Андрій Іллєнко - офіційний канал
525 members
21 photos
3 videos
31 links
Офіційний телеграм-канал Андрія Іллєнка - українського політика, народного депутата України, заступника голови ВО «Свобода»
Download Telegram
to view and join the conversation
⚡️ Шанси кандидатів на перемогу в 215 окрузі згідно коефіцієнтів однієї з букмекерських контор.

Чим нижчий коефіцієнт — тим вище оцінюються шанси кандидата на перемогу.
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
Звернення до мешканців рідного 215 округу.

До друзів — прохання поширити)
До завершення голосування лишається трохи більше двох годин.

Ситуація на 215 окрузі зараз нагадує 2012 рік, коли долю виборів вирішив 191 голос.

Це один з небагатьох округів у Києві, де зберігається інтрига.

Хто ще не проголосував — не змарнуйте свою можливість. Подзвоніть, напишіть друзям і сусідам!

Кожен голос має вирішальне значення!

Разом — ми сила!
За даними букмекерів (інших даних немає) — 215 округ поки ЄДИНИЙ в Києві, який не позеленів.

215 округ завжди був унікальним)

Доведемо це ще раз!
Я консерватор. Я переконаний, що див не буває. Ні в особистому, ні в суспільному житті. Не існує ніякої простої та універсальної формули щастя. Успіх — результат важкої праці. Будь-яка халява завершується погано. Все інше — брехня і паразитування на інфантильних ілюзіях.

Я державник, але не в сенсі обожнення держави як інституту. Взагалі-то держава — річ малосимпатична. Це апарат примусу. Для людини природним бажанням є поменше з державою стикатися. Держава існує не для побудови раю на землі, а щоб на землі не утворилось пекло. Я державник у тому сенсі, що нічого кращого за державу людство поки що не придумало. І народ, не здатний створити і ефективно налаштувати функціонування власної держави — приречений на зникнення.

Ідеалізм у міжнародних відносинах — це дуже добре. Як і всі, я за. Але це не працює. За тисячоліття базис політики не змінився. Сильні нав’язують свою волю слабким. І сила — це не лише військова складова (хоча перш за все таки вона). Міжнародне право набагато легше захищати не лише словом, але і десятьма авіаносними ударними групами. Тоді твої слова звучать трошки переконливіше. Що робити? Ставати сильніше. Коли нас б’ють — бити у відповідь. Іншого варіанту нема. Можна ще втомитися і відмовитися від власної держави. Багато хто так і зробив. Але ми все ж спробуємо пограти в цю глобальну конкурентну гру.

О, жах! Але я це скажу. Я за верховенство права. Людство за всю свою історію перепробувало (і продовжує пробувати) безліч варіантів організації суспільного життя. Але успішними і комфортними є лише ті країни, в яких реально працює верховенство права. Всі розмови, що всього лише треба, щоб хороші хлопці постріляли всіх поганих і тоді заживем — це маячня. В деяких африканських країнах таке відбувається раз в півроку, але щось там жити краще не стає. Зазвичай про масові розстріли люблять поговорити обивателі з пивом біля телеку, які побояться розчавити таргана і втратять свідомість, якщо побачать як хтось ріже курку. Якщо хтось хоче масових позасудових розправ і репресій і якщо це раптом дійсно станеться — знайте, вас це точно не омине. Розстріляють саме вас. По бєспредєлу заберуть саме вашу власність. Репресують саме ваших близьких. Так, до речі, в історії завжди і було. Це аж ніяк не означає, що я проти законного покарання за злочин. Покарання має бути невідворотним, бо це теж частина верховенства права. Але лише за законом, і це не формальна приписка. Тому лише закон, лише процедура і священні громадянські права, які нікому віддавати не можна. Ні поганим хлопцям, ні хорошим.

Я націоналіст, бо всі успішні суспільства створені націоналістами. Навіть якщо вони себе так не називали. Але були націоналістами по суті. Націоналізм — це не про історію і фольклор. Це про те, як вижити в конкурентному і прагматичному світі. Суспільства і держави, в яких рівень націоналізму критично недостатній — розпадаються і зникають. Ті, де націоналізму багато — розвиваються і процвітають.

Маятник не зависає в крайній позиції.
Серед українців треба шукати союзників і друзів, а не ворогів. Якщо людина виступає за українську самостійну державу — це наш друг і союзник. Все інше другорядне. Про все інше можна спокійно дискутувати. Традиційна хвороба українців — знаходити ворогів серед своїх, зазвичай через якісь третьорядні питання, про які всі забудуть через рік.

Головний життєвий поділ — не на старих і нових, не на лівих і правих, а на ідіотів і розумних людей.

Основа всього — критичне мислення. Перш за все по відношенню до себе. Людина розвивається до тих пір, поки може критично оцінювати себе. Як тільки ця здатність зникає — це кінець.

Якщо дурень підозрює, що він дурень — він вже не дурень.

Я не вірю в конспірологічні теорії. Зазвичай найпростіше пояснення є найточнішим. На верхівці влади — такі ж люди, як і скрізь. З такими ж інстинктами, комплексами, бажаннями та страхами.

Найстрашніші в історії злочини зазвичай вчиняються заради щастя всього людства. Поки що жодна спроба побудувати рай на землі не обійшлась без концтаборів.

Перемоги нічому не вчать. Жодна перемога ще нікого не зробила розумнішим чи людянішим. Вчать лише поразки.
Не думав писати так розлого, але бачу що треба. З огляду на останні тенденції, так би мовити.

Про війну громадянську і не громадянську.

Під час Другої світової війни мільйони етнічних росіян воювали на стороні Третього Райху. Не просто громадян СРСР (їх було значно більше), а саме етнічних росіян. РОА, РОНА, Козачий стан, російські дивізії СС та ще багато чого.

Згідно організаційно-штатної структури Вермахту 1943 року, стандартна піхотна дивізія на Східному фронті мала містити у своєму складі 2005 Ost-Hilfswillige ("східних добровільних помічників", більш відомих як "хіві") при загальній чисельності 12713 чоловік. Хіві - це в основному колишні радянські військовополонені та мобілізовані з числа місцевого населення окупованих територій. Ще раз, мова йде не про особливі формування, не про іноземні частини СС, йдеться про звичайну піхотну дивізію Вермахту, де по ідеї мали би воювати виключно німці. Але саме в них згідно офіційного штатного розпису фактично кожен шостий - це хіві. Уявіть масштаб!

Якщо мільйони росіян воювали на стороні Німеччини, чи означає це, що ніякої німецько-радянської війни не було, а була лише громадянська війна в Росії за участі німецьких відпусників?

На всіх окупованих територіях, під час усіх воєн завжди з’являються місцеві, які готові служити окупантам. Мотивація різна — хтось ідейно підтримує окупантів, хтось просто сподівається в такий спосіб збільшити свій шанс на виживання. Десь колаборантів більше, десь менше. Це залежить від багатьох обставин. Але вони є завжди.

Якщо згадувати Другу світову війну, то явище колабораціонізму не оминуло жодну окуповану країну. Ще раз, десь колабораціонізм був масовим, на рівні дивізій добровольців, десь масштаби були значно меншими. Але це не дає підстав говорити про те, що це була не іноземна окупація.

Війна 1917-1922 років у Росії дійсно була громадянською (ми зараз говоримо саме про боротьбу червоних з білими, без маніпулятивного записування в «громадянську війну» національно-визвольної боротьби інших народів проти червоної і білої Росії, яка відбувалася паралельно), бо це була боротьба за те, якою буде імперія — монархічною чи більшовицькою.

В цьому головна ознака громадянської війни - коли стикаються два (або більше) бачення майбутнього країни, держави, нації і вони вступають між собою у збройну боротьбу, щоб визначити, яким саме буде це майбутнє. Сторони громадянської війни можуть отримувати іноземну допомогу, за них можуть воювати іноземці чи навіть іноземні регулярні частини, але все одно всі вони мислять себе в рамках цієї країни/держави/нації.

Війна в Англії у XVII столітті дійсно була громадянською, бо мала визначити, якою буде Англія - лишиться феодальною чи стане буржуазною.

Війна 1936-39 років в Іспанії дійсно була громадянською (попри активну участь в ній Німеччини, Італії та СРСР), бо це була війна за те, якою бути Іспанії.

Війна 1946-49 років в Греції дійсно була громадянською, бо стояло питання про те, якою буде Греція — прозахідною чи комуністичною.

В Україні не громадянська війна хоча б тому, що в наших ворогів немає ніякого альтернативного образу України. Більше того, вони взагалі не визнають існування українців як окремої нації, вважаючи Україну штучним утворенням, відірваним підступними австро-угро-англо-саксами, поляками, німцями та іншими фашистами від єдино-нєділімої Росії.

В Україні не громадянська війна хоча б тому, що у разі перемоги «тієї сторони» (вживаю офіційну риторику нової української влади) ніякої України не буде в принципі. Буде русскій мір. В когось є хоч якісь сумніви? Подивіться сьогодні на окупоавні території.

Немає ніякої «тієї сторони». Тобто «та сторона» таки є — і це Росія. Не Росія допомагає «тій стороні», а місцеві колаборанти служать Росії, яку вважають своєю батьківщиною. Бо просто є русскімі — навіть якщо ще не встигли спалити свої українські паспорти.І воюють вони не за альтернативну Україну, а за Росію, за оновлений совок, за імперію, де ніякої України не буде.

В Україні не громадянська війна. В Україні російська агресія. Війна Росії проти України.