

Соловьиный Помёт

Поговорив з побратимами. Зійшлися на думці, що буде припинення вогню чи не буде, а допомагати ЗСУ треба буде і далі. До тої пори, поки держава не почне повністю забеспечувати армію всім необхідним. І не варто сподіватися, що відбудуться якійсь покращення у забеспечені ЗСУ дронами та вибухівкою до зміни влади. Бо підходи до забезпечення залишаться тими самими, що ми спостерігаємо весь час. Ну не можуть 5-6 успішних менеджерів з Зеленським досягнути потрібного України результату. Значить це зроблять ті, хто прийдуть їм на зміну. А поки треба і далі донатити та допомагати ЗСУ. Бо ЗСУ - це запорука того, що Україна буде існувати. Тож, у ЗСУ повинно бути все, щоб Україна вижила. І суспільство повинно про це пам'ятати.

Молитися за мертвих чи добивати ворога: розрив британської церкви у 1945-му

Преамбула. Після перегляду одного с британських серіалів, в якому трохи була зачеплена тема другої світової війни, давно було бажання написати велику статтю про реакцію британської церкви на бомбардування Німеччини

Тема для мене особисто проста, бо я не є релігійною людиною. Комусь же - складна.

Проте реально цікаво те, як реагували чуваки в рясах на помсту.

Коли в 1943-1945 роках британська авіація почала масштабні бомбардування німецьких міст (Гамбург, Кельн, Берлін, Дрезден), реакція церкви була двоїстою і внутрішньо напруженою.

Була офіційна лінія - фактично стримана підтримка. На початку масштабних бомбардувань (1943), більшість церковних лідерів публічно мовчали або обережно підтримували авіаудари як необхідне зло. Вони говорили, що війна нав'язана Британії, а тому "Господь зрозуміє страждання, які ми змушені завдавати заради перемоги над найбільшим злом". Відповідно, багато хто сприймав бомбардування як справедливу відплату за Лондонський бліц (1940-1941), коли німці варварськи бомбили британські міста.

Той же Архієпископ Кентерберійський публічно заявляв в низці своїх виступів у 1942–1943 роках, зокрема в Парламенті та у зверненнях через BBC, що боротьба проти нацистської Німеччини — це “хрестовий похід проти абсолютного зла”. Також він говорив, що війна виправдана морально, бо йдеться про захист основ людяності + підкреслював, що у війні проти Гітлера “може бути виправданим використання силових засобів, які в інший час були б морально сумнівними”, якщо це призведе до знищення глибокого зла.

З його промови 1943 року:

“To preserve the hope of a just society, it may be necessary to endure the use of force where otherwise one would shrink from it.”
(“Щоб зберегти надію на справедливе суспільство, іноді необхідно терпіти використання сили там, де за інших обставин ми відмовилися б від неї.”)

З іншого звернення 1943 року:

“We are engaged not merely in self-defense, but in defense of the moral law itself.”
(“Ми боремося не тільки за самозахист, але й за захист самого морального закону.”)

Але не все було так добре. Наприкінці 1944 року, коли стали відомі масштаби руйнувань в Німеччині, всередині церкви почалися дебати: наскільки виправдане знищення цивільного населення? В суспільстві священників з'явився страх, шо Британія, перемагаючи, може втратити моральну перевагу. Особливо гостро це проявилося після руйнування Дрездена в лютому 1945 року (25 тисяч загиблих у вогні).

Тому деякі британські єпископи та священики почали виступати з відкритою критикою. Найвідоміший приклад - Джордж Белл, єпископ Чичестера. В березні 1945 року він у Палаті лордів сказав: "Перетворюючи наші сили на знаряддя байдужого руйнування, ми руйнуємо самі основи того, за що боремося".

Белл прямо засудив бомбардування Дрездена як аморальний акт, стверджував, що перемога без моралі - це поразка духу. Його виступ був зустрінутий вороже з боку політиків, але в церкві він викликав гостру внутрішню дискусію.

У підсумку до моменту капітуляції Німеччини в травні 1945 року в британській церкві склалося три табори:

Прагматисти: виправдовували бомбардування як сумну, але необхідну ціну

ідеалісти, які засуджували масовані удари по мирних жителях як моральну поразку.

мовчуни - вони вважали за краще не пиздіти (не коментувати), щоб не підривати єдність суспільства.

Після війни засудження бомбардувань посилилося, а церква стала важливим учасником дискусій про права людини, мораль війни та обмеження в застосуванні сили. Фігура єпископа Белла стала символом морального протесту всередині Британії, що перемогла. Сама ж британська церква, на відміну від багатьох інших інститутів, не замовчувала моральні витрати перемоги - навіть у момент національного тріумфу.
👇

Офіційна позиція уряду Черчилля була простою - уряд ігнорував або різко критикував спроби церковної критики. Черчилль і його кабінет вважали, що публічне обговорення моральності бомбардувань підриває бойовий дух і може деморалізувати суспільство, тому до повної перемоги не можна давати ворогові "моральні козирі". Деякі урядовці навіть неофіційно називали ідеалістичних священиків (особливо Джорджа Белла) "наївними інтелектуалами", які "не розуміють реальності війни".

Після промови Белла в березні 1945 року Черчилль заборонив офіційним урядовим ЗМІ поширювати його тези в позитивному світлі.

Влада різко реагувала, бо Лондон ще пам'ятав бомбардування німецькою авіацією в 1940-1941 роках (Лондонський бліц), які зруйнували половину міста і вбили понад 43 тисячі мирних жителів (рекомендую переглянути фото тих часів), британські політики і військові психологічно вважали масовані бомбардування Німеччини справедливою відповіддю.

Ставлення ж пересічних жителів Британії, особливо Лондона, до бомбардувань Німеччини було простим і зрозумілим: почуття, жага помсти було сильним - пересічні британці пам'ятали загиблих під час бліцу, тому багато хто сприймав руйнування німецьких міст як заслужену кару. Відповідно, підтримка авіаударів серед більшості населення залишалася високою до кінця війни

Опитування кінця 1944 року (Mass-Observation Survey) свідчили про наступне: 75% британців підтримували ідею тотальної війни проти Німеччини. І лише близько 10-12% висловлювали публічні сумніви щодо доцільності знищення німецьких міст

Мешканці Лондона ж були шось по типу окремою кастою в Британії, бо саме вони відчули на собі більшість жахів війни. Тому і реакція на те шо там хтось скавулить в Німеччині чогось чи згадав про бога, коли почало прилітати не по Лондону, була відповідною - так як більшість лондонців мали родичів або друзів, які загинули або втратили житло, тому ідеї церковних ідеалістів про "гуманність до німців" сприймалися багатьма як відрив від реальності або навіть зрада пам'яті жертв бліцу

В університетських колах еліт же все було як завжди (особливо в студентських спільнотах Оксфорда і Кембриджа) - подібні дискусії викликали співчуття та інтерес

Відомі випадки в Британії, коли священиків, які критикували бомбардування, освистували під час публічних промов

“I will never pray for a German as long as I live, after what they did to London.”
(“Я ніколи не молитимусь за німця, доки живий, після того, що вони зробили з Лондоном.”). Зафіксовано в районі Беттерсі, Лондон, березень 1945 року

Реакція британських ЗМІ та BBC на церковні протести проти бомбардувань теж доволі цікава. Почнемо з того, шо 1939 році в Британії було запроваджено Офіційну державну цензуру через Міністерство інформації (Ministry of Information). Відповідно, всі ЗМІ, включно з BBC, мали узгоджувати чутливі матеріали з цензорами. Критика військових дій, яка могла "підірвати мораль бойового духу", блокувалася або пом'якшувалася в публікаціях

Реакція на виступ єпископа Джорджа Белла березень 1945 року була показовою: Times, Daily Telegraph і Daily Express або взагалі не згадали промову Белла в Палаті лордів, або подали її у вигляді коротких нотаток без акценту на зміст. BBC не транслювала промову Белла в новинах і не включила її в підсумкові радіопрограми того дня. Державна інструкція для редакторів (так звані D-notices) рекомендувала: "Уникати детального висвітлення тверджень, які можуть створити враження слабкості або розколу в британському суспільстві під час війни."

У підсумку промова Белла не увійшла до збірки основних подій березня 1945 року в щоденних випусках BBC News

Як висвітлювали масові бомбардування Німеччини в пресі? Дуже просто

Офіційна лінія більшості газет - наголос на військовому значенні ударів. Бомбардування Дрездена в лютому 1945 року подавалося як важлива військова операція без акценту на кількість цивільних жертв. Times (14 лютого 1945 року) повідомляла: "Дрезден - великий залізничний вузол і центр військового виробництва, атака має значний стратегічний ефект, прямої згадки про великі втрати серед цивільних в перші дні не було зовсім

👇👇

Деякі ж ліберальні видання, такі як Manchester Guardian (майбутній The Guardian), в березні-квітні 1945 року почали обережно публікувати листи читачів, які висловлювали сумніви щодо правильності масованих бомбардувань, проте редакційних статей на цю тему майже не було до травня 1945 року - ніхто не хотів плювати на гаряче

BBC діяла за принципом державної лояльності, зберігаючи позитивне висвітлення британських військових кампаній. В офіційних вечірніх новинах 13-15 лютого 1945 року (одразу після Дрездена) BBC повідомила:
"Союзні сили успішно атакували транспортні центри та інфраструктуру в Дрездені, завдавши серйозних втрат ворогові." Жодної згадки про масштаби цивільних жертв в перші дні не було.

Лише наприкінці березня 1945 року BBC у своїх внутрішніх звітах почала визнавати, що "громадські настрої щодо масованих бомбардувань ускладнюються", але в ефірі ця тема практично не висвітлювалася.

Британська пропаганда працювала щодо морально «спірних» військових дій в 1943-1945 своєрідно. З 1939 року діяли "D-Notices" (Defence Notices) - офіційні повідомлення редакціям, які рекомендували не висвітлювати певні теми або висвітлювати їх в заданому ключі. Прес-релізи Міністерства інформації щодня готували шаблонні повідомлення для газет і BBC.

Також була пряма інструкція редакторам: уникати опису страждань цивільних осіб в Німеччині або представляти їх як "неминучу складову військової операції". Візуальні матеріали (кінохроніки, плакати) показували лише руйнування німецьких заводів, залізниць, військових об'єктів - ніколи не житлових районів. В 1943 році було видано таємну директиву для преси: "Не робити акценту на руйнуваннях цивільного характеру в Німеччині; підкреслювати ефективність операцій проти військових цілей". В 1944 році BBC отримала вказівку: "Уникайте драматичних описів німецьких страждань, щоб не викликати співчуття або моральні сумніви серед населення".

В 1944 році, в закритій інструкції для співробітників Міністерства інформації та редакторів BBC і національних газет, дійсно було зафіксовано наступну офіційну лінію:

"The Ministry does not seek to mislead the public but to assist national morale and resilience during the conflict."
("Міністерство не прагне ввести громадськість в оману, а прагне підтримати національний моральний дух і стійкість під час конфлікту.") Джерело: Національний архів Великої Британії, документ INF 1/292.)

Газети, яківідхилялися від лінії цензури, отримували попередження через особисті наради в Міністерстві інформації.
👇👇👇

Лише в 1946 році частина закритих документів Міністерства інформації була розсекречена: Вони підтвердили, що уряд навмисне обмежував публікацію інформації про цивільних жертв в Німеччині, моральні сумніви всередині британської еліти, критику масованих бомбардувань. Тільки після 1946 року британська громадськість повною мірою дізналася про реальні масштаби руйнувань у багатьох німецьких містах.

Епілог. Радує лише те, що в нас поки шо не пиздять за те, на скільки морально чи аморально, з точки зору церкви, ставити відос, де кацапу відриває лапи, чи він просто здихає. Бо відповідь на прохання покаятись чи про те шо це теж люди, які страдають, буде як мінімум жорсткою

Хуйово лише те шо в нас ця вся лицемірна хуйня попереду - дуже багато списів зламається, коли ми почнемо один з одним сперечатися про жорстоке ставлення до кацапів.

І це не ми такі погані, ні - через це проходять всі країни після війни. Після завершення чи просто припинення активних бойових дій постійно зʼявляються моралісти, які хочуть щось комусь довести, бо вони типу вищі за це все, за ненависть та презирство

Хз як з цим боротися будемо. Бо під цей шумок пролізуть кацапи, які будуть намагатися поставити знак = між тими, хто напав та захищався (товарісч латиніна, наприклад)

Питання в тому шо про це треба вже думати, шоб мати чіткий план дій, коли прилізе моральна хуйня і почне заливати щось там про заповіді і т д. Ми непогано реагуємо з коліс, по ситуації тобто, але не на державному рівні.

Можна дати в штангу у підсумку і отримати підрив єдності суспільства зсередини, використовуючи псевдомараль та церковні закони в якості лому, яким націю можна доволі добре розхитати.

В результаті до влади може прийти «дитя миру» з російським прапором в сраці, яке полізе обнімаються з кацапами

Мораль проста. Війна триває. Бога Маріуполі не було.

Кінець

P.s - хочеш допомогти контрпропаганді України? - 4441111068433840

PayPal- fashdonetsk2022@gmail.com

Патреон -

https://www.patreon.com/fashdonetsk

ВТС -

bc1qdtrkvnqhur6zvftku73stq88y97ut4rg730kdq

❗️Північна Корея офіційно визнала, що відправила своїх військових для участі у війні проти України на території Курської області Росії. Лідер КНДР Кім Чен Ин віддав такий наказ згідно з Договором про всеосяжне стратегічне партнерство з РФ, повідомило Корейське центральне інформаційне агентство.

У Державному департаменті США заявили, що "стурбовані" безпосередньою участю Північної Кореї у війні і Пхеньян має припинити військову допомогу Росії, повідомляє Reuters з посиланням на представника Держдепу.

Трамп видит сколько людей погибает на войне в Украине и снова призывает закончить ее.
Он видит, что Зеленский хочет ее закончить. Что касается Крыма, то Трамп посоветовал спросить об этом Обаму и Байдена, так как это их упущение, а при Трампе такого бы не произошло…

❗️Говорят, что сделка по минералам будет подписана, однако, предыдущая безвозмездная помощь США «компенсироваться» в ней не будет.

⚡️Северная Корея, вслед за РФ официально подтвердила, что ее солдаты воюют против Украины в Курской области.
Ким Чен Ын назвал их участие «священной миссией» и обещал установить солдатам КНДР памятник в Пхеньяне.

@nevzorovtv

‼️ Україна домовилася не зараховувати допомогу США в угоді про надра.

Денис Шмигаль розповів нові деталі зустрічі з міністром фінансів США Скоттом Бессентом, на якій окремою темою розмови була угода між країнами.

"Маємо хороший прогрес. Головне - чітко визначили наші червоні лінії, угода має відповідати європейським зобов’язанням, а також не суперечити Конституції та законодавству України. Вона повинна обов'язково бути ратифікованою парламентом. Досягнуто домовленостей, що в документі не зараховується допомога, надана до її підписання", - сказав він.

Підтримайте наш проєкт Щириком

У США пройшов чемпіонат із «джонуїкінгу» - нового виду спорту, натхненного фільмами про Джона Віка.

Два учасники в костюмах борються за пістолет: завдання - повалити суперника на лопатки і символічно «вистрілити» в нього.

Справжній екшен у найкращих традиціях франшизи!