"... таким чином, і розробники, і паблішери прискіпливо дивляться плейтести та намагаються згладити кожен "гострий кут": грубо фіксять будь-який момент, в якому гравець відчуває фрустрацію, і видаляють усе, що може гравця розгубити.

Що може здатися доблесним, але — принаймні на мою думку — кінцевим результатом цього підходу стало ціле покоління ігор, які, як мені здається, бояться дозволити гравцеві думати самостійно. І справа не тільки в тому, що ці підказки означають, що вам не потрібно розгадувати головоломки. Ми також бачимо це в тому, як ігри наповнені маршрутними точками, маленькими пунктирними лініями, вичерпними журналами квестів, що пояснюють кожний крок і маркерами на картах для кожного маленького енкаунтеру – усе це створено, щоб гравці не заблукали... Але це також означає, що вам ніколи не доведеться думати, куди йти далі.

І як в іграх є тісно побудовані сцени з єдиним, надзвичайно специфічним і послідовним способом їх проходження — що означає, що вам в цих сценах ніколи не доведеться мислити критично чи творчо підходити до того, як ви долаєте перешкоду перед вами. І тому те, що, на мій погляд, робить ігри такими захоплюючими — дослідження, розв'язання проблем, планування, визначення ризиків проти винагороди та раптове усвідомлення рішення головоломки, яка поставила вас у глухий кут... усе це повільно зникає."

Це — довільний переклад моменту з нового відео Марка Брауна про те, як підказки другорядних персонажів нової God of War руйнують головоломки гри (бо не дають і секунди подумати над їх рішенням). Цей момент здався мені особливо важливим, оскільки за останні місяці я передивився і перечитав багато матеріалів про проблеми дизайну сучасних відкритих світів і навіть готував статтю про це, яку, на жаль, закинув на самому початку (бо там, без жартів, можна справжню дипломну роботу писати, а мені треба робити гру). Проте, все ще сподіваюсь повернутись до цієї теми й розповісти більше.

Бо, здається, не я один підмічаю фундаментальну проблему гейм-дизайну відкритих світів (і просто сучасних ААА-ігр) - хороший user experience вбиває саму суть гри.

"І в міру збільшення бюджету паблішери все більше не схильні ризикувати. Це призводить до ігор, які настільки бояться втратити гравців, що вони практично грають самі у себе."

Нещодавно в відкритий доступ вийшов варіативний шрифт "Fungal". В чому його особливість - можете побачити по посиланню.

Жаль, Юніті не підтримує (хоча технології вже 6 років).

Буду вам інколи накидувати тривожних саундтреків. Цей - з аніме 1997 року Perfect Blue режисера Сатосі Кона. Perfect Blue - чудовий психологічний трилер з елементами горору, і він в деякі звучить дуже схоже на саундтреки до Сайлент Хіллу, тому не здивуюся, якщо Ямаока міг надихнутися цим звучанням.

З іншого боку, допускаю що подібне звучання - типове для горор-аніме тих часів? Було б цікаво подосліджувати, гадки не маю що там по горору в японській анімації, тим паче з 90х.

No one lives under the lighthouse 2020 found footage

До речі, не зацінив тоді запропонований Тарасом ефект з метеликами, що постійно літають навкруги тебе поки ти йдеш по цій «утробі». А зараз дуже зацінив - неприємний, некомфортний, огидний, всюди переслідуючий тебе ембіент - це те що треба для цієї атмосфери. Думаю, в Zero Losses не обійтись без рою мух, що кружляють над мерцями.

Знайшов сьогодні Winamp Skin Museum і зрозумів (в котрий раз) що нам потрібно більше цифрового простору для презервації цифрового простору. Ми повинні зберігати ефемерні об‘єкти діджитала (що помилково здаються вічними) від ентропії.

Знаєте якісь кайфові онлайн-музеї вебу, інтерфейсів, графічного дизайну з цифрової епохи?

Треба буде якось зробити інтерактивний музей обскурних інді-ігор сучасності. Ще хотів би зробити музей під’їздів Києва (бо в пошуках референсів для Головська в мене накопичилось багато цікавих фото).

Death Stranding 2 leaked footage (source)

Яка ж кайфова ретро-моушен поплава на межі y2k і frutiger aero естетик 🫠 Монтаж відео зайняв приблизно 100 годин зі слів автора

"Desastres de la Guerra — це гарячковий сон про жахи війни. Це мистецький домисел, який використовує згенерований штучним інтелектом текст, інтерпольований кошмарними візуальними композиціями, натхненними однойменною серією Франсіско-Хосе де Гоя, яку гравець повинен пройти. Це застигла мить у часі, яка переплітається з артефактами війни та руйнуваннями зі світу цифрових ігор і класичного візуального мистецтва."

- опис зі сторінки безкоштовної гри Desastres de la Guerra Георга Хобмаєра, інді-розробника з Відня, зроблена в парі з Віктором Моралесом і з музикою від Гектора Костілло (нажаль, гадки не маю, хто ці двоє). Також він називає цей .exe файл "дивною інтерактивною машинімою про жахи війни".

Вийшла вчора ввечері. Ще не грав, але трейлер мене зачепив.

Вперше бачу таку гарно структуровану, сучасну енциклопедію по левел-дизайну. Що мені здається особливо важливим - вона має в собі гарні приклади процесів як в самому дизайні рівнів, так і просто в розробці ігор (хочу видрукувати собі статтю про правильний пре-продакшн, повісити над робочим місцем і регулярно молитися). Ьуду почитувати в найближчі часи. І вам рекомендую.

На індікап, до речі, ми на превеликий жаль не встигли. Думаю, не встигли б в будь-якому разі, але й наш, так би мовити, офісний кранч джем не вийшов, бо коли я приїхав заради нього в Івано-Франківськ, держава-гній почала більше обстрілювати електрокомунікації України, і в нас вдавалося працювати по 2-4 години в день в кращому разі через масові екстрені вимкнення. Що тут можна сказати? Нема сечі...