якщо раптом шукаєте, де брати кольорові палітри

пару моїх віжуал стилів для апок так і були зроблені, піпеткою по фоточкам заходів сонця

cьогодні контенту буде небагато, прийшла просто нагадати як важливо після таких ночей попіклуватись про себе

пийте більше водички
обійміть когось
з'їжте щось смачне
погладьте якогось песа

особливо ліди команд, це ваш кайндлі ремайндер зробить шось хороше для себе🌳 знаю як часто ви про це забуваєте

в коментарях запитували як створювати в такі часи, у мене немає універсальної відповіді

мій ранок почався з висадки нових квітів на балконі

не знаю чи допоможе це мені шось створить, я і не вимагаю цього від себе сьогодні, але принаймні зробить цей день трошечки краще

раз ми тут заговорили про квіти, я згадала міні історію, яка на мою думку гарно описує правильний підхід до лідершіпу чи менторства

один чоловік запитав у свого садівника, чому його рослини так гарно ростуть

садівник відповів: “я не змушую їх рости. я просто прибираю те, що їм заважає”

привіт, на звʼязку Аліна 👋
суботній пост буде про важливість робити маленькі штучкі не думаючи при цьому про гроші

як ви вже зрозуміли цей тиждень проходить без бізнекс метрик, челенджів і того, щоб міряти якусь успішність. такий був план 😬 трохи пожить, подихать. не відписуйтесь! далі то всьо буде, в мене тут ще 2 дні залишилось

восени, коли я була на акторських курсах, я зрозуміла, що забула, коли востаннє робила щось просто так, без думок про гроші. коли ти 13 років працюєш над KPI, монетизацією, сетапами всіляких процесів для команд, то в якийсь момент приходиш до питання «а де я?»

з розвитком аішки ми все більше не вилазимо з компуктлерів, крафт стає новим лакшері, а живі зустрічі з людьми чимось особливим. прикиньте, вже існує таке явище як «вигорання від АІ» – це коли ти вже не можеш дивитись на того клод кода і починаєш задавати собі питання чи тим взагалі в житті займаєшся

так от я помітила, що робить silly little things хоча б іноді, працює як класна профілактика від вигорання. про що ми сьогодні і поговоримо

ось моя улюблена стаття про це build something silly 👀

Yuval Noah Harari was asked a few years ago what the most important skill for the coming decades would be. His answer wasn’t coding. It wasn’t AI literacy. It was adaptability.

а ще розповім вам історію, яка мене нещодавно розчулила і надихнула водночас, і якою зі мною поділилась Аня (пощу з її згоди)

все почалось з того, що вона робила різдвяний адвент-календар для свого сина і зрозуміла, як складно придумувати подарунки, які справді мають сенс

так з’явився advent land, mvp вона зібрала в lovable, а візуали створила в midjourney. сайт був для того, щоб бyло легше менеджерити весь цей процес

потім повісила кишеньку над ялинкою, куди кожного дня клала подарунки для сина. cеред них була і друкована книжечка, яку ви бачите на фото в пості. там були не просто подарунки, які можна помацати, а ще й досвіди ☺️ наприклад поїздка на двоповерховому автобусі в лісі

якщо вам цікаво глянути більше як то всьо виглядало, ось тут в неї на сайті є міні кейсик про це

а ще діліться тим, що надихає вас? або можливо little things, які ви робите?

є таке відчуття — feel seen
це коли відчуваєш себе почутим і побаченим

всі ми його шукаємо свідомо чи підсвідомо, в зовнішньому великому світі, в маленьких ком’юніті: на роботі, з рідними, друзями чи партнерами

це не про публічність, визнання чи похвалу, ні, це про тепле людське — відчуття, що я є і цього достатньо

дякую вам за затишний простір писати 🤍 якщо було цікаво читати мої розповіді цього тижня — поставте будь-яку реакцію, так я знатиму що ця пригода комусь відгукнулась

для написання текстів не було використано жодної ai, і жодного поста не написано про клодкод, автоматизацію і оце от всьо. такий був план — трошечки вас заземлить і розслабить, нагадать, що поза компуктлером є життя

з вами цього тижня була Аліна Король, мій контакт @noticelittlethings, а тут я пишу @noticelittlething

побачимось 👋

Аліно, ми дуже вдячні тобі за цей тиждень. Це було не лише цікаво, а ще й дуже гармонійно.

Ти нагадала нам, наскільки важливо думати про сенс своєї роботи й уміти правильно говорити із собою.

Дякуємо за тиждень саморефлексії та спокою.

Будемо дуже чекати ще 🪽

У цьому місяці ще можна встигнути доєднатися до таких курсів:

Product Design — 21.05

Design Management — 25.05

UI/UX Design Beginning — 29.05

Цього тижня з нами справжній душний тіп (як він себе описує), який будує продукти соло за допомогою ШІ — від ідеї до працюючого коду й продуктового ведення. Але без рожевих окулярів про те, що ШІ врятує світ.

Просимо вітати — Олександр Головко, Product Lead у Lazarev.

instagram

Олександр постійно копається в ресерчі й не може пройти повз жоден інтерфейс, щоб не розібрати його на частини й молекули. Куратор курсу UX Design Advanced, менторить мідл-дизайнерів.

Останнім часом цікавиться психологією, тому контент буде на стику продуктів, ШІ та того, як працює людський мозок. Про це Олександр пише у своєму особистому каналі та говорить у новоствореному подкасті «Це теж дизайн».

Олександре, ми вже чекаємо побачити, як проходить твій робочий день, тому передаємо тобі всю владу в каналі 💙

Привіти, цього тижня я буду вашим прочитаним сповіщенням в цьому месенджері✌️Зараз невеличкий лонг, щоб донести думку.. далі веселіше, текстікі, відосікі, круглики, все як положено, згідно і відповідно

Відразу скажу: я не буду робити тиждень поштучного інтелекту. Минулий тиждень був без цієї теми, і я розумію чому. Але чесно, для мене ШІ вже є частиною щоденної роботи і навіть побуту, тому повністю ігнорувати його я теж не зможу. Він просто буде з'являтись там, де він з'являється в моїй реальності. Вибачте, але це канал інтерфейсний, тож мушу..

І от що мене останнім часом чіпляє. Навколо ШІ зараз куча всякого крутиться, народ різне говорить про поштучку, і для себе уявляю 3 типи людей зараз: ті хто боїться, ті хто знецінює, і ті хто переоцінює. Хтось каже "воно нас замінить завтра", хтось каже "це просто хайп, нічого серйозного, щоб вартувало", хтось вже оголосив себе AI-дизайнером після двох промптів😡, вкинувши якусь всрату картинку. І всі три позиції заважають головному: спокійно подивитись що працює, а що ні

Мені це нагадує кожну попередню зміну інструментів. Люди сиділи у Photoshop і не хотіли йти в Sketch, бо "ну воно ж сире, і взагалі я звик". Потім сиділи у Sketch і не хотіли йти у Figma, бо "та що там нового, ще один редактор". А потім раз, і всі у Figma, і назад ніхто не хоче. Щоразу одне й те саме: страх нового, звичка до старого, і потім різкий перехід, коли вже неможливо ігнорувати.
З ШІ, мені здається, відбувається те саме. І саме тому страх чи скепсис можуть реально погіршити адаптацію. Не тому що ШІ ідеальний, він не ідеальний, я з ним працюю щодня і бачу де він програє повністю і ругаюсь на це, але відмахуватись від нього це приблизно як говорити наприкінці 19 століття, що автомобілі не замінять коней, бо ну як так)) і я зараз не про замінити людину, а замінити один інструмент на більш ефективний, інший.

Тож цього тижня буду писати про те, з чим працюю: продукти, ресьорч, процеси, меми, психологія-філософія, і так, іноді ШІ. Без євангелізму і без страшилок, але дісклеймер я проговорив)) Просто те, що бачу і як це використовую, будні мої будні. Тож будемо розбиратись разом.

Аааа і ще, дуже хочу загорнути деякі речі в інтерактив, тому ваша активність на цьому тижні може отримати винагороду, поки не придумав яку, але щось буде)

Понеслось 🚘

Продовжуючи, чому ми так чіпляємось за інструменти, навіть коли бачимо кращі? Відповідь цікавіша, ніж просто звичка.

Канеман з колегами провели експериментік, можливо ви чули про нього: одній групі дали чашки, іншій запропонували їх купити. Ті самі чашки. Ті, хто отримав чашку безкоштовно, оцінили її в $7. Ті, хто купував, давали $3.

Просто факт володіння чимось протягом кількох хвилин подвоїв сприйняту цінність, своє вже відривати від серця потрібно👹а це може бути важче

Але далі цікавіше. Є окремий ікеєвський прикол: коли ти щось зібрав сам, ти оцінюєш це на 63% дорожче, ніж таку саму готову річ. Учасники експерименту вважали свої криві орігамі, які по факту нікому крім мами і не покажеш такими ж цінними, як професійні. Але ця штука зникає, якщо ти не довів збірку до кінця, що логічно. Тобто напівзібрана шафа IKEA не викликає прив'язаності, а повністю зібрана стає геніальним шедевром і гордістю будинку(я в той момент точно таке відчував).

Перекладаємо на нас любітелей інтернета і подвигать пікселі та посидіти поговорити непрошо на командних дзвінках: ти роками збирав свій воркфлоу. Плагіни, хоткеї, шаблони, автоматизації, все підлаштовано під тебе, УХ ТИ І МОЛОДЧИНКА😘. Це твоя зібрана шафа, і мозок оцінює її на 63% вище, ніж вона коштує об'єктивно. А новий інструмент просить тебе повернутись у стан напівзібраної шафи, де прив'язаності ще нуль, а дискомфорт максимальний і ти думаєш: "ніфіга себе що ви придумали, а з оцим всім що мені тепер робити? нє нє, я поки на робочому і надійному варіанті посиджу"..

Але здається ми в цьому випадку можемо мати виключення, десь було мною прочитано чи почуто, що після великих змін у житті (переїзд, нова робота, новий проєкт) відкривається вікно приблизно в 3 місяці, коли старі звички слабшають і нові інструменти приживаються значно легше, неодноразово це чув і дійсно, згадуючи, в житті були такі моменти. Після 3 місяців вікно закривається і нові звички цементуються. Тому якщо хочете спробувати щось нове, найкращий момент це початок нового проєкту, новий клієнт, або перший тиждень на новій роботі. Не колись потім. А саме тоді, коли все і так нове, тому наскільки б страшно, важко і таке інше не було, треба пробувати якщо думка така з'являється, то роби роби роби роби, делай делай

Якщо ти зараз бігаєш своїми глазіками по цьому тексту, то тримай знак, що пора би щось спробувати нове💪, як я зараз питаюсь писати цей текст, бо як говорив один відомий політик)) якщо ви і ми то це всіх)) тож давайте робити щось круте і нове!!!

І в додаток, запитання на подумать, з категорії чи зробив би "щось" за мільйон доларів:

якби вам сьогодні стерли пам'ять і ви обирали інструменти з нуля, без звичок, без плагінів, без "я вже знаю де шо", ви б обрали те саме що маєте зараз? щось пофілосовствувать

Робочий день завершується, ви йдете жити життя, але... ми ж маємо нові інструменти, і тут є цікавинка і особливість мого нового розпорядку дня. Зараз спробую описати тезисно, а далі розберемо детально гайдіком, як же це можна налаштувати у себе, якщо вам це здасться корисним.

Тож що сьогодні було.. Відкриваючи ноут зранку, першим ділом перевіряю Obsidian (де я зберігаю різні бази даних, як статичні так і динамічні) й дивлюсь репорти, які мені згенерували за ніч: що було зроблено по декількох робочих проєктах, опрацьовані нотатки, які я залишив на вихідних та в понеділок, та особистий ресьорч по покупці обладнання для зйомки.

І от тут і прелесть, бо раніше я просто сидів вечорі чи вночі, займаючись пошуком по інтернет-магазинах різних штук, а зараз я це делегував. Це ті прості задачі, які якраз і можуть покращити ваш побут, не говорячи про якісь робочі моменти.
Я використовую Multica, штуку яка тримає агентів живими навіть коли ноут у сплячці. Тобто поки я сплю, снідаю чи вечеряю, термінали працюють, агенти роблять справу (головне берегти токени і навантажити роботою, тут окремо можемо обговорити про це, якщо вам цікаво, саме збереження цих токенів при такому делегуванні).

Це змінило моє відчуття робочого дня повністю. Раніше закрив ноут = робота стоїть. Тепер закрив ноут = базові задачі доробляються без мене, а я повертаюсь до результату, а не до процесу. Не кажу що все ідеально, перевіряти все одно треба, але різниця відчутна, економія відчутна.

Що важливо, у мене не стало менше роботи, скоріше почав встигати більше, або якщо це стосується продуктів, то заглиблюватись швидше, бо мені вже показали всі верхушки, які могли знайти, а все частіше й не тільки вершки, а й цінні вершки.

Іноді це чіткий план, іноді це "розібратись з тим незрозумілим". Ввечері закриваю все туди ж, пишу нотатку для завтрашнього себе, плюс те що агенти наробили за вечір. Obsidian став таким другим мозком, який не забуває і не втомлюється, на відміну від першого. Хоча декілька разів поштучний інтелект мені писав в терміналі, що він втомився)) Але вдаривши ще раз пльотка, все далі запрацювало)