По стрічкам ми вже пройшлись, тож ловіть ще перелік корисної літератури, яку, на мою особисту думку, варто прочитати. Звісно ж, всі книги виключно українською.

Дизайн звичних речей
Біблія дизайнера. Однозначний мастрід.

Стів Круґ - замовити книгу «Не змушуйте мене думати» у видавництві ➦ ArtHuss
Хороша, надихаюча і досить легенька книжка.

Лія Б’юлі, Джо Натолі - замовити книгу «UX-КОМАНДА В ОДНІЙ ОСОБІ: Як вижити в дослідженнях і дизайні» у видавництві ➦ ArtHuss
Рівень складності трошки вищий ніж в минулих книжках.

Сервіс-дизайн у дії
Нещодавно-видана українською класика.

Метод Казана. Олександр Трегуб
Мммммммм. Метод Казана. Вперше чув Сашка з Методом Казана в 2014 здається. Дуже лайтово, цікаво і є про що порефлексувати.

На цьому наш з вами тиждень закінчився.

Шкода, що в тижні всього 7 днів, адже тем цікавих знайшлось би ще (як мінімум можна поговорити про когнітивні спотворення, психологію, доступність, партисипативний дизайн, скажені мапінги, PDP, метрики, звісно ЩЕ про UX, абощо), але сподіваюсь вам було цікаво і корисно.

Ще я дуже планував провести кілька онлайн активностей з вами, але нажаль вихідні вийшли дуже напружені і часу не вистачило. Тому, сподіваюсь, іншим разом.

Якщо ж ви захочете ще поспілкуватись - приходьте в соцмережі
https://www.linkedin.com/in/olexworld/
https://www.instagram.com/olex_world/
Або можете почитати статті на моєму Медіумі:
https://medium.com/@olex_world

Ну і в якості мого останнього з вами тейка, хочу просто нагадати вам Закон Постеля (Принцип Стійкості: Будьте консервативними в тому, що ви робите, і будьте ліберальні в тому, що ви приймаєте від інших).

Було б дуже валідно перефразувати це і використовувати як вимогу до себе як до дизайнера: будьте вимогливими до себе (як до проектувальника) але поблажливими до ваших користувачів. І не забувайте що саме користувачі мають значення, адже дизайнер працює на клієнта вашого клієнта.

Донатьте, будьте котиками. Всім миру, кохання і Слава Україні!

Женю, дякуємо!

Цього тижня користь на каналі створював Женя Олексюк — куратор курсу UX Advanced.

Дякуємо за думки, приклади і за те, що підсвітив складні UX-теми з практики.

І не забувайте доєднуватись до спільноти Проджа у Хмельницькому!

Напишіть у коментарях, що вам запамʼяталося найбільше за цей тиждень.

Дякуємо ✨

— Продж

Також радимо курси, які допоможуть підняти рівень у команді, залежно від вашої потреби:

UX Design Advanced — для тих, хто прагне працювати з end-to-end дизайн-процесом і закривати максимум користі для бізнесу.

Growth Design — якщо хочете посилити стратегічну роль у продукті й говорити з C-level однією мовою.

Mobile Interfaces Advanced — про мобільні інтерфейси, які впливають на метрики.

Designing for Complex UI — 3 дні інтенсиву для дизайнерів із більшим досвідом — про складні системи та великі продукти.

—

Побачимося 💙

Привіт, спільното!

Цього тижня передаємо канал у руки Вови Сафонова.

Вова — Head of Product Design у Skylum. У минулому — Head of Product Design у Socialtrait та PandaDoc, працював над продуктом Documents у Readdle.

Куратор курсу Design Management та ментор у Projector Mentorship Platform.

telegram
podcast
substack

Вова займається дизайн-менеджментом і допомагає компаніям перетворювати дизайн-функцію з центру витрат на джерело цінності для бізнесу.

Можливо, хтось уже уявляє, як це все працює, тому приготуйте свої питання, бо буде дуже цікаво)

Вово, раді вітати — канал твій ✨

Всім привіт!

Перед тим як я почну свій двіж, було б цікаво послухати може в вас є вже якісь певні очікування чи питання, котрі ви хотіли б шоб я висвітив.

Може шось, шо ви не можете спитати свого ліда. Може щось що бентежить в вашій роботі.

А загалом цей тиждень планую писати про лідерство в дизайні, про типові проблеми дизайнерів і їх лідів/менеджерів, про хайринг і проблеми найму і всяке таке.

Пишіть в коментарях!

Почну з простого. Що таке лідерство, особливо в дизайні.

Лідер, це той, хто має бачення кращого майбутнього, та трансформує команду, компанію, або процеси аби досягти цього майбутнього.

Наприклад, дизайнер, який знає як суттєво покращити дизайн продукту, як цей дизайн повинен виглядати, які люди потрібні в команду аби цього досягти — і він починає діяти і перетворювати це в реальність.

Тут є декілька важливих умов:
- Бачення повинно бути адекватне: відповідати умовам компанії і продукту, і команда з ним або більш-мент згодна, або ви знаєте як їй його допродати.
- Повинен бути елемент дії, бо якщо ви тільки транслюєте бачення і ніфіга не робите — воно не спрацює.

З першим поширена проблема, що бачення виключно "книжне" і не відповідає реальності.
З другим — що бачення перетворюється на ниття, і перенос відповідальності на інших, типу "я вам сказав як треба робити, а тепер це ваші проблеми це робити!".

Тобто, лідерство — це не просто мати якесь бачення, а мати бачення, яке підходить до конкретної ситуації, і крім того крутити педалі для того що б його реалізувати.

Бо бачення має відповідати:
+ зрілості команди
+ реальним пріоритетам бізнесу
+ рівню довіри до тебе
+ фазі продукту

Якщо команда не приймає, а менеджмент не підтримує — це не значить, що вони не доросли, це значить, що бачення не відповідає дійсності.

Чому я про це написав? Бо дуууже багато дизайнерів мають з цим сильний дисонанс і страждають з-за нерозуміння цього на роботі.

Що вам складніше: придумати бачення, адаптувати його до реальності, чи реалізовувати?

Відповім на питання з коментів:
Що робити, коли відчуваєш, що твій ріст як дизайнера вже виходить за межі того, що може дати поточна команда чи лід? Чи варто це проговорювати всередині, чи краще просто шукати наступний крок?

Я думаю тут треба створити як раз те саме бачення свого розвитку спочатку.

Тобто, а як ти взагалі представляєш свою карʼєру в подальшому? Що б хотів робити в наступні 3-5 років?

Шукати наступний крок без цього бачення, це гра в лотерею: типу шось скоріш за все попадеться, але ти не знаєш точно що шукав.
При цьому на поточній роботі може бути найкраща можливість готуватися до наступного кроку — робота зрозуміла, можливо не займає повних 8 робочих годин і овертаймів, а також, є можливість трошки направити задачі в іншу більш цікаву сторону.

Часто зтикаюся з очікуваннями, що "сподіваюсь на роботі буде класний лід і він мене навчить". Чесно кажучі, це дуже рідкий кейс, і знову таки гра в лотерею.

Тому я спочатку б розібрався конкретно що вкладається в це зростання.
Потім знайшов би може потенціально цікаві вакансії, і подивився чого не вистачає по досвіду. Цей досвід можливо можна підфармити на поточному місці работи, або довчитись, перед тим як рухатись далі.

Взагалі то залежить звісно від ситуації: по хорошому — треба проговорити, бо ніхто ж не знає ваших планів окрім вас. І може в менеджменту буде шось на думці запропонувати.

Але частіше доводиться шукати наступний крок.

Ще трошки відповідей на питання

Проблема: Погано описані задачі для дизайнерів. Недостатня кількість вимог, контексту проблеми, критеріїв.

Я б сказав шо це не проблема, а робочий контекст.

Чому менеджер робить так, варіантів може бути багато:
• вас багато, а я один;
• не вистачає часу;
• до цього працював з дизайнером, которий ніколи не просив нічого додаткового, розбирався сам;
• менше дизайнеру напишеш — легше буде сказати "так це він не зрозумів, не спитав, ось і вийшла лажа!";
• не думав про це, так історично склалося, ніхто не питав.

Частина роботи дизайнера, це розібратися "що треба робити і навіщо".

Потреба в досконально описаних вимогах і контексті теж спірна. І може бути частиною перенесення відповідальності на продакта.

Загалом більшість компаній і команд шукають зараз тих хто розбереться і вирішить проблему, а не буде чекати описані вимоги, контекст і критерії.

Хоча компанії і команди в яких це робиться теж поки шо вистачає.

Ще питання:

Мене як сініор дизайнера часто цікавлять питання, як подолати при пошуці роботи гепи в досвіді (наприклад, не працювала з Growth метриками).
Як говорити про свої гепи з Hiring Managers. Чи це взагалі можливо, чи має сенс?

Подолати гепи в досвіді можна тільки досвідом.

Коли я вривався в дизайн, я набирав ще купу фрілансу і вписувався всюди де можна було вписатись. За рахунок цього вдавалось фармити досвід по закону Савченко день за два.

В мене є колега, вона працювала в маленькій компанії, котрій пофігу на всякі такі штуки. Виживала як могла, тестила все сама, купляла якісь тули. Пушила двіж.

Друга частина питання: як про це говорити з Хайрінг Менеджерами.
Чесно кажучі, я б так і говорив. Справа в тому, що вони шукають кандилата з певним експірієнсом. Якщо в вас немає якогось певного досвіду, а він критичний для позиції — в них точно буде кандидат в котрого цей досвід є.

Тобто простіше розуміти яка частина досвіду сильна, а якої нема. І шукати роботу одразу під це.

В іншому випадку ви може навіть пройдете декілька етапів, але потім все одно відсієтесь..

Писав про позиціонування сенйорів якось пост отут.

Є така ще темка, що компанії не шукають собі конкретно дизайнерів, девелоперів, менеджерів і тд.

Вони шукають тих, хто буде вирішувати певну проблему. Цю проблему вони намагаються описати через певну нову позицію і опис вакансії.

Це серйозно міняє на мій погляд кут погляду на пошук роботи, бо нікому не потрібне совання пікселів, задовбування юзерів, малювання персон, совання задач по дошці в джирі, або набирання коду.

Тому в тому числі зараз багато двіжу і хайпу про те шо АІшка забере роботу, бо вайбкод і всяке таке — вирішує чиюсь проблему good enough.

А як це меніє кут погляду на роботу?
А так шо вам треба в процесі співбесід розібратися шо в компанії за проблема, котру вона не дуже то і може сформулювати, і запропонувати її рішення.

А не запропонувати себе, класного досвідченного совальщика пікселів туди-сюди.

Навіщо компаніям потрібен дизайн? Чи можна без нього обійтись?

Цінність для компаній не в дизайні, а в тому що б вирішувати проблеми, захоплювати ринок і заробляти гроші. Будь-який відділ і людина в компанії, або економить гроші, або заробляє їх.

І якщо не хочеться бути простим виконавцем, треба це розуміти і мати своє професійне бачення, як повинна бути побудована сфера вашої відповідальності.

Тут допоможуть загальні питання:

1. Навіщо існує в компанії ваша команда? Не “щоб робити дизайн”, а реально навіщо? Мабуть щоб заробляти, економити, масштабуватись, бути конкурентними?

2. Яку конкурентну перевагу ви даєте саме вашому бізнесу? Не взагалі "дизайн потрібен будьякому бізнесу!!11" а саме в вашому випадку?

3. Яким має бути ідеальний стан? Як ваша функція повинна працювати через роки, і який давати результат?

4. Які проблеми ви зараз бачите? І які з них варто братись вирішувати?


Якщо не ти формулюєш бачення — це робить хтось інший. А команда уходить в захисну і токсичну позицію.

Часта причина для конфліктів в командах і з менеджментом, це оцінка і порівняння своєї і чужої роботи.

Люди оцінюють себе по намірах, а інших по результатах.

Себе по намірах мається на увазі шо "я ж старався", "я ж хотів як краще", "ну просто хтось повинен був хоч спробувати!", "я багато думав". Звучить як я молодець.

Інших по результатах — що вийшло, яка користь? Якщо результату немає — значить людина слабкий спеціаліст.

Це призводить до образ на ревью, нерозуміння промоушнів, конфліктів з ПМами і іншими дизайнерами, конфліктів з менеджером.

Карʼєра завжди про outcome, а не про intent.

Зачепив цю думку ще колись граючи в God of War, там бог війни вчить свого сина після помилки: "Intent does not matter, only consequences" — Намір не має значення, лише наслідки.


PS. Нагадую шо можна задавати питання))

Для того, що б робота шла простіше і зрозуміліше — потрібна комунікація

Колись мій підхід по комунікації з менеджером виглядав наступним чином: я збирався з духом, збирав пул поінтів шо я хочу обговорити, і намагався підловити менеджера в кінці робочого дня, коли всі вже більш-менш звалять, і я зможу поговорити віч-на-віч.

З часом я дізнався про формат мітингів 1-2-1, і вирішив шо було б класно такі мати хоч інколи. Знов зібрався з духом підійшов до менеджера, і сказав шо було б класно мати такі з ним зустрічі періодично. Він спитав нащо, я відповів шось в дусі "ну що б поговорити куди ми йдемо як команда, шо і чому ми робимо, що в тебе в голові, що мене бентежить в роботі..". Відповідь я отримав приблизно наступну "А чого мене повинно взагалі повинно *****ть шо тебе бентежить... Ти ж працювати прийшов... Але ладно, я бачу шо ти краще цю тему розумієш і шось почитав, дай мені пару днів я теж внікну, подумаю, і поговоримо". Так ми засетапили щомісячну зустріч.

Вантувани це самий ефективний спосіб порішати купу питань. І самий простий, бо комунікація 1 на 1 значно легше, ніж коли треба модерувати групу.

І це не статус-мітинг і перевірка задач. Це досить вільний формат комунікації, але в тому числі і ключовий інструмент управління очікуваннями, енергією і довірою.

Це єдине місце, де менеджер і співробітник можуть регулярно звіряти реальність: очікування, енергію, обмеження і напрямок руху.


Поки писав згадав шо в мене вже був пост про те як хибні очікування призводять до вигорання. Ну і те шо звинувачувати менеджера це зручно, але толку нема.

Може вас такі штуки ніколи не чіпляли і це топ звісно. Але мій меседж, що чим більше вдасться взяти під свій контроль, тим легше і цікавіше буде працювати.


Цікаво: у вас є регулярні 1-1 з менеджером? Що ви там зазвичай обговорюєте?

Раночок середи, середина робочого тижня))

Що вас найбільше бісить в вашій роботі?

Що бісить:
робити кейси на беханс та шукати нові проєкти 🤣

Оце цікава тема про котру я як раз хотів шось написати на тижні.

В моєму напрямку продуктового дизайну існує два світи:
- в одному — одні люди розписують докладні кейси, а інші їх роздивляються
- в іншому — ці кейси не роблять і не роздивляються.

Сам ніколи кейси не робив, і не люблю їх дивитися. З них важко шось зрозуміти. В більшій мірі вони завжди видумані, бо процес був значно простіше, а усякий обвіс додавали вже після завершення — видумані персони, видумані CJM. Моє улюблене це шрифти і кольори.
Особисто я дивлюсь в портфоліо чисто на декілька картинок, шо людина потенційно вміє скласти пікселі до купи, в рамках потреб вакансії. Все інше треба питати.

Для графічного дизайну і фрілансу, бєханс кейси звісно мабуть штука яку не оминути. Для продуктового бєханс це минуле сторіччя.

А сприводу пошуку проектів теж цікава тема. Бізнес складається завжди з двох частин: продукту і продажу. Як Стів Возняк і Стів Джобс.
І людям зазвичай важко виконувати обидві ролі. Тому ті хто класні в продажу роблять свої агенції, ті хто класні в виконанні — працюють на тих хто продає.

Роблячи щось одне, можна класно спеціалізуватися і розкачатися. Роблячи обидва — більше заробити, але якість обох робіт просяде.

Останні роки, я зрозумів шо тільки робити продукти недостатньо. Маркетинг і залучення все-таки важливіше. Тому є класні продукти про котрі ніхто не знає, і посередні про котрі знають і купують всі.

Шось дофіга мітосів, один за одним. Ось в короткій перерві Спостереження про хайринг дизайнерів

Останні місяці в мене було багато хайрингу, а до цього я і сам ходив на співбесіди, і от шо я помітив.

1) Наче зараз ринок компаній, але підходящих кандидатів —кот наплакав.

2) На топі воронки дуже багато непрохідних кандидатів.

3) Ви не знаєте, кого саме шукають. "Я точно фіт" і "я точно не фіт" можуть бути однаково хибні.

4) Не оцінюйте компанію ‘тіндер-лайк’. Ззовні не видно ні команди, ні планів, ні контексту. Я сам не раз попадався.

5) Читати опис вакансії варто: навіть у копіпасті бувають критичні вимоги. В мене такими наприклад були про роботу з документацією, українську як робочу мову і різонінг. Купа людей явно не читала.

6) Без портфоліо складно зрозуміти, як ви працюєте. 2х проектів більш ніж достатньо.

7) Забагато фокусу на портфоліо — теж проблема. Мені важливий досвід і мислення, а не ‘відрепетируваний скрипт’, який неможливо зупинити.

8) Бэханс для продакт дизайнера це трошки дивно. Для маркетинг, моушн, графік — питань нема.

9) В портфоліо хочеться побачити хоч якісь пікселі, а не тільки дабл-даймонди, чи видумані персони.

10) Специфічний досвід може замкнути вас в певній індустрії (наприклад, кріпта чи вічні дашборди) і треба буде постаратись, шо б звідти повернути в іншу сферу. А шоб з гемблою пройти етап сіві треба ух як постаратися.

11) Про NDA в котрому навіть назву не можна сказати — по можливості уникайте такого досвіду. Теж негативно впливає на карʼєру.

12) Скандальні пости погано поєднуються з пошуком роботи. Публічні конфлікти мають ціну: частина компаній просто не захоче ризикувати навіть починати процес. Тредс багато кому засрав голову.

13) Насипати після співбесіди і тиснути ‘я ще не все розказав’ — виглядає як сталкерство. Фолоуап і питання по статусу — питань нема.

14) В тому числі зза попередніх двох, ніхто не пише реальні причини відмови, а пишуть "вирішили рухатися з іншим кандидатом".

15) Мутні/стрьомні CV або шок-контент — проблема. Неюзабельне резюме теж: нам потім разом робити продукт.

16) Бюджети впали, але це не означає, що треба занижувати очікування. Альтернатива — бути готовим до реджектів і підтверджувати свою цінність.

17) Не так просто свічнутись з аутсорсу в продукт. Надто сервісний підхід — клієнт, замовник, бізнес-аналітики — буде важко лягати на продуктові команди.

18) Не подивитись продукт перед співбесідою — це, як то кажуть, ред-флаг.

19) Не варто думати що проблема в тобі, або в компанії, якщо шось пішло не так. Користі це не несе, надто багато факторів, котрі впливають на процес. Краще зосередитись на цілі і йти далі.

20) Занижувати зп-очікування, щоб зацікавити — хибна тактика. Це читається як нефіт по рівню або низька самооцінка.

21) В очікуваннях по зп очікується більш-менш конкретна сума. "Від 1000" на сенйора, і "1500-5000" це випадки і яких ніхто не буде розбиратись.

22) Варто знати свої сильні сторони. Коли я шукаю кандидата собі в команду, мені потрібен дизайнер, котрий зможе привнести шось класне для тих, хто вже в команді.

23) Рефералки і нетворк завжди були важливі, а зараз стають критичними. Подаватись вхолодну майже беспонтово.

24) Пошук роботи — окрема довбана робота, і профілонить скоріш за все не вийде.

Рубріка Бісяків з коментів:
Компанії шукають продуктового дизайнера без розуміння, нащо він їм потрібен, бо все зводиться до виконання інтерфейсу за бажанням замовника (було таке в досвіді)
Зневага до досліджень, виконання задач завжди пріоритетніше
Постійні обіцянки «так, ми відкриті до твоїх пропозицій і ініціатив» які насправді нічого не означають, бо проект все одно не збирається приділяти багато часу дослідженням, тестуванню чи будь-якій іншій активності окрім крафту у фігмі

По пошуку:
Так є купа компаній котрі шукають юай-юекс діза, простого виконавця, але називають це по модному "продакт дизайнер". Звідки в них зʼявиться розуміння, що це таке, якщо вони ніколи не бачили))
Згоден бісить, треба задавати питання. Ну і шо б це був реальний продукт звісно.

Про зневагу до досліджень:
Хороша темка, клас.
Ну поперше звідки повинна взятися повага до досліджень? Дослідження вирішують проблему. Якщо є ризиковане рішення, і ризик буде коштувати багато грошей — логічним кроком буде шось досліджувати.
Але при цьому, може бути людина, котра готова брати на себе цей ризик. Може вона звісно просто не розуміє шо робить, але це проблема того хто її туди ставив.
Проблема більшості дизайнерів в тому, що вони думають шо рафінований процес дослідження котрий вони вивчили на курсах, підійде для будь-якого кейсу і для будь-якої компанії. Звідси йде і зневага, бо команда бачить шо людина не розуміє що пропонує.
Виконання задач звісно завжди пріоритетніше. Але якщо дослідження частина задачі....

Сьогодні обговорював з командою, що вони зробили 5 класних досліджень за лютий, і дизайнер каже "ну так нам ніхто не забороняв і не ставив палки в колеса..". А я кажу "це не тому що всі добрі, а тому що ці дослідження не ламали процес і не зривали строки". Тобто якщо їх коректно інтегрувати в роботу — все стає одразу на свої місця.

Про обіцянки і ініціативу:
Ох, це популярний бісяк, але він впирається на мій погляд в мачуріті дизайнера.
Люди собі як це представляють, що можна запропонувати будь-що, не думати про практичну сторону, а потім це стане проблемою тих кому ідея була озвучена.
Тому коли йдеться мова про "ми відкриті до ідей" то це значить ще "до практичних, продуманих і адекватних".
І отут ключовий конфлікт.