Правила Apple не дозволять вам користуватись цим моїм стартапом 🥲

Захворів у відпустку ангіною, лежав злий на карантині і зробив собі клавіатуру української лайки – Трясця! Сотні відбірних літературних та фолькльорних виразів з соловʼїної мови

Було цікаво:
✅ чи зможу навайбити з Claude Code додаток на iOS не відкриваючи ноут (вийшло!)
🚭 з АІ знайти спосіб обійти правила Apple Store і запостити те, що може потенційно ображати інших людей (прикро, але ні)

Але за пару витрачених годин маю ексклюзивну розкладку на випадок важливих переговорів 🙃

Цікавий шифт: тепер реально за вихідні можна зробити щось для себе, що НЕ МОЖЕ існувати в загальнодоступній екосистемі. Тотальна персоналізація 🤌

Ми наблизились до AGI — штучний інтелект тепер може замінити людину будь-якої професії

Покажу ще внутрішньої кухні моєї команди створеної з АІ

🍿 3 хвилинки про нашу систему створення та дистрибуції контенту в команді Маркетингу. Вирішує проблему тримати всі процеси у порядочку і зняти навантаження з менеджерів.

Працює на Airtable + n8n + GPT + Gemini + Notion + Telegram ) Показую поверхнево і по секрету, сорі, nda ніхто не відміняв

💡Дуже подобається концепт, коли система не тільки сигналізує про помилку, а й сама намагається допомогти її вирішити. Про це розповідаю на останній хвилині 😉

https://www.youtube.com/watch?v=dfR8e-WWBEI

Наша в ЛУН система управління рекламою

🍿 пара хвилин на перегляд
https://www.youtube.com/watch?v=3K8ZJMpodQU

Три мої інсайти

1️⃣ На 99% навайбкодив з телефону. В цьому мав власний спортивний інтерес – зробити сервіс не відкриваючи комп )

2️⃣ Так як сервіс достатньо великий і складний, здебільшого Claude Code працював вночі, коли я вже сплю.

Ввечері з ним разом формував задачу 👉 він 4-8 годин вночі кодив і сам себе перевіряв 👉 вранці я лише фінально апрувив зміни.

3️⃣ Щоб зробити цю задачу з людиною мені б довелось витратити БІЛЬШЕ часу, ніж з Claude Code.

На початку я не міг написати технічне завдання, бо не знав як має все працювати. В самому процесі дослідження та експериментів прийшов до поточного рішення, де і народився Deep Thought (олди мають знати хто це), що знає відповіді на всі найважливіші питання.

З людиною грати у такий пінгпонг, було б складно для нас обох – в цьому кейсі майже всі мої повідомлення були “а давай спробуємо ще таке” і “все гівно, відкочуй назад”. Клоду пофіг, а людина б вже писала HR-ам, що менеджер поїхав кукухою )

Останній кейс, але цікавий. Ми платимо за сервіс моніторингу згадок бренду Looqme, але я навайбив функції, котрі вони не стягують реалізувати )

🍿 Пара хвилин
https://www.youtube.com/watch?v=X5sbQCaAFxQ

В кінці відео кажу про гроші – скільки ця штука зʼїдає дорогих євро на місяць )

Приходить пацієнт до лікаря і каже – а мені ChatGPT сказав...

АІ та Інтерфейси – ep1. ДОВІРА
(думки вголос)

Чатик чудово симулює емпатію. Всі ці "ти молодець" – навіть якщо ми головою розуміємо, що воно лише відпрацьовує свої 20$, нам все одно це подобається і це формує довіру. І виходить в сам дизайн взаємодії закладено створення довіри. 

А що робити нам, авторам інтерфейсів? Теж ставити собі чатики на сайт?

Звісно ні, в них не повірять, вірять "правильному чатику, котрий мене хвалить, котрий мене розуміє". Але це проблема, як нам вибудовувати довіру з користувачем, якщо він все одно біжить в свій чатик перепровіряти? Оптимізовуватись під АІ.

Було SEO, стало GEO (оптимізація сайтів під генеративні АІ), але треба буде оптимізовувати і UX під АІ. Що маю на увазі:

👉 Дати можливість АІ користуватись вашим продуктом. Вже зараз можна агенту в браузері дати задачу і подивитись як він спотикається і не розуміє інтерфейс. З усіх українських супермаркетів найкраще агент працює з METRO

👉 Дати доступ до даних в продукті напряму – MCP/A2A/API. Денис Осадчий, окрім фігмоша ще й Silposha зробив, можна дати вашому АІ інструмент, щоб назбирав все на борщик )

👉 Дати агреговану інформацію – на курсах Anthropic Academy в 1 клік копіюєш основні тези уроку в буфер обміну і вставляєш їх в свій чат, щоб ПРОДОВЖИТИ вивчення вже в своєму ідеальному контексті (показую за 2 хв як це працює в них)

А про вигорання і психологічну безпеку вам буде розповідати людина, що у вихідний приїхала в офіс )

Але вигорають не ті, що багато працюють, а ті, що втрачають сенс

Це очевидна частина, ви вже чули про неї, неочевидна частина — а в чому той сенс?

Сенс ховається в пошуку пари: а яку потребу закриваю і яким способом? Якщо потреба ніяк не закривається, у нашому випадку роботою, то привіт згорівша особистість. І проблема може бути як з боку роботи - ну не може ця професія чи компанія закрити потребу, або ж на нашій стороні, ми неправильно ідентифікуємо потребу, думає треба одне, А НАСПРАВДІ щось інше.

Потреби можна розділити на 4 рівні:
* якість життя
* співпричетність
* вплив
* розвиток

І дуже важливо ЧЕСНО самим собі сказати, відповісти, що саме мені зараз потрібно.

ЯКІСТЬ ЖИТТЯ

ворк-лайф-беленс та решта саме сюди. І гроші сюди. І нетоксичний керівник, що дає фідбек без крінжа. І щоб комп нормальний дали, і щоб пояснили як ту роботу робити й не тиснули занадто сильно — це все потреба якості життя.

І вигоріти можна "навіть" тут. Якщо тобі не вистачає якості життя = хронічний стрес = вигорання.

Смішно звісно перебуваючи в Україні говорити про стрес, ми ту всі вже поплавлені знатно, але чи може роботодавець допомогти НЕ втратити сенс в поточних умовах?

Звісно, якщо в людини запит "дайте грошів і більше не чіпайте" — то нічого більше, окрім матеріальної мотивації, і не спрацює. І це прикро, бо потребу якості життя можна задовольнити і іншими способами. І це питання до ОБОХ сторін.

Дати вихідний після обстрілу, задонатити на хорошу справу, проявити активність, щоб покращити якість життя, гнучкий графік, безлімітні відпустки, рекаіері дні (коли тебе не чіпають і ти працюєш як можеш, а не як треба)

Гроші — це гігієнічний рівень. Без нього важко, але ними закриєш тільки якість життя, і тільки частково.

Поставте 🔥, якщо для вас важлива потреба якості життя.

А ми йдемо далі далі 👇

СПІВПРИЧЕТНІСТЬ

Ми все ще мавпочки, нам потрібне племʼя. Відносини в команді, моя репутація, репутація компанії, наскільки ми разом круті, мати спільні цілі, коли є авторитетний керівник, за яким ХОЧЕТЬСЯ йти.

Тут закриваємо потребу — бути частиною більшого. Навіть у інтровертів "посадіть мене в куток за фікусом і не чіпайте" присутня необхідність робити роботу не самостійно.

І якщо навколо "чужі", моя робота ніяк не повʼязана з роботою сусіда, ми "гвинтики в системі", а не особистості, що працюють разом і допомагають одне одному — привіт втрата сенсу.

Ще гірше, коли я роблю роботу, котра мені байдужа. Ну не бачу сенсу, не пояснили мені, чому це треба і для кого чи чого. Бери таски з жири і відвантажуй результат. Тоді намагаємось виправдати "ну мені за квартиру платити" — підміняємо потреби, але нам вже недостатньо! Недостатньо "просто заробляти гроші" і живемо часто у несвідомому розчаруванні = стрес = вигорання.

Так і навпаки, якщо в мене не закрита якість життя, всі ці "маємо спільну мету" звучить для людини як мем "ми тут сімʼя", коли мені ця сімʼя і не потрібна. Мені треба гроші і час без вас відпочити після роботи, відчепіться.

ТОМУ важливо розуміти, яку потребу задовольняєш. Чи достатня у мене якість життя, щоб вже закривати потребу співпричетності?

Фанфакт: в культурі моєї команди є цікавий феномен. Робота може бути не виконана, якщо колега не бачить сенсу. Якщо я чи інший менеджер не "продав" ідею команді — малоймовірно, що щось буде зроблене. Запит на співпричетність високий.

Фанфакт 2: Співпричетність впливає на якість життя! Потреби не ізольовані, все впливає на все.

Ставте 🔥, якщо вам потрібні люди поруч і спільна мета

А ми далі 👇