🇰🇵 Кім Чен Ин відвідав танковий завод і заявив про прогрес у створенні танків корейського зразка

🇰🇵Лідер Північної Кореї здійснив інспекцію важливого танкового заводу, де заявив про «великий прогрес у ключових технологіях корейських танків». За його словами, виробництво передової бронетехніки є ключовим елементом модернізації армії та досягнення цілей правлячої партії у рамках так званої «другої революції бронетанкових сил».

☢️ Візит Кіма відбувається на тлі масштабного оновлення звичайних збройних сил КНДР поряд із розвитком ядерного та ракетного арсеналів. Нещодавно він також був присутній на спуску на воду нового есмінця та випробуваннях нових безпілотників, що демонструє послідовну увагу до посилення військової потужності.

🇰🇷🇺🇸 Південнокорейські та американські посадовці підозрюють, що Північна Корея отримує технічну та військову допомогу від росії в обмін на постачання боєприпасів, ракет та військовослужбовців для війни в Україні.

🇵🇰🇮🇳Частина III. Як Індія та Пакистан готуються до війни?

Одразу після теракту 22 квітня, світові ЗМІ синхронно заграли стару плівку — мовляв, ось-ось почнеться ядерна війна. Аргумент залізобетонний: обидві сторони — і Індія (з 1974), і Пакистан (з 1998) — мають ядерний арсенал. Але чи дійсно все настільки погано?

Не зовсім. Спочатку — трохи теорії. Наявність ядерної зброї автоматично активує класичну гру у «взаємно гарантоване знищення». Це коли всі тримають пальці на кнопці, але натискати не поспішають, бо знають: відповідь буде — і буде жорсткою...

Пакистан і його особливий погляд на стримування

Пакистанська доктрина в цьому плані — окрема історія. На відміну від Індії, Ісламабад відкрито дозволяє собі перший ядерний удар навіть на власній території — якщо там раптом опиняться індійські війська. Посил зрозумілий: «не лізьте, бо вб'є»

І хоча це звучить майже як суїцидальна політика, саме вона додає ядерному стримуванню дуже відчутного психологічного виміру. Іншими словами, Пакистан грає на підвищення ставок — навмисно й демонстративно

Але хто кого переграв?

Пакистанські генерали щиро вважають Індію екзистенційною загрозою — мовляв, вона так і не змирилася з розділом 1947 року й мріє все повернути. Проблема в тому, що воювати з Індією на рівних Ісламабад не здатен — ні за досвідом, ні за результатами. З 1947-го Пакистан не виграв жодної війни

Перші дві індо-пакистанські кампанії (1947–49 і 1965) — в кращому разі нічиї, в гіршому — технічна перемога Індії. А от 1971 — безапеляційна поразка Ісламабаду: народження Бангладеш (до цього це був Східний Пакистан) і новий регіональний порядок

Висновки та зміна тактики

Після серії фіаско Ісламабад вирішив діяти хитріше. Ставка — на субконвенційну війну: створення проксі-груп, атаки руками «третіх сил», офіційне заперечення своєї причетності. Це створює зручну «сіру зону» — з одного боку, дія, з іншого — відсутність прямих доказів

Армія Пакистану: музей модернізації

Пакистанська армія — це своєрідний конструктор різних епох і виробників: китайські Al-Khalid, Type 85, радянські Т-80УД (пам’ятаєте український слід?), американські Cobra, MaxxPro та М113, російські Мі-35М, французькі й італійські екземпляри — і це ще далеко не все

Координація? Хаос? Хаос!

Ще одна проблема — спроба інтегрувати абсолютно різну техніку в єдиний контур управління. Уявіть: в повітрі — F-16, JF-17 і французькі Mirage; на землі — китайські, американські, радянські платформи. І все це має працювати одночасно — без збоїв. Це вам не відеогра

Але Україна ж змогла?

Так, змогла. Але не за один день — і не без болю. Був сучасний гібридний конфлікт з 2014-го, інше геополітичне становище і західна логістика. Пакистан таких умов не має — отже, поки що лишаються лише амбіції

Чи справді Індія — це такий страшний гігант?

Не зовсім. Річ не в абсолютній перевазі Індії, а в власних проблемах Пакистану: кадрових, технічних, управлінських. Ще трохи корупції — й отримуємо не дуже ефективну армію, навіть попри наявність ядерного меча

Так, Індія має колосальні мобілізаційні ресурси — понад 500 млн придатних до служби. Але кількість — ще не якість. Багатомовність, регіональні ідентичності й внутрішні суперечності цілком здатні ускладнити координацію

Чи може націоналізм об’єднати Індію? Наразі ні

Політика індуїстського націоналізму мала б згуртувати країну, але поки не схоже, що це дало ефект. Армія Австро-Угорщини під час Першої світової вже проходила цей квест — і ми знаємо, чим все закінчилося

Модернізація є — війни нема

Так, обидві країни активно модернізуються: Індія закуповує Rafale, Пакистан — китайські ОБТ. Але строки довгі, досвіду бойового застосування мало, і дронів як системної зброї поки обмаль. Схоже, обидві сторони готові хіба до обмежених локальних операцій — не більше

Світ вже інший

До 2022-го роль міжнародної спільноти ще мала значення. Але після краху архітектури безпеки в Європі, все більше рішень ухвалюється не з оглядкою на ООН, а з оглядкою на власні «червоні лінії».

Питання — наскільки далеко готові зайти сторони, граючи на межі...

🍷 UnRealpolitik