Денисе, дуже тобі дякуємо за насичений тиждень. Сподіваємося, ти хоч трохи відпочив і не весь час на вихідних провів в офісі 🙂

Дякуємо, що показав баланс, про який зараз усі турбуються, коли мова заходить про AI.

Усі твої відео — занотувати, зберегли і передивляємося 🤝

Будемо чекати тебе знову на каналі.
А хто чекати не хоче — нагадуємо, що Дениса можна почути у нас на цих курсах:

AI for Product Creation 🔹 Digital Marketing

Привіт, спільното 🪻

Перед тим як представити куратора цього тижня, хочемо сказати, що з травня у нас планується підвищення цін на базові курси. Тому зараз — хороша можливість розпочати навчання.

Найближчі курси:
UX Design — два UX-проєкти в портфоліо: навчальний і для реального замовника.

UI/UX Design Beginning — курс, з якого розпочинається карʼєра + 3 кейси та розуміння того, як і де шукати роботу або перші замовлення.

Product Design — якщо хочете перейти від виконання задач до впливу на продукт і досягнення бізнес-цілей.

UX Design Advanced — проводимо глибинні інтерв’ю з користувачами, будуємо CJM і user persona, робимо редизайн і презентуємо його живому замовнику.

Mobile Apps Design — повний цикл дизайну продуктів для Android та iOS.

Ну що ж, раді представити вам нового куратора!

Іван Роговченко — Head of Brand та Head of Helpware Media.
linkedin

У минулому — Chief Visionary Officer в Aestech, Chief Design Officer у Techiia Holding та WePlay Esports.

Іван також є куратором курсу Design Management, тому готуйте свої питання про все, що стосується дизайн-процесів, формування дизайн-стратегії та комунікації в команді.

Іване, передаємо тобі канал — можеш починати 💙

Перед тим, як почати тиждень, хочу дати трохи контексту про себе і розповісти, про що ми взагалі будемо говорити.

Я вже понад 20 років у дизайні чи біля нього. Був дизайнером, лідом, потім 6+ років працював Chief Design Officer у TECHIIA, де ми з нуля будували дизайн-функцію на 60+ людей у 10+ компаніях.
Після цього попрацював директором зі стратегії, а зараз у Helpware — глобальній BPO/BPM-компанії — маю дві ролі: Head of Media і Head of Brand.

Паралельно вже шостий рік, 16 наборів без перерви, викладаю дизайн-менеджмент у Projector.


Оскільки я сам починав з позиції дизайнера, то дуже добре пам’ятаю, як це – дивитися на компанію зсередини дизайн-команди.

Коли ти думаєш:
– як зробити дизайн сильнішим;
– як захистити якість;
– як пояснити бізнесу, що дизайн важливий;
– і чому, блін, люди знову не бачать очевидного.

З цієї точки зору бізнес часто виглядає як щось, що або допомагає нормально робити дизайн, або заважає.

А потім я поступово почав переходити “на інший бік” – на бік того самого бізнесу.
І там питання – ахахах, і завдання від керівництва – вже трохи інші.
Не “як захистити дизайн чи дизайн-команду?”, а “як зробити так, щоб компанія реалізувала свої цілі?”

Важливо, що у цей момент дизайн не стає менш важливим.
Він стає інструментом для досягнення цих цілей.
Одним з інструментів. Сильним, важливим, іноді критичним. Але все ж одним з.

Для дизайнерського его – якщо що, я зараз саме про моє его – це не було приємним відкриттям.
Але для професійного росту дуже корисне.

Саме про це я хочу поговорити цього тижня: як краще розуміти вашу організацію і що робити, щоб організація краще розуміла вас і, головне, як мати більше впливу на бізнес-результат.

Можливо, хтось із вас скористається цим досвідом і зможе рухатися в кар’єрі трохи швидше.

PS. Так, останні роки я більше взаємодію з дизайнерами на позиція лідів та вище, але враховуючи аудиторію каналу, буду адаптовувати поради так, щоб були корисні на будь якому рівні.

Поїхали 🙂

… продовжимо сетапити контекст

Дизайн впливає майже на все.
Але майже ні на що – самостійно.

Назвіть бізнес-метрику, на яку дизайн впливає напряму.

Конверсія?
Ну ок, але там поруч одразу продукт, розробка, маркетинг, офер, трафік, ціна, довіра до бренду і ще десяток факторів.

Revenue?
Дизайн точно може впливати. Але сказати “це ми зробили revenue” – буде трохи сміливо.

Впізнаваність бренду?
Маркетинг поруч уже підняв руку.

NPS?
Привіт продукту, сапорту, операціям і всьому клієнтському досвіду.
…

Я не пригадаю майже жодної важливої бізнес-метрики, яку дизайн-команда може чесно забрати повністю собі. Забрати, в сенсі, відповідати за неї.

Не тому, що з дизайном щось не так. І не тому, що “бізнес нас не розуміє”.

А тому, що так влаштована будь-яка ефективна організація. Більшість важливих результатів народжується не всередині однієї функції, а у взаємодії між кількома командами.

І це, мені здається, дуже важливо прийняти.

Бо дизайнери часто переймаються саме через це:
Ми вплинули, але нам не зарахували.
Ми зробили краще, але в метриках це не видно.
Без нас би не вийшло, але в презентації нас згадали лише одним слайдом.

Знайомо? 🙂 То давайте в цю тему заглибимося трохи більше і подивимося з різних боків ,як зробити так, щоб вплив дизайну не губився між командами, а складався в результат компанії.

❓Але перед тим, як йти далі, маю питання до вас.

Яку бізнес-метрику ви б назвали такою, де дизайн – головний драйвер, а інші функції радше допомагають? Відповіді кидайте в коментарі – далі це обговоримо.

Схоже, треба трохи розширити попередній пост.
Виглядає так, що я трохи не докрутив і текст, і питання.

Мова не про те, чи є у дизайну метрики.
Бо вони, звісно, є.

В UX їх багато: time to task, task success rate, error rate, completion rate, drop-off у конкретному сценарії, конверсії по воронці.

У комунікаційному дизайні теж є свої показники: CTR, engagement, scroll depth, viewability, performance окремих банерів, креативів або лендингів.

Якщо ви це вимірюєте, то це дуже добре.
Якщо можете показати, що після вашого рішення сценарій став простішим, банер краще працює, форма краще конвертить, а користувач швидше доходить до потрібної дії – це вже сильна позиція.

…

Але пост був про інше.

Бо цікава не просто дизайн-метрика.
Цікаво, як ця метрика пов’язана з бізнес-задачею.

Метрика – це спосіб виміряти якийсь процес. Але сам факт вимірювання ще не означає, що цей процес зараз критично важливий (або просто важливий) для бізнесу.
…

Наприклад, ми можемо покращити CTR банера.

Це добре.
Але якщо трафік неякісний, офер слабкий, продукт не закриває потребу або продажі не можуть нормально обробити ліди – бізнес-результат може майже не змінитися.

Ми можемо зменшити time to task у продукті.
Це теж добре.
Але якщо цей сценарій не впливає на активацію, утримання, оплату або зниження навантаження на сапорт – для бізнесу це може бути просто “приємне покращення”.

І ось тут головне питання.
Не “чи можемо ми щось виміряти?” Можемо.

А “чи розуміємо ми, як саме це вимірювання впливає на бізнес-результат?”

Бо бізнес зазвичай живе іншими показниками: revenue, retention, churn, CAC, LTV, кількість оплат, якість лідів, повторні покупки, вартість підтримки, швидкість запуску, маржинальність.

І між “ми покращили дизайн-метрику” та “компанія отримала бізнес-результат” майже завжди є ще інші функції: продукт, маркетинг, продажі, сапорт, операції, ціна, трафік, позиціонування.

Тому я не про те, що дизайн-метрики не важливі.
Важливі.

Я про те, що їх недостатньо просто мати.
Треба розуміти, до якої бізнес-задачі вони прив’язані.

Інакше можна дуже якісно оптимізувати шматок роботи, який для компанії зараз не є критичним.

Або, навпаки, можна зробити невелике дизайн-рішення, яке сильно вплине на важливий бізнес-показник – просто тому, що воно влучило в правильне місце системи.

Ось чому я кажу, що цінність дизайну часто народжується не всередині дизайну.

А на перетині.
Між дизайн-метрикою і бізнес-задачею.
Між UX і продажами.
Між креативом і якістю лідів.
Між інтерфейсом і навантаженням на сапорт.
Між брендом і довірою в момент вибору.

Тому давайте ще раз повернемося до минулого питання: Яку бізнес-метрику ви б назвали такою, де дизайн – головний драйвер, а інші функції радше допомагають?

І якщо відповідь не така очевидна – це нормально, давайте, подискутуємо.

Друзі, привіт.
Ото вчора був насичений день.
Це був в цілому понеділок, дуже насичений робочий день, + ще ввечері випуск вже 16го набору курсу Design Management. 

Це я до того, що я повністю забув про вчорашній World Design Day.🥳🥳🥳
Тому, друзі, вітаю всіх, хто причетний до цієї сфери і робить середовище в, якому ми живемо, зручнішим, зрозумілішим, естетичнішим і ефективнішим. 

І в якості такого трохи легкого спілкування під каву давайте поговоримо, хто як в цю професію прийшов і чому залишається? Впевнений, що серед аудиторії є цікаві «світчери».

От у мене, наприклад, історія про те, що до дизайну я працював садівником і розробником систем на Oracle, а дизайном почав займатися випадково, бо допомагав товаришу з сайтом.

а як у вас?

Чому я вчора підняв питання звязку дизайну і бізнес метрик.

Ось в чому мій поінт.

Є всім зрозуміла істина: дизайн може без проблем існувати як окрема функція.

Можна налаштувати ефективні процеси, нормальну постановку задач, рев’ю, передачу в розробку, контроль якості – і це вже дасть значне зростання якості порівняно з хаосом.

А що далі?

Якщо ми хочемо мати принципово більший вплив на бізнес-результат, тільки налаштованих дизайн-процесів може бути недостатньо.

Якщо ми хочемо підсилити і свій результат, і роботу колег з інших команд, нам потрібно працювати трохи в іншому середовищі.

Перші, хто приходить в голову: маркетологи, sales, розробники, піарники тощо. А далі можна знайти колаборації і з HR-командою, і з фінансистами, і іншими.

Це ситуація, коли 1+1=3.

Це працює, тому що взаємодія з іншими командами розширює контекст задачі.

Ви починаєте бачити не тільки “що треба дизайнити”, а й:

• що насправді болить у користувача;
• що чує sales на дзвінках;
• що маркетинг не може нормально пояснити в комунікації;
• де розробка бачить обмеження або можливості;
• що сапорт чує після запуску;
• які питання ставить бізнес.

І чим ширший цей контекст, тим сильніше може бути дизайн-рішення.

Тому якщо всередині команди у вас уже більш-менш порядок, наступна точка росту в тому, щоб вийти до сусідніх команд і краще зрозуміти їхній контекст.

Як починати збирати цей контекст, буду розкривати в наступних постах.

Ще можу на бекграунд порекомендувати подкаст, який ми записували з Діаною — Head of Design в агенції Arounda — про те, як змінюється роль дизайнера, коли зростає фокус на бізнес.

До речі, про 1+1=3. Коротко доповню попередній пост.

Є такі поняття як система, системний аналіз і системне мислення.

Так от, 1+1=3 — це, по суті, про емерджентність системи.

Коли правильно поєднані складові дають кращий результат, ніж кожен з елементів окремо.

Якщо хочете трохи глибше з цим розібратися, можу порадити дві книги:

1. Системне мислення. Пошук неординарних творчих рішень
2. Closing the Loop: Systems Thinking for Designers

Друга книга написана саме для дизайнерів, тому може бути особливо корисною для тих, хто хоче краще зрозуміти дизайн не як набір окремих задач, а як частину більшої системи.

Один з найчастіших промахів, які я бачу у дизайн-лідів і амбітних IC це мабуть під час «продажу» дизайну в середині організації.

Ви приходите з ініціативою. Аргументуєте, чому це важливо. І зустрічаєте стіну: «цікаво, але не зараз». «Слушна думка, давай повернемося в наступному кварталі». Або, найгірше – ввічливе «так, подивимось» і нуль дій.

Ви виходите з відчуттям, що компанія не цінує дизайн. Що треба ще раз пояснити. Краще аргументувати. Зробити ще одну deckʼу

Часто це пастка.

Скажу прямо, як людина, яка попрацювала з двох боків: скоріше за все вам не потрібно краще пояснити. Вам потрібно зрозуміти, чи на ваш «товар взагалі» є попит зараз.

Уявіть це як звичайні продажі. Якщо продукт не продається – це не завжди тому, що ви погано продаєте. Часто – тому, що його не потрібно. Або потрібно, але не цьому покупцю. Або потрібно цьому, але не в цей момент.

З ініціативами всередині компанії – точно так само. Ваша ідея може бути блискучо. Концептуально правильною. Але якщо в цьому кварталі компанія бореться за виживання, скорочує бюджети або фокусується на одній конкретній цілі — ваша ідея просто не має покупця зараз.

І тоді кращий хід — не «продати ще наполегливіше», а зрозуміти, що зараз стоїть на радарі у тих, хто приймає рішення. І принести щось інше – те, що сходиться з поточним фокусом компанії .


Якщо ваша ідея не «купується» – є шанс, що ви продаєте те, чого зараз ніхто не шукає. І це не проблема «покупців».