#sin_story

✍️

How to find yourself again when you feel like you have strayed so far from who you used to be?

Сайт на якому Nick Cave відповідає на питання фанатів.

https://www.theredhandfiles.com/how-to-find-yourself-again/?fbclid=IwAR3q39TRWs0ttKS9ZHoixyCKiHup849cy0OvKIHudkwMzAG7G-fLvvToEJo

​​​​​​​​​​#sin_poetry

🖐

₴

день коли усі розсядуться по своїх місяцях
ти -ий / -а,
ти маєш -у

видерся на вершину горя побув на ній
пороззирався
нічого особливого
побіг униз

двокрапка редукована до вказівного пальця
віадук наміру

навушнички
масочки двотисячних–десятих

майнять просто з голів
сиплються ґудзиками
але не круглими

пролякати звичкове право
гусяча шкіра в антистресових пухирцях
  
зерниста поверхня снів
відстінний лоскіт
автодуш як сонях
лушпиння снів

оберемок
двері-зайченята

Михайло Жаржайло

більше - ​​​​​​​​https://litcentr.in.ua/publ/279-1-0-17633

#sin_events

👏

Сьогодні о 20:00 відбудеться прем'єра поетично-звукового проєкту "Метал".
Створений @real_ro, @simbiosisboom - обоє з @litfringe
і музикантами з ДК Nazva — Павлом Гоцом та Ярославом Яровенком.

Дивитись -> https://www.youtube.com/watch?v=hye1ZdAcrLQ

​​​​​​#sin_cinema

👌

Sound of Metal (2019)

Звук металу - одне з найбільших відкриттів у кіно для мене у 2021.
Цьогоріч цей фільм отримав шість номінацій на премію «Оскар» та переміг у двох — «Кращий монтаж» і «Кращий звук». Попри неоднозначне ставлення до премії приємно, що навіть на цьому масовому рівні таке кіно не пропускають без уваги.

Історія барабанщика метал-гурту Рубена життя якого схоже на суцільний тур. Разом із дівчиною і водночас вокалісткою вони подорожують у трейлері країною даючи концерти й заробляючи собі таким чином на життя. Раніше кожен із них уже стикався з наркотиками та смертю, але цього разу доля підкидає їм ще одне випробування — втрату слуху Рубена, яка може покласти край тому, що вони досягли й навіть більше — їхньому майбутньому.

Кіно про травму і самотність, якому віриш.

🎥: Даріус Мардер
🎞: драма
⏳: 120 хв

​​#sin_events

👏

Нарешті!
Одна з головних подій літа для @litfringe і для мене особисто:

Жива презентація проєкту «Метал»

Що це? Поетично-звуковий проєкт, в основі якого поєднання поезії, ембієнту та «живого звуку». Ми використовуємо не лише такі інструменти, як альт чи калімба, а й метал безспосередньо — наприклад, циркулярні полотна.
⠀
«Метал» став можливим завдяки Art Resistentia — проєкту Інституту стратегії культури та Мистецької майстерні «Драбина». Його було втілено за підтримки Львівської міської ради в рамках Програми «Львів 2020: Фокус на культуру».
⠀
Запис проєкту тут: bit.ly/metal_premiere
⠀
Де: Львів, ДК NAZVA (вул. Жовківська, 29 (Червоний корпус на заводі РЕМА)
Коли: 31 липня о 19:00
Квитки: до 25.07 - 80 грн
26.07-30.07 - 100 грн ⠀
31.07 (в день події) - 120 грн
До зустрічі! Чекаємо на вас!

Покликання на подію у FB - https://bit.ly/metal_live
Квитки - https://bit.ly/metal_tickets

#sin_news

🗞

Привіт!
Тут друзі з IZONE media запустили крутий проєкт.
Кому не вистачає якісного аудіоконтенту, зокрема — подкастів,
переходьте сюди:

🔗 https://t.me/nashipodcasty

p.s: енджой :)

#sin_cinema

👌

Old 2021

Після перегляду трейлеру до цього фільму хотілося якнайшвидше його подивитися. Виникало враження, що це ще одна картина через яку 21 рік можна буде назвати не провальним у плані кіно. Але…

Рідко пишу тут про фільми, які викликали багато негативних емоцій. Зазвичай просто ігнорую, забуваю і переглядаю щось інше. Але це не той випадок.

Час — дуже логічний фільм, знятий за графічним романом «Замок з піску» П‘єра Оскара Леві та Фредеріка Петерса. Після титрів усе стає зрозуміло, а всі зав’язані нитки сюжету розплутуються. До речі, після перегляду хочеться почитати цей графічний роман, може там усе набагато краще? Фільм, який варто пропустити й не тратити час на похід в кіно. Краще просто підтримати один з кінотеатрів купивши квиток чи зробивши якийсь благодійний внесок.

Час — кіно, яке порушує доволі цікавий пласт тем, одна з яких — тривалість життя. Як би поводилася людина, що знає, що їй залишилося жити один день? З ким вона провела весь цей час? Чим займалася б?

М.Найт.Ш‘ямалан — специфічний режисер, який знімає психологічні й містичні трилери. Останнім часом він «подарував» нам такі картини, як Спліт (2016) і Скло (2019):
1 - цікаво було поглянути на персонажа Джеймса Мак-Евоя, в якого 23 особистості.
2 - гарна можливість побачити Брюса Вілліса у фільмі — зараз нечасто таке випаде.
І це суб‘єктивно все чим ці фільми запам‘яталися.

Що ж не так із Часом?
Розберемося спочатку, що тут є:
⁃ специфічна зйомка - на початку вона зацікавлює, але через деякий час мені почало здаватися, що вона просто зайва. Що без неї можна було обійтися і що вона нічого не дає фільму.
⁃ герої - їх тут 13. Кожен є унікальним, але кожному чогось не вистачає. Не вистачає глибини. Думаю, що через брак інформації. Стрічка не дає часу на думання, тебе спочатку заселяють у готель, потім показують якусь подружню сцену героїв, які дуже з натяжкою нагадують подружжя, далі ти вже вирушаєш на пляж. Не вірю, не вірю.
⁃ пляж - він тут гнітючий і … пустий. Атмосфера спочатку насторожує, але потім стає нудно. Хочеться перемотати на кінець фільму.
⁃ ідея - а точніше її відблиск. Те, як це все подано і зроблено відверто розчаровує.
⁃ час - 1 година = 2 роки або ж 105 хв медитації деінде.
⁃ образи - які не лякають, а відлякують.

Що каже режисер:

«Працюючи над ідеєю, я намагався створити відчуття справжнього жаху… Коли протягом довгого часу ви намагаєтеся зрозуміти, що відбувається навколо, але так і не знаходите правильної відповіді. І лише поступово, крок за кроком склавши весь пазл разом ви приходите до розв’язки»

👏👏👏

Хтозна може проблема в тому, що фільм знімали на звичайну плівку і вся робота над ним тривала якихось 2 місяці?

🎥: М. Найт Ш'ямалан
🎞: трилер, жахи, справді?
⏳: 108хв

https://www.youtube.com/watch?v=N9HNrpH2uTE

p.s: а вам, як?
p.p.s: любите кіно цього режисера?
p.p.p.s: може усе перелічене це індикатори доброго кіно?

#sin_music

🤘

“””
Come lay here right beside me
They kick you when you're up, they knock you when you're down
Some shielding from the fighting
They beat you from the left, they hit you from the right
Come lay here right beside me
They kick you when you're up, they knock you when you're down
“””
⁃ Shelter song by Iceage

Seek Shelter (2021) — особливий альбом. Особливий тим, що його можна слухати все літо, так, і осінь, і навіть взимку, що вже й казати про весну, коли його слухати найкраще. З цими піснями найкраще гуляти десь і байдуже чи це широкі вулиці мегаполіса, а чи гірські хребти, чи морські затоки. Ці пісні можуть розворушити в безмежному людському натовпі метро, чи сповільнити на нерухомому ескалаторі поруч. А деякі, наприклад «Vendetta» змусить танцювати де б ти не був/ла. Ця музика десь далеко за пандеміями, катаклізмами чи конфліктами, вона немов постійно десь грає фоново, лиш іноді ти підкручуєш звук, щоб почути її чіткіше.
Зараз саме час.. зробити гучніше.

https://www.youtube.com/watch?v=yywnpQ2vRhM

🎹: Post-punk
🎧: Vendetta

“””
Beating on an iron door
You're looking like an animal
Cock the hammer, tuck it in
We keep it close, we keep with kin
Vendetta
Vendetta
I'ma gonna getcha
“””
- Vendetta

​​​​​​#sin_poetry

🖐

+++

як повернутися до міста якого нема
до дому – як повернутися
якщо його як горя важкого нема

перейменовані вулиці
наче розпухлі судини
не знаходять місце впадіння

і ти стоїш по горло в цьому паводкові

плутаєшся чим відчинити йому двері
ключиком на мотузці який загубив
у сонливому метушінні
за пазухою – і не знайти його у цій вирві
у смужках запотілої тканини чи паперу
наче у самому серці гірських порід
де навіть обвали не розкривають повітрю
внутрішню будову гір

і нарешті увійти
увімкнути світло але не бачити
затуманілих облич
вимикнути – й не бачити
як постарішав
наважитися запитати врешті-решт: як я помер?

густий духмяний пил
оточує розбещену пам’ять

і лягти у ліжко
щоб прокинутися тридцятип’ятирічним

у домі
у ліжку
обмацуючи руками
губитися
шукати вільного місця
поруч мовчазних дідів

поки тобі не сказали
стрімким падінням ґрунту
на зморщене незадоволене обличчя
збирайтеся, збирайся

але ти вже не розумієш
що це не до тебе
питаєш: любі, де я маю бути тепер?

де прощаються нині з собою?

✍️ Олександр Авербух

більше: https://litcentr.in.ua/publ/279-1-0-17643

#sin_cinema

👌

Mank 2020

Манк він же Герман Дж. Манкевич — сценарист фільму «Громадянин Кейн» (1941) — одного з найкращих і найбільш новаторських в історії кіно.

Манк (Ґері Олдмен) — надзвичайно харизматичний. Увесь фільм він те і робить, що жонглює цитатами у своїх репліках, підкорює інших своїми кмітливими жартами й майстерними компліментами. Манк непересічний сценарист здатний за якихось 60 днів написати геніальний сценарій, але перш ніж йому це вдасться, глядач повинен побачити все те, через що йому довелося пройти. Манк азартний гравець, який готовий закладатися навіть на те, як довго буде падати лист паперу. Ця його риса є місцями кумедною і безглуздою, але без неї він також не був би Манком. Всупереч пристрасті до алкоголю і до платонічних романів з молодими жінками, Манк постає справжнім героєм і підтверджує тим самим багатоликість людської природи.

Картина, яка наближається до реального життя імітуючи вибір, який потрібно робити кожної миті. Хто скучив за якісним чорно-білим кіно й майстерною грою акторів — вам сюди. Не дарма фільм отримав 10 номінацій на «Оскар».

https://www.youtube.com/watch?v=aSfX-nrg-lI

🎥: Девід Фінчер
🎞: драма
⏳: 131хв

p.s: а ви вже подивилися Манка?

#sin_music

🤘


“””
Raise your head up high, and see this ordinary world now
There will be no end to where we go
To every end of the day, we're changing forever
Riding on these writhing waves, we'll travel the light
“””

⁃ Hologram by The Horrors

V (2017) — у вже далекому за сучасними мірками 2017-му вийшов 5-тий альбом гурту The Horrors. А з релізу першого і легендарного Strange House минуло вже майже 15 років і не помітити різницю між цими релізами — неможливо.

V — вийшов значно спокійнішим і не таким панковим і якщо прослухати його повністю виникає дивне відчуття, що назва гурту мало пасує до вмісту альбому.
Музика якого віддає легкістю й свіжістю мов дощ влітку. Саме тому його найкраще слухати спекотними днями, коли навіть пейзаж з вікна жаркий і задушливий, що вже й казати про те, щоб вийти кудись на вулицю.

https://www.youtube.com/watch?v=z5I7SkUGmIs

🎹: Shoegaze, Post-punk
🎧: Press Enter To Exit


“””
What does it tell you when you change into a stranger?
What words can never be denied?
When does it start to turn straight into a shadow?
How has your life become a lie?
Questions unanswered
You walk into the storm
There's point in waiting now, for the promise of a cure
“””

- Press Enter To Exit

​​​​​​#sin_poetry

🖐

чи чай

за 10 хвилин ми розпалися
на атоми на літери на засічки літер
на пустоту

звук розсікає повітря так
що хочеться зупинитися
в ньому немов у дверній
коробці
і подумати чи варто

входити\виходити\замикатися у
цьому тісному просторі

вервиця людей у якій кожен
бодай раз випереджає інших
молиться вулицею

влучно кажеш
і я задумуюся як зрозуміти
це без розділових знаків
чи інтонацій

як же можна після приручення
стати вільним коли приручив сам

вірш з одних лишень думок
перетворюється на ложку
яку вкидаєш в чай щоб розмішати
його

знову відриваюся на дурниці
день минає

​​​Ще тільки-но розгорається осінь, а ми вже цієї неділі з @litfringe організовуємо першу подію в Києві — поетика.без.сонних.ночей.

Ніч — пора снів, в яких розгортаються приховані сюжети людського Я: потаємні бажання, невтілені ідеї, сюрреалістичні візії. Але водночас — це час, коли тіні переростають у макабричні картини, які бачить незаплющене від безсоння око. Це час сомнамбулічних та парасомнійних ілюзій.
Але попри всі вищезгадані та незгадані якості, ніч вважається порою творення: поети пишуть геніальні вірші, режисери вигадують свої геніальні фільми, а музиканти намагаються своєю музикою осягнути магію цієї пори.

поетика.без.сонних.ночей — це перша подія від літроз‘єднання «Грань» у Києві. Це відверта розмова мовою поезії про потаємне і при свічках. Це тексти, які з'явилися вночі. Це тексти про ніч.

Учасники:
- Ростислав Кузик (Львів)
- Дарина Чупат (Київ)
- Павло Щепан (Київ)
- Тетяна Непипенко (Київ)
- Роман Коржик (Львів)
- Мано Глонті (Київ)


Дата: 05.09 (неділя)
Початок: 20:00
Вхід: Free/Donate
Партнер і локація: Urban Space 500
Подія у Fb: https://bit.ly/poetika_bn

Тепло запрошую!

​​#sin_show 

👌

Цього тижня оглядатиму хардкор. У чому він проявлятиметься? Побачите. 
Отже, перша ластівка. І так, це серіал. 

The Boys 2019

Про Чуваків у 2019 не написав тільки лінивий. Але якось так склалося, що тільки кілька тижнів тому після чергового серіального посту (у пару місяців) я дав собі волю і таки переглянув 2 сезони й … жалкую. Жалкую, що не потерпів ще трохи й не дочекався третього. Але річ в тім, що ніхто не знає, коли ж буде той очікуваний третій. 

Чому хардкор?

Автори та герої серіалу не панькаються з глядачем. Тут багато крові та насильства. Обидва явища тут виглядають доречніше, ніж скажімо в тому ж «Загоні Самогубців» 2021. І загалом цей серіал можна віднести до вдалих екранізацій всесвіту DC. 

Тут кожен персонаж чи це супер, чи звичайна людина, викликають повний спектр емоцій. До цього вже пора звикнути. Але навіть така гра емоціями тут неабияк загострена, як і конфлікти довкола персонажів. 

Про що серіал?

Про проблему супергероїв і людей, але все-таки більше про останніх. Про сучасний світ з усіма його суперечностями й гострими кутами. Про стосунки батьків і дітей, про стосунки у парі, довіру, кохання, страх, панічні атаки … цей список можна продовжувати дуже довго. Кожен знайде тут щось для себе. 

p.s: а ще тут багато крутих саундтреків. 
p.p.s: українська озвучка вогень (матюків тут океан).

https://www.youtube.com/watch?v=5SKP1_F7ReE

🎥: Ерік Кріпке
🎞: Супергеройське
⏳: 50-60хв/10 серій