Здається, вийшло цікаво.

Як вам ця зустріч? Поділіться враженнями. Що забираєте з собою після неї?

Обіцяв розповісти, як дізнатися, яку людину шукають на вакансію, якщо в описі вказані переважно вимоги щодо досвіду та навичок.

Запитайте про це у наймаючого менеджера, перш ніж подаватися на вакансію. Це перша конкурентна перевага, яку ви отримаєте над іншими кандидатами.

Можливо, ви знаєте когось, хто вже працює в компанії: товариша, знайомого, екс-колегу, який може поділитися контактом і представити вас.

Можливо, ви можете завести таке знайомство.

Врешті-решт, зазвичай нескладно знайти потрібного менеджера на лінкедині і просто написати йому про ваш інтерес.

Якого дизайнера вони шукають? Що для них найважливіше? Що ще важливо знати з того, про що не написано у вакансії? Що варто знати про команду?

Можливо, ви не отримаєте відповіді. Це нормально. Ви нічого не втрачаєте, якщо спробуєте.

(Ви точно її не отримаєте, якщо не спробуєте.)

Дізнайтеся більше під час співбесіди. Кожен наступний етап хайрінг-процесу створює можливості, щоб розпитати про це різних представників компанії.

Кожен етап — це можливість знайти внутрішніх союзників, які допомагатимуть вам рухатися далі.

Коли вас запросять на наступний етап, запитайте: як краще до нього підготуватися? Як збільшити свої шанси, щоб успішно його пройти? Що найважливіше для них?

Часом у відповідь на таке просте запитання можна отримати чіткий алгоритм проходження наступного етапу. Проте майже ніхто не запитує.

Хочеться також поділитися кількома думками щодо здобуття конкурентних переваг на етапі відгуку на вакансію, які прозвучали на зустрічі.

Яким має бути CV?

Для початку уявіть собі контекст рекрутера, який переглядатиме ваше CV.

Швидше за все, ця людина не є технічним спеціалістом у дизайні. Ваше резюме вона переглядає після кількох десятків інших CV. Щоб опрацювати їх, у неї є менше хвилини на кожне.

З цього випливає кілька наслідків:

1. Ваше CV має бути зручним для перегляду.

Чітка структура і читабельність. Нічого зайвого. Уся важлива інформація на одній сторінці. Ви завжди зможете розповісти про своє хобі під час співбесіди, якщо вас про це запитають.

Більшість CV не відповідає навіть цьому гігієнічному рівню.

2. Фокусуйтеся не на тому, що вам хочеться про себе розповісти, а на тому, що про вас хоче зрозуміти рекрутер.

Людей не цікавить увесь досвід, який ви мали. Їх цікавить досвід, який корелює з їхніми вимогами та очікуваннями.

Тайтл у CV має збігатися з тайтлом вакансії. Опис вашої роботи на вказаних позиціях має відповідати опису вимог до вакансії. Використовуйте ті самі формулювання, що використовуються у вакансії.

Якщо ваше CV аналізує AI, є ризик, що неспівпадіння за ключовими словами призведе до вашої дискваліфікації.

Якщо ваше CV аналізує людина, є ризик, що вона не зрозуміє, що саме ви маєте на увазі, якщо ваш досвід описаний не так, як у вакансії.

Хороший рекрутер з експертизою вас зрозуміє, проте я би не розраховував, що ваш рекрутер буде таким. Подбати про його зручність — значить мінімізувати кількість помилок щодо вас.

На менторських консультаціях щодо кар'єри я зазвичай пропоную просту вправу: відкрити підходящу вакансію і порівняти описані в ній вимоги з досвідом у CV.

Це часто додає ясність, чому кандидат не проходить далі цього етапу.

3. Менше пишіть про те, що ви робили, більше — про те, що зробили.

Процес теж має значення. Але лише тоді, коли він призвів до результату.

Результат не завжди вимірюється у цифрах і метриках, проте ваші дії мали вплив незалежно від того, як ви його вимірювали.

Запустити реліз у заплановані терміни – це результат.
Навести лад у процесах – це результат.
Покращити роботу команди – це результат.

У вас буде можливість розповісти про сам процес на співбесіді, коли про нього запитають.

Поділіться у коментарях, що б ви ще додали до цього переліку?

Останнє від мене цього тижня — про портфоліо.

Усе, що стосується CV, правдиво і для нього.

1. Портфоліо має бути зручним для перегляду.

PDF-файли, фігма, кейси на behance не зручні, якщо ви не переглядаєте їх на комп'ютері.

Власний сайт – це ваша конкурентна перевага. Інвестиції у створення власного сайту з AI інструментами як ніколи низькі. Жоден формат не дає такого поєднання гнучкості та зручності для взаємодії.

2. Менше фокусу на тому, що ви робили, більше — на тому, що зробили.

Портфоліо дає більше простору, щоб розповісти не лише про результати, а й про процес.

Втім, найважливіше у вашому портфоліо — це візуальні рішення.

Найгірші портфоліо, які я бачив, це портфоліо з сильними візуальними рішеннями, що були жахливо оформлені, або змушували прочитати довгий текст з описом усього, що сталося під час роботи.

Правда в тому, що під час першого перегляду вашого портфоліо дивляться лише на картинку: як виглядає портфоліо, як виглядають ваші дизайн-рішення, наскільки це суголосно зі смаком глядача.

3. Фокусуйтеся не на тому, що вам хочеться про себе розповісти, а на тому, що про вас хочуть зрозуміти.

Наступний рівень заглиблення після знайомства з візуальними рішеннями – це опис. Процесу, шляху, висновків з нього.

Коротко кажучи: яка історія стоїть за створенням рішення.

Гарні історії захоплюють увагу. Нудні та перевантажені — не варті того, щоб бути написаними.

У попередньому дописі я згадував, що CV варто завжди адаптувати під вакансію.

(Ця порада звучить у всіх рекомендаціях щодо підготовки резюме.)

Втім, що я бачу напрочуд рідко, — це адаптація портфоліо.

Якщо компанія шукає дизайнера на мобільний застосунок, їх не надто цікавитимуть ваші рішення для вебу.

Як і в СV, їх не цікавитиме увесь досвід, який ви мали. Їх зацікавить досвід, який корелює з їхніми вимогами та очікуваннями.

Зрештою, хто як не ми — дизайнери — маємо усвідомлювати важливість уваги до потреб свого користувача і створення прекрасного.

Ваше портфоліо — ваш продукт.
Тож хай цей продукт привноситиме у світ більше краси.

На цьому все.

Дякую, що провели цей тиждень за моїми проповідями, міркували разом зі мною, ділилися своїми роздумами та коментарями.

Я провів час у чудовій компанії.

Давайте знайдемося на лінкедині → linkedin.com/in/stykhonko/

Якщо вам відгукнулися мої міркування або хочеться зі мною поговорити, напишіть мені → @tykhonko

Я також проводжу менторські консультації про кар'єру і не тільки на платформі Projector → prjctrmentor.com/mentor/stanislav-tyhonko

Буде приємно, якщо поділитися в коментарях, що забираєте собі з цього тижня. Що стало для вас новим? На які речі вдалося поглянути під іншим кутом? Що плануєте змінити?

Ще побачимось!

У кого ще вайб, ніби цей тиждень був однією великою менторською сесією? 👀
Станіславе, дуже дякуємо за цей час на каналі!

Ти підняв тему, яка сьогодні хвилює чи не кожного дизайнера, незалежно від рівня. Сподіваємося, після цього тижня у багатьох з’явилося більше ясності й впевненості у тому, куди рухатися далі.

Не забудьте підписатися на LinkedIn Станіслава.
А якщо хочеться продовжити навчання разом із ним — зверніть увагу на курс Product Design.

Дякуємо й обіймаємо 💙

А ми рухаємося далі й уже зовсім скоро познайомимо вас із новим куратором каналу)

А поки — невелика рекламна пауза та три курси, які стартують уже цього місяця:

UX Research & Discovery with AI

Опануйте повний research-процес із використанням AI — від interview guide до презентації для стейкхолдерів.

Mobile Interfaces Advanced

Навчіться проєктувати складні мобільні інтерфейси — від онбордингу до кросплатформених сценаріїв — і аргументувати свої рішення через гайдлайни, метрики та дослідження.

Product Analytics. Data Mining

GA4, Amplitude та SQL для тих, хто хоче самостійно знаходити інсайти й формулювати продуктові гіпотези. Один із кураторів курсу — Олександр Іванов, COO/CPO у Projector 💙

У вас уже пройшли дощі?
Бо ми хочемо представити вам дуже сонячну й професійну кураторку цього тижня — Лізу Пасічник ☀️

Ліза — продуктова дизайнерка в LaunchLabs. Працює з продуктами у сфері health & fitness, створює сервіс для віддалених тренувань бейсболістів і впроваджує AI у дизайн-процеси команди.

Цього тижня будемо говорити про те, як AI змінює ринок дизайну, продуктові підходи та роль дизайнера в команді.

Тож запасайтеся яблучними чіпсами й готуйте свої запитання.

linkedIn

Лізо, канал твій! 🪽

Синдром самозванця

Бачила, що Станіслав Тихонько вже підіймав цю тему, але я б глянула на це у двох ситуаціях: коли ти маєш роботу, і коли ти в пошуку роботи.

1. Коли ти маєш роботу

Знаю людей, які працюють у топових компаніях, мають 7+ років досвіду, і все одно відчувають себе недостатньо професійними. Не вірю, що цього відчуття можна повністю позбутися. Окей, що робити, якщо це надовго?

Якщо синдром реально заважає жити
Сісти і виписати всі свої досягнення за останні 6 місяців. Прямо все, чим ти хоч трохи пишаєшся. І регулярно цей список поповнювати. На performance review — це взагалі топ: відкрив документ і просто розповів менеджеру який ти молодець.

Якщо трохи заважає, але не критично
Якщо трохи заважає жити, то змиритися і вважати, що це чарівний пендель, що рухає твій розвиток. Просто це рух за допомогою страху. Важливо, аби він був спрямований, а не так що страх тебе розпорошував братися вивчати все. Тут допоможе взяти собі ментора для трекінгу прогресу.

2. Коли ти в пошуку роботи

Якщо ти без роботи і відчуваєш синдром самозванця — радше за все ти довго шукаєш роботу, а результату немає.

Тут я б радила отаке: напиши в LinkedIn 10 дизайнерам, яких ти поважаєш, надішли їм портфоліо і попросити чесний фідбек.

Так ти: зрозумієш, над чим реально варто попрацювати, познайомишся, після кількох ітерацій змін портфоліо побачиш, що портфоліо норм і можна далі лупити ту скалу, а не сумніватися в собі без фактів. Якщо не працює — сходи на менторську сесію і отримай пораду щодо наступних кроків.

Постав ❤️ якщо також відчуваєш себе самозванцем. Побачиш скільки нас і зрозумієш, що це не так вже й страшно бути не впевненим у тому, що робиш.

Дизайн-університети

Є відчуття, що те, що ми вчилися дизайну самостійно або на курсах на кшталт Projector, дало нам хорошу базу. Але річ у тому, що цифровому дизайну дай Боже кілька десятків років, і досі немає інституту, який би чітко казав: ось це добре, а ось це — ні. Бери оцей підхід, і буде тобі успіх.

Архітектурі — 5 тисяч років. Зараз є рух, що люди важливіші за машини, а будівлю треба проєктувати з урахуванням контексту, не у вакуумі і тому подібне. Береш ці принципи, створюєш дизайн на їх основі і велика вірогідність, що ти створиш щось чудове. Є принцип — є впевненість. Зміни у підходах стаються не часто і тривають 10 років.

Програмуванню — приблизно 80 років. Тут є загальні підходи як найоптимальніше написати код і за великим рахунком головне — аби працювало, не мало багів і виконувало продуктову задачу. З приходом АІ змінюються процеси і програмісти теж нервують.

Дизайну інтерфейсів — кілька десятків років і здебільшого люди навчаються смостійно. Тому тут принципи перекочували з продуктового дизайну, доповнюється дизайн-підходами продуктів-гігантів. Тому тут здебільшого ти береш що працює в іншій успішній компанії й копіюєш собі. Що глобально не є ґрунтовним підходом до дизайну.

У предметного дизайну був університет Баухаус, який заклав основу підходу до дизайну.
В Україні інтерфейсному дизайну лише нещодавно почали вчити в Київському американському університеті. Гадаю, саме через це зʼявляється це дивне відчуття, що ти ніби не довчився. Не тому, що ти поганий дизайнер, а тому що в професії ще немає стабільності, на яку можна спертися, а й професія настільки динамічна, що твої знання можуть бути застарілі вже за декілька років.

Хто знає викладачів з Київського американського університету — напишіть у коментарях. Цікаво ж.

Стадії розвитку дизайнера

На лекції Вови Смірнова я побачила схему росту дизайнера. Той скріншот втрачено, але відтворено по памʼяті.

👶 Дитина — все цікаво, все нове, фокус: подобається / не подобається.

🧑‍🎓 Підліток — залежить від авторитетів, починає бачити свої прогалини.

↪️ Тут найчастіше виникає бажання піти з професії.

🧓 Дорослий — тут дизайнер або виходить з професії, або переформатовує її під себе.

👨‍🦳 Старець — знає свою частину, і не бажає вивчати щось нове. Хоче, аби всі від нього відчепились і давали робити те, що він добре вміє.

Не писала у які роки який період наступає. Дизайнер може стати старцем хоч на 3 рік роботи, хоч на 30-й. Може зі старця перейти назад у дорослого, якщо віднайде пристрасть до професії. З одного на інший рівень допомагає пройти переосмислення роботи та оточення. Тому якщо ви хочете перестрибнути до рівня дорослого швидше, варто аж зараз написати тому, на кого ви хочете рівнятися, і попросити поради як рухатись далі.

До обіду
https://youtu.be/RJjl1TwyfWM?si=zP6XZA8K58pwfqkT

Чи з АІ тепер кожен — дизайнер?

Бачу, що зараз багато продакт менеджменту дизайнить з АІ. Часто одразу видає нагенерене у продакшн, в обхід дизайнерів. Але чи це хороший підхід для продукту?

Плюси:
- гіпотези тестуються швидше.
- якщо в культурі компанії до цього був формат: менеджер каже дизайнеру що треба й дизайнер просто виконавець — новий підхід є зручнішим.

Мінуси:
- більше оверінженірингу. АІ легко додає зайві фічі, які здаються корисними, але не завжди такими є.
- зникає критичний погляд на дизайн. Вже нема того, хто дивиться на рішення збоку і бачить загальну картину.
- з’являється ефект Ікеа. Той дизайн, що зробила ця людина автоматично їй здається кращим, ніж воно є насправді.

Гадаю, тут ризик не в самому АІ, а що прибирається роль людини, що фільтрує і структурує рішення. Цікаво буде подивитись, у що це переросте через рік-два.
А у вас в компанії вже є такі процеси або спроби обходити дизайн через АІ?

Як АІ змінить дизайн?

Дизайн-революції не виникали з нуля:

- Мінімалізм — якось протестантська церква сказала, що не буде у церквах робити золоте оздоблення та різьблення. Відмова від надлишкового декору стала принципом. З часом це перейшло в інтерʼєри, типографіку... Тобто це була ідея, яка переросла в естетику.

- Модернізм — технологічна революція, зʼявилася купа техніки, яка дозволила робити масові речі. Масове виробництво вимагало простоти, функціональності і повторюваності. Дизайн почав підлаштовуватись під технічні можливості та обмеження.

- АІ — теж технологічна революція. Змінює і результат, і сам процес створення інтерфейсів. СЕО NVIDIA прогнозує, що індустріям знадобиться приблизно 10 років, щоб повністю адаптуватися до АІ. Нещодавно Anthropic запропонував мати механізми, що дозволяють тимчасово уповільнити розвиток найпотужніших АІ систем, щоб суспільство, закони та дослідники встигали адаптуватись. Тобто в нас все ще попереду. Це одночасно і стрьомно, і кайфово.

Які зміни я вангую:

- Вже зараз продукти змагаються у кого кращий UI та шукають свою вузьку нішу, де конкурентам буде складно скопіювати продукт. Тож цінуватимуться дизайнери з сильними UI-скілами, візією та світчери з домена цього продукту. Наприклад, лікар, що перейшов у дизайн, буде ціннішим для healthtech, ніж дизайнер з роками досвіду в з іншого домену, бо лікар матиме більше контексту і тому будуватиме сильніші продуктові гіпотези.

- Частиною брендінгу стане відмова від AI.
У техпідтримці відмова від AI означатиме для бренду: ми так цінуємо кожного користувача, що виділяємо окрему людину на вирішення проблеми.
У графічному дизайні — ми унікальні, тому наймаємо топового графдизайнера, аби він створив щось крафтове.
У контенті в самому продукті буде використовуватись менше AI, якщо хочеться показати, що ви робите щось справжнє: у вас реальні лікарі, реальне обладнання, реальна експертиза. Це все про преміальність.

- Великі сервіси будуть монетизуватись за допомогою додавання фільтру «Без AI». Людям вже набридає бачити згенерований контент, і вони будуть готові платити, аби не бачити AI. Тут не на 100% певна у здогадці, бо вважаю, багато хто платив би Instagram, аби не бачити рекламу. Але такої моделі монетизації не створили.

Всі ці думки не претендують на істину, якщо що. Цікаво почути як ви бачите майбутнє.

Про страх стати дурнішим в епоху АІ

Є дослідження, що при використанні АІ для написання текстів у людей знижується нейронна активність. При цьому, якщо використовувати власні сили, а лише потім чатитись з АІ для уточнень — буде кращий результат виконаної роботи.

От я боюсь отупіти, якщо постійно буду використовувати АІ. Це як автопілот в літаку. Якщо літаєш постійно з ним, то вже й розучивсь літати самостійно. Так вже ставались реальні авіакатастрофи, де у пілотів 10 років досвіду, але вони не садили літак вручну.

АІ не підсилює мислення автоматично. Він підсилює те, що вже є в голові. Якщо там структура — він масштабує структуру. Якщо там каша — він масштабує кашу.

Тому я тримаю себе за руку всіма руками і ногами: спочатку подумать самостійно, почіркаю рішення на папері, потім вже до АІ. Чи завжди так? Нє. Але я не хочу сценарій з фільму “Ідіократія”, де люди вже не вміють мислити.

Впровадження АІ в дизайн-процеси

Які я бачу етапи розвитку АІ в компаніях. Пропишу від найлегшого до найпросунутішого. Оберіть який до душі і, якщо не підійшов, спробуйте варіант з попереднього пункту, простіший.

1. Створювати компоненти з Figma-AI (зараз у бета-тестуванні).
2. AI як асистент на покумекати: Claude / ChatGPT / Cursor для пошуку UX-рішень, edge cases, альтернативних флоу.
3. Підключити MCP, створювати прототипи в Claude/Cursor і експортувати у Figma.
4. Попросити розробників надати компоненти і створювати прототипи на їх основі.
5. Попросити розробників дати код самого додатку/web, і будувати решту прототипів на основі існуючого продукту.
6. Попросити розробників доступ до репозиторію (read-only), без пушів, але з можливістю аналізувати реальні компоненти, структуру та інтеграції з бекендом.
7. Попросити розробників доєднати до GitHub: дизайнер готує PR, а деви ревʼювять.

Як обрати що підходить тобі? Це залежить від культури компанії, наскільки команда відкрита до змін, і твоєї впертості.