Часто людина своїми поясненнями захищає свою біль, незнання чогось (некомпетентність) і те, в що вона звикла вірити, на чому зросла, що дало людині змогу дожити до того моменту, де вона є.
І захищаючи це поясненнями людина закрита до того, щоб побачити альтернативну реальність, новий досвід. Бо фокус на тому, як захистити свою думку і суб’єктивну ективну реальність, а не на тому, щоб піддати її сумніву і відкрити собі нові шляхи до зростання.
Часто деякі люди називають це страхом відпустити стару версію себе. Я б трішки переформулювала, тому що немає старої версії, є спіралевидний розвиток.

А ще цікаво, навіщо мені принесли палички, якщо не замовляла їжу. Зазвичай є якась логіка 😁

Мала цікавий досвід. Певний час спостерігала за жінкою в Інсті. Досить цікаво мислить, розпаковує і себе, і інших. Мене дуже тягнуло познайомитись, але ніколи так не робила. Ну і от зробила. За півтори години людина дійсно швидко допомогла побачити обмеження своєї психи, де застрягла, а точніше:

- складно сказати «я не знаю, як прийти туди, куди хочу, допоможи мені. будь ласка». Здавалось, така проста річ, але ніт.

- через надмірну саморефлексію та аналіз вилітаю з контакту і не чую людину

- часто від незручності тиші, можу заповнювати її зайвими фразами, які заважають зʼєднатися з людиною в повній мірі

Парадокс в тому, що пошук нових шляхів робить нас дуже вразливими і розгубленими, з тим самим его хоче захистити і не дає можливості здатись і бути в цьому стані і визнати- я не знаю. Допоможіть.

Неймовірно вдячна за цей досвід, хоч і з формою зворотнього зв’язку частково не пооодилась. Але це вже інша історія, і не моя 🌚

Часто люди затягують світ в свою голову і фантазують на тему життя, але це імітація життя, бо саме життя відбувається ззовні і проявляється в діях та досвіді

Мали розмову з приятелькою, яка вже півроку говорить про те, що хоче запустити свою дизайн студію і все ніяк не запускає. І здавалось би, все ж є: досвід, навички, розуміння, що потрібно, а руху нема.
А нема його - страх розчаруватись в тому, що не виправдає своїх очікувань і розчарується. А якщо ще глибше піти, то в корні системи є постійне незадоволення собою і відсутність вдячності самій собі за кожен крок, за кожен день, за кожну спробу, особливо невдалу. І коли немає вдячності собі, то опора вибита з-під ніг і людина не рухається