Щиро дякуємо тобі, Родіоне, за тиждень глибоких і влучних розмов 💙

І за нагадування, що продукти не завжди потрібно вигадувати — інколи їх потрібно вміти побачити. За питання, які змушують зупинитися, придивитися уважніше й подивитися на свою роботу під іншим кутом.

Було життєво, чесно і, впевнені, багатьом дуже відгукнулося.

Не забудьте підписатися на Родіона:
linkedin
substack

А ми рухаємося далі та вже готуємо для вас нового куратора 🦎

Друзі, цей тиждень з нами проведе Станіслав Тихонько – ведучий дизайнер в Loio та куратор курсу з продуктового дизайну в Projector.
Раніше – старший дизайнер продукту в MacPaw: проєктував Setapp Mobile та AI-асистента Eney.

linkedin

Станіслав більше 12 років допомагає продуктам створювати конкурентну перевагу завдяки дослідженням та кращому дизайну.

Працював з Yakaboo, Новою Поштою, Телеграмом, Офісом Президента, МЗС, стартапами і маркетинговими агенціями.
Отримав Effie за кампанію збору для Армії дронів.

Розвиває волонтерський мілтек-продукт на основі AI для розвідки Сил оборони.

Станіславе, передаємо тобі слово 💙

Привіт!

Останнім часом здається, що ринок праці збожеволів. Дизайнери місяцями не можуть знайти роботу, а компанії — підходящого дизайнера. Більшість запитів, з якими до мене приходять на менторські консультації, стосуються пошуку роботи. На курсі з продуктового дизайну тема найму викликає чи не найбільше запитань.

Зараз в Loio ми перевинаходимо те, як влаштоване укладання угод. Ринок перенасичений рішеннями, які майже не відрізняються між собою. Моя задача – виграти конкуренцію завдяки кращому дизайну. Я пишаюся продуктом, який ми будуємо. Водночас це найкраще місце роботи, яке я мав.

Це не випадковість.

Те саме я міг сказати про свою попередню роботу в MacPaw.

Мені хочеться створювати продукти, якими я буду захоплюватися, працюючи з компаніями, для яких якісний дизайн – це конкурентна перевага. Такі компанії готові платити вище за ринок і давати широкий простір для дизайн-рішень.

Таких компаній мало. Втім, мені ніколи не доводилося шукати роботу довше місяця.

Справа не в тому, що роботи немає. Справа в тому, що правильні кандидати не можуть зустріти правильну компанію.

Протягом цього тижня хочеться подумати вголос над тим, що ми, як дизайнери, можемо зробити, щоб отримати ідеальне місце роботи.

Поділіться в коментарях, що в пошуку роботи вас найбільше хвилює? Де виникають найбільші складнощі? У чому причина? 👀

Складно зібратися з думками після сьогоднішнього обстрілу.
Як ви?

Замість повноцінного посту відгукнуся на один з коментарів.

Я вважаю, що в мене синдром самозванця, бо інакше не можу пояснити, чому завжди вважаю свої навички недостатніми для того, щоб знайти круту роботу у своїй сфері. І з появою АІ і постами в інтернеті в стилі "АІ ЗАМІНЕ ТЕБЕ ЗАВТРА" стає ще більш неспокійно. Рішенням цієї проблеми для мене є згадати про вже пройдений (хоч і не дуже довгий) шлях і згадати про фактичні набуті досягнення. Продовжувати вчитися, бо те, чи мої навички обезціняться завтра залежить від того, що я роблю сьогодні.

Зазвичай за синдромом замозванця стоять дві кореневі причини.

Відсутність ініціації в роль.

Тисячоліттями прийняття себе в новій ідентичності відбувалося через проходження ритуалу ініціації. Юнак переходив у роль чоловіка. Дівчина ставала жінкою. Герой переходив у стан правителя. Ви зустрінете такі ритуали у будь-якій культурі.

Сучасна людина найчастіше позбавлена ініціації та відірвана від тисячолітньої практики.

Здається, найбільше від цього страждають менеджери. Але десь одразу за ними представники креативних ремесел.

Проблема в тому, що ініціацію неможливо отримати самостійно. Для цього необхідно подолати спеціальне випробування та прийняти посвяту від майстра.

Гарна новина в тому, що хороші навчальні простори вміють із цим працювати.

Свого часу, ще в будівлі Проджектора на Воздвиженці, я пройшов свою ініціацію у Родіона — одного з моїх вчителів і автора попереднього тижня.

Тепер це одне з моїх головних завдань як куратора власного курсу.

Друга причина – більш ґрунтовна.

Проблема з фундаментальним відчуттям самоцінності.

У цього може бути чимало причин, але наслідок один – наші досягнення не належать нам. Здається, ніби вони очевидні, але остаточно привласнити їх не вдається.

Простого рішення щодо привласнення собі своїх досягнень та набуття самоцінності немає. Це довгий шлях. І зазвичай лежить через терапію.

Поділіться своєю історією. Як ви проходили свою ініціацію? Як вдалося подолати відчуття самозванця?

Продовжимо міркувати про пошуки ідеальної роботи.

В коментарях одразу кілька людей написали про постійно зростаючі очікування від дизайнерів.

Здається, ніби ти маєш вміти усе: розбиратися в домені, аналізувати продуктові метрики, проводити якісні дослідження, створювати сильний візуальний дизайн, тестувати дизайн-рішення, готувати експерименти для A/B тестів та володіти AI-інструментами.

Але чи справді кожній компанії потрібен дизайнер, який вмітиме все?

Багато років я намагався збагнути, якими навичками має володіти дизайнер, щоб бути найкращим.

Виявилося, що кожній команді потрібен хтось особливий.
Той, хто краще за інших вміє проводити дослідження та створювати сильні візуальні рішення.
Той, хто краще за інших вміє впевнено працювати з аналітикою та швидко готувати робочі рішення.
Той, хто краще за інших розбирається в домені, чи, навпаки, ніколи не мав досвіду в ньому.

Той, хто дасть команді та її керівнику унікальну силу, якої вони потребують. Той, хто допоможе втілити його цілі.

Справжнє питання не в тому, якими навичками та рисами має володіти дизайнер, а яким дизайнером ви хочете бути, і для кого ви будете найкращим серед усіх?

Не існує ідеального партнера для стосунків, який однаково добре підійде усім. Проте можна зустріти людину, яка цінуватиме вас за те, якими ви є, більше за всіх інших.

(Робота – це не романтичні стосунки. Хай вас не вводять в оману компанії, які стверджують, що вони як сім'я.)

Втім, статистично ви проводите на роботі навіть більше часу, ніж зі своїм партнером у стосунках. Отже, обирати, з ким ви проведете суттєву частину свого обмеженого часу, слід не менш прискіпливо.

Зараз мені хочеться бути дизайнером, який розв’язує складні задачі з високою невизначеністю, має широкий вплив на продукт і простір для створення найкращих дизайн-рішень. Для мене важливо будувати речі, якими я пишатимуся, отримувати визнання та великі гроші за свою роботу.

Здається, ніби це має сенс лише для 1% компанії зі 100.

Так і є.

Для мене має значення тільки цей 1%. Насправді, цей 1% компаній і складає 100% з тих, що мене цікавлять.

Наступне питання полягає в тому, як виграти конкуренцію з іншими претендентами за позицію у такій компанії?

Бути у топ-5% за конкретною навичкою на ринку надзвичайно складно. Це спорт високих досягнень, і в нього неможливо потрапити, не маючи необхідного досвіду.

Проте кожен має своє унікальне поєднання кількох здібностей, яке вдається нам краще за інших.

Ви можете не бути топ-5% за одним показником, але бути топ-5% за їх поєднанням стає реальним для кожного.

Я не найкращий у світі візуальний дизайнер. Знайдуться ті, хто краще за мене приборкує невизначеність у складних задачах. Хтось виявиться сильнішим за мене у тому, щоб продати своє рішення стейкхолдерам та довести його до результату.

Та я ніколи не зустрічав людину, яка б перевершила мене у поєднанні цих якостей. Зі мною надзвичайно складно конкурувати, коли йдеться про те, щоб на високому рівні поєднувати усі ці сили.

Ви можете звернути увагу, що мій приклад лише частково стосується навичок, описаних у вакансіях. Справді, половина з них майже ніколи не згадується в їхньому описі.

Як дізнатися про те, яку людину шукають, якщо це ніде не вказано? Напишу про це, якщо пост набере 50 полум'яних емоджі.

А поки хочеться послухати, яке ваше унікальне поєднання кількох здібностей, що вирізняє вас серед інших? Можливо, прямо зараз хтось шукає собі в команду саме таку людину.

Сьогодні хочеться поділитися, як я думаю про конкуренцію.

На перший погляд, здається, ніби нас наймають за наші здібності, експертизу та здатність впоратися з поставленими завданнями.
Це велика омана.

Насправді, нас наймають за відчуття, що ми впораємося з поставленими завданнями.

Досвід і навички мають значення, проте в наймі перемагають не ті, хто має найбільше досвіду, а ті, хто найкраще вміє його продати. Те, як ми презентуємо себе на всіх етапах хайринг-процесу, набагато важливіше за те, який досвід ми маємо.

Ваша реальна здатність впоратися стане зрозумілою лише під час випробувального терміну.

(Це не означає, що про досвід варто брехати. Рано чи пізно, вас все одно викриють, і наслідки вам не сподобаються.)

Таким чином, я переслідую під час хайрінгу дві мети:

1. Зрозуміти, за яких умов я готовий прийняти офер від цієї компанії.

2. Виграти конкуренцію за цю позицію з іншими кандидатами на найкращих для мене умовах.

Найчастіше ми не знаємо, з ким конкуруємо за позицію. Проте є чимало речей, на які ми можемо вплинути, незалежно від того, з ким конкуруємо.

Це нагадує набір очок у грі.

Я думаю про кожен етап процесу найму як про можливість набрати якомога більше очок.

Попадання в очікування дає певну кількість очок. Перевершення очікувань винагороджується краще. Відсутність релевантного досвіду або вищі зарплатні очікування призводять до їхньої втрати.

Головне, щоб у підсумку їх було більше, ніж у інших кандидатів.

Наступні кілька дописів будуть про можливості, що виникають на різних етапах хайрінг-процесу.

До речі, що думаєте про те, щоб завтра ввечері поспілкуватися вживу і провести Q&A сесію про пошуки роботи?

П'ятниця, 18:00 по Києву. Не під запис. Хочеться, щоб вийшло відкрито і відверто.

Відповім на ваші запитання, розкажу як шукав роботу, покажу своє CV та портфоліо. Може в процесі ще щось вигадаємо.

Якщо плануєте бути, поставте у коментарях +

Бачу достатньо бажаючих для зустрічі.

Тож зустрічаємось сьогодні о 18:00 по Києву. Посилання надішлю ближче до початку.

Будемо відштовхуватися від того, що ви принесете на зустріч, і поміркуємо над цим разом.

Додавайте у календарі – скоро побачимося 🙌

Починаємо Q&A про пошуки роботи. Залітайте 👀

https://zoom.us/j/91594073270?pwd=dF0gpRUDV2JKTvc8jtfaWb0dPyqgQd.1

Здається, вийшло цікаво.

Як вам ця зустріч? Поділіться враженнями. Що забираєте з собою після неї?

Обіцяв розповісти, як дізнатися, яку людину шукають на вакансію, якщо в описі вказані переважно вимоги щодо досвіду та навичок.

Запитайте про це у наймаючого менеджера, перш ніж подаватися на вакансію. Це перша конкурентна перевага, яку ви отримаєте над іншими кандидатами.

Можливо, ви знаєте когось, хто вже працює в компанії: товариша, знайомого, екс-колегу, який може поділитися контактом і представити вас.

Можливо, ви можете завести таке знайомство.

Врешті-решт, зазвичай нескладно знайти потрібного менеджера на лінкедині і просто написати йому про ваш інтерес.

Якого дизайнера вони шукають? Що для них найважливіше? Що ще важливо знати з того, про що не написано у вакансії? Що варто знати про команду?

Можливо, ви не отримаєте відповіді. Це нормально. Ви нічого не втрачаєте, якщо спробуєте.

(Ви точно її не отримаєте, якщо не спробуєте.)

Дізнайтеся більше під час співбесіди. Кожен наступний етап хайрінг-процесу створює можливості, щоб розпитати про це різних представників компанії.

Кожен етап — це можливість знайти внутрішніх союзників, які допомагатимуть вам рухатися далі.

Коли вас запросять на наступний етап, запитайте: як краще до нього підготуватися? Як збільшити свої шанси, щоб успішно його пройти? Що найважливіше для них?

Часом у відповідь на таке просте запитання можна отримати чіткий алгоритм проходження наступного етапу. Проте майже ніхто не запитує.

Хочеться також поділитися кількома думками щодо здобуття конкурентних переваг на етапі відгуку на вакансію, які прозвучали на зустрічі.

Яким має бути CV?

Для початку уявіть собі контекст рекрутера, який переглядатиме ваше CV.

Швидше за все, ця людина не є технічним спеціалістом у дизайні. Ваше резюме вона переглядає після кількох десятків інших CV. Щоб опрацювати їх, у неї є менше хвилини на кожне.

З цього випливає кілька наслідків:

1. Ваше CV має бути зручним для перегляду.

Чітка структура і читабельність. Нічого зайвого. Уся важлива інформація на одній сторінці. Ви завжди зможете розповісти про своє хобі під час співбесіди, якщо вас про це запитають.

Більшість CV не відповідає навіть цьому гігієнічному рівню.

2. Фокусуйтеся не на тому, що вам хочеться про себе розповісти, а на тому, що про вас хоче зрозуміти рекрутер.

Людей не цікавить увесь досвід, який ви мали. Їх цікавить досвід, який корелює з їхніми вимогами та очікуваннями.

Тайтл у CV має збігатися з тайтлом вакансії. Опис вашої роботи на вказаних позиціях має відповідати опису вимог до вакансії. Використовуйте ті самі формулювання, що використовуються у вакансії.

Якщо ваше CV аналізує AI, є ризик, що неспівпадіння за ключовими словами призведе до вашої дискваліфікації.

Якщо ваше CV аналізує людина, є ризик, що вона не зрозуміє, що саме ви маєте на увазі, якщо ваш досвід описаний не так, як у вакансії.

Хороший рекрутер з експертизою вас зрозуміє, проте я би не розраховував, що ваш рекрутер буде таким. Подбати про його зручність — значить мінімізувати кількість помилок щодо вас.

На менторських консультаціях щодо кар'єри я зазвичай пропоную просту вправу: відкрити підходящу вакансію і порівняти описані в ній вимоги з досвідом у CV.

Це часто додає ясність, чому кандидат не проходить далі цього етапу.

3. Менше пишіть про те, що ви робили, більше – про те, що зробили.

Процес теж має значення. Але лише тоді, коли він призвів до результату.

Результат не завжди вимірюється у цифрах і метриках, проте ваші дії мали вплив незалежно від того, як ви його вимірювали.

Запустити реліз у заплановані терміни – це результат.
Навести лад у процесах – це результат.
Покращити роботу команди – це результат.

У вас буде можливість розповісти про сам процес на співбесіді, коли про нього запитають.

Поділіться у коментарях, що б ви ще додали до цього переліку?