Про Multica й як ШІ-агенти пишуть туди звіти мені:

Тут працює зв'язка Multica + файлова система. Obsidian працює на звичайних .md файлах у папці на вашому комп'ютері. Тобто будь-який скрипт чи агент може просто записати файл у папку / AI-Reports, і він одразу з'явиться в Obsidian. Нічого складного:

Агент в Claude Code отримує задачу (наприклад, "пройдись по цим 5 сайтам і зроби порівняння цін")
Multica тримає його живим навіть коли ноут закритий
Результат записується в .md файл з сьогоднішньою датою
Зранку я відкриваю Daily Note, де вже вбудоване посилання на цей файл

Все. Без магії, без складних інтеграцій. Просто файли в папці, ізі пізі лемон сквізі.

Як почати, якщо ніколи не користувались?
Крок 0: Індивідуально все запитуйте в Claude, він вам все поясне й допоможе, без відосів ютубних чи форумів.
Крок 1: Скачати Obsidian, створити vault (це просто папка).
Крок 2: Увімкнути Daily Notes в налаштуваннях (Settings → Core plugins а далі Daily notes).
Крок 3: Кожен день писати одну нотатку: що зробив, що хочу завтра.
Крок 4: Через тиждень подивитись чи це зайшло. Якщо так, додати Dataview і Templater.

Не треба налаштовувати ідеальну систему з першого дня, вона сама вибудується під ваші потреби. Мій Obsidian рік тому і зараз це дві різні штуки. І через рік буде третя. Це нормально.

Якщо щось незрозуміло або хочете детальніше по якійсь частині, пишіть, розберемо 👇

Ааа ну і важлива ремарочка, для повного розкриття такого інструмента як Multica, потрібна підписочка за ґрошики нормальні, в моєму випадку це Claude Max, бо якщо мало токенів та xx, то ця вся система швидко перестане працювати((

Ну все, хватить тих технологій..

Читаю зараз книжку Інадзо Нітобе - Бусідо, купив випадково, щоб просто буковки порахувати, і зачепила одна концепція: "мусін" (無心), стан "без розуму", щось на рівні медитації чи трансу, як я зрозумів. Це коли самурай🥷 настільки опанував техніку, що діє без обдумування. Меч рухається сам, тіло реагує до того як голова встигає включитись, як мені говорили на барабанах, щось типу м'язова пам'ять, вона швидше ніж інші, й коли мені то сказали, то стало цікаво, а як так? Що ще можна натренувати так?

В мозку є Default Mode Network, мережа яка вмикається коли ви НЕ фокусуєтесь. Не коли ви працюєте, а коли ви гуляєте, стоїте в душі, миєте посуд, дивитесь у вікно. Саме в цьому стані мозок з'єднує речі, які під фокусом не з'єднуються.

Деякі дослідження, які є кількісними й не можна брати їх за правду як причинне дослідження, але момент, що люди частіше знаходять рішення складних задач саме під час блукання думок, а не під час концентрації на них, вони трошки корелюються й існують.

І от вам парадокс де ми сидимо за комп'ютером 8-10 годин, фокусуємось, пушимо себе, а потім встаємо, йдемо в душ, і там приходить рішення яке шукали весь день. А це DMN, який нарешті отримав простір й жваво накидує тобі пріколи в голову, тому часто люди ходять з маленькими блокнотіками, щоб встигнути записати ідею чи швиденько відкривають нотатничок на телефоні, щоб зловити цей момент й зафіксувати рішення.

А тепер з'єднайте це з попереднім постом про ШІ-агентів(чьорт, я ж обіцяв іноді). Раніше у мене не було вибору, типу: рутину треба робити, і вона займає весь день, але тепер рутину робить машина, а я можу дозволити собі розкіш, зайнятись нічим. І саме це "нічого" виявилось найпродуктивнішою частиною дня, де тобі приходить більше ідей, більше рішень..

Самураї вумні тіпи, бо знали це 400 років тому. Нейронаука частково підтвердила це 20 років тому.
А ми досі вимірюємо продуктивність годинами за екраном й трекінгом цих годин, звісно трекати час це об'єктивна оцінка роботи й бізнес, бо в більшості проєктів саме години є валютою, але не можна порахувати, або це просто робити складно.

(зображення це візуалізація зв'язків при DMN, та основних областей підчас роботи такого режиму, жовтеньким кольором.. й просто красива картинка😅)

Й раз вже така тема, то стало цікаво, почути від вас.

Напишіть в коментарях найсмішніше або найдивніше місце чи ситуацію чи історію, в якій вам прийшло рішення робочої задачі, якесь осяяння в АТБ, до прикладу. Чим дивніше, тим краще. А я суб'єктивно і безжально обираю найцікавіший комент і відправлю книжку або мерч як нагороду за смишльоність)) бо я тут тиран на тиждень 😈

Ще один лонг на ранок, духоти на подумать, але має бути цікаво, бо це про не дуже приємний факт для мене, бо раніше я вважав по-іншому й зараз мені як діду потрібно спробувати повірити в це й прийняти.

Чому красиві продукти/інтерфейси працюють краще? І це не про естетику, це про сприйняття мозком, вашим складним механізмом в голові.

1995 рік, Японія🥷. Дослідники Kurosu і Kashimura з Hitachi Design Center зробили 26 варіантів інтерфейсу банкомата (у мене кондей від них, здається, а тут ще й банкомати, але комусь потрібно ж). Однакові функції, однакові кнопки, однакові флоу. Різниця тільки в тому, як виглядає. Попросили десь двісті людей оцінити кожен варіант на зручність і на красу. Результат: кореляція між "красиво" і "зручно" була сильнішою, ніж між "красиво" і реальною зручністю. Тобто людям здавалось, що красивий банкомат зручніший, хоча він був ідентичний за функціоналом.

Але далі ще цікавіше. Ізраїльський дослідник Tractinsky прочитав це дослідження і не повірив (як і я, коли це все ресьорчив). Вирішив, що це культурна штука, японці просто естетично чутливіші. Взяв ті самі макети банкоматів, переклав з японської на іврит, спроєктував жорсткіший експеримент з кращими контролями, щоб довести, що японці помилились. Результат його трошки шокував, як й мене трошки, бо ефект не тільки підтвердився, він був ще сильнішим. Не культурна штука, короче. Універсальна🤷‍♂️

В 2000 році Tractinsky перевірив ще одну гіпотезу: може це тільки перше враження, а після використання ефект зникає? Ні. Зв'язок між естетикою і сприйнятою зручністю зберігався і після того, як люди реально попрацювали з інтерфейсом. От чьорт, подумав я, бо мені здавалось, що краса може приваблювати, але точно не впливати на зручність. Хочаааа тут є моментік, все ж))

Моментів заключається в тому, що пан Дон Норман в книзі "Emotional Design" (2004) пояснив механіку: коли людині красиво, вона в позитивному емоційному стані. В позитивному стані мозок мислить ширше, креативніше і бла бла бла, це зрозуміло, і що важливо для нас, терплячіше. Людина готова пробачити незручність, пробувати ще раз, шукати рішення замість того, щоб закрити і піти.

Тобто красивий інтерфейс не просто здається зручнішим. Він буквально РОБИТЬ людину зручнішим користувачем.

І от тепер етичний поворот, який мене не відпускає. Якщо краса маскує проблеми, то де межа між "гарний дизайн допомагає користувачу" і "гарний дизайн ховає від користувача те, що зламано чи працює погано"?
Згадайте Magic Mouse від Apple й як саме вона заряджається: коли інші зробили зручно, то ці яблуки вирішили — робимо красіво, ну мені так здається))

Виходить цікава штука: краса це не бонус і не прикраса. Це когнітивний інструмент, який змінює те, як мозок обробляє досвід. Можна використовувати його для блага (людина не стресує, прощає дрібниці, відчуває себе комфортно). А можна для маніпуляції (людина не помічає, що продукт зламаний, бо красіво).

Раз вже банкомати засіли з минулого посту, давайте подивимось на еволюцію їх інтерфейсу. 5 етапів, кожен поворотний момент, який все ж стосується інтерфейсу, тобто нас.

1. 1967, Barclays, Лондон. Інтерфейсу немає.
Перший банкомат у світі. Замість екрану була тупо паперова інструкція на стіні. Замість картки теж паперовий ваучер просочений вуглецем-14, якась хімія😅. Замість PIN — 4 цифри (засновник John Shepherd-Barron хотів 6, але дружина сказала "я більше 4 не запам'ятаю", і так стандартом стало 4), мемно виходить. Іконічне фото 27 червня 1967, де актор Reg Varney знімає перші £10 під оплески натовпу.

2. 1978, IBM 3624. Перше меню.
Монохромний дисплей 6×40 точок. Маленький, зелений, нагадує калькулятор. Але саме тут народилася концепція "меню" в банкоматах: можна показати кілька опцій одночасно, а не одну фразу. Кнопки збоку від екрану (soft keys) теж з'явилися тут, бо змінювати їх значення на льоту дешевше ніж виробляти фізичні панелі під кожен ринок. А ну і культура автомобілів, пізніше з'являлись drive-up ATM, що теж цікаво, бо у нас наче не було такого і близько))

3. 1995, Hitachi, Японія. UI стає об'єктом дослідження.
Той самий Kurosu і Kashimura з минулого посту. 26 варіантів інтерфейсу банкомата, 252 учасники. Висновок: красивий банкомат здається зручнішим, навіть якщо він ідентичний за функціоналом. Це момент коли UI банкоматів стає предметом наукового дослідження, а не "як виробник зробив, так і є".

4. 2009, Wells Fargo + IDEO. Перший "людиноорієнтований" UI.
IDEO переробив інтерфейс Wells Fargo навколо однієї ідеї: 80% користувачів роблять одне й те саме (зняти $100 або $200). Замість того щоб ховати це в трьох меню, винесли на головний екран як великі зелені кнопки. Решту опцій залишили в advanced. Це переломний момент: ATM-UI вперше проєктується не "від функцій банку", а "від реальної поведінки".

5. Modern era. Mitsubishi UFJ, Японія + Vatican Bank.
Дві крайнощі сучасного банкоматного UI:
Mitsubishi UFJ то це японський банкомат як фінансовий хаб. Десятки опцій, переклади між рахунками без картки, оплата комуналки, поповнення мобільних. Інтерфейс щільний як японський сайт 2000-х: все на одному екрані.
Vatican Bank теж має особливість, бо єдиний у світі банкомат з латиною як опцією мови. "Inserito scidulam quaeso ut faciundam cognoscas rationem": "вставте картку щоб ми могли перевірити рахунок". 1600-річна мова в банкоматі 21 століття.

Цікаво, що банкомат це по суті лабораторія UX в одному об'єкті: від "ніякого UI" до AI-персоналізації за 60 років. І головний урок з цієї еволюції, то це те, що інтерфейс міняється не коли технологія дозволяє, а коли хтось нарешті ставить питання "а як це використовує реальна людина?".

До чого це я все, й чому так далеко лізу в Бусідо 😂 чи перші банкомати. Бо це все про історію рішень.

Щиро кайфую, коли сучасні продуктові задачі підказують відповідь з місць, де ти найменше очікуєш: старі мудрості, давні ремесла, інтерфейси яких уже давно немає. Нічого нового під сонцем немає. Просто кожне покоління дизайнерів думає, що воно винайшло проблему вперше.

Лізьте в книжку про щось зовсім не з вашої сфери. Архітектура, кулінарія, бойові мистецтва, історія монет, що завгодно. Найкращі рішення приходять збоку, а не з безпосереднього контексту.

Будні душного ресьорчера й філософа майже завершились, залишились вихідні вайбкодера 🤣 продукт менеджера чи називайте як хочете)

Завтра буде про те, як можна створювати власні продукти. Але це не гайд, а історія, як я це робив і як я думаю в таких задачах.