Спільното,

Акаунт нашого товариша Юрія Ліщука (stavozero) було зламано, а основний канал – видалено. Там зберігалось багато цінного поетичного контенту – аудіозаписи з проєктів "Калейдоскоп" та #WikipediaPoet.

Будь ласка, підписуйтесь на новий канал https://t.me/stav_ozero та підтримайте Юрія.


Команда «Грані»

​​7ий і 8ий дрони вже спаковані і сьогодні поїдуть на тестування і на баланс проєкту Social Drone 👐

дякую за вашу підтримку і донати ❤️

як завжди збираю на нові деталі тут:

https://send.monobank.ua/jar/7EKswWoR6a

як і зазвичай: 1 дрон від вас і 1 від мене.

p.s: 7-8 вдалося дуже швидко зібрати🚀

за упокій літа

о …
ти забув своє фото
на цвинтарі
й тепер
щоночі чутно
як плачуть сотні
тисяч трун
піано

й очі твої миготять
черешневим плодом
так що живі спотикаються
але все ще ідуть
класти квіти
долонь

тримай своє слово
як писане на
плиті памʼяті
й не бійся
тремтіти мов осінній
лист

Павло Щепан

#грань_поезії

​​#sin_poetry

🖐

Книжка "Привиди ляльок" вийшла! 🙌

Нещодавно відбулася надзвичайно зворушлива для мене подія!
Книжка віршів, про яку я давно мріяв і яку довгий час уявляв і задумував, таки побачила світ.

Збірка віршів, написаних упродовж 10 років — з 2015 по 2025.
Це знайомі обличчя ще з нашого раннього дитинства, коли ми тільки-тільки починали гратися в дорослих, не підозрюючи, що насправді означає оце «бути дорослими». Ці образи, немов привиди, досі навідують нас, часто нагадуючи про втрати й травми, які водночас вплинули на наше формування. Ляльки, які, здавалося б, створені для нас, як ідеал, а насправді за ідеальністю ховають у собі порожнечу, яку ми й досі не можемо заповнити.

Ця книжка — спосіб спілкування й карбування досвіду в слова, химерна подорож у глибини пам’яті й у закутки забутих снів.

«Дивна, несподівана і дещо тривожна метафорика, що нагадує то анімацію братів Квай, то фільми Веса Андерсона. Але «що відбувається» – це не риторичне питання, і метафорика тут аж ніяк не декоративна чи націлена на поверховий епатаж. Ці химерні символічні мікросюжети справді потрібно розлускати» — пише в післямові Остап Сливинський.

Книжку вже можна замовити на сайті «Сумної Вівці». 🐑
Через кілька тижнів збірку можна буде придбати в книгарнях.
Також можна замовити особисто в мене один чи кілька авторських примірників, усі кошти з яких підуть на FPV-дрони 🛸, які збираю і відправляю на проєкт «Social Drone».

Також хочу подякувати всім найдорожчим рідним і друзям.

Люблю вас і дякую за те, що ви є поруч.❤️

🔥 Запрошуємо на подію від «Грані» у PinchukArtCentre 22 червня о 14:00.

«Я не випадково про це говорю» — це поетичні читання-геппенінґ в рамках публічної програми до виставки номінантів/-ок Премії PinchukArtCentre 2025.

«Я не випадково про це говорю» — читання, у яких поетичний текст функціонує не як завершений твір, а як матеріал для живої інтерпретації, а подія будується на імпровізації та залученні авдиторії, а не за підготованим сценарієм. Цей підхід трансформує поезію у перформативну практику, що розширює можливості поетичного висловлювання.

Ми — Ростислав Кузик, Павло Щепан та Анна Зотова — будемо читати наші тексти, а також вірші молодих поетів та поеток, які перегукуються із темою виставки — тексти про особисте й колективне: пам’ять, ідентичність, втрати й життєстійкість.

Геппенінґ передбачає нагоду долучатися до читань поетам і поеткам, які прийдуть на подію.

📍Неділя, 22 червня, 14:00. 4-й поверх PinchukArtCentre, зала з роботою Лесі Васильченко. Вхід вільний.

Деталі тут

#грань_анонс

Сьогодні від російської атаки постраждало місце, де народився «Легіт».

Цієї ночі внаслідок обстрілу пошкоджень зазнав кампус Київського політехнічного інституту. Для нас це місце є особливим, адже частина команди журналу є студентками цього університету. Саме в стінах КПІ розпочався шлях «Леготу».

Допоможімо відновити зруйновані корпуси та гуртожитки університету. Долучайтеся до збору коштів на ремонт пошкоджених будівель. Також доєднуйтеся до чату охочих допомогти прибирати скло в пошкоджених будівлях.

Ми мусимо згуртуватися, щоб мати змогу творити й надалі. Бережіть себе та допомагайте іншим.

Ваш @lehit

🤍🖤

«Привиди ляльок» увійшла у список новинок червня.

Більше книжок

👐

Любі та розумні поціновувачі-поціновувачки журналу «Так ніхто не писав»!

Хочемо оголосити, що ми завершили відбір авторів-авторок для третього випуску нашого журналу, присвяченого темі пам'яті. Запрошуємо познайомитись із ними та їхньою творчістю:

— stavozero
— Остап Кудлатий
— онофріюк
— Павло Щепан
— Олег Златов
— калерія многогрішна
— Оксана Приходченко
— Іван Бережний
— Олександра Дорога
— Олена Галунець
— Марія Лишень
— карич
— Ірина Божко
— Максим Чурков
— Оле Лукоївна
— kvazartsevam
— Юро Кам
— Дмитро Вільгоцький
— Софія Магідіна
— Євген Кушнирік
— Юля Свидиренко

За традицією, чекаємо в коментарях читачів-читачок з пропозиціями авторів, яких не вистачає в журналі👇

пісня 2

Це містечко вночі по мені
Заграє на губній гармоніці..
Мене тут не буде..
Я знаю, коли сплю, перекривлює в гримасах
Мої слова, мою покручену ходу..
По площі кінь тягне будку з хлібом: цок, цок..
Ця застигла лава під ногами
Змушує тверезіше дивитись вперед,
Роздирає повіки..
Я відчуваю, десь під ногами
Вночі щось сталось, може, вчора..
Глибинний, неясний гул..
Щоб почути його,
Щоб розбудити в серці
Голос далекого пробудження,
Мусиш заснути,
Вдати глибоку втому..
Кінь з дощаною будкою
Вперто бореться з часом:
Цок, цок — сьогодні білий хліб, гарячий..
Колись і я змагався з часом..
Він підхоплював мене смерчем,
І крутив як хотів високо над дахами..
Тепер я знаю, він замкнутий, темний,
Тісний, як хліб у будці,
Дощанім серці…

Олег Лишега

#грань_поезії

​​📓збірка віршів & збірка дронів ✈️

за 19 книжок і донати на банку вдалося замовити деталі на 11-й дрон разом із батарейкою і платою ініціації 🥰.
дякую за підтримку і гарного читання🫶
деталі в дорозі.

у мене ще залишилося 14 примірників.

покликання на форму для замовлення

а на фото 9-й і 10-й дрони, які днями відправляться на баланс проєкту SocialDrone

🐈‍⬛